П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/13181/25
Перша інстанція: суддя Величко А.В.,
повний текст судового рішення
складено 12.02.2026, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
В грудні 2025 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому виклав такі позовні вимоги:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яка оформлена листом-відмовою від 26.11.2025 №8524/р у звільненні з військової служби ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - "через сімейні обставини або з інших поважних причин." а саме: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) прийняти рішення (наказ) про звільнення з військової служби ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - "через сімейні обставини або з інших поважних причин." а саме: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Викладене в позовній заяві обґрунтування позовних вимог полягає в тому, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 і є батьком трьох дітей неповнолітніх: ОСОБА_2 2019 р.н., ОСОБА_3 2023 р.н. та ОСОБА_4 2025р.н., а тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку. Позивач звертався до відповідача з заявою про звільнення з військової служби на підставі вказаної норми закону, з наданням відповідних документів, але отримав відмову у зв'язку з не підтвердженням проживання третьої дитини з батьком ОСОБА_2 2019 р.н.. Позивач з таким рішенням відповідача не погоджується, оскільки вважає, що відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби суперечить положенням підпункту «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач мобілізований, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який був розірваний в 2020 році, і в цьому шлюбі у позивача є син - ОСОБА_5 , 2019 року народження.
Рішенням Заводського районного суду у справі №487/4040/20 з позивача стягнуті аліменти на утримання сина - ОСОБА_6 , 2019 р.н..
В подальшому ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_7 , в якому у позивача народилися доньки: ОСОБА_8 , 2023 р.н. та ОСОБА_9 , 2025 р.н.
У зв'язку з наявними сімейними обставинами та бажанням звільнитись з військової служби, позивач подав до ВЧ НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - "через сімейні обставини або з інших поважних причин" а саме: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Рапорт було подано через безпосереднє командування 14.11.2025 з долученням завірених копії документів, а саме: свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 05.11.2025, свідоцтво про народження НОМЕР_4 від 05.05.2023, свідоцтво про народження НОМЕР_5 від 03.07.2019, свідоцтво про шлюб, рішення суду по розірванню шлюбу, рішення суду про стягнення аліментів, свідоцтво про шлюб НОМЕР_6 від 10.06.2021, Довідка про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, Довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів 07.11.2025 видана Першим відділом державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївській області Південного міжрегіонального управління, витяг з Єдиного реєстру боржників на ім'я Позивача, станом на 17.11.2025, про те, що дані Позивача відсутні в Єдиному реєстрі боржників.
За результатами розгляду рапорту позивача відповідач надав позивачу лист-відмову наступного змісту:
« ОСОБА_10 . Не погоджено. Підстави відсутні. Не підтверджено проживання третьої дитини разом з батьком. Необхідно надати один з таких документів: копія рішення суду про визначення місця проживання дітей з батьком або копія рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком, або копію письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні, копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; копія рішення суду про позбавлення батьківських прав матері. Необхідна інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовослужбовця за категорією стягнення (характером зобов'язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання документів. ОСОБА_11 . Не погоджено. Довести до військовослужбовця.»
Така відмова стала підставою для звернення позивача до суд з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо наявності у позивача права на звільнення з військової служби, яке передбачене підпунктом «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та навів такі узагальнені доводи та висновки:
- з аналізу підпункту «г» пункту 3 частини 5 та пункту 3 частини 12 Закону №2232 слідує, що передбачена цим пунктом підстава звільнення з військової служби під час воєнного стану передбачає такі умови для її застосування: фактичне утримання військовослужбовцем трьох і більше дітей віком до 18 років, та відсутність у такого військовослужбовця заборгованості із сплати аліментів (або наявність такої заборгованості, яка не перевищує суму платежів за три місяці).
- передбачена Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України 10.04.2009 №170, в редакції Наказу Міністерства оборони України №554 від19.08.2025 (далі - Інструкція №170) вимога надання військовослужбовцем для звільнення на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232 документів про фактичне проживання дітей з військовослужбовцем, не відповідає приписам цього закону;
- позивачем доведено факт відсутності в нього заборгованості по сплаті аліментів, а посадові особи ВЧ НОМЕР_1 , маючи доступ до анкетних даних позивача та номеру виконавчого провадження, мали можливість самостійно перевірити інформацію в Єдиному реєстрі боржників.
- відмова, заснована на формальних вимогах до оформлення, при наявності фактичного підтвердження відсутності заборгованості, свідчить про бездіяльність та формальний підхід посадових осіб військової частини;
- ВЧ НОМЕР_1 , надаючи лист відмову від 26.11.2025 №8524/р, неправомірно та необґрунтовано відмовила позивачу у реалізації його законного права на звільнення, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- оскільки позивачем були виконанні всі умови для того, щоб суб'єкт владних повноважень міг прийняти рішення на його користь, і в спірних правовідносинах у відповідача відсутні дискреційні повноваження, то звільнення позивача з військової служби за наявності для цього законних підстав, є не правом, а обов'язком відповідача.
Апелянт з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, зазначаючи, що наявність у відповідача трьох дітей не є безумовною підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби, а згідно додатку 19 до Інструкції №170 позивач зобов'язаний був надати документи на підтвердження факту проживання з ним трьох неповнолітніх дітей, та документ, що підтверджував факт участі у вихованні свого сина ОСОБА_12 . Не надання позивачем таких документів не дає ВЧ НОМЕР_1 підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби, та є підставою для відмови позивачу у звільненні з військової служби.
Суд першої інстанції вірно визначив обсяг нормативно-правового регулювання, яке підлягає застосуванню для вирішення даного спору та яке полягає в наступному.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII.
Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону №2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону України №2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Так, пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Питання звільнення з військової служби, в тому числі під час дії воєнного стану, врегульовано статтею 26 Закону №2232-ХІІ.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу.
Відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, під час дії воєнного стану підставою для звільнення є, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Інструкцією №170 визначається механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153.
Згідно Додатку 19 Інструкції №170, в редакції Наказу Міністерства оборони України №554 від 19.08.2025, визначається перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Відповідно до п 5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено, що подаються наступні документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
13) у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану): копія свідоцтва про народження кожної дитини із зазначенням батьківства (материнства) військовослужбовця та / або рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовослужбовця (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовослужбовця виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності);
- абзац третій підпункту 13 - один з таких документів: копія свідоцтва про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше), або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовослужбовцем, або копія рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовослужбовцем, або копію письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні, або копія свідоцтва про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та копії документів, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (копія свідоцтва про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин; копія рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; копія висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; копія рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
Абзац третій підпункту 13 пункту 5 - інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовослужбовця за категорією стягнення (характером зобов'язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби та їх реєстрації в установленому порядку.
Згідно статті 1 Сімейного кодексу України (далі - СКУ) визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Згідно частини 2 статті 3 СКУ визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно статті 6 СКУ визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Згідно статті 180 СКУ визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно статті 181 СКУ Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час дії воєнного стану військовослужбовець має право звільнитися з військової служби за таких двох умов:
- фактичне утримання військовослужбовцем трьох і більше дітей віком до 18 років;
- відсутність у такого військовослужбовця заборгованості із сплати аліментів (або наявність такої заборгованості, яка не перевищує суму платежів за три місяці).
Суд першої інстанції вірно зазначив, що Закон №2232 не вимагає спільне мешкання батька-військовослужбовця та дитини віком до 18 років в якості підстави для звільнення, а вимагає підтвердження факту утримання трьох дітей до 18 років, незалежно від факту спільного чи окремого проживання з дітьми.
Більш того, колегія суддів зазначає, що наведені вище положення Закону №2232 не тільки не вимагають спільного проживання батька-військовослужбовця із дитиною віком до 18 років, а прямо передбачають можливість такого окремого проживання, вводячи таку обов'язкову умову, як відсутність заборгованості із сплати аліментів на дитину, а аліменти на дитину є обов'язковими грошовими виплатами на утримання дитини, які сплачує батько або мати, що проживає окремо від дитини.
Як вірно вказав суд першої інстанції, неповнолітня дитина, незалежно від факту спільного чи окремого проживання з одним із батьків, відноситься до членів сім'ї одного із батьків, а виконання обов'язку щодо утримання дитини здійснюється незалежно від факту спільного чи окремого її проживання з одним із батьків.
Виходячи з цього, суд першої інстанції вірно виснував, що наведені вище положення Інструкції №170 стосовно необхідності подання документів про фактичне проживання дітей з військовослужбовцем, не відповідають приписам Закону №2232.
Посилання апелянта на те, що Інструкція №170 є діючим нормативно-правовим документом, а суд першої інстанції повинен був застосувати її положення при прийнятті рішення, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч.3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позов в частині визнання протиправною відмову ВЧ НОМЕР_1 у звільненні позивача з військової служби, яка оформлена листом-відмовою від 26.11.2025 №8524/р.
Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем були виконанні всі умови для того, щоб відповідач прийняв рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закон №2232 у зв'язку із перебуванням на утриманні позивача трьох неповнолітніх дітей та відсутності у позивача заборгованості по сплаті аліментів, що в свою чергу створює для відповідача обов'язок прийняти на користь позивача конкретне рішення про звільнення позивача з військової служби.
В спірних правовідносинах відповідач не наділений дискреційними повноваженнями, а тому при наявності у позивача права на звільнення з військової служби, відповідач зобов'язаний прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.
Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія