Справа № 756/7689/24 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3059/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
08 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року,
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 16 січня 2026 року включно.
В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав про наявність ризиків, передбачених п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу з огляду на його недобросовісну процесуальну поведінку.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що прокурор, діючи всупереч Конституції України та КПК України, подала до суду необґрунтоване клопотання про продовження йому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке було задоволено судом, що призвело до порушення його права на захист та незаконного його тримання під вартою. Просив скасувати оскаржувану ухвалу.
Захисник ОСОБА_7 та прокурор до суду апеляційної інстанції не з'явились, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, обвинувачений ОСОБА_6 , який на час апеляційного розгляду був звільнений з-під варти, до суду апеляційної інстанції також не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, у тому числі, і шляхом розміщення оголошення на сайті Київського апеляційного суду та не повідомивши про причини неявки, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України не перешкоджає розгляду провадження.
Вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з апеляційної скарги обвинуваченого, ним порушене питання про скасування ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року.
Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції була постановлена 18 листопада 2025 року, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою був визначений до 16 січня 2026 року включно та відповідно до повідомленої суду апеляційної інстанції інформації ОСОБА_6 був звільнений з-під варти, що свідчить про те, що на день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 рокуфактично втратила чинність, а висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
При цьому, необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у однин із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і у нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у низці статей чинного КПК України. Зокрема, аналіз положень ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 196, ч. 3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що вказує на необґрунтованість вимог обвинуваченого в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що відповідно до вимог ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення, пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання шляхом залишення цього рішення без змін. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого, яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі.
Колегія суддів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Поряд із цим, як вже було зазначено колегією суддів вище, скасованим може бути лише чинне судове рішення, таке, яке породжує певні юридичні наслідки. Строк дії ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року закінчився 16 січня 2026 року. Те, що ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року на час ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за апеляційною скаргою обвинуваченого є нечинною унеможливлює її скасування.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 16 січня 2026 року включно, а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 рокущодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4