Справа № 365/658/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4994/2026
Головуючий у суді першої інстанції: Кучерява Л.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
20 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Ларіонова Костянтина Олександровича, подану в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», на заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року, ухвалене у сел. Згурівка, у складі судді Кучерявої Л.М., повний текст якого складено 29 жовтня 2025 року, у справі № 365/658/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (далі - ТОВ «Споживчий Центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначило, що 18 січня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №18.01.2025-100000593, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн. строком на 155 днів. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 24 080,00 грн., яку ТОВ «Споживчий центр» і просило стягнути з відповідача.
Заочним рішенням Згурівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Споживчий Центр».
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Ларіонов К.О., який діє в інтересах ТОВ «Споживчий центр», подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий Центр» про стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом, процентами та комісією у сумарному розмірі 20 080,00 грн. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у відповідній частині. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи. На думку представника ТОВ «Споживчий Центр», суд першої інстанції у даній справі встановив незвично високий та заздалегідь недосяжний стандарт доказування, нехтуючи принципами змагальності і рівності сторін, та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «Споживчий Центр» у зв'язку з недоведеністю надання ОСОБА_1 кредитних коштів та розміру заборгованості. Зазначає, що ТОВ «Споживчий Центр» було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним особисто у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу - iPay.Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», в якому підтверджено успішне перерахування 18 січня 2025 року коштів на платіжну картку клієнта на суму 8 000,00 грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 627790320, призначення платежу: видача за договором кредиту №18.01.2025-100000593. При цьому у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, воно не може надати первинні банківські документи. А відтак, наведений ТОВ «Споживчий центр» у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розміру.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18 січня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №18.01.2025-100000593, відповідно до якого ТОВ «Споживчий центр» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 18 січня 2025 року; сума кредиту - 8000,00 грн.; строк, на який надається кредит - 155 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 21 червня 2025 року; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія пов'язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 720,00 гривень; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 720,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; неустойка - 120,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
У вказаному договорі зазначено, що він був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (а.с. 26-31).
ТОВ «Споживчий центр» порушило перед судом питання про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 18.01.2025-100000593, яка відповідно до наданої ним довідки-розрахунку складає 24 080,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - основний борг; 9 920,00 грн. - проценти; 720,00 грн. - комісія; 4 000,00 грн. - неустойка; 1 440,00 грн. - додаткова комісія (а.с. 35).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов'язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту, наявності та розміру заборгованості.
При цьому, за правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за кредитним договором №18.01.2025-100000593 від 18 січня 2025 року ТОВ «Споживчий Центр» надало лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. №1-2407 від 24 липня 2025 року, в якому зазначено про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 18 січня 2025 року 13:11:42 на суму 8 000,00 грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 627790320, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 18.01.2025-100000593.
На підтвердження розміру заборгованості ТОВ «Споживчий Центр» надало довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої заборгованість за кредитним договором складає 24 080,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - основний борг; 9 920,00 грн. - проценти; 720,00 грн. - комісія; 4 000,00 грн. - неустойка; 1 440,00 грн. - додаткова комісія (а.с. 35).
Проте, вказані лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та довідка-розрахунок ТОВ «Споживчий Центр» не є первинними бухгалтерськими документами відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», створеними безпосередньо під час банківської операції по перерахуванню коштів.
ТОВ «Споживчий Центр» не надало суду жодних доказів на підтвердження належності вказаного у листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» карткового рахунку саме відповідачу, та надходження на його рахунок грошових коштів на підставі кредитного договору № 18.01.2025-100000593.
Клопотання про витребування відповідних доказів у банку, який відкрив рахунок та емітував відповідну картку ТОВ «Споживчий Центр» в суді першої інстанції не заявляло.
Таких доказів та клопотання ТОВ «Споживчий Центр» не подавало і до суду апеляційної інстанції.
Довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором складена самим позивачем ТОВ «Споживчий Центр», та не може бути належними та допустимими доказами на підтвердження факту надання відповідачу кредиту.
Статтею 13 ЦПК України передбачено принцип диспозитивної цивільного судочинства.
Частиною 1 вказаної статті визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції було надано належну оцінку наданим позивачем доказам.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника ТОВ «Споживчий Центр» підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Ларіонова Костянтина Олександровича, подану в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», залишити без задоволення.
Заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді