Справа №753/4759/25Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3924/2026Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
7 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю захисника в режимі відео конференції - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року, -
Даною ухвалою суду продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобтодо 27 квітня 2026 року включно без визначення розміру застави.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що існують ризики, передбаченні п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації.
Вважає вказану ухвалу незаконною та необґрунтованою, прийнятою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповною судового розгляду, ігнорування практики ЄСПЛ.
Зазначає, що стороною обвинувачення жодними доказами не підтверджено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та ґрунтуються лише на припущеннях.
Крім того, судом не враховано міцні соціальні зв'язки обвинуваченого, місце проживання та його майновий стан.
Вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_7 дозволить забезпечити виконання покладених на нього обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора не змінилися обставини, які стали підставою для продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані. Ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, як про це просить захисник, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні ризики неправомірної поведінки є необґрунтованими, оскільки питання щодо продовження запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з ухвали суду першої інстанції вбачається, що при продовженні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою місцевий суд враховував існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою, з чим погоджується колегія суддів, оскільки існує обґрунтована ймовірність протидії ОСОБА_7 кримінальному провадженню з метою уникнення можливого покарання шляхом здійснення відповідних дій.
Разом з тим, наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків не є підставою для зміни йому запобіжного заходу на більш м'який, враховуючи висунуте обвинувачення та самі обставини інкримінованих злочинів, не спростовує правильності прийнятого судом рішення, жодним чином не впливає на його висновки.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Суддя Суддя