Справа №759/578/25Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4117/2026Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
14 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинувачених в режимі відеоконференції із ДУ «Київський слідчий ізолятор» - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_10 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2026 року, -
Даною ухвалою суду продовжено обвинуваченимОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 16.05.2026 року включно, та утримувати їхв Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливість обвинувачених переховуватись від суду, продовжити злочинну діяльність, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів, які ще судом не допитані, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються.
Не погоджуючись з ухвалою суду захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_15 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що зазначені прокурором у клопотанні докази не містять жодних фактів або інформації, які б прямо чи опосередковано вказували на ОСОБА_15 , як на особу, яка могла вчинити вказані правопорушення або будь-яким чином пов'язували його з іншими особами, зазначеними в клопотанні. З огляду на вказане вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_15 є необґрунтованим.
Зазначає, що ризики, заявлені прокурором є недоведеними. Зокрема, ризик переховування від суду повністю і беззаперечно спростовується можливістю застосування до ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. ОСОБА_15 не має наміру переховуватися від суду та через воєнний стан виїзд за кордон неможливий. Обставини справи підтверджують, що ОСОБА_15 позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання. Ризик випливу на свідків та потерпілих спростовується тим, що з більшістю свідків обвинувачений не знайомий та дані свідки вже допитані. Також, прокурором не обґрунтовано фактичними обставинами справи ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, як і ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Посилається на практику Європейського суду з прав людини в контексті тривалості утримання особи під вартою та вказує, що в ухвалі суду відсутні докази, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а тримання ОСОБА_16 під вартою свавільним.
В обґрунтування своєї позиції посилається на рішення ЄСПЛ в контексті обґрунтованості необхідності тримання особи під вартою та розгляду питання можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, а також на вимоги кримінального процесуального законодавства, якими керується суд при продовженні строку тримання особи під вартою.
Захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків.
Вказує, що ухвала суду є невмотивованою та фактично лише перераховує наявність ризиків, які були зазначені прокурором та в свою чергу не обґрунтовує реальність кожного ризику. Вважає, що судом необґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_13 застави.
Зазначає, що ризик переховування від суду повністю спростовується стійкими та міцними соціальними зв'язками ОСОБА_13 та закінченням строку дій тимчасової інвалідності, що унеможливлює перетин державного кордону в умовах воєнного стану.
Вважає, що ризик незаконного впливу на свідків є надуманим та не відповідає дійсності.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_13 раніше не судимий, ризики його неправомірної поведінки не доведені, тому продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде мати ознаки свавільності та не відповідатиме принципу верховенства права.
Захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати частково ухвалу суду, застосувати до обвинуваченого заставу у розмірі на розсуд суду.
Вказує, що ризик переховування від суду повністю і беззаперечно спростовується застосуванням до ОСОБА_17 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді застави. Ризик впливу на свідків спростовується тим, що з більшістю свідків обвинувачений не знайомий та дані свідки вже допитані. Також, прокурором не обґрунтовано фактичними обставинами справи ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, як і ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Звертає увагу на те, що через воєнний стан виїзд за кордон неможливий, крім того обвинувачений зацікавлений в об'єктивному та повному розслідуванні кримінального провадження.
В підсумку вказує, що в клопотанні прокурора та ухвалі суду відсутні достатні докази, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, думки захисників та обвинувачених на підтримку апеляційних скарг, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційних скарг, обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджуються доводи захисника ОСОБА_10 щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження, а тому суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений ним з поважних причин і підлягає поновленню.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Як встановлено апеляційним судом, в провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження №62024000000000832 від 19.09.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_16 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_15 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_13 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України та ОСОБА_14 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України, та №62025000000000416 від 23.04.2025 року відносно ОСОБА_16 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.15 ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.305 КК України.
У межах цього кримінального провадження ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2026 року продовжено обвинуваченим ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 16.05.2026 року включно.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 дослідив в повній мірі обставини, які мають значення для вирішення даного питання, врахував конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість інкримінованих злочинів, дані, що характеризують особу обвинувачених, та вірно встановив наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду, продовжити злочинну діяльність, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів, які ще судом не допитані, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття обвинувачених під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинувачених не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, станом на сьогодні не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченихсуд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченим строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на них процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту чи застави, як про це просять захисники, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.
Доводи апеляційних скарг про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строку тримання під вартою обвинуваченим місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує останнім у разі визнання їх винуватими у вчиненні злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинувачених під вартою.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
В даному кримінальному провадженні судом першої інстанції вірно встановлено про наявність та реальність ризиків неправомірної поведінки обвинувачених, що обумовлено як специфікою вчинених злочинів так і даними про осіб обвинувачених в їх сукупності.
Твердження захисників про те, що судом не досліджувалось чи може бути до обвинувачених застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції дослідив дані доводи та знайшов їх необґрунтованими, оскільки не доведено, що більш м'які запобіжні заходи будуть гарантувати належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, тому правові підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
Більш того, стороною обвинувачення на даний час доведена наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, а тому немає підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів, як про те зазначають захисники в своїх апеляційних скаргах.
Одночасно, керуючись вимогами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначив розмір застави обвинуваченим і такий висновок суду, з огляду на фактичні обставини інкримінованих їм кримінальних правопорушень ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, з чим погоджується колегія суддів.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєнні кримінальних правопорушень, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Враховуючи наведене та з огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Відтак, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Поновити захиснику ОСОБА_10 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2026 року щодо ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Суддя Суддя