П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15268/25
Перша інстанція: суддя Марин П.П.,
повний текст судового рішення
складено 28.01.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національно поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії відділу поліції № 2 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про внесення інформації про ОСОБА_1 до системи ІПНП як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП».
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вчиняв жодних адміністративних правопорушень, передбачених ст. 210, 210-1 КУпАП, не отримував жодних повісток про розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст.210, 210 1 КУпАП та відносно нього не приймалось рішень, щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП. Жодних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.210, 210-1 КУпАП, відповідач не мав на момент внесення інформації про ОСОБА_1 до системи ІПНП як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП» і не має по сьогоднішній день. Отже, з урахуванням відсутності щодо позивача постанови про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, відповідачем протиправно вчинено дії щодо внесення інформації про ОСОБА_1 до системи ІПНП як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП та інформація про ОСОБА_1 як «особи, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», підлягає вилученню з системи ІПНП.
Головним управлінням Національної поліції в Одеській області подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив, що ГУНП в Одеській області заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, вважаючи оскаржувані дії законними, а вимоги позивача - безпідставними.
Представник відповідача зазначає, що звернення та інформація про особу, надходять до органів (підрозділів) поліції з підрозділів ТЦК та СП та вносяться до ІКС ІПНП в автоматичному режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС. Підрозділи ГУНП в Одеській області позбавлені можливості вносити, корегувати або видаляти інформацію щодо осіб, які перебувають на обліку за вчинення адміністративних правопорушень за ст. ст. 210, 210-1КУпАП, якщо інформація стосовно них була завантажена в автоматичному режимі.
Щодо протиправності дій ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області щодо внесення інформації до ІКС ІПНП щодо ОСОБА_1 представник відповідача зазначає, що вказане не відповідає дійсності оскільки звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслане до ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області не для внесення відомостей до ІКС ІПНП, а щодо необхідності доставлення позивача до РТЦК для складення протоколу про адміністративне правопорушення. Отже позовна вимога щодо визнання неправомірними дій ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області є такою, яка не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю з боку ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області будь яких дій щодо внесення відомостей до ІКС ІПНП стосовно позивача.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що саме Національна поліція України, її структурні підрозділи та посадові особи є власником, адміністратором та користувачем системи «ІПНП», посилання відповідача на неможливість вносити, корегувати або видаляти інформацію - є неспроможним та таким, що не відповідає дійсності та чинному законодавству.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національно поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області вилучити із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформацію про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП» - закрито. Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національно поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжено щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відділу поліції №2 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про внесення інформації про ОСОБА_1 до системи ІПНП як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національно поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій - відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі №420/15268/25 та ухвалити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі, змінити розподіл судових витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції та здійснити розподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що з матеріалів справи не вбачається, що апелянтом було дійсно вчинені адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.210, 210-1 КУпАП.
Крім того, апелянт наголошує, що згідно з п.1 розділу ІV Положення власником системи «ІПНП» є Національна поліція України, а п.2 розділу ІV Положення передбачає, що адміністратором системи «ІПНП» є уповноважений структурний підрозділ апарату центрального органу управління Національної поліції України. Пунктом 4 розділу ІV Положення передбачено, користувачами системи «ІПНП» є: посадові особи органів (підрозділів) поліції.
11 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому наголошено, що виконати вимогу щодо вилучення із ІКС «ІПНП» інформацію про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП» не являється можливим, оскільки вказана інформація надходить до ІКС «ІПНП» автоматично та видаляється також автоматично у разі видалення її з Єдиного державного реєстру призовників.
23 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції надійшла відповідь на відзив від представника апелянта, в якому наголошено, що саме відділ поліції №2 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області вчинив протиправні дії по відношенню до позивача.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_1 звернувся до Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Одеській області з адвокатським запитом від 15.04.2025, в якому просив:
- надати інформацію чи перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у розшуку та про нього міститься інформація у реєстрах, що входять до єдиної інформаційної системи МВС України як особи, яка перебуває у розшуку підозрюваних, обвинувачених (підсудних) осіб, які ухиляються від відбування покарання або вироку суду та/або осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється поліцією або територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки?;
- у разі перебування інформації про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у реєстрах, що входять до єдиної інформаційної системи МВС України як особи, яка перебуває у розшуку, надати копію рішення на підставі якого така інформація внесена.
Листом № 159252025 від 17.04.2025 Головне управління Національної поліції в Одеській області повідомлено представника позивача про таке:
«За результатами розгляду повідомляємо, що за даними інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України»(далі - ІКС ІПНП), Положення про яку затверджене наказом МВС України від 03.08.2017 №676, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.08.2017 за №1059/30927, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у державному розшуку раніше не перебував та станом на 17.04.2025 у державному розшуку не перебуває.
Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу 2 пункту 56 та абзацу 15 пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, органи Національної поліції України зобов'язані за зверненнями (форма звернення встановлена у додатку 20 до Порядку) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України здійснити адміністративне затримання та доставлення до цих органів осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП для складання адміністративного протоколу згідно ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При надходженні до органів (підрозділів) поліції таких звернень, відповідно до Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Єдиний облік» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.06.2019 за №508, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 липня 2019 року за №739/33710, інформація про особу вноситься до системи ІПНП, Положення про яку затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 серпня 2017 року №676, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 серпня 2017 року за №1059/30927 (зі змінами).
Станом на 17.04.2025 за даними ІКС ІПНП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», ініціатор звернення- ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ). Звернення від 12.11.2024 №Е1253 зареєстроване 12.11.2024 за №28565 та внесене до інформаційного ресурсу у відділі поліції №2 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Враховуючи викладене, для зняття особи з обліку ІКС ІПНП, пропонуємо Вам звернутись безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Додатково повідомляємо, що паперові носії, на підставі яких було внесено відомості до інформаційних ресурсів ІКС ІПНП, в УІАП ГУНП в Одеській області відсутні.».
Вважаючи дії структурного підрозділу відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Так, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України (ст. 65 Конституції України).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із подальшим продовженням такого строку).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон України №2232-ХІІ).
Відповідно до вимог ч.14 ст.2 Закону України №2232-XII виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актам.
Частиною 2 статті 33 Закону України №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 34 Закону України №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154).
Згідно з вимогами п.1 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (Порядок №1487).
Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку;
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов'язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.
Відповідно до вимог статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення:
про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)).
Положеннями ст.259 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.
За приписами абз.3 п.56 Порядку №1487, Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені ст. 7 Закону №1951-VIII, підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З наведеного слідує, що органи Національної поліції за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюють адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Колегія суддів з цього приводу зазначає, що норми пункту 56 Порядку №1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників»; норми пункту 9 Положення №154 містять поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення», а за статтею 259 КУпАП «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.
Доставлення військовозобов'язаного до органу ТЦК та СП в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим. Тобто, у такому випадку, в першу чергу здійснюється доставлення особи до органу ТЦК та СП, та, в другу чергу, складання протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.
Колегія суддів зауважує, що відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а також порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено приписами статтями 210, 210-1 КУпАП. Відтак, питання правомірності дій щодо проведення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, має вирішуватись вже під час притягнення особи до відповідальності по КУпАП.
В рамках даної справи, колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210-1 КУпАП. Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв'язку з порушенням вимог закону, позивач підлягає доставці до відповідного органу ТЦК та СП для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
В той же час, вимогами ч.3 ст.38 Закону №2232-ХІІ визначено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов'язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України 03.08.2017 №676, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.08.2017 за №1059/30927, затверджено Положення про інформаційно-комунікаційну систему Інформаційний портал Національної поліції України.
Відповідно до вимог пунктів 1, 2 розділу 1 цього Положення це Положення визначає основні завдання, призначення, суб'єктів та структуру інформаційно-комунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України, а також умови її функціонування.
Інформаційно-комунікаційна система Інформаційний портал Національної поліції України (система ІПНП) - сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обробки відомостей, що утворюються у процесі діяльності Національної поліції України та її інформаційно-аналітичного забезпечення. Система ІПНП є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи МВС (ЄІС МВС).
Згідно з вимогами пункту 1 Розділу II Положення №676, основними завданнями системи ІПНП є:
інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності Національної поліції України; забезпечення наповнення та підтримки в актуальному стані інформаційних ресурсів баз (банків) даних, що входять до ЄІС МВС;
забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу; забезпечення електронної взаємодії з МВС та іншими органами державної влади.
Пункт 2 Розділу II Положення №676 визначає, що система ІПНП призначена для:
- формування інформаційних ресурсів ЄІС МВС;
- обробки інформації, яка утворена в процесі діяльності поліції;
- аналітичної обробки інформації, отриманої з автоматичної фото- і відеотехніки;
- надання безпосереднього оперативного доступу до інформаційних ресурсів ЄІС МВС;
- генерації інтерфейсів та функціонування вебсервісів для здійснення інформаційної взаємодії органів (підрозділів) поліції з іншими органами державної влади, органами правопорядку іноземних держав, міжнародними організаціями;
- здійснення пошукових та аналітичних функцій для використання інформації з інформаційних ресурсів (баз даних) поліції, МВС та інших органів державної влади в межах службової діяльності відповідно до рівня доступу і повноважень за запитом або регламентом;
- використання програмних компонентів геоінформаційних підсистем для візуалізації інформації у вигляді електронних карт, автоматичної зміни зображеного образу об'єкта в залежності від зміни його характеристик, зміни масштабу та деталізації картографічної інформації в інформаційних ресурсах;
- забезпечення автоматизації процесів управління силами та засобами поліції; забезпечення електронного документообігу в органах (підрозділах) поліції, обміну електронними документами з МВС;
- комплексного захисту інформації та розмежування доступу до інформації, що зберігається в базах даних системи ІПНП.
Відповідно до вимог пункту 1 Розділу III Положення №676, інформаційними ресурсами системи ІПНП є інформація, що утворена в процесі діяльності поліції та використовується, у тому числі, для наповнення та підтримки в актуальному стані баз (банків) даних, які входять до ЄІС МВС та визначені статтею 26 Закону України «Про Національну поліцію».
На виконання вимог чинного законодавства, у тому числі статті 26 Закону №580-VIII, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 №100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за №222/33194, затверджено Порядок ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події (Порядок №100), який регулює порядок ведення в центральному органі управління поліцією, міжрегіональних територіальних органах поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділах, головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, територіальних (відокремлених) підрозділах поліції єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням ІТС ІПНП.
Пунктом 3 розділу І Порядку №100 визначено, що джерелом інформації про кримінальні правопорушення та інші події, зокрема, є:
1) заяви (повідомлення) осіб, які надходять до органу (підрозділу) поліції, особи, уповноваженої на здійснення досудового розслідування, або службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв (повідомлень);
2) самостійно виявлені слідчим (дізнавачем) або іншою посадовою особою органу (підрозділу) поліції з будь-якого джерела обставини кримінального правопорушення;
3) повідомлення осіб, які затримали підозрювану особу під час учинення або замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється в його вчиненні;
4) інше.
Відповідно до вимог пункту 3 розділу III Порядку №100, заяви і повідомлення про інші події, що надійшли до чергової служби центрального органу управління поліцією, головних управлінь Національної поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділів поліції, у яких немає відомостей, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, уповноважена службова особа після реєстрації в ІТС ІПНП (журналі ЄО) невідкладно, але не пізніше 24 годин передає керівнику відповідного органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов'язки, для розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення.
З метою забезпечення формування інформаційних ресурсів поліцією під час реєстрації заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.06.2019 №508, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 04.07.2019 за №739/33710, затверджено Інструкцію з формування та ведення інформаційної підсистеми «Єдиний облік» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», якою передбачено, що облік об'єктів в ІП «ЄО» ведеться за такими категоріями:
- заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події;
- учасники кримінального правопорушення та іншої події;
- речі, документи та майно, пов'язані з учиненням правопорушення та іншою подією. Підставами для внесення відомостей до ІП «ЄО» є заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення та іншу подію, рапорт поліцейського про самостійно виявлені обставини, що свідчать про кримінальні правопорушення, що надійшли до органу (підрозділу) поліції.
Відповідно до вимог частини 4 статті 25 Закону України «Про Національну поліцію» діяльність поліції, пов'язана із захистом і обробкою персональних даних, здійснюється на підставах, визначених Конституцією України, Законом України «Про захист персональних даних», іншими законами України.
Частиною 5 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» підставами для обробки персональних даних є необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який передбачений законом.
Згідно з вимогами пункту 6 частини 2 статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
Частиною 2 статті 15 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі:
1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;
2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;
3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого;
4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у витягах з інформаційно-комунікаційної системи ІПНП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , міститься інформація щодо особи, яку було внесено в автоматичному режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС.
Крім того, протоколи про порушення правил військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 не складались, постанови про адміністративне порушення відповідно до вимог ст.210 та 210-1 КУпАП відносно позивача не виносились.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що електронні звернення відносно порушників мобілізаційного законодавства формуються в інформаційних ресурсах Міністерства оборони України у визначеному електронному форматі та надходять до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (система ІПНП).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що доводи представника ОСОБА_1 покладені в обґрунтування позову щодо порушення прав позивача саме відділом поліції №2 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області ґрунтуються на помилковому трактуванні чинного законодавства, в тому числі про наявність компетенції у цього структурного відділу поліції виключати фізичну особу, яка перебуває у розшуку, із бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України».
Зокрема, зважаючи на специфіку даних спірних правовідносин, колегія суддів акцентує увагу, що відділ поліції №2 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області не є суб'єктом владних повноважень, який приймає рішення щодо включення чи виключення позивача із бази інформаційного ресурсу ІКС «ІПНП».
З огляду на наведене, суд 1-ї інстанції вірно зазначив, що внесення даних до ІКС «ІПНП» відбулось за допомогою електронного звернення відповідного РТЦК, а тому внесення відомостей до ІКС «ІПНП» відбулось у автоматичному режимі, тому жодних доказів, які б свідчили про порушення прав ОСОБА_1 саме відділом поліції №2 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП (посадовими особами) не надано, а права та інтереси апелянта ГУНП не порушувалися.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко