13 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційні скарги з доповненнями захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києвавід 03 березня 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києвавід 03.03.2026 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 01.05.2026 включно, у межах строку досудового розслідування.
Цією ж ухвалою визначено підозрюваному ОСОБА_6 заставу у розмірі 8 000 000 гривень.
У разі внесення застави, зобов'язано підозрюваного ОСОБА_6 виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із міста Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
Справа № 757/12122/26-к Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3015/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні № 42024142410000233;
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Строк покладених слідчим суддею обов'язків, у разі внесення застави, визначено в межах строку досудового розслідування, а саме до 01.05.2026 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, або визначити підозрюваному помірний розмір застави у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України.
10.03.2026 від захисника ОСОБА_9 надійшли доповнення до апеляційної скарги, а яких останній вказував про необґрунтованість підозри ОСОБА_6 , яка, на переконання захисника, не підтверджується зібраними доказами.
Також апелянт зазначав, що наведені у клопотанні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, носять формальний характер, ґрунтуються виключно на припущеннях, а тому не можуть слугувати підставами для застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу.
Ризик переховування від органу досудового розслідування сторона обвинувачення обґрунтовує виключно тяжкістю інкримінованих злочинів та наявністю паспорту для виїзду за кордон.
Органом досудового розслідування вже вилучено усі необхідні речі та документи, що і стало підставою для повідомлення про підозру, а тому ОСОБА_6 не може знищити, сховати або спотворити речі, які перебувають у володінні слідчого.
У клопотанні не зазначено, на яких свідків може впливати підозрюваний та яким чином, а тому цей ризик також є необґрунтованим.
Інші ризики, на які посилається слідчий у клопотанні є суто формальними припущеннями органу досудового розслідування, які не підтвердженні жодними доказами.
Підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, характеризується позитивно, має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, має численні нагороди та відзнаки, у тому числі за заслуги перед Збройними Силами України.
Також апелянт зазначав, що визначений розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_12 та не співвідноситься з майновим станом підозрюваного та встановленими слідчим суддею ризиками.
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого або зменшити визначений слідчим суддею розмір застави до розміру, передбаченого ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник також посилався на необґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначав, що матеріали клопотання не містять доказів на підтвердження викладених у підозрі обставин. Зокрема, відсутні жодні медичні документи, що були підписані особою на ім'я ОСОБА_13 (якій начебто надавав вказівки ОСОБА_6 ), а тому незрозуміло, яким чином ОСОБА_6 реалізовував зазначені у повідомленні про підозру дії.
Крім того, твердження у клопотанні про те, що ОСОБА_6 нібито отримував кошти у розмірі від 2000 доларів США за виготовлення підроблених медичних документів на ім'я ОСОБА_14 , суперечить як самому тексту підозри, так і протоколу допиту свідка ОСОБА_14 .
Також апелянт зазначав, що обґрунтовуючи існування ризиків, сторона обвинувачення обмежилася загальними фразами та не зазначила жоден доказ або фактичну обставину, що підтверджують наявність цих ризиків.
Крім того, визначений підозрюваному розмір застави не відповідає вимогам КПК України, та є значно завищеним для категорії кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_6 .
Такий розмір є непомірним для підозрюваного та визначений без врахування його матеріального стану. Матеріали клопотання не містять жодного документу, який підтверджує його доходи, матеріальний стан або наявність будь-якого майна.
На думку апелянта, розглядаючи клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя не врахував дані, що характеризують особу підозрюваного.
19.03.2026 від захисника ОСОБА_7 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких останній додатково вказував про необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також апелянт зазначав, що при розгляді клопотання слідчим суддею не було враховано позитивну характеристику підозрюваного та не обґрунтовано неможливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024142410000233 від 14.11.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 409, ч. 4 ст. 409 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, не пізніше лютого 2024 року (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), з метою швидкого збагачення, у ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб із невстановленою особою на ім'я « ОСОБА_15 » виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законної діяльності Збройних Сил України, шляхом неправомірного зняття з військового обліку військовозобов'язаних громадян.
Реалізація вищевказаного злочинного умислу передбачала виготовлення підроблених офіційних медичних документів щодо хвороб та епікризів військовозобов'язаних громадян, виготовлення підроблених направлень на ВЛК, внесення на підставі вказаних документів неправдивих відомостей до документів ВЛК, передачу вказаних документів до ТЦК та СП, зняття вищевказаних осіб з військового обліку.
Вартість вказаних послуг в залежності від терміновості оформлення документів складала від 2000 доларів США.
З метою досягнення злочинною групою свого злочинного умислу, невстановлена особа на ім'я « ОСОБА_13 » за попередньою змовою з іншими співучасниками, усвідомлюючи протиправність своїх дій, спрямованих на неправомірне виключення з військового обліку військовозобов'язаних осіб, діючи відповідно до відведеної їй ролі злочинних дій, використовуючи комп'ютерну техніку (ноутбуки, персональні комп'ютери), офісне програмне забезпечення, друкарські пристрої (принтери), а також електронні зразки (шаблони) справжніх бланків документів медичних установ, здійснювала виготовлення підроблених офіційних документів медичних закладів (виписки з історій хвороб, епікризи тощо) та інші документи необхідні для зняття з військового обліку.
При цьому ОСОБА_6 , будучи працівником Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», діючи відповідно до відведеної йому ролі злочинних дій, шляхом надання вказівок невстановленій особі на «ОСОБА_13», здійснював організацію виготовлення вищевказаних підроблених документів медичних закладів, надаючи вказівки щодо їх виготовлення та вказівки щодо необхідних відомостей (діагнозів), які необхідно в них зазначити.
У подальшому зазначені підроблені офіційні документи використовувались військовозобов'язаними особами під час проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої складались свідоцтва про хворобу щодо непридатності військовослужбовців Збройних Сил України до військової служби з виключення останніх з військового обліку, які в подальшому використовувались для ухилення від військової служби шляхом зняття з військового обліку.
За наслідком виготовлення зазначених вище свідоцтв про хворобу щодо непридатності військовослужбовців Збройних Сил України до військової служби та виключення останніх з військового обліку, а також інших документів необхідних для ухилення від мобілізації, останні при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах скеровувались військовозобов'язаним та іншим особам для направлення вказаних документів до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та інших державних установ з метою виключення осіб з військового обліку.
У подальшому, приблизно в травні 2024 року, більш точних даних органом досудового розслідування не встановлено (таких як: час, місце, спосіб тощо), ОСОБА_6 залучив до вказаної злочинної діяльності ОСОБА_16 , якому довів план вчинення злочину, відповідно до якого останній повинен був надавати так званих «клієнтів» військовослужбовців Збройних Сил України з метою отримання від них неправомірної грошової винагороди за виготовлення підроблених документів для виключення з військового обліку.
За вищевказаних обставин ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій, які полягають у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та бажаючи їх настання, організував підроблення офіційних документів медичних установ, які стали підставою для видачі свідоцтв про хворобу, за допомогою яких військовослужбовці Збройних Сил України ухилилися від військової служби по мобілізації в умовах воєнного стану шляхом звільнення з військової служби та зняття з військового обліку, зокрема щодо: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .
У подальшому, приблизно на початку лютого 2025 року, більш точних даних органом досудового розслідування не встановлено (таких як: час, місце, спосіб тощо), ОСОБА_6 , з невстановлених досудовим розслідуванням причин замінив співучасника вчинення злочину - невстановлену особу на ім'я « ОСОБА_13 », ОСОБА_22 , яку залучив до вказаної злочинної діяльності та довів план вчинення злочину, відповідно до якого остання використовуючи комп'ютерну техніку (ноутбуки, персональні комп'ютери), офісне програмне забезпечення, друкарські пристрої (принтери), а також електронні зразки (шаблони) справжніх бланків документів медичних установ, повинна була здійснювала виготовлення підроблених офіційних документів медичних закладів (виписки з історій хвороб, епікризи тощо) та інші документи необхідні для зняття з військового обліку.
За вищевказаних обставин ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_22 , підробив офіційні документи медичних установ.
26.02.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України; в організації підроблення інших офіційних документів, які видаються та посвідчуються підприємством, і які надають права та звільняють від обов'язків, з метою використання їх іншою особою та збуті таких документів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України; у пособництві в ухиленні військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненого в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України; а також у закінченому замаху як пособника в ухиленні військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненого в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України.
02.03.2026 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням застави у розмірі 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.03.2026 задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 01.05.2026 включно.
Цією ж ухвалою визначено підозрюваному ОСОБА_6 заставу у розмірі 8 000 000 гривень.
У разі внесення застави, зобов'язано підозрюваного ОСОБА_6 виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із міста Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні № 42024142410000233; прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Строк покладених слідчим суддею обов'язків, у разі внесення застави, визначено в межах строку досудового розслідування, а саме до 01.05.2026 включно.
З такими висновками колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що долучені до клопотання матеріали містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного у п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Крім того, як вірно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, слідчим доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які можуть мати істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 із визначенням застави у порядку ч. 3 ст. 183 КПК, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, як убачається із положень ч. 6 ст. 176 КПК, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Викладені захисниками в апеляційних скаргах з доповненнями доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінальних правопорушень, винуватості особи в його вчиненні, оцінка належності та допустимості зібраних у справі доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_6 , з посиланням на відсутність в матеріалах клопотання жодних медичних документів, що були підписані особою на ім'я ОСОБА_13 , якій начебто надавав вказівки ОСОБА_6 , а також про відсутність доказів отримання ним грошових коштів у розмірі від 2000 доларів США за виготовлення підроблених медичних документів, є передчасними.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінальних правопорушень.
Доводи захисників про недоведеність вказаних у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків та підозрюваних у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про існування у кримінальному провадженні інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначених злочинів, та дані про особу підозрюваного.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг про те, що слідчий суддя належним чином не врахував вимоги ч. 4 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України при визначенні підозрюваному застави у розмірі 8 000 000 гривень, та не обґрунтував необхідність визначення застави саме в такому розмірі.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Хоча кримінальним процесуальним законодавством і передбачено можливість слідчого суддіу виключних випадках призначати вищий розмір застави, ніж передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, однак таке рішення слідчого судді має надати ретельний аналіз обставин справи, щоб обґрунтувати таку «виняткову» заставу.
Застава в кримінальному провадженні - це запобіжний захід, метою якого є забезпечення виконання підозрюваним обов'язків (явка до суду, запобігання переховування, тощо), а не покарання, компенсація шкоди чи засіб тиску.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не надав оцінку всіх релевантних факторів, які підлягають встановленню під час визначення ОСОБА_6 розміру застави, та не навів жодного обґрунтування визначення розміру застави на такому високому рівні.
Той факт, що затриманий залишається під вартою після прийняття рішення про можливість звільнення під заставу, свідчить про те, що національні суди не виявили необхідної ретельності при встановленні належного розміру застави («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta), § 73; «Колакович проти Мальти» (Kolakovic v. Malta), § 72).
Якзазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Як встановлено колегією суддів під час апеляційного розгляду, підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, працевлаштований, характеризується позитивно.
Відомостей про майновий стан підозрюваного, який би давав підстави для висновку про можливість внесення підозрюваним застави у визначеному слідчим суддею розмірі, в матеріалах провадження відсутні та в ході апеляційного розгляду прокурором не надано.
З урахуванням наведених обставин, на переконання колегії суддів, визначена слідчим суддею застава у розмірі 8 000 000 гривень, є такою, що не співвідноситься з даними про особу підозрюваного ОСОБА_6 , та необхідність у її застосуванні в такому розмірі у кримінальному провадженні не доведена, на підставі чого колегія суддів вважає її завідомо непомірною для підозрюваного.
Враховуючи вищевказані відомості та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків здатна застава у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 гривень у національній грошовій одиниці, із покладенням на підозрюваного обов'язків, у разі внесення застави, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючим в кримінальному провадженні ризиками, особою підозрюваного, і в повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги з доповненнями захисників слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 26.04.2026, із визначенням застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 гривень у національній грошовій одиниці, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави, строком до 26.04.2026.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги з доповненнями захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , -задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування кримінального провадження, до 26 квітня 2026 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 26 квітня 2026 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3