(у порядку ухвалення додаткового рішення)
17 квітня 2026 року м. Київ
Унікальний номер справи № 757/22672/21-ц
Апеляційне провадження № 22-з/824/515/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Логвиненко Євгенії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут геоінформатики» до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карбон ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Денді-Карбон», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮС Імпорт Експорт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Констеб ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Резерв», Товариство з обмеженою відповідальністю «Маренда», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання правочину недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію та реєстраційних записів, -
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року позов ТОВ «Інститут геоінформатики» до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «Карбон ЛТД», ТОВ «Денді-Карбон», ТОВ «ЮС Імпорт Експорт», ТОВ «Констеб ЛТД», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Резерв», ТОВ «Маренда», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба В.М. про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання правочину недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію та реєстраційних записів - задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інститут геоінформатики» нежитлові приміщення площею 3000 кв м, що розташовані за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 1 секції 3-4 (номер реєстраційної справи в реєстрі об'єктів нерухомого майна 911460380382).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інститут геоінформатики» судовий збір у розмірі 11 312, 12 грн та 681, 00 грн.
В іншій частині вимог - відмовлено (т. 14 а.с. 221-247).
Не погодившись з рішенням районного суду, 13 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Логвиненко Є.В. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги про витребування у ОСОБА_1 спірних нежитлових приміщень (т. 15 а.с. 1-14).
Постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року - скасовано у частині задоволення позову ТОВ «Інститут геоінформатики» та витребування у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інститут геоінформатики» нежитлові приміщення площею 3000 кв м, що розташовані за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 1 секції 3-4 (номер реєстраційної справи в реєстрі об'єктів нерухомого майна 911460380382), стягнення судового збору і ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог ТОВ «Інститут геоінформатики» (т. 15 а.с. 198-213).
07 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Логвиненко Є.В. направила до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ТОВ «Інститут геоінформатики» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 180 414, 00 грн, понесені у районному суді та суді апеляційної інстанції (т. 15 а.с. 228-231).
Заява представника ОСОБА_1 - адвокат Логвиненко Є.В. про ухвалення додаткового рішення разом із додатками подана 07 квітня 2026 року у системі «Електронний суд», до якої додана квитанція про надсилання стороні позивача ТОВ «Інститут геоінформатики». За вказаною квитанцією ТОВ «Інститут геоінформатики» отримало в системі «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення разом із додатками 07 квітня 2026 року о 18:03 (т. 15 а.с. 237).
09 квітня 2026 року від представника ТОВ «Інститут геоінформатики» - адвоката Лисенко І.К. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких представник просив відмовити відповідачу ОСОБА_1 у стягненні з позивача заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу у суді, посилаючись на те, що не було подано попереднього розрахунку судових витрат при поданні відзиву на позовну заяву та при поданні апеляційної скарги, договір про надання правової допомоги № 05-22 від 29 вересня 2022 року, який не містить деталізації як саме формується гонорар адвоката відповідача, договір не містить строків оплати за договором та не містить вказівки щодо конкретної судової справи, компенсації сума витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції явно завищена, оскільки не є співмірною з обсягом виконаних робіт та витраченого на них часу, відсутній розрахунковий документ до опису вкладення (т. 16 а.с. 1-9).
15 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Логвиненко Є.В. подала до апеляційного суду письмові пояснення на заперечення позивача (т. 16 а.с. 26-30).
Також 15 квітня 2026 року від представника ТОВ «Інститут геоінформатики» - Лисенко І.К. надійшли заперечення на пояснення сторони (т. 16 а.с. 31-40).
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої).
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина третя статті 270 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини першої, другої ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з пунктом 1 частини третьої ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
За змістом частини першої ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга ст. 134 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що перша заява відповідача ОСОБА_1 по суті - відзив на позовну заяву - не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (т. 2 а.с. 1-9).
Окрім цього, до закінчення судових дебатів у районному суді ОСОБА_1. та/або її представник не подала заяву, передбачену частиною восьмою статті 141 ЦПК України, та заяву про ухвалення додаткового рішення протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18 особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами пункту б) частини четвертої статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції має містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
Так, оскільки у суді першої інстанції сторона відповідача ОСОБА_1 не заявляла про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у районному суді, і районним судом не ухвалювалося судове рішення про такі витрати, апеляційний суд не вбачає підстав щодо ухвалення рішення щодо них при розгляді заяви у порядку частини восьмої статті 141, 270 ЦПК України.
Відтак у задоволенні вимог у частині заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у районному суді, колегія суддів апеляційного суду відмовляє.
У прохальній частині апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Логвиненко Є.В. вказала у п. 4 вимогу про покладення судових витрат на позивача (т. 15 а.с. 14) та під час дебатів у судовому засіданні 02 квітня 2026 року заявила про покладення судових витрат на правничу допомогу на позивача, відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, докази понесення яких будуть надані згідно з чинним законодавством (т. 15 а.с. 197).
За правовим висновком Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 161/20630/18 аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат й у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині 2 статті 134 ЦПК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19.
Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення від 07 квітня 2026 року на підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, надано: копію ордеру серії АЕ № 1180536 від 13 лютого 2023 року, виданого на підставі договору про надання правової допомоги № 05-22 від 29 вересня 2022 року (т. 15 а.с. 232), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3713 від 08 червня 2018 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року № 94 (т. 15 а.с. 232 зворот), копії актів виконаного доручення № 1 до договору про надання правової допомоги № 05-22 від 29 вересня 2022 року та протоколу-доручення № 1 від 03 жовтня 2022 року (т. 15 а.с. 241-242), копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Логвиненко Є.В., необхідних для надання правничої допомоги клієнту ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 05-22 від 29 вересня 2022 року та протоколу-доручення № 1 від 03 жовтня 2022 року (т. 15 а.с. 243), копію протоколу-доручення № 1 від 03 жовтня 2022 року до договору про надання правової допомоги № 05-22 від 29 вересня 2022 року (т. 15 а.с. 245), копію договору № 05-22 про надання правової допомоги від 29 вересня 2022 року (т. 15 а.с. 246-247), копію договору про внесення змін та доповнень від 06 вересня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 05-22 від 29 вересня 2022 року (т. 15 а.с. 248), копію договору про внесення змін та доповнень від 28 грудня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 05-22 від 29 вересня 2022 року (т. 15 а.с. 248 зворот).
Отже, враховуючи надані представником скаржника докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу та те, що заява про ухвалення додаткового рішення була подана у порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України, з одночасним направленням примірника такої заяви з додатками до неї іншим учасникам справи, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат через неподання з апеляційною скаргою попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат.
Відповідно до пункту 1.1. договору про надання правової допомоги від 29 вересня 2022 року клієнт ( ОСОБА_1 ) доручає, а адвокат Логвиненко Є.В. приймає на себе зобов'язання надавати необхідну клієнту правову допомогу, зокрема, надавати йому консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні та письмові довідки щодо застосування законодавства України здійснювати представницькі повноваження за його усним або письмовим дорученням, представляти і захищати права та законні інтереси клієнта перед третіми особами (т. 15 а.с. 246-247).
За пунктом 1.2. договору від 29 вересня 2022 року клієнт зобов'язується своєчасно приймати та сплачувати правову допомогу, що надається йому згідно з умовами цього договору, а також добросовісно виконувати всі інші зобов'язання по договору в обсязі, у строки та терміни, що встановлені цим договором.
Згідно з пунктом 4.1. договору від 29 вересня 2022 року своєчасна підготовка та надання клієнту акту виконаних доручень покладається на адвоката.
Строки сплати та розмір винагороди (гонорару), що сплачує клієнт адвокату за надання правової допомоги згідно умов цього договору, порядок її обчислення (фіксована сума, погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом тощо) вказується сторонами у протоколах-доручення (пункт 5.2.).
Згідно з договором про внесення змін та доповнень від 06 вересня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 05-22 від 29 вересня 2022 року та з договором про внесення змін та доповнень від 28 грудня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 05-22 від 29 вересня 2022 року сторонами погоджено продовжити дію договору спочатку по 31 грудня 2025 року, потім по 31 грудня 2026 року (т. 15 а.с. 248, зворот).
Відповідно до протоколу-доручення № 1, у пункті 2.1. сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом клієнту правничої допомоги (ознайомлення з матеріалами справи, участь у засіданнях суду першої інстанції) у розмірі 50 000, 00 грн.
За пунктом 2.2. сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом клієнту правничої допомоги (складання процесуальних документів, подання їх до суду першої інстанції) у розмірі 2 000, 00 грн за кожний процесуальний документ.
Згідно з пунктом 2.3. сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом клієнту правничої допомоги (аналіз судової практики, складання апеляційної скарги, подання її до суду апеляційної інстанції) у розмірі 10 000, 00 грн (за необхідності).
Відповідно до пункту 2.4. сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом клієнту правничої допомоги (інших процесуальних документів та подання їх до суду апеляційної інстанції) у розмірі 2 000, 00 грн за кожний процесуальний документ (за необхідності).
Окрім цього, за пунктом 2.5. сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом клієнту правничої допомоги (участь у засіданнях суду апеляційної інстанції) у розмірі 15 000, 00 грн (за необхідності).
Також пунктом 2.6. сторони погодили виплату адвокату гонорару успіху у розмірі 10 % від ціни позову.
Згідно з пунктом 2.7.1. гонорар складається з суми вартості наданої правової допомоги.
Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт, окрім виплати гонорару успіху, який підлягає виплаті за умови набуття законної сили рішення суду, яким буде відмовлено у задоволенні позовної вимоги про витребування у клієнта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 1 (пункт 2.7.2.).
Згідно з пунктом 2.7.5. факт надання правової допомоги підтверджується актом виконаного доручення (т. 15 а.с. 245).
Відповідно до протоколу-доручення № 1, акту виконаного доручення № 1, детального опису робіт (наданих послуг) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у суді другої інстанції під час розгляду апеляційної скарги на рішення від 16 жовтня 2025 року були понесені:
- на ознайомлення з рішенням суду 1 інстанції, визначення попередньої стратегії захисту прав клієнта, підбір і аналіз судової практики на підтвердження правової позиції клієнта, складання апеляційної скарги, подання апеляційної скарги через систему «Електронний суд» з 08 листопада 2025 року по 13 листопада 2025 року - 10 000, 00 грн;
- участь у судових засіданнях в апеляційній інстанції 26 лютого 2026 року, 02 квітня 2026 року - 10 000, 00 грн;
- письмові пояснення щодо окремих питань, що виникли під час виступів учасників справи 26 січня 2026 року - 2 000, 00 грн (т. 15 а.с. 241-243, 245).
Окрім цього, гонорар успіху у розмірі 10 % від ціни позову (754 141 грн) визначений відповідно до п. 2.6 протоколу-доручення № 1 до договору про надання правової допомоги № 05-22 від 29 вересня 2022 року складає 75 414, 00 грн (т. 15 а.с. 243 зворот, 245).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта ст. 137 ЦПК України).
Згідно з частиною п'ятою, шостою ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважувала, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (зокрема, додаткова постанова Верховного Суду від 03 березня 2026 року у справі № 462/5597/23 (провадження № 61-9070св25), постанова Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 757/59959/18-ц (провадження № 61-15847св24)).
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 30 000, 00 грн, що складається з витрат, понесених під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Логвиненко Євгенії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут геоінформатики» (код ЄДРПОУ 40509542) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 30 000, 00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу під час розгляду справи апеляційним судом.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов