Унікальний номер справи № 635/5923/25 Головуючий у суді першої інстанції - Хоменко В.С.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6060/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
16 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Улипні 2025 року АТ «ПУМБ» звернулося до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладено кредитні договори, а саме: 19.05.2023 року № 1021880935, за яким видано кредит у сумі 55 000,00 грн; 19.05.2023 року № 200314315694, за яким видано кредит у сумі 7 500,00 грн; 15.09.2023 року № 1002157879101, за яким видано кредит у сумі 20 000,00 грн.
Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк, в зв'язку із чим, у нього виникла заборгованість станом на 09.04.2025 року:
за кредитним договором № 1021880935 від 19.05.2023 року в розмірі 85 604,07 грн, з яких: 44 144,41 грн - заборгованість за кредитом, 6,48 грн - заборгованість за процентами, 41 453,18 грн - заборгованість за комісією;
за кредитним договором № 200314315694 від 19.05.2023 року в розмірі 11 028,00 грн, з яких: 7 490,60 грн - заборгованість за кредитом, 3 537,40 грн - заборгованість за процентами;
за кредитним договором № 1002157879101 від 15.09.2023 року в розмірі 29 565,39 грн, з яких: 19 166,17 грн - заборгованість за кредитом, 1,74 грн - заборгованість за процентами та 10 397,48 грн - заборгованість за комісією, загальний розмір якої становить 126 197,46 грн.
Позивач направив письмові вимоги відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем не погашена.
У зв'язку з викладеним позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у сумі 126 197,46 грн та судові витрати по справі в розмірі 2 422,40 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість в розмірі 63 318,80 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» сплачений судовий збір у розмірі 1 215,32 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач АТ «Таскомбанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що між сторонами було узгоджено усі істотні умови договору позики, зокрема, щодо комісії.
Вказує, що позичальник підписанням кредитних договорів підтвердив, що ознайомлений з відомостями в тому числі, про розмір кредиту, відсоткову ставку, відповідно й усвідомлювала необхідність сплати комісії в зазначеному розмірі.
Посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором №200314315694, що спростовується самою заявою на приєднання до ДКБО, власноруч підписаною відповідачем, виписками по рахункам, довідкою про кредитного ліміту та розрахунком заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 19.05.2023 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1021880935 шляхом підписання Заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у якій відповідач просив відкрити на його ім'я поточний рахунок у гривнях та надати кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі 55 000,00 грн на умовах сплати стандартної процентної ставки 42,36 % річних.
Також, 19.05.2023 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, за умовами якого: тип кредиту кредит; сума кредиту 55 000,00 грн; строк кредитування 24 місяці. Спосіб та строк надання кредиту: банківський переказ на рахунок клієнта; процентна ставка, відсотків річних 0,01 %; тип процентної ставки фіксована; комісія за обслуговування кредиту: 3,99 %, нараховується щомісячно від суми споживчого кредиту.
Відповідно до платіжної інструкції № TR.64749282.46278.25528 від 19.05.2023 ОСОБА_1 надано кредитні кошти в розмірі 55 000,00 грн за кредитним договором № 1021880935 від 19.05.2023.
Крім того, 19.05.2023 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, за умовами якого позичальник просив встановити на його поточний рахунок № НОМЕР_1 кредитний ліміт; тип кредиту кредитна лінія; сума кредиту 3 000,00 грн; строк кредитування 12 місяців. Спосіб та строк надання кредиту: шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку з дня прийняття рішення банком; процентна ставка, відсотків річних 35,88 %; тип процентної ставки фіксована.
Згідно з довідкою про збільшення кредитного ліміту за договором № 200314315694 від 19.05.2023 збільшено кредитний ліміт до 7 500,00 грн 07.09.2023 (рахунок НОМЕР_2 .UAH).
15.09.2023 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1002157879101 шляхом підписання Заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у якій відповідач просив надати споживчий кредит шляхом банківського переказу 20 000,00 грн, строком на 24 місяці на умовах сплати 0,010 % річних та 2,99 % комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Також, 15.09.2023 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, за умовами, що відповідають Заяві на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 15.09.2023 року № 1002157879101.
Згідно з платіжною інструкцією № TR.71045251.70906.8810 від 15.09.2023 року ОСОБА_1 надано кредитні кошти в розмірі 20 000,00 грн за кредитним договором № 1002157879101 від 15.09.2023 року.
Встановлено, що АТ «ПУМБ» свої зобов'язання за договорами № 1021880935 від 19.05.2023 року та № 1002157879101 від 15.09.2023 виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується виписками/особовими рахунками за період з 19.05.2023 року по 09.04.2025 року, з яких також вбачається, що ОСОБА_1 впродовж вказаного періоду активно користувався кредитними коштами: знімав готівку, здійснював переказ між своїми рахунками та покупки через POS-термінал тощо.
Відповідач порушив виконання умов вищевказаних кредитних договорів, в зв'язку з чим, станом на 09.04.2025 року в нього перед позивачем існує заборгованість: за кредитним договором № 1021880935 від 19.05.2023 року в розмірі 85 604,07 грн, з яких: 44 144,41 грн - заборгованість за кредитом, 6,48 грн - заборгованість за процентами, 41 453,18 грн - заборгованість за комісією та за кредитним договором № 1002157879101 від 15.09.2023 року в розмірі 29 565,39 грн, з яких: 19 166,17 грн - заборгованість за кредитом, 1,74 грн - заборгованість за процентами та 10 397,48 грн - заборгованість за комісією.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості станом на 09.04.2025 року: за кредитним договором № 1021880935 від 19.05.2023 року в сумі 44 144,41 грн заборгованості за кредитом, 6,48 грн заборгованості за процентами та за кредитним договором № 1002157879101 від 15.09.2023 року в сумі 19 166,17 грн заборгованості за кредитом і 1,74 грн заборгованості за процентами, підлягає задоволенню та з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» підлягає стягненню сума заборгованості в загальному розмірі 63 318,80 грн.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 200314315694 від 19.05.2023 року.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами і така наявна в матеріалах справи.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 року в справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 року в справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 року в справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 року в справі № 209/3046/20, від 26.10.2022 року в справі № 333/5483/20 та інших.
Однак, відповідних первинних бухгалтерських документів про перерахування відповідачу суми коштів в межах встановленого розміру кредитної лінії (7 500,00 грн) за кредитним договором № 200314315694 від 19.05.2023 матеріали справи не містять.
Також в наданих позивачем виписках/особових рахунках за період з 19.05.2023 року по 09.04.2025 року відсутні підтвердження того, що ОСОБА_1 на зазначений позивачем у довідці про збільшення кредитного ліміту за договором № 200314315694 від 19.05.2023 року рахунок 26207117153400.UAH (вказаний в Паспорті споживчого кредиту поточний рахунок (IBAN) № НОМЕР_1 ) відбувалося зарахування позивачем сум кредитних коштів в межах встановленого ліміту кредитної лінії, з яких також не вбачається, що ОСОБА_1 впродовж вказаного періоду користувався кредитними коштами з цього рахунка.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо доведеності позовних вимог про стягнення боргу за договором № 200314315694, оскільки факт укладення сторонами вказаного договору у межах даної справи не оспорюється, однак, відсутність у матеріалах справи банківської виписки саме за цим договором позбавляє суд можливості встановити факт існування заборгованості та визначити її розмір.
Правильним є також висновок суду першої інстанції щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії.
Так, 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Відповідно до частин 1-2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитних договорів, то пункти договорів про стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих комісій за обслуговування кредитної заборгованості є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позичальник підписанням кредитних договорів підтвердив, що ознайомлений з відомостями в тому числі, про розмір кредиту, відсоткову ставку, відповідно й усвідомлював необхідність сплати комісії в зазначеному розмірі, оскільки, як уже зазначалась вище, у підписаному сторонами кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, за надання яких справляється комісія.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до її незгоди з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідачка у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано ухвалено рішення про часткове задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 20 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома