П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32892/25
Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,
повний текст судового рішення
складено 05.01.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, -
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці (далі відповідач) від 19.09.2025 року №152-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 , мотивучюи це тим, що дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарної справи, утвореної наказом Одеської митниці від 14.08.2025 року №117-дс (далі - Комісія), під час проведення дисциплінарного провадження не надано належної оцінки усім обставинам, не доведено наявність в її діях як головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з порушеннями митних правил Одеської митниці складу дисциплінарного проступку, не враховано пояснення, що в сукупності зумовило прийняття незаконного рішення про застосування відносно неї дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження, яке є протиправним та незаконним, а тому підлягає скасуванню. Під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил №0802/50000/24 нею виконано посадові обов'язки в повному обсязі, в частині відшкодування витрат, шляхом долучення довідки про витрати до матеріалів справи. Отже, єдиною правовою вимогою до неї, як посадової особи Відділу провадження у справах про порушення митних правил в частині відшкодування витрат понесеним митним органом є вчасне направлення запитів до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, а також приєднання довідок до матеріалів справи під час направлення до уповноваженого органу для прийняття відповідного рішення. Таким чином, висновок Комісії про порушення нею вимог статті 520 Митного кодексу України не відповідає дійсності та фактично суперечить, встановленим самою ж Комісією обставинам справ. Вказує, що не приймала участь на судових засіданнях коли виносилось рішення по справі про порушення митних правил №0802/50000/24. Зауважує, що під час судових засідань посадові особи Відділу провадження у справах про порушення митних правил, які приймають безпосередню участь в судовому заслуховуванні, на постійній основі заявляють усні клопотання щодо відшкодування витрат митного органу. Водночас, відповідно до вимог ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.ст.6, 13, 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суди є незалежними, а їхні рішення є обов'язковими. Прийняття рішень щодо стягнення витрат є виключною компетенцією суду. Разом з тим, питання щодо стягнення витрат у справах про порушення митних правил не є пріоритетним, оскільки судом розглядаються питання щодо наявності у діях особи ознак порушення митних правил, ступінь вини особи, наявність пом'якшувальних або обтяжувальних обставин, строки притягнення особи до відповідальності, подальша доля затриманих в справі предметів (ст.ст.487, 527 МК України, ст.ст.280, 283 КУпАП). Отже, в судовому засіданні її повноваження обмежуються правом на подачу клопотань, тоді як рішення, в тому числі про стягнення витрат, ухвалює виключно суд. Але, наголошує на тому, що хоч вона і здійснює представництво інтересів митниці в суді, водночас по спірним справам участі у судових засідання не приймала. Враховуючи закріплене законодавством право представника митного органу заявляти усні клопотання та відсутність вимоги щодо їх обов'язкового подання у письмовій формі, будь-які твердження про, нібито, порушення нею положень ст.501 МК України є безпідставними та нівелюються наведеними вище обставинами. Порядок заявлення клопотань щодо стягнення витрат після винесення остаточного судового рішення не врегульовано нормами законодавства, зокрема, статтями 501, 520, 541 МК України та Порядком №731, такі дії не є прямими посадовими обов'язками особи, яка здійснює провадження. Зазначає, що відповідно до вимог п.36 Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо деяких питань адміністративної відповідальності за порушення митних правил, уточнення порядку виконання окремих митних процедур та усунення термінологічних неузгодженостей» від 25.03.2025 року №4323-ІХ доповнено МК України статтею 5221 (яка вступила в силу лише 04.07.2025 року), положеннями якої, серед іншого, передбачено, що подання про притягнення до відповідальності особи, яка вчинила порушення митних правил, має містити розрахунок понесених митним органом витрат під час провадження у справі. Вказані зміни додатково підтверджують той факт, що на момент направлення досліджуваних матеріалів справ про порушення митних правил до суду не існувало норми, яка б врегульовувала якийсь особливий порядок доведення інформації про витрати митного органу до Суду. Комісія з'ясувала, що відповідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, супровід справи про порушення митних правил №0802/50000/24 від 01.08.2024 року здійснювала інша посадова особа митного органу. Вказує, що будь-яке посилання або звернення уваги керівництва митниці на незаявлення або необхідність заявлення будь-яких клопотань щодо вирішення питання про стягнення витрат, понесених митним органом за зберігання товарів, у тому числі по справі про порушення митних правил № 0802/50000/24 в Протоколі наради не міститься. А є лише вказівка щодо вчасності та здійснення в повному обсязі розрахунків (довідок) про розмір відшкодування за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, вилучених згідно протоколів про порушення митних правил для надання до судових органів, з урахуванням проходження судових процесів. Таким чином, будь-які посилання на направлення клопотання до суду після наради, на якій було, нібито, звернуто увагу на необхідність подання такого клопотання, не відповідає дійсності та є припущенням, яке не має під собою правового підґрунтя та є безпідставним. Додатково зазначає, що штраф накладений на особу у розмірі 2659 грн. 20 копійок сплачений до Державного бюджету. Вказані обставини додатково підтверджують належне здійснення мною провадження у справі про порушення митних правил, а саме зібрання достатньої доказової бази та підготовки переконливої правової позиції у зазначеній справі, що, як наслідок, стали підставою для ухвалення рішень Суду на користь митного органу. В Поданні в розділі «Пропозиції» відсутні посилання на порушення позивачкою Порядку обчислення сум витрат у справі про порушення митних правил та їх відшкодування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731, разом з тим в Наказі Одеської митниці від 19.09.2025 року №152-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 » ставиться їй у провину серед іншого порушення зазначеного Порядку, чим фактично керівник Одеської митниці вийшов за межі встановлених у Поданні висновків. Вказує, на перевищення повноважень комісією з проведення тематичної перевірки, прийняття та винесення завідомо незаконних Акту та Доповідної записки, що стали підставою для порушення відносно неї дисциплінарного провадження. Оскільки дисциплінарне провадження порушено на підставі завідомо незаконної Доповідної записки, то й саме дисциплінарне провадження, що порушене наказом Одеської митниці віл 14.08.2025 року №122-дс, на підставі вказаної Доповідної записки, є протиправним. Згідно Акту їй ставиться у провину порушення вимог ст.ст.501, 519, 520 та 541 МК України, наказу Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731 та наказу Одеської митниці від 30.07.2024 року №490. Водночас ані в Акті, ані в Доповідній записці, ані в Наказі відсутня конкретизація безпосереднього порушення. Тобто, не вказана конкретна дія або бездіяльність позивачки, як посадової особи відділу провадження у справах про порушення митних правил. Крім того, як зазначає позивачка, їй не було надано можливості ознайомитись ані з Поданням, ані з матеріалами дисциплінарної справи у період подачі такого Подання на розгляд Керівнику митниці та прийняття Рішення щодо застосування дисциплінарного стягнення у відношенні неї, тому пояснення базувались виключно на тих обставинах, які були відомі їй раніше.
Також, позивачка вказує, що її було ознайомлено з матеріалами дисциплінарної справи тільки після винесення вже відповідного Наказу (від 19.09.2025 року) - 22.09.2025 року, а тому вона не могла скористатися своїм законним правом на внесення зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи. у мотивувальній частині Подання відсутні: - факти, що підтверджують вчинення держаним службовцем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів; - обставини, що призвели до вчинення держаним службовцем дисциплінарного проступку; - ступінь вини державного службовця.
Більш того, на думку позивачки, подання виключно підтверджує правомірність її дій, що підтверджується наступними висновками Комісії.
- Комісією встановлено, що Запит про надання довідки про витрати митного органу в справі про порушення митних правил №0802/50000/24 управлінням боротьби з порушеннями митних правил було направлено до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку 29.08.2024 року (від 29.08.2024 року №20-06/20-06/39959.
- Отримана довідка була долучена до матеріалів справи, яка була направлена до Малиновського районного суду м. Одеси, що підтверджується, сканованими копіями матеріалів, що містяться в АСМО «ІНСПЕКТОР» в розділі «Провадження у справах про порушення митних правил», чим нею дотримано вимоги статті 520 МК України та п.10 Розділу ІІ Порядку, затвердженого Наказом №731.
Комісія з'ясувала, що відповідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, супровід справи про порушення митних правил №0802/50000/24 від 01.08.2024 року здійснювала інша посадова особа митного органу - чим дотримано вимоги статті 501 МК України. В порушення 2 ст.77 ЗУ «Про державну службу», в Наказі відсутній стислий виклад обставин, що свідчить про невмотивованість винесеного рішення. Також не визначений і вид дисциплінарного проступку, який був, начебто, вчинений нею. Наказом не встановлено на належному рівні наявність в її діях (бездіяльності) складу дисциплінарного проступку. Суб'єктом призначення при виданні оскаржуваного наказу було повністю проігноровані надані нею письмові пояснення від 15.09.2025 року, які були надані на ім'я начальника Одеської митниці. Вважає, що в її діях відсутній будь-який склад інкримінованого правопорушення, а саме порушення вимог ст.ст.501. 520, 541 Митного кодексу України (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом від 25.03.2025 року №4323-ІХ), Наказу Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731 та інших нормативно-правових актів, а Наказ винесено з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.
Ухвалою судді від 06.10.2025 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
Ухвалою судді від 14.10.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суді від 05.01.2025 року клопотання представника відповідача про розгляд справи №420/32892/25 за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
До суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому він вимоги не визнає з підстав того, що згідно з наказом Одеської митниці від 14.08.2025 року №117-дс «Про порушення дисциплінарного провадження» із внесенням змін наказом Одеської митниці від №140-дс «Про продовження строку здійснення дисциплінарних проваджень та строку формування дисциплінарних справ», на підставі доповідної записки відділу внутрішнього контролю Одеської митниці від 04.08.2025 року №25/25/39082, порушено дисциплінарне провадження стосовно головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з порушеннями митних правил Одеської митниці Альони Іванчикової. З метою наявності або відсутності дисциплінарного проступку у діях ОСОБА_2 , дисциплінарною комісією розглянуті обставини та відомості, викладені в доповідній записці відділу внутрішнього контролю Одеської митниці від 04.08.2025 року №25/25/39082, а також матеріалах сформованої дисциплінарної справи.
Відділом внутрішнього контролю Одеської митниці, як відповідальним підрозділом за проведення тематичної перевірки, проведеної на виконання наказу Одеської митниці від 01.04.2025 року №221 «Про призначення та проведення тематичної перевірки», складений Акт про результати тематичної перевірки від 25.07.2025 року №221-25, яким встановлено недотримання ОСОБА_3 ст.ст.501, 519, 520 та 541 Митного кодексу України (далі - МК України), наказу Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731 «Порядок обчислення сум витрату справах про порушення митних правил та їх відшкодування» (далі - Порядок), що у свою чергу призвело до порушення вимог пунктів 6, 7, 8, частини першої статті 8 Закону №889-VШ.
Відповідно до доповідної записки виконання пункту 6 Наради керівного складу Одеської митниці від 19.03.2025 року Протоколу 3-П, щодо проведення тематичної перевірки дотримання вимог ст.ст.519-520 Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731 «Порядок обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування» за період з 01.09.2024 року по 19.03.2025 року Комісією було перевірено матеріали за період з 01.09.2024 року по 19.03.2025 року щодо випадків видачі зі складів Одеської митниці товарів, автотранспорту, які були тимчасово вилучено у справах про порушення митних правил, в тому числі Справу №0802/50000/24 від 01.08.2024 року за ознаками правопорушення, передбаченого ст.472 Митного кодексу України: провадження здійснено головним державним інспектором відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з порушеннями митних правил ОСОБА_1 , яка займає посаду головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з порушеннями митних правил Одеської митниці, є посадовою особою Одеської митниці, а також відповідно до положень статті 569 МК України є державним службовцем, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює установлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій митного органу, ОСОБА_4 являється суб'єктом дисциплінарного проступку, визначеного положеннями частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу». Згідно зібраних матеріалів, комісія з розгляду дисциплінарної справи дійшла висновку, що в діях ОСОБА_2 вбачається неналежне виконання вимог ст. 501, 520 та 541 Митного кодексу України. Тому за неналежне виконання вимог ст. 501, 520 та 541 Митного кодексу України, що у свою чергу призвело до порушення вимог пунктів 6, 7, 8, частини першої статті 8 Закону №889-VШ, дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарної справи, з урахуванням обставин, що пом'якшують дисциплінарну відповідальність, передбачених частиною 2 статті 67 Закону України «Про державну службу» в частині попередньої бездоганної поведінки (позитивної характеристики), відсутності дисциплінарних стягнень, вжиттю всіх можливих заходів щодо повернення понесених витрат митниці, рекомендувала застосувати до головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з порушеннями митних правил Одеської митниці Альони Іванчикової дисциплінарне стягнення у виді оголошення зауваження.
Одеська митниця вважає, що під час здійснення дисциплінарного провадження та видання оскаржуваного наказу діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якому він зазначає, що відзив Одеської митниці повністю дублює подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи від 12.09.2025 року №19-02/19-02/45449 (далі - Подання), текст є просторовим, що жодним чином не спростовує доводи, викладені у позовній заяві, та не підтверджує законність спірного Наказу. Сам відзив обмежується переказом змісту Подання та загальним цитування положень Конституції України, Митного кодексу України та інших підзаконних нормативно-правових актів, без наведення будь-якої правової аргументації чи доказів, що підтверджували б причинно-наслідковий зв'язок між діями/ бездіяльністю позивача та, нібито, виявленими порушеннями встановленими Комісією.
До суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначає, що у поданні дисциплінарної комісії чітко визначено склад дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , а саме зазначено: Об'єктом дисциплінарного проступку ОСОБА_1 є службові обов'язки. Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку, щодо можливого ОСОБА_1 полягає у бездіяльності та неналежному виконанні посадових обов'язків, визначених пунктами 1, 7, 8 частини першої статті 8 та неналежним виконанням обов'язків щодо додержання службової дисципліни, визначених пунктом 3 частини 1 статті 62 Закону України «Про державну службу», Положенням про управління боротьби з порушеннями митних правил Одеської митниці, Положенням про відділ провадження у справах про порушення митних правил Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці, Посадової інструкції державного службовця, а саме можливого не вжиття заходів щодо виконання вимог статей 501, 520 та 541 Кодексу та вимог наказу Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731 «Порядок обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування» посадовими особами відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з порушеннями митних правил. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 займає посаду головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з порушеннями митних правил Одеської митниці, є посадовою особою Одеської митниці, а також відповідно до положень статті 569 Кодексу є державним службовцем, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює установлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій митного органу, ОСОБА_1 є суб'єктом дисциплінарного проступку, визначеного положеннями ч.2 ст.65 ЗУ «Про державну службу».
Суб'єктивна сторона дисциплінарного проступку, вчиненого ОСОБА_1 характеризується наявністю вини у формі необережності та полягає у тому, що головний державний інспектор відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з порушеннями митних правил Одеської митниці ОСОБА_1 не усвідомлювала протиправність свого діяння, хоча повинен був і міг його усвідомити.
Наслідками дисциплінарного проступку, вчиненого ОСОБА_1 , є завдання шкоди репутації та інтересам Одеської митниці як відокремленому територіальному органу Держмитслужби та втрат бюджету.
Таким чином, зі змісту подання Дисциплінарної комісії та наказу Одеської митниці вбачається, що дисциплінарною комісією були встановлені всі елементи дисциплінарного проступку.
Позивач надав суду письмові пояснення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці від 19.09.2025 року №152-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 ».
Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн.
На вказане рішення суду Одеська митниця подала апеляційну скаргу. Апелянт просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі №420/32892/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці, - скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської митниці у повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню відповідно до вимог пункту 1, 3, 4 частини 1 статті 317 КАС України, оскільки прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясування судом обставини справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровано обґрунтування в наказі Одеської митниці від 19.09.2025 року №152-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 » суті та обставин допущеного позивачем проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності. Судом першої інстанції надана неналежна оцінка обставинам справи №0802/50000/24 від 01.08.2024 року за ознаками правопорушення, передбаченого ст.472 Митного кодексу України, провадження у якій здійснено головним державним інспектором відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з порушеннями митних правил ОСОБА_1 .
Також в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що на даний час тимчасово вилучений товар знаходиться у митному складі «Сільгосппостач» (Одеська область, с. Усатово, вул. Новомосковська дорога, буд. 23). На теперішній час витрати на зберігання товару по вищевказаному протоколу ПМП не стягувалися. Сума яка підлягає поверненню 39,07 гривень. Клопотання до суду щодо вирішення питання про стягнення витрат, понесених митним органом за зберігання товарів не направлялось.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що ОСОБА_1 , як посадова особа, відповідальна за супроводження зазначених справ про порушення митних правил, після отримання копій судових постанов повинна здійснювати заходи щодо належного супроводження справ. У разі виявлення, що судом питання про компенсацію цих витрат не вирішено або не зазначено у резолютивній частині постанови, ОСОБА_1 мала невідкладно вжити заходів для виправлення ситуації - підготувати та направити до суду відповідне клопотання або інші процесуальні документи з метою забезпечення стягнення таких витрат. Саме такі дії є проявом належного виконання службових обов'язків, передбачених статтями 501, 519 та 520 Митного кодексу України, які спрямовані на ефективний захист інтересів держави. Невжиття подібних заходів після отримання судових рішень свідчить про формальний підхід до службових обов'язків, чого суд першої інстанції не врахував.
Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не правильно трактуються положення частини 3 статті 65 Закону України «Про державну службу» щодо строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. Чинним законодавством України не визначено поняття «триваюче правопорушення». За загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення. У цій справі учинені позивачем порушення (неналежне виконання обов'язків) фактично є триваючим правопорушенням, оскільки неналежне виконання обов'язків тривало протягом його перебування на посаді головного державного інспектора.
16.03.2026 року (вхід.№14885/26) через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить прийняти до розгляду відзив на апеляційну скаргу у справі №420/32892/25; відмовити Одеській митниці в задоволенні апеляційних вимог в повному обсязі; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 року у справі №420/32892/25 залишити без змін.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 займає посаду головного державного інспектору відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з порушеннями митних правил Одеської митниці з 14.01.2025 року, радник митної служби ІІІ рангу (наказ Одеської митниці від 14.01.2025 року №120-о), а до того часу займала посаду головного державного інспектору відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці.
Наказом Одеської митниці №221 від 01.04.2025 року призначено тематичну перевірку щодо дотримання посадовими особами структурних підрозділів Одеської митниці вимог статтей 519-520 Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731 «Порядок обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування» за період з 01.09.2024 року по 19.03.2025 року, причини та наслідки яких можуть свідчити про можливе порушення вимог законодавства України, нормативно-правових актів, розпорядчих документів Держмитслужби та Одеської митниці під час виконання своїх посадових обов'язків, визначених Положеннями про структурні підрозділи, посадовими інструкціями та контрактами про проходження державної служби.
За результатом тематичної перевірки 25.07.2025 року комісією складений акт про результати тематичної перевірки, яким встановлено наступне:
(…) Справа №0802/50000/24 від 01.08.2024 року за ознаками правопорушення, передбаченого ст.472 Митного кодексу України: провадження здійснено головним державним інспектором відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з порушеннями митних правил ОСОБА_1 .
Тимчасово вилучений товар (конденсатори) поміщено 05.08.2024 року до митного складу «Сільгосппостач» (Одеська область, с. Усатово, вул. Новомосковська дорога, буд. 23).
Запит про надання довідки про витрати митного органу в справі про порушення митних правил управлінням боротьби з порушеннями митних правил було направлено до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку 29.08.2024 року (від 29.08.2024 року №20-06/20-06/39959)… Вказана вище справа про порушення митних правил буде направлена для розгляду до Малиновського районного суду м. Одеси не пізніше, ніж 12.09.2024 року....
Згідно довідки про витрати митного органу у справі про порушення митних правил №0802/50000/24 від 01.08.2024 року відповідно до статті 519 Митного кодексу України витрати складаються з витрат на зберігання майна та становлять суму 39,07 грн. за весь період зберігання. Комісією встановлено, що довідка про витрати митного органу у зазначеній справі про порушення митних правил подавалась разом з матеріалами на розгляд Малиновського районного суду м. Одеси для здійснення відшкодування понесених витрат митниці, але у постанові Малиновського районного суду м. Одеси від 28.01.2025 року відсутні вимоги щодо стягнення витрат митного органу. Рішенням суду особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 Митного кодексу України. Адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією товарів.
11.04.2025 року, тобто після винесення рішення по Протоколу 3-П наради керівного складу Одеської митниці від 19.03.2025 року, де було наголошено про вказаний недолік, та після розпочатої даної перевірки, представником Одеської митниці було направлено клопотання до Малиновського районного суду щодо вирішення питання про стягнення витрат, понесених митним органом за зберігання товарів.
На даний час тимчасово вилучений товар знаходиться у митному складі «Сільгосппостач» (Одеська область, с. Усатово, вул. Новомосковська дорога, буд. 23).
На теперішній час витрати на зберігання товару по вищевказаному протоколу ПМП не стягувалися. Сума яка підлягає поверненню 39,07 гривен.(…).
Вказаним Актом, з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, комісією запропоновано порушити дисциплінарне провадження, зокрема, стосовно Іванчикової А.
Також начальником відділу внутрішнього контролю складена на ім'я начальника Одеської митниці доповідна від 04.08.2025 року №25/25/39082, яка за змістом збігається з актом від 25.07.2025 року та пропозицією порушити дисциплінарне провадження стосовно вказаних в неї осіб в т.ч. позивача.
Начальником управління боротьби з порушеннями митних правил Одеської митниці надано заперечення щодо результатів тематичної перевірки, затверджених Актом від 28.07.2025 року №31/25, у яких, серед іншого зазначено, наступне:
(…)В рамках здійснення провадження у справі про порушення митних правил №0802/50000/24 головним державним інспектором Відділу Альоною Іванчиковою, серед іншого, здійснено направлення запиту до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку щодо надання довідки про витрати митного органу.
Отримана довідка долучена головним державним інспектором Відділу Альоною Іванчиковою до матеріалів справи, що направлені до Хаджибейського районного суду м. Одеси, що підтверджується, в тому числі, й сканованими копіями матеріалів, що містяться в АСМО «ІНСПЕКТОР» в розділі «Провадження у справах про порушення митних правил» - пошук за номером - суть порушення та додаткова інформація - документи - матеріали справи.
Отже, під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил №0802/50000/24 головним державним інспектором Відділу Альоною Іванчиковою виконано посадові обов'язки в повному обсязі, у тому числі в частині відшкодування витрат, шляхом надання довідки про витрати.
Разом з тим під час судового засідання посадовими особами Відділу заявлено усне клопотання щодо відшкодування витрат митного органу.
Додатково, після винесення рішення Малиновським районним судом м. Одеси у справі №521/18005/24 (адміністративна справа №0802/50000/24), направлено клопотання про вирішення питання щодо стягнення витрат.
Станом на 30.07.2025 року клопотання Одеської митниці щодо відшкодування витрат у справі про порушення митних правил №0802/50000/24 не вирішено.
Разом з тим, оскільки відповідний порядок не врегульовано нормами законодавства, зокрема, статтями 501, 520, 541 Митного кодексу України та Порядком №731, такі дії не є прямими посадовими обов'язками особи, яка здійснює провадження, а свідчать про ініціативу, спрямовану на забезпечення інтересів митного органу.
Таким чином, вжиття додаткових заходів, зокрема, подання клопотання про вирішення питання щодо стягнення витрат у справі про порушення митних правил № 0802/50000/24 після набрання рішенням законної сили, не може бути кваліфіковане як неналежне виконання службових обов'язків.(…).
Позивачем було надано голові дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи та начальнику Одеської митниці письмові пояснення, відповідно до яких позивач категорично не погоджується з обставинами, що ставляться йому у провину у доповідній записці від 04.08.2025 року №25/25/39082. Зазначає, що єдиною правовою вимогою до нього, як посадової особи Відділу в частині відшкодування витрат понесених митним органом є вчасне направлення запитів до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, а також приєднання довідок до матеріалів справи під час направлення до уповноваженого органу для прийняття відповідного рішення. Зазначено також, що вона не приймала участі в судовому засіданні коли виносилось рішення по справі №0802/50000/24 таким чином нею не було допущено жодних порушень щодо дотримання процедури зібрання доказової справи та доведення її до суду, та вона не може нести відповідальності за дії, які не входять до кола посадових обов'язків. Також послалась на судову практику Хаджибейського районного суду м.Одеси, що в разі конфіскації товару, до нього не може бути застосовано стягнення витрат за його зберігання, оскільки його повернення власнику не здійснювалось.
Наказом Одеської митниці №117-дс від 14.08.2025 року на підставі доповідної записки від 04.08.2025 року №25/25/39082 порушено дисциплінарне провадження стосовно головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з порушеннями митних правил Одеської митниці ОСОБА_1 та утворено дисциплінарну комісію.
Наказом Одеської митниці №140-дс від 09.09.2025 року продовжений строк здійснення дисциплінарного провадження до 60 календарних днів та до 30 календарних днів строк формування дисциплінарної справи щодо позивача.
Позивачу на її електрону пошту, 01.09.2025 року комісією направлялось повідомлення про здійснення дисциплінарного провадження щодо неї з пропозицією надати письмові пояснення та прийти на засідання комісії та на яке позивач надала письмові пояснення, та повідомила про неможливість приймати участь у засіданні комісії у додаткових письмових поясненнях.
12.09.2025 року комісією внесено подання до начальника митниці за результатами розгляду дисциплінарної справи, сформованої за результатами здійснення дисциплінарного провадження, порушеного на підставі наказу Одеської митниці від 14.08.2025 року №117-дс «Про порушення дисциплінарного провадження», про що повідомлено на електрону пошту позивача з роз'ясненням права подати свої письмові пояснення начальнику митниці, у якому згідно зібраних матеріалів, комісія з розгляду дисциплінарної справи дійшла висновку, що в діях ОСОБА_2 вбачається неналежне виконання вимог ст.ст.501, 520 та 541 Митного кодексу України. Та за неналежне виконання вказаних вимог Митного кодексу України, що у свою чергу призвело до порушення вимог пунктів 6, 7, 8, частини першої статті 8 Закону №889-VIII, дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарної справи, з урахуванням обставин, що пом'якшують дисциплінарну відповідальність, передбачених частиною 2 статті 67 Закону України «Про державну службу» в частині попередньої бездоганної поведінки (позитивної характеристики), відсутності дисциплінарних стягнень, вжиттю всіх можливих заходів щодо повернення понесених витрат митниці, рекомендовано застосувати до головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з порушеннями митних правил Одеської митниці Альони Іванчикової дисциплінарне стягнення у виді оголошення зауваження.
Про направлення подання до начальника митниці комісія направила на електрону пошту позивача відповідне повідомлення з роз'ясненням права надати начальнику митниці письмові пояснення.
19.09.2025 року Одеською митницею на підставі вищевказаного подання прийнято наказ «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 » №152-дс, відповідно до якого за неналежне виконання основних обов'язків державного службовця, передбачених пунктами 1, 6, 7, 8 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу», що призвело до порушення вимог статей 501, 520 та 541 Митного кодексу України, Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731, з урахуванням обставин, що пом'якшують відповідальність державного службовця, а саме: попередньої бездоганної поведінки та відсутності дисциплінарних стягнень, до головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з порушеннями митних правил Одеської митниці ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді зауваження.
Відповідно до вказаного Наказу, під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил (протокол від 01.08.2024 року №0802/50000/24) ОСОБА_4 в межах своїх повноважень не заявила клопотання про стягнення митних витрат та не надіслала його разом з матеріалами до суду, а також не оскаржила зазначене рішення суду з використанням всіх процесуально можливих заходів щодо стягнення митних витрат з визнаної винною особи у зазначеній справі. У своєму поясненні перед притягненням до дисциплінарної відповідальності від 15.09.2025 року б/н ОСОБА_4 свою вину у скоєнні дисциплінарного проступку не усвідомила та не визнала.
Позивач, вважаючи протиправним наказ Одеської митниці від 19.09.2025 року №152-дс, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов та скасовуючи спірний наказ суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були вчинені всі дії передбачені його посадовою інструкцією та не було вчинено порушення вимог статей 501, 520 та 541 Митного кодексу України, Порядку обчислення сум витрат у справі про порушення митних правил та їх відшкодування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731 по справах №0802/50000/24, тоді як юридична відповідальність особи, в тому числі і за порушення державного службовця, настає лише у випадку вчинення ним правопорушення. В контексті спірних правовідносин, це, зокрема, означає, що позивач повинен відповідати за порушення, які вчинені ним особисто, а не іншими посадовими особами митниці. Суд першої інстанції вважає, що відповідач не довів, в чому конкретно полягає вина саме позивача, оскільки відповідачем не заперечується надання позивачем довідки про витрати митного органу до суду разом із матеріалами справи №0802/50000/24. Також у оскаржуваному наказі відповідач ставить у провину позивачу бездіяльність, яка у поданні комісії не містилась та не встановлювалась - не оскарження рішення суду з використанням всіх процесуально можливих заходів щодо стягнення митних витрат з визнаної винною особи у зазначеній справі. Суд першої інстанції зауважує, що не вирішення Малиновським районним судом м.Одеси питання стягнення витрат на зберігання під час розгляду справи щодо порушення митних правил не є підставою для оскарження постанови суду прийнятою за результатом розгляду справи, а тільки є підставою для звернення до суду щодо вирішення цього питання судовим рішенням, а тому суд вважає, що з боку позивача також відсутня протиправна бездіяльність вказана у наказі №152-дс. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірний наказ Одеської митниці від 19.09.2025 року №152-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 » прийнято відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для застосування дисциплінарного стягнення, а тому з метою поновлення порушених прав позивача позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування наказу Одеської митниці від 19.09.2025 року №152-дс.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст.569 Митного Кодексу України (далі -МК України) відносини, що виникають у зв'язку з прийняттям на державну службу до митних органів, проходженням та припиненням державної служби в митних органах, визначаються законодавством про державну службу, крім особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.569 МК України, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з питань проходження державної служби.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII).
Згідно з вимогами ст.1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема, щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч.2 ст.1 Закону №889-VIII).
Службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов'язків та правил внутрішнього службового розпорядку (п.10 ч.1 ст.2 Закону №889-VIII).
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Згідно з вимогами ч.1-3 ст.5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються КЗпП України, якщо інше не передбачено Законом №889-VIII.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до вимог ст.8 Закону №889-VIII державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
Відповідно до вимог ч.ч.1 та 2 ст.64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Згідно з вимогами ч.1 ст.65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.65 Закону №889-VIII дисциплінарними проступками є невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Згідно з положеннями ч.1 ст.66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Відповідно до вимог ч.3 ст.66 Закону №889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
Вимогами ч.1 ст.67 Закону №889-VIII обумовлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Згідно з вимогами ч.2 ст.67 Закону №889-VIII, обставинами, що пом'якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Відповідно до вимог ч.ч.5-7 ст.74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення. Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку. Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.
Вимогами ч.1 ст.74 Закону №889-VII визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Згідно з вимогами ч.1 ст.77 Закону №889-VII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.68 Закону №889-VIII дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу суб'єктом призначення.
Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (ч.1 ст.69 Закону №889-VIII).
Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року №1039 (далі Порядок №1039) визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців.
Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія (п.7 Порядку №1039).
За приписами ч.2 ст.73 Закону №889-VII та пункту 25 Порядку №1039 на стадії формування дисциплінарної справи доповідач повинен отримати від державного службовця, щодо якого порушене дисциплінарне провадження, пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, а також пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та підготувати подання з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку.
Відповідно до вимог п.33 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити:
чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження;
чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку;
чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби;
чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності;
який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
З аналізу наведених норм права вбачається, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків з'ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб'єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи.
Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2025 року по справі №480/4068/22 вказав, що об'єктом дисциплінарного проступку державного службовця є відносини, які забезпечують нормальне функціонування державного апарату, а також відносини, що становлять зміст службової діяльності державного службовця (службовий обов'язок).
Об'єктивною стороною дисциплінарного проступку державного службовця, як обов'язковою ознакою його складу, є зовнішнє вираження протиправної поведінки державного службовця. Об'єктивні риси дисциплінарного проступку виявляються у здійсненні діяння, що завдає або може завдати шкоди певним суспільним відносинам. Протиправне діяння дисциплінарного проступку може бути здійснено у формі дії або бездіяльності, яке несе негативні наслідки, що визначають як завдану шкоду об'єкту такого проступку.
Суб'єктом у випадку притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Присяги державного службовця має виступати державний службовець, який склав Присягу державного службовця.
Суб'єктивною стороною дисциплінарного проступку державного службовця, як обов'язковою ознакою його складу у вигляді порушення Присяги, є несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця, про що може свідчити невиконання останнім службових обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
При цьому, об'єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення державним службовцем дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто, суперечать вимогам законодавства. Водночас, з суб'єктивної сторони дисциплінарний проступок характеризується наявністю вини державного службовця, під чим розуміється ставлення останнього до своїх протиправних дій чи бездіяльності, або рішення і їх шкідливих наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді зауваження за неналежне виконання основних обов'язків державного службовця, передбачених пунктами 1, 6, 7, 8 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну службу», що призвело до порушення вимог статей 501, 520 та 541 Митного кодексу України, Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731.
Відповідно до вимог ст.201 МК України, представник митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у справі про порушення митних правил, підтримує позицію цього органу щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, під час розгляду зазначеної справи судом.
Представник митного органу здійснює свої повноваження в суді на підставі належно оформленої довіреності, виданої митним органом.
Представник митного органу має право ознайомлюватися з документами, долученими до справи, робити з них витяги або знімати копії, одержувати копії рішень, постанов, ухвал суду, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, ставити запитання іншим особам, які беруть участь у справі, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, які беруть участь у справі, ознайомлюватися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення, постанови і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач не представляла інтереси Одеської митниці під час розгляду у Малиновському районному суді м.Одеси матеріалів справи про порушення митних правил №0802/50000/24 від 01.08.2024 року, так як за змістом постанови Малиновського районного суду м.Одеси по справі №521/18005/24 від 28.01.2025 року від Одеської митниці представником у суді під час розгляду вказаних матеріалів справи приймав участь працівник ОСОБА_5 .
Вимогами ст.520 МК України встановлено, що витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Витрати на оплату послуг перекладача відшкодовуються з державного бюджету.
Посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, а також посадова особа, яка здійснює розгляд цієї справи, зобов'язані зібрати та додати до справи документи про понесені у справі витрати.
Порядок відшкодування витрат у справі про порушення митних правил, обчислення сум, що підлягають відшкодуванню, а також порядок розпорядження отриманими коштами встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з вимогами ч.3 ст.541 МК України, витрати митного органу, пов'язані із зберіганням товарів, транспортних засобів, щодо яких прийнято постанову про конфіскацію, до моменту винесення такої постанови повинні бути відшкодовані особою, яка вчинила порушення митних правил. Порядок відшкодування зазначених витрат встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, розраховується в порядку, передбаченому законодавством України для визначення собівартості платних послуг.
Відповідно до розділу ІІ Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731 (далі - Порядок №731) обчислення сум витрат у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Порядку й оформлюється шляхом заповнення довідки про витрати митного органу у справі про порушення митних правил (далі - Довідка) за формою, встановленою в додатку до цього Порядку.
Довідка готується вповноваженою посадовою особою бухгалтерської служби митного органу на запит посадової особи митного органу, в провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил.
Запит на отримання Довідки направляється посадовою особою митного органу, в провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, до бухгалтерської служби митного органу завчасно, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати направлення матеріалів у цій справі до суду або дати розгляду справи митним органом.
Дата направлення матеріалів справи про порушення митних правил до суду чи дата розгляду цієї справи митним органом зазначається у запиті посадовою особою митного органу, в провадженні якої перебуває справа.
Довідка та Документи надаються посадовій особі митного органу, в провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, відповідальною посадовою особою бухгалтерської служби митного органу не пізніше ніж за добу до дати направлення матеріалів у цій справі до суду або дати розгляду справи митним органом.
Згідно пункту 1 розділу ІІІ Порядку №731, витрати в справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення (далі - винна особа). Суми витрат, що підлягають відшкодуванню, зазначаються у постанові про накладення стягнення.
Відповідно до вимог п.12 Порядку №731, при розгляді справ про порушення митних правил орган, який розглядає справу, вирішує питання щодо відшкодування витрат та їх сум.
Згідно з вимогами ч.2 ст.522 МК України, справи про порушення митних правил, передбачені частиною шостою статті 470, частиною третьою статті 471, статтями 472, 473, 476, частиною шостою статті 481, статтею 481-1, статтями 482-485 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються місцевими загальними судами.
З урахуванням вищенаведеного, посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, а також посадова особа, яка здійснює розгляд цієї справи, зобов'язані зібрати та додати до справи документи про понесені у справі витрати, тоді як рішення про їх відшкодування належить виключно до компетенції органу, що уповноважений розглядати справу про порушення митних правил.
Так, як встановлено колегією суддів, позивач, яка здійснювала провадження у справі про порушення митних правил №0802/50000/24 від 01.08.2024 року зробила запит та своєчасно отримала від управління фінансового забезпечення Одеської митниці довідку про витрати митного органу в справі, яку додала до матеріалів, які були подані до Малиновського районного суду м.Одеси для здійснення відшкодування понесених витрат митницею, що підтверджується текстом на стор.16 Акту про результати тематичної перевірки від 25.07.2025 року.
Проте у постанові Малиновського районного суду м. Одеси відсутні вимоги щодо стягнення витрат митного органу.
Таким чином, під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил №0802/50000/24 головним державним інспектором Відділу Іванчиковою А.Ю. виконано посадові обов'язки в повному обсязі, у тому числі в частині відшкодування витрат, шляхом надання довідки про витрати.
Відповідачем залишено поза увагою та обставина, що в письмових поясненнях позивач зазначав, що під час судових засідань посадові особи Відділу провадження у справах про порушення митних правил, які приймали безпосередню участь в судовому засіданні, заявляють усні клопотання щодо відшкодування витрат митного органу.
Натомість відповідачем не взято до уваги такі доводи позивача та жодним чином їх не спростовано, зокрема, в судовому засіданні.
Водночас, 11.04.2025 року представником Одеської митниці Бурчо І.Й. подано до Малиновського районного суду м.Одеси клопотання про вирішення питання щодо стягнення витрат, понесених митним органом за зберігання товару, відповідно до довідки про витрати митного органу у розмірі 38,85 грн. по справі про порушення митних правил від 01.08.2024 року №0802/50000/24 (т.1 а.с.143-145), яке до цього часу залишається не вирішеним.
Тобто, після ухвалення постанови Малиновським районним судом м. Одеси у справі №521/18005/24 про накладення штрафу у розміру 100% вартості товару, а саме 2659,20 грн., на користь держави з конфіскацією товарів за порушення митних правил, посадовою особою митниці направлено клопотання про вирішення питання щодо стягнення витрат, яке до цього часу не вирішено судом.
В акті про результати тематичної перевірки від 25.07.2025 року комісія щодо позивача встановила, що вона внаслідок недотримання встановлених законодавством вимог вчинила дії, які призвели до неналежного виконання митного законодавства, проте жодної певної дії, яку, нібито, вчинила позивачка, акт не містить, тоді як у поданні комісія вказує, про вчинення нею винних дій у формі необережності, без зазначення яких.
Разом з тим, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, свідоме допущення настання несприятливих наслідків внаслідок вчинення особою певних дій чи бездіяльності.
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, після складення протоколу у справі про порушення митних правил №0802/50000/24, у справі приймали участь три працівника Одеської митниці: позивач на стадії формування матеріалів справи до суду, другий працівник під час розгляду справи у суді, третій - на стадії виконання шляхом подачи клопотання про стягнення витрат, та комісія не зазначила, на якій стадії справи повинно було формуватися відповідне клопотання (в т.ч. якій формі письмова чи усна), та яка посадова особа митниці повинна була контролювати вирішення судом під час розгляду справи даного питання, та чим це регламентовано.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що позивачем були вчинені всі дії, передбачені його посадовою інструкцією та не було вчинено порушення вимог статей 501, 520 та 541 Митного кодексу України, Порядку обчислення сум витрат у справі про порушення митних правил та їх відшкодування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731 по справі №0802/50000/24, тоді як юридична відповідальність особи, в тому числі і за порушення державного службовця, настає лише у випадку вчинення ним правопорушення.
При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Однак, в контексті спірних правовідносин, це, зокрема, означає, що позивач повинен відповідати за порушення, які вчинені ним особисто, а не іншими посадовими особами митниці.
Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач не довів, в чому конкретно полягає вина саме позивача, оскільки відповідачем не заперечується надання позивачем довідки про витрати митного органу до суду разом із матеріалами справи №0802/50000/24.
Крім того, в оскаржуваному наказі відповідач ставить у провину позивачу бездіяльність, яка у поданні комісії не містилась та не встановлювалась - не оскарження рішення суду з використанням всіх процесуально можливих заходів щодо стягнення митних витрат з визнаної винною особи у зазначеній справі.
Водночас, колегія суддів зауважує, що невирішення Малиновським районним судом м.Одеси питання стягнення витрат на зберігання під час розгляду справи щодо порушення митних правил не є підставою для оскарження постанови суду прийнятою за результатом розгляду справи, а тільки є підставою для звернення до суду щодо вирішення цього питання судовим рішенням, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з боку позивача також відсутня протиправна бездіяльність, вказана у наказі №152-дс.
Отже, на переконання колегії суддів, спірний наказ Одеської митниці від 19.09.2025 року №152-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 » прийнято відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для застосування дисциплінарного стягнення, а тому з метою поновлення порушених прав слід визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці від 19.09.2025 року №152-дс.
Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко