16 квітня 2026 року м.Дніпросправа № 280/820/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі №280/820/26 (суддя Садовий І.В., ухвала прийнята без участі сторін) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» (далі позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці (далі відповідач) про коригування митної вартості товару №UA403070/2026/000010/2 від 07.01.2026.
Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/00010/2 від 07.01.2026 до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В обґрунтування поданої заяви, зазначав, що відповідач зберігає можливість направити позивачу вимогу про сплату митних платежів за гарантією від 07.01.2026 №26UA12001200011L0. Також, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача, оскільки у разі стягнення коштів, позивачу доведеться звертатися з окремими вимогами про їх повернення, що потребуватиме значних втрат. Вилучення коштів з обігу підприємства може негативно вплинути на його фінансовий стан та виконання зобов'язань.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду мотивована відсутністю об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. У скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що доводи заяви про забезпечення позову судом не досліджені належним чином.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції надав помилкову правову оцінку доводам заявника щодо наслідків виникнення податкового боргу, безпідставно віднісши загрозу повного блокування господарської діяльності до категорії стандартних підприємницьких ризиків, чим проігнорував нормативний механізм автоматичного настання негативних правових наслідків для платника податків. Суд залишив поза увагою той факт, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом тимчасового зупинення дії оскаржуваного рішення жодним чином не порушує фіскальні інтереси держави та не створює ризиків для Державного бюджету України, оскільки виконання грошового зобов'язання позивача у повному обсязі забезпечене чинною фінансовою гарантією, яка зберігає свою дію протягом усього часу судового оскарження, що свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін у разі задоволення заяви.
Враховуючи наведене, невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що на момент ухвалення рішення суду по суті спору кошти вже будуть стягнуті, а механізм їх повернення буде заблокований, що нівелює мету судового захисту. Єдиним ефективним способом захисту в даній ситуації є зупинення дії оскаржуваного рішення.
Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві вказав, що підстави для задоволення апеляційної скарги позивача і скасування законної ухвали суду першої інстанції відсутні.
Відповідач звертає увагу, що не вжиття судом першої інстанції заходів щодо зупинення дії оскаржуваного рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000010/2 від 07.01.2026 не зумовило настання негативних та незворотних наслідків для скаржника, оскільки в даному випадку відсутня реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову з огляду на законодавчо визначений порядок повернення з державного бюджету надмірно сплачених митних платежів. Сам по собі факт прийняття митницею оскарженого позивачем рішення не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів скаржника підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Розгляд справи здійснено в порядку ст.ст. 311, 312 КАС України.
Позивачем було подане клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що свідчать про вжиття митницею дій, направлених на стягнення коштів за фінансовими гарантіями позивача.
Колегія суддів ухвалила, клопотання задовольнити, долучити до матеріалів справи подані позивачем лист АТ «ПУМБ» №КНО-58.3.1/1025 від 29.01.2026 та витяги з Реєстру податкових повідомлень-рішень Митної служби України.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, позивач просить суд забезпечити позов у цій справі шляхом зупинення дії оскарженого ним рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 07.01.2026 року до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Доводи позивача зводяться до того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача, оскільки у разі стягнення коштів, позивачу доведеться звертатися з окремими вимогами про їх повернення, що потребуватиме значних втрат. Вилучення коштів з обігу підприємства може негативно вплинути на його фінансовий стан та виконання зобов'язань перед контрагентами.
Проте, судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача спірним рішенням Тернопільської митниці. В контексті спірних правовідносин можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
У відповідності до ст. 5 КАС України суд здійснює захист реально порушених прав, а не можливість їх ймовірного порушення в майбутньому.
У постанові від 10 жовтня 2023 року (справа №120/2284/23) Верховним Судом було зроблено висновки, що застосування заходів забезпечення позову з огляду на можливе завдання позивачу майнової шкоди та репутаційних втрат, інших негативних наслідків, не є співмірним з предметом спору про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень. Підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. І у разі оскарження відповідного акту суб'єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.
Отже, колегія суддів відхиляє доводи позивача, що він понесе невідворотні фінансові втрати в разі виставлення митницею вимоги про сплату митних платежів, матиме місце погіршення майнового стану підприємства, з тих підстав, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат тощо.
Відповідно, докази, подані позивачем до апеляційної скарги, судом розцінюються критично, та не є такими, що беззаперечно свідчать про порушення прав позивача.
Крім того, у спірному випадку відсутня реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову з огляду на законодавчо визначений порядок повернення з державного бюджету надмірно сплачених митних платежів.
Також, суд апеляційної інстанції враховує і те, що очевидні ознаки протиправності підстав та порядку прийняття спірного рішення відповідачем може бути виявлено судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача щодо забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» - залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 280/820/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак