16 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6451/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/6451/24 за апеляційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, за участю третьої особи Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.
стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 в розмірі 30 тисяч гривень щомісячно починачи з 24.02.2022 року.
23.05.2024 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 24.02.2022 року по 20.01.2023 року.
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 року по 20.01.2023 року, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 року набрало законної сили 25.06.2024 року.
02.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із клопотанням, в якій просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 року у справі №160/6451/24 із зобов'язального способу виконання («зобов'язати нарахувати та виплатити») на спосіб виконання шляхом стягнення коштів на користь ОСОБА_1 у межах присудженої додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 за визначений рішенням період, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 змінено спосіб і порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 року по справі №160/6451/24 із: зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 року по 20.01.2023 року, з урахуванням виплачених сум, на стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 375 547,24 грн.
14.04.2026 через підсистему «Електронний Суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить:
заборонити Територіальному управлінню Служби судової охорони у Дніпропетровській області до закінчення апеляційного розгляду справи № 160/6451/24 та до набрання законної сили судовим рішенням за результатами такого розгляду вчиняти дії щодо використання, розподілу, перерозподілу, спрямування, витрачання або іншого розпорядження бюджетними коштами у межах бюджетної програми КПКВ 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя у частині суми 375 547,24 грн, необхідної для виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 160/6451/24 на користь ОСОБА_1 , в інший спосіб, ніж забезпечення виконання цього судового рішення;
зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області до закінчення апеляційного розгляду справи № 160/6451/24 та до набрання законної сили судовим рішенням за результатами такого розгляду забезпечити резервування та незменшення суми 375 547,24 грн у межах бюджетної програми КПКВ 0501150 як суми, необхідної для виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 160/6451/24 на користь ОСОБА_1 .
Заява обґрунтована тим, що боржник повідомив про доведення йому коштів на 2026 рік за КПКВ 0501150 у сумі 1 912 311,00 грн та про залишок після безспірного списання у розмірі, достатньому для виконання рішення на користь позивача. З іншого боку, боржник прямо вказав, що рішення у справі № 160/6451/24 не включене до переліку рішень, на задоволення яких у межах затвердженого кошторису виділені асигнування, а його виконання здійснюватиметься у порядку черговості після виділення додаткових бюджетних призначень. Отже, боржник, маючи інформацію про наявний фінансовий ресурс, уже офіційно декларує намір не спрямовувати його на виконання саме того рішення, щодо якого встановлено судовий контроль, а підпорядковує подальше виконання внутрішньому відомчому механізму черговості. Саме це і створює реальний ризик того, що під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу про зміну способу і порядку виконання рішення відповідний бюджетний ресурс буде використано на інші рішення або в інший спосіб, внаслідок чого виконання рішення на користь позивача буде істотно ускладнене або фактично унеможливлене.
Суд зазначає, що згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши зміст клопотань позивача, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Згідно із частиною 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, у постановах Верховного Суду від 09 січня 2025 року по справі № 600/1928/24-а, від 14 січня 2025 року у справі № 280/9045/24.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з названих обставин, і перевірити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, необхідно також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Згідно до ст. 14 КАС України, судовий розгляд закінчується - прийняттям рішення у справі.
Як було зазначено вище, 23.05.2024 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 24.02.2022 року по 20.01.2023 року.
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 року по 20.01.2023 року, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 року набрало законної сили 25.06.2024 року.
Отже, в даному випадку розгляд справи закінчено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 року яке набрало законної сили 25.06.2024 року, тоді як чинним законодавством не передбачено інсування інституту забезпечення позову на стадії виконання судового рішення, під час процедури судового контролю.
За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову з огляду на фактичні обставини справи.
Стосовно прохання позивача про вжиття іншого співмірного заходу забезпечення позову на розсуд суду, колегія суддів зазначає, що саме позивач, який подає відповідну заяву зобов'язаний сформулювати свої вимоги та обґрунтувати їх належним чином, у свою чергу, оскільки у суду відсутнє право самостійного вжиття заходів забезпечення позову, останній має повноваження лише перевірити законність та обґрунтованість вимог заявника. У цій частині заява позивача про забезпечення позову також не може бути задоволена.
Керуючись статями 150-154, 241, 243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/6451/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова