20 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/545/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі №160/545/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Військова частина НОМЕР_1 31 березня 2026 року звернулася до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі №160/545/26.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року апеляційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам КАС України, та запропоновано скаржнику у строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду апеляційної інстанції документ, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року скаржник отримав 06 квітня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку зазначеної ухвали суду до електронного кабінету скаржника через підсистему “Електронний суд».
10 квітня 2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання вимог вищевказаної ухвали направлено заява про звільнення від сплати судового збору, а у разі відмови у звільненні від спати судового збору, просить відстрочити сплату судового збору, в якій скаржник зазначає, що джерелом фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_1 , утримання та забезпечення її діяльності аналогічно до утримання і забезпечення діяльності суду - є Державний бюджет України. Оскільки згідно виписки з рахунка за 01.04.2026 року у Військовій частині НОМЕР_1 за КЕКВ 2800 відсутнє фінансування з Державного бюджету України, тому внести відповідну суму судового збору до Державного бюджету України станом на теперішній час не являється можливим.
Розглянувши вищезазначене клопотання, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто скаржник має демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відсутністю коштів у суб'єкта владних повноважень, не може бути підставою для звільнення його від виконання процесуального обов'язку щодо надсилання поданої ним апеляційної скарги, іншим учасникам справи листом з описом вкладення, а також для продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги.
Так, обов'язковість та можливість виконання вищезазначеного обов'язку у скаржника, відповідно до ст. 295 КАС України, виникла з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який враховуючи дату ухвалення оскаржуваного судового рішення - 05 березня 2026 року є більш ніж достатній для здійснення сплати судового збору.
Такий, невиправдано тривалий строк для виконання обов'язку щодо надсилання поданої скаржником апеляційної скарги, іншим учасникам справи листом з описом вкладення, виключає можливість для подальшого його продовження.
Колегія суддів зазначає, що за усталеною практикою Верховного Суду сформовано правовий висновок про те, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Зважаючи на те, що скаржником оскаржується судове рішення ухвалене 05.03.2026 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що саме з цієї дати у відповідача і виник обов'язок для вирішення питання щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі, що б свідчило про дотримання відповідачем обов'язку добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами.
Натомість доказів того, що відповідач добросовісно користується належними йому процесуальними правами та розпочав процедуру сплати судового збору за подання у цій справі з 05.03.2026 року апеляційної скарги до клопотання про продовження строку сплати судового збору не надано.
Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що відсутність коштів для сплати судового збору не є підставою для відстрочення його сплати суб'єкту владних повноважень.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно із приписами якої, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що строк на усунення недоліків апеляційної скарги не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Положення частини другої статті 121 КАС України містить диспозитивну норму, тобто встановлюють право суду, а не обов'язок, продовжити процесуальний строк.
За таких обставин, клопотання скаржника про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши невідповідність матеріалів поданої скарги вимогам, встановленим цим Кодексом, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, та у разі не усунення зазначених судом недоліків повертає її.
З урахуванням вищезазначеного та враховуючи те, що недоліки апеляційної скарги зазначені в ухвалі суду від 06 квітня 2026 року у встановлений судом строк скаржником усунуто не було, суд апеляційної інстанції зробив висновок про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у відповідності до положень ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 169, 298 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі №160/545/26 - повернути.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено та підписано суддями 20 квітня 2026 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов