20 квітня 2026 року м. Київ
Унікальний номер справи № 759/14912/25
Головуючий у першій інстанції - Твердохліб Ю.О.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/9719/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,
розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Золоткової Галини Олександрівни про зупинення провадження у справі на період проходження військової служби у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року позов КП виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) «Київтеплоенерго» заборгованість на загальну суму 33 259 грн. 53 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) «Київтеплоенерго» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн.00 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 23.02.2026 року.
Не погодившись з рішенням районного суду, 24 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Золоткова Г.О. направила до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу.
26 березня 2026 року запитом Київського апеляційного суду витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
16 квітня 2026 року зазначена справа отримана Київським апеляційним судом та 17 квітня 2026 року передана судді-доповідачу.
Безпосередньо в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Золоткова Г.О., зокрема, заявила клопотання про зупинення провадження у справі на період перебування відповідача у складі Збройних Сил України, переведених на воєнний стан, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
В обґрунтування клопотання зазначала, що ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.10.25 №333, копією військового квитка. Вказує, що відповідач перебуває на військовій службі за мобілізацією у складі Збройних Сил України, переведених на воєнний стан.
Зазначає, що ОСОБА_1 обмежений у здійсненні своїх процесуальних прав, що може тягнути за собою недотримання одної з основних засад цивільного судочинства - змагальності сторін.
Дослідивши подане клопотання та матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність зупинення провадження в справі, виходячи із наступного.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України.
Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» по всій територій країни було введено воєнний стан, який продовжує діяти станом на сьогоднішній день.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, воєнний стан є загальним правовим режимом, що вводиться в Україні та створює юридичні рамки (правову конструкцію) для діяльності всіх державних інститутів, економіки та суспільства в умовах збройної агресії. Такий захід є системним, комплексним і загальнодержавним, який змінює правовий режим функціонування держави в цілому. Натомість переведення на організацію і штати воєнного часу є конкретним військово-організаційним заходом, який є наслідком та складовою частиною введення воєнного стану та оголошення мобілізації. Цей захід стосується внутрішньої структури та чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань з метою приведення їх у максимальну бойову готовність.
За змістом положень статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Закон України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII«Про оборону України» встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.
Оборона України - це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту (стаття 1 Закону № 1932-ХІІ).
Оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони (стаття 2 Закону № 1932-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1932-ХІІ участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що оборона України є комплексною системою заходів і справою українського народу. Однак безпосереднє виконання завдань із збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності держави прямо покладається на Збройні Сили України. Водночас забезпечення державної безпеки та захист кордонів доручено іншим відповідним військовим формуванням та правоохоронним органам.
Отже, саме ці структури становлять основу сектору безпеки і оборони, на які держава покладає функцію збройного захисту країни, зокрема в період воєнного стану.
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов'язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 зазначено, що: «Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси. За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов'язкове зупинення провадження у судовій справі. Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу. Отже, під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства. Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами. Водночас обов'язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності. Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно з Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.10.2025 № 303солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022 призначено на посаду водія автомобільного відділення взводу забезпечення батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , ВОС -790037А.
Відповідні відомості підтверджуються відміткою у військовому білеті НОМЕР_2 ОСОБА_2 .
Ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об'єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця щодо продовження розгляду, суд, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, зобов'язаний зупинити провадження у справі, а тому задовольняє подане представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Золотковою Г.О. клопотання.
Відповідно до частини першої статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.
Таким чином, після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, тобто припинення проходження служби у Збройних Силах України, у період дії в Україні воєнного стану, заявник зобов'язаний повідомити про це суд.
Керуючись статтями 251, 253 ЦПК України, -
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Золоткової Галини Олександрівни про зупинення провадження у справі - задовольнити.
Провадження у справі № 759/14912/25 за позовом за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - зупинити, до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Ухвала набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Судді Київського апеляційного суду: В.В. Саліхов
Є.П. Євграфова
Б.Б. Левенець