П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24840/25
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський шинний термінал» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
У провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 420/24840/25за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський шинний термінал» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
У позовній заяві позивач клопотав про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року по справі № 420/24840/25 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський шинний термінал» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області щодо неприйняття рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної № 448 від 21.05.2024 року, складеної та поданої на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський шинний термінал», в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 448 від 21.05.2024 року, подану на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський шинний термінал», в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання на реєстрацію.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський шинний термінал» суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять тисяч 20 копійок).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський шинний термінал» суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять тисяч 20 копійок).
Питання розподілу судових витрат на правничу допомогу в рішенні суду від 30 січня 2026 року по справі № 420/24840/25 не вирішено.
02 лютого 2026 року представник позивача - Гершман Людмила Володимирівна звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник вказує, що позивачем в прохальній частині позовної заяви було заявлено до відшкодування правничу допомогу у розмірі 20 000,00 гривень та разом з відповіддю на відзив було долучено документи, що підтверджують такі витрати - договір, додаткова угода та акт наданих послуг та просить ухвалити у справі додаткове рішення, яким вирішити питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 року заяву представника позивача - Гершман Людмили Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський шинний термінал» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Прийнято по справі №420/24840/25 додаткове рішення, яким:
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський шинний термінал» суму судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 1 000 грн. 00 коп. (одна тисяча гривень нуль копійок);
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський шинний термінал» суму судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 1 000 грн. 00 коп. (одна тисяча гривень нуль копійок).
Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Одеській області, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 по справі № 420/24840/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити - в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відсутні в акті приймання-передачі наданих послуг від 19.01.2026 №1 та в попередньому розрахунку відомостей щодо часу витраченому адвокатом на конкретні дії та фактично відсутні посилання, які би дали змогу встановити природу ціноутворення на послуги, що були надані в межах виконання договору про надання правової допомоги № 12-1-09/2025 від 12.09.2025. Також вказує, що позивач не надав суду доказів ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат.
Також, апелянт зазначає, що ця справа не потребувала витрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, тому вважає розмір витрат на правничу допомогу з урахуванням категорії справи та наданої заяви щодо витрат, понесених адвокатом для забезпечення супроводження даної справи, в силу даних обставин - є завищеними. Також вказує, що документи наданні до заяви про ухвалення додаткового рішення в якості доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості не підтверджують належним чином обґрунтованість суми витрат на правничу допомогу у розмірі призначеному додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 року по даній справі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Суд першої інстанції, зважаючи на предмет заявлених позовних вимог, та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат на правничу допомогу, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, прийшов до висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 2000 грн.
Надаючи оцінку доказам підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою та третьою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
- на професійну правничу допомогу;
- сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
- пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
- пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
- пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частина перша статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Так, колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).
Так, на підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 гривень та разом з відповіддю на відзив було долучено документи, що підтверджують такі витрати - договір, додаткова угода та акт наданих послуг.
При цьому детальний опис робіт (наданих послуг) наведено в Акті наданих послуг, що підписаний між Позивачем та адвокатом.
До переліку наданих послуг увійшли, зокрема: аналіз первинних документів, наданих Клієнтом; аналіз чинного законодавства та судової практики з приводу спірних правовідносин; надання правових консультацій щодо збору необхідної інформації, документів, які мають значення для вирішення спору; формування правової позиції; складання та подання через Електронний суд позовної заяви; вивчення відзиву на позовну заяву, який викладено відповідачем на 18 аркушах; складання та подання через Електронний суд відповіді на відзив.
Дослідивши надані докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на її обґрунтованість в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам.
Варто зазначити, що апелянт, заявляючи про те, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним, не надав жодного доказу у підтвердження вказаної позиції та належним чином її не обґрунтував.
Колегія суддів вважає розмір витрат на правову допомогу заявлений позивачем у розмірі 20000,00 грн. не є співмірним, оскільки дана адміністративна справи є типовою справою незначної складності та розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, про що вірно вказано судом першої інстанції.
Враховуючи те, що судом першої інстанції правомірно вказано про завищення витрат на правову допомогу та їх неспівмірність, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на її обґрунтованість в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам.
Стосовно посилань апелянта на обов'язковість ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, колегія суддів їх не приймає, оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.
Посилання відповідача зокрема на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому застосовує до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду, викладені у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.
При цьому колегія суддів зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У Рішенні "ZUSTOVIC V. Croatia" (№27903/15) Європейський Суд з прав людини вказав, що заявник вважається таким, який поніс судові витрати, якщо він їх оплатив або був зобов'язаний оплатити внаслідок юридичного чи договірного зобов'язання (до прикладу, Hajnal v. Serbia, no. 36937/06, параграф 154, 19 червня 2012 року, пункт 109 рішення).
Крім того, в постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 Верховний Суд зазначив, що норми статей 134, 139 були введені в КАС України з 15 грудня 2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Інших доводів апеляційна скарга відповідача не містить.
Отже, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.
Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення виготовлений 21 квітня 2026 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова