Справа № 756/7689/24 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2431/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
08 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями та його захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з доповненнями на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 року,
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 року до ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 05 жовтня 2025 року включно, а внесену ОСОБА_10 заставу - звернено в дохід держави.
В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав про наявність ризиків, передбачених п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу з огляду на його недобросовісну процесуальну поведінку. Також вказано про те, що оскільки протягом дії запобіжного заходу у виді застави судом встановлено систематичне та свідоме невиконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, то відсутні підстави для повернення застави, а тому вона підлягає зверненню в дохід держави.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вказав, що суд безпідставно відмовив в задоволенні заявленого ним відводу секретарю судового засідання, прокурору, а також безпідставно відмовив в задоволенні його клопотання про виведення свідка із зали суду та про відмову від захисника, чим порушив його права та що стало підставою для заявлення головуючому судді ОСОБА_1 відводу, який він також всупереч нормам закону відхилив, після чого, незважаючи на його заперечення, заслухав клопотання прокурора про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України мало бути вручене йому за три години до початку розгляду клопотання, однак цього виконано не було. Зазначив, що прокурором не наведено жодних обставин, які б свідчили про існування хоча б одного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, та жодного доказу на підтвердження їх існування. Вважає, що замість дослідження обставин справи та вагомості наявних доказів суд встановлював причини його неявки в судове засідання, що не дає підстав для обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім цього, зауважив, що ініціювати питання про обрання йому запобіжного заходу сторона обвинувачення може у зв'язку з необхідністю запобігання спробам особи вчинити реальні дії, які можуть розцінюватися як ризики, а не через уявну їх можливість вчинення у майбутньому. Просив скасувати оскаржувану ухвалу.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 вказав про порушення його прав через не розгляд заявлених ним відводів, а також про те, що 21.05.2025 року та 02.06.2025 року судова охорона не пустила його до приміщення суду, що свідчить про його обмеження прав і свобод як людини, які однак прокурор використала як докази невиконання ним обов'язків, які на нього покладені ухвалою від 01.07.2024 року на строк 2 місяці, які ще 04.09.2024 року припинили свою дію та були скасовані, хоча ст. 323 КПК України передбачає застосування до обвинуваченого грошового стягнення або приводу за неявку. Вказав, що прокурор не виконав вимоги ст. 184 КПК України, а його твердження про наявність спроб переховуватися від суду є припущенням, оскільки вони не ґрунтуються на доказах. Вважає, що судове рішення підлягає безумовному скасуванню як таке, що ухвалене незаконним складом суду, оскільки у встановленому порядку не було розглянуте клопотання про відвід. Просив оскаржувану ухвалу скасувати та звільнити його з-під варти.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 з доповненнями указано на незаконність ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначив про те, що пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення необґрунтоване та висунуте за відсутності вагомих доказів, а поданий до суду обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України. Також вказав, що судом не обґрунтовано неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а посилання суду на недобросовісність його процесуальної поведінки є оціночним поняттям, який в існуючих обставинах можна розцінювати як вибір ОСОБА_7 яким шляхом використовувати свої права, що недоречно використовувати при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Захисник вважає недоведеними ризики, передбачені п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався суд в оскаржуваній ухвалі, де зазначено, що ОСОБА_7 не прибув у судові засідання 15.01.2025, 21.05.2025, 02.06.2025, оскільки в матеріалах справи наявне його клопотання про відкладення судового засідання від 15.01.2025, що підтверджується повісткою про виклик до іншого суду, а 21.05.2025 та 02.06.2025 до суду його не впустила охорона. Крім цього, захисник звернув увагу на те, що питання про звернення застави в дохід держави було вирішено без участі заставодавця, а термін дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ухвалою від 01.07.2024 року на момент проведення судового засідання 07.08.2025 року сплив, що унеможливлює звернення застави в дохід держави, оскільки ОСОБА_7 не перебував під обов'язками застави на момент порушення, а тому ОСОБА_10 цілком обґрунтовано звернулась до суду з клопотанням про повернення застави, яке судом вирішено не було. Відтак просив суд оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, а звернену в дохід держави заставу - повернути заставодавцю.
В апеляційній скарзі захисниця обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 зазначила, що обвинувачений ОСОБА_7 майже кожного разу з'являється в судові засідання та був відсутній лише 2 рази, повідомивши про свої причини неявки, приводи до нього не застосовувались, клопотання про надання дозволу на його затримання прокурором не заявлялись, під час розгляду клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу також був присутній та висловлював свою позицію, а тому вважає, що ризик переховування від суду стороною обвинувачення не доведений. Також зауважила, що за час перебування на волі, маючи в наявності копії процесуальних документів, ОСОБА_7 не здійснював тиск на інших учасників кримінального провадження, зокрема будь-яких заяв до правоохоронних органів про це не надходило, а доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом повідомлення його спільників про викриття, що унеможливить притягнення їх до відповідальності, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_7 не інкримінується вчинення кримінального правопорушення групою осіб, а тому ніяких спільників немає. Вважає, що підстави для зміни запобіжного заходу були відсутні. Просила оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_9 та прокурор до суду апеляційної інстанції не з'явились, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, обвинувачений ОСОБА_7 , який на час апеляційного розгляду був звільнений з-під варти, до суду апеляційної інстанції не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, причини неявки не повідомив, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України не перешкоджає розгляду провадження.
Вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з апеляційних скарг обвинуваченого та захисників, ними порушене питання про скасування ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 року.
Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції була постановлена 07 серпня 2025 року, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою був визначений до 05 жовтня 2025 року включно, однак як встановлено в ході апеляційного розгляду із 25.09.2025 року обвинувачений утримувався під вартою на підставі іншої ухвали Оболонського районного суду м. Києва та на день розгляду судом апеляційних скарг був звільнений з-під варти, що свідчить про те, що станом на день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 рокуфактично втратила чинність, а висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
При цьому, необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у однин із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і у нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у низці статей чинного КПК України. Зокрема, аналіз положень ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 196, ч. 3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що вказує на необґрунтованість вимог обвинуваченого та захисників в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що відповідно до вимог ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення, пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання шляхом залишення цього рішення без змін. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого, яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтами у апеляційних скаргах.
Колегія суддів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Поряд із цим, як вже було зазначено колегією суддів вище, скасованим може бути лише чинне судове рішення, таке, яке породжує певні юридичні наслідки. Строк дії ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 рокузакінчився 25.09.2025 року. Те, що ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 року на час ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за апеляційними скаргами обвинуваченого та захисників є нечинною унеможливлює її скасування.
Крім того, вирішуючи питання щодо обґрунтованості прийнятого судом рішення про звернення в дохід держави внесену ОСОБА_10 заставу, колегія суддів враховує, що подане заставодавцем ОСОБА_10 клопотання про повернення застави було предметом розгляду Оболонського районного суду м. Києва, який ухвалою від 18 листопада 2025 року в задоволенні вказаного клопотання відмовив, вказана застава була звернена в дохід держави, що підтверджує наявний в матеріалів провадження лист ТУ ДСА у м. Києві та платіжна інструкція, а будь-яких обґрунтованих та підтверджених документально доводів про незаконність та необґрунтованість прийнятого судом рішення про звернення застави в дохід держави ні обвинуваченим, ні захисниками в ході судового розгляду наведено мне було, а тому, на думку колегії суддів, рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим та підстави для повернення застави заставодавцю відсутні.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисників з доповненнями, а тому колегія суддів залишає апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями та його захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з доповненнями без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 року- без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями та його захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з доповненнями залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 рокущодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4