П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34931/25
Місце прийняття ухвали суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції:
17.10.2025 року;
Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Градовського Ю.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний Клінічний Центр Міністерства внутрішніх справ України» про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправною та скасувати постанову Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» від 20.08.2025 року, оформлену довідкою медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20.08.2025 року;
визнати протиправною бездіяльність Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний Медичний Клінічний Центр Міністерства Внутрішніх Справ України» щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв представник адвокат Смітюх Валентин Володимирович, від 01.09.2025 року про скасування рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», оформленого довідкою Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20 серпня 2025 року;
зобов'язати Центральну медичну (військово-лікарську) комісію Державної установи «Головний Медичний Клінічний Центр Міністерства Внутрішніх Справ України» повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв представник адвокат Смітюх Валентин Володимирович, від 01.09.2025 року про скасування рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», оформленого довідкою Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20.08.2025 року та прийняти відповідне рішення (постанову), з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходить військову службу в Національній гвардії України за мобілізацією на посаді командира відділення 2-го відділення протитанкових керованих ракет 1-го взводу протитанкових керованих ракет роти протитанкових керованих ракет військової частини НОМЕР_1 . У жовтні 2024 року позивач отримав травму під час виконання бойового завдання, поряд з цим має численні захворювання, що розвинулися під час проходження військової служби. По завершенню чергового лікування та реабілітації, в серпні 2025 року позивач пройшов військово-лікарську експертизу, проведену за відповідним направленням штатною медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області». Рішенням цієї ВЛК позивача визнано придатним до військової служби за статтями 61-В, 46-В, 64-В, 23-В, 45-Б та графою ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, затверджених Наказом №402.
Позивач не погоджується з рішенням М(ВЛ)К щодо наявності у військовослужбовця незначних порушень функцій здоров'я, вказуючи на те, що військово-лікарська експертиза проведена за спрощеною процедурою та у виді неповного медичного огляду.
Також, 16.10.2025 року ОСОБА_1 подав суду першої інстанції заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом:
зупинення дії індивідуального акту - постанови Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» від 20 серпня 2025 року, оформленої довідкою медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.10.2025 25 «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20 серпня 2025 року до розгляду справи по суті;
зупинення дії постанови Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» від 20 серпня 2025 року, оформленої довідкою медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20 серпня 2025 року, відносно придатності до військової служби ОСОБА_1 , до розгляду справи по суті.
В обґрунтування вимог заяви зазначено, що висновки ВЛК про придатність позивача до військової служби є суперечливими та складені за відсутності відповідної доказової бази і з очевидним порушенням вимог нормативно-правових актів, що регулюють проведення військово-лікарської експертизи.
Такий стан речей призведе до ситуації, коли позивач буде зобов'язаний виконувати бойові задачі в умовах фактичної непридатності до проходження військової служби. Не зупинення ж дії оспорюваних рішень ВЛК матиме негативні наслідки для життя позивача або ж у виді кримінального переслідування позивача, у випадку відмови за вказаних обставин виконувати бойові завдання.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Натомість, вимоги заявника покликані убезпечити обставини, що імовірно настануть у майбутньому. Поряд з цим, вимоги щодо зупинення дії оскаржуваних рішень відповідача фактично призведуть до вирішення справи до закінчення її розгляду, що, відповідно, суперечитиме завданню правового інституту забезпечення позову.
Таким чином, за висновком суду першої інстанції, позивачем не наведено реальних обставин, наявність яких призведе до унеможливлення виконання рішення у цій справі, та які свідчать про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення заяви у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням статті 150 КАС України та обставинам справи, помилково залишено поза увагою те, що механізм забезпечення позову направлений на забезпечення можливості саме виконання рішення суду у справі. Наведений спосіб реалізації виконання судового рішення і вимагає надання судом правової оцінки обставинам, негативні наслідки яких матимуть місце, у випадку не застосування забезпечення позову.
Апелянт наголошує на тому, що позивач в умовах фактичної непридатності до військової служби обмежений в можливостях повноцінно виконувати поставлені бойові задачі. Зазначені обставини створюють як ризик для життя позивача так і зменшують шанси на виживання у бою. На теперішній час у зв'язку із неправомірним та необґрунтованим заниженням ВЛК ступеню порушень здоров'я позивача та визначення його повністю придатним до військової служби, останній направлений для виконання бойових задач на небезпечному напрямку фронту.
Відтак, наявність обставин високої вірогідності одержання позивачем травм, несумісних з життям, у зв'язку із виконанням небезпечних бойових завдань по захисту Держави, впливає на саму доцільність судового захисту та ухвалення рішення в цій адміністративній справі.
На переконання апелянта, у спірному випадку наявні всі правові підстави для забезпечення адміністративного позову та зупинення дії оспорюваних рішень суб'єкта владних повноважень.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частинами 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм адміністративного процесуального законодавства показав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Апеляційний суд наголошує на тому, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.
В контексті наведеного слід враховувати, що оспорюваною у цій справі є постанова Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» від 20.08.2025 року, оформлена довідкою медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20.08.2025 року.
Також, позивач зауважує на протиправній бездіяльності Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний Медичний Клінічний Центр Міністерства Внутрішніх Справ України» щодо неналежного розгляду скарги про скасування рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», оформленого довідкою Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20 серпня 2025 року;
У підсумку, у позові позивач просить зобов'язати Центральну медичну (військово-лікарську) комісію Державної установи «Головний Медичний Клінічний Центр Міністерства Внутрішніх Справ України» повторно розглянути скаргу про скасування рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», оформленого довідкою Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20.08.2025 року та прийняти відповідне рішення (постанову), з урахуванням висновків суду.
У заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивачем ставиться питання про зупинення дії оспорюваної за цим позовом постанови Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» від 20 серпня 2025 року, оформленої довідкою медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.10.2025 25 «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20 серпня 2025 року, у тому числі в частині висновків щодо придатності позивача до військової служби, до розгляду справи по суті.
Як у позові, так і у заяві про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, позивачем вказується на ті ж самі порушення, допущенні відповідачем під час прийняття оспорюваного акту суб'єкта владних повноважень. Аналогічність доводів, їх співпадіння із обраним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, не можуть бути достатньо переконливими для висновку про наявність очевидної протиправності оспорюваного рішення чи бездіяльності для застосування судом заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150, 151 КАС України.
Саме існування ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, як стверджує позивач, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення його дії, оскільки дана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та повинна прийматись судом до уваги із урахуванням іншої підстави забезпечення позову - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
У даному випадку, така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову як наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача у спірних правовідносинах може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Одночасному врахуванню підлягає й те, що у цій справі не є оспорюваним питання проходження позивачем військової служби, а отже доводи позивача, що стосуються поставлення військових задач, несумісних, на думку позивача, із фізичною підготовкою чи фактичною неможливістю виконання військових задач, виходячи зі стану здоров'я військовослужбовця, не можна вважати співмірними та такими, що заявлені в межах позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи заявника зводяться до настання можливих негативних наслідків, що не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Поряд з цим, заявником не підтверджено на підставі відповідних доказів наявність фактичних обставин, які б свідчили про дійсне утруднення чи неможливість виконання рішення саме в цій адміністративній справі, у випадку задоволення позову.
Враховуючи викладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 КАС України. На момент звернення із заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози неможливості захисту своїх прав та інтересів, у випадку не вжиття заходів забезпечення поданого адміністративного позову.
З огляду на те, що висновки суду відповідають нормам процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.І. Бітов
Ю.М. Градовський