Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/5369/2026
м. Київ Справа № 757/40975/23-ц
19 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Кирилюк Г.М.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами позивача Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 та представника відповідача Служби безпеки України - Браславської Анни Володимирівни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Саадулаєва А.І., у цивільній справі за позовом Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 до Служби безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутації,-
У травні 2023 року Виконавчий секретар Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо Служби безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутації.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 7 вересня 2023 року на офіційному сайті Служби безпеки України було поширено недостовірні відомості у публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9».
Позивач зазначав, що наступний фрагмент цієї публікації є повністю неправдивим: «Служба безпеки заблокувала підривну діяльність ще трьох прихильників рашизму, які діяли у Києві, в Запорізькій та Закарпатській областях. Зловмисники масово поширювали у соцмережах заклики на підтримку російських окупантів та виправдовували їхні злочини в Україні. Також вони «розганяли» фейки про ситуацію на фронті, дискредитували Сили оборони і агітували громадян ухилятися від призову до ЗСУ. Таким чином прокремлівські агітатори намагались зірвати мобілізацію і дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію в декількох регіонах нашої держави. Так, у Києві: нейтралізовано злочинну діяльність так званого «виконавчого секретаря руху пацифістів». На власному Телеграм-каналі він активнозакликав мешканців столиці «косити» від призову та втікати за кордон. Також фігурант розсилав іноземним дипломатам видумані довідки про війну в Україні. У них використовував прокремлівські наративи, що дискредитують Сили безпеки та оборони. Такими діями зловмисник намагався зіпсувати імідж нашої держави перед міжнародними партнерами».
Позивач вважав, що за змістом цієї публікації чітко ідентифікується публічна особа - Виконавчий секретар Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1. В Україні є тільки один рух пацифістів і це Громадська організація «Український Рух Пацифістів», яка широко відома громадськості.
Після оприлюднення Службою безпеки України оскаржуваних неправдивих відомостей низка засобів масової інформації легко ідентифікували позивача та поширили оскаржувані неправдиві відомості з посиланням на офіційне повідомлення Служби безпеки України.
Таким чином, в результатіпоширення Службою безпеки України і з її вини оскаржувана неправдива інформація була у подальшому поширена у наступних публікаціях: «ІНФОРМАЦІЯ_10», ІНФОРМАЦІЯ_1 /(неправдиві відомості, оприлюднені Службою безпеки України, скопійовано без змін і додано: «Згідно інформації на сайті "Українського руху пацифістів", її виконавчим секретарем є ОСОБА_1 »); «ІНФОРМАЦІЯ_11», ІНФОРМАЦІЯ_2 (неправдиві відомості, оприлюднені Службою безпеки України, скопійовано без змін і додано, зокрема: «Хоч СБУ і не вказує прізвища пацифіста, та навіть на заблюреному фото (в заголовку) видно, що це ОСОБА_1 »); «ІНФОРМАЦІЯ_12 », ІНФОРМАЦІЯ_4 (неправдиві відомості, оприлюднені Службою безпеки України, скопійовано без змін і додано, зокрема: «Правоохоронці не називають імені фігуранта, однак відомо, що виконавчим секретарем у громадській організації «Український рух пацифістів» є ОСОБА_1 ».
Кількість публікацій ЗМІ, в яких поширено оскаржувану неправдиву інформацію СБУ, є значно більшою. Крім того, оскаржувану неправдиву інформацію СБУ було поширено в соціальних мережах, як самою СБУ на офіційній сторінці, так і іншими користувачами.
Крім цього, Службою безпеки України було проілюстровано модифікованою (заблюреною) фотографією ОСОБА_1 , яка вирвана з контексту. На цій фотографії він дійсно тримає плакат з написами «#StayAtHome Don't Go to the Army Refuse to Kill MILITARY DISTANCING #ЗалишайсяВдома Не служи в армії Відмовляйся вбивати Геть призов ВІЙНУ НА КАРАНТИН». Однак ця фотографія була опублікована у соцмережах у 2020 році, тобто, до повномасштабного російського вторгнення і оголошення мобілізації, у контексті європейських та українських акцій на підтримку колективного імунітету пандемії коронавірусної хвороби, коли лікарі рекомендували населенню залишатися вдома. Заклик залишатися вдома і не йти в армію на цій фотографії стосувався здорової поведінки для протидії поширенню COVID-19.
У контексті неправдивої інформації СБУ це фото теж вводить в оману читача.
В частини неправдивої інформації про те, що він нібито «розсилав іноземним дипломатам видумані довідки про війну в Україні; у них використовував прокремлівські наративи, що дискредитують Сили безпеки та оборони» позивач зазначав, що нічого подібного не було. Єдиним листом до іноземних дипломатів, який був виявлений згідно з протоколом огляду у цифровому архіві, є лист № 151 від 09 листопада 2022 року пані ОСОБА_4 , голові Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, однак цей лист містить цілком достовірну інформацію, і не про війну, а про порушення прав людини. Нічого «видуманого» чи «злочинного» там немає.
Позивач вказував, що 03 серпня 2023 року старший слідчий слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 повідомив йому, ОСОБА_1 , про підозру у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України. В якості таких матеріалів у повідомленні про підозру вказано документ з назвою «Мирний порядок денний для України та світу. Разом з тим, заява Українського Руху Пацифістів, затверджена рішенням зборів з нагоди Міжнародного дня миру 21 вересня 2022 року», в якому збройна агресія РФ проти України не тільки не виправдовується, але й чітко засуджується.
У повідомленні про підозру є посилання на висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України №135/1 від 24.05.2023 року. Однак, на думку позивача, звіт про результати перевірки та юридичної оцінки вказаного висновку свідчить про його недостовірність, упередженість та невідповідність вимогам ст. ст. 101, 102 КПК України та ст. 12 Закону України «Про судову експертизу».
Матеріали кримінального провадження стосовно нього, особливо в контексті підтвердження незалежними експертизами його невинуватості у «виправдовуванні російської агресії» та відсутності як вироків судів, так і підозр у будь-яких незаконних діях, пов'язаних із ухиленням від призову за мобілізацією, на переконання позивача, свідчать про те, що зміст публікації відповідача є недостовірним.
Отже, наведені у вказаній публікації Служби безпеки України характеристики його діяльності як «злочинної», а його особи як «зловмисника», вводять в оману читача, оскільки не існує вироку суду, яким встановлено його винуватість у вчиненні будь-якого злочину. Подібними неправдивими домислами порушується його право вважатися невинуватим у вчиненні злочину відповідно до ст. 62 Конституції України, яке не може бути обмеженим навіть в умовах воєнною або надзивачайного стану відповідно до ст. 64 Конституції України.
Поширення відповідачем вказаної неправдивої негативної інформації про нього, в тому числі із урахуванням подальшої ідентифікації його особи та поширення вказаної неправдивої негативної інформації ще ширше засобами масової інформації, завдало йому, як ні в чому невинуватій, законослухняній людині, глибокої образи, душевного болю та страждань. Він втратив сон і цілодобово у стані стресу створював відео, в якому було спростовано домисли Служби безпеки України.
У подальшому він змушений був оплачувати незалежну експертизу для спростування домислів ідеологічної критики, якою підмінялася лінгвістична експертиза всупереч затвердженим Мінюстом інструкціям та методикам у підпорядкованому СБУ інституті, коли фабрикувалося фейкове кримінальне провадження і публікувався фейк про законослухняного українського пацифіста.
Вказана неправдива негативна інформація підриває ділову репутацію, як його особисто, так і інших учасників організації та всієї організації в цілому.
Поширення відповідачем неправдивої інформації може створити перешкоди у реалізації права Громадської організації «Український Рух Пацифістів» на звернення до державних органів, передбаченого Законом України «Про громадські об?єднання», оскільки адресати їх звернень підозрюватимуть їх у злочинній діяльності.
Поширенням вказаної неправдивої інформації завдано шкоди репутації організації та всіх пацифістів в Україні, чим Служба безпеки України фактично підбурює населення до вчинення насильницьких злочинів на грунті ворожнечі до всіх людей із пацифістським світоглядом. У позасудовому порядку він звертався до Служби безпеки України з вимогами спростувати опубліковану неправдиву інформацію, однак цього не було зроблено.
З урахуванням викладених обставин, позивач Виконавчий секретар Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 просив суд:
оглянути сторінки в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту відповідно до вимог ч. 7 ст. 85 ЦПК України:
- на офіційному сайті Служби безпеки України під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9»,URL: ІНФОРМАЦІЯ_8;
- під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_10 », URL: ІНФОРМАЦІЯ_1
- під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_12 », ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
зобов'язати Службу безпеки України спростувати недостовірну інформацію про Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 , поширену 07 вересня 2023 року на офіційному сайті Служби безпеки України у публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9», шляхом розміщення публікації на офіційному сайті Служби безпеки України в мережі Інтернет за адресою ssu.gov.ua із заголовком «Спростування» і текстом наступного змісту: " ІНФОРМАЦІЯ_7 на офіційному сайті Служби безпеки України було поширено недостовірну інформацію про Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 в публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9». Поширена недостовірна інформація: «Служба безпеки заблокувала підривну діяльність ще трьох прихильників рашизму, які діяли у Києві, в Запорізькій та Закарпатській областях. Зловмисники масово поширювали у соцмережах заклики на підтримку російських окупантів та виправдовували їхні злочини в Україні. Також вони «розганяли» фейки про ситуацію на фронті, дискредитували Сили оборони і агітували громадян ухилятися від призову до ЗСУ. Таким чином прокремлівські агітатори намагались зірвати мобілізацію і дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію в декількох регіонах нашої держави. Так, у Києві: нейтралізовано злочинну діяльність так званого «виконавчого секретаря руху пацифістів». На власному Телеграм- каналі він активно закликав мешканців столиці «косити» від призову та втікати за кордон. Також фігурант розсилав іноземним дипломатам видумані довідки про війну в Україні. У них використовував прокремлівські наративи, що дискредитують Сили безпеки та оборони. Такими діями зловмисник намагався зіпсувати імідж нашої держави перед міжнародними партнерами» - не відповідає дійсності.
Відредагована фотографія виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 з публікації у соціальній мережі Facebook за 2020 рік, якою було проілюстровано вказану недостовірну інформацію, ніяким чином не свідчить про її достовірність".
Стягнути зі Служби безпеки України на користь позивача понесені ним судові витрати, включаючи судовий збір в сумі 1073 грн 60 коп (а.с. 36-50 том 1).
19 лютого 2025 року позивачем подана заява про зміну предмету позову, в якій він також просив поновити йому строк її подання (а.с. 141-207 том 2).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 липня 2025 року, відмовлено Виконавчому секретарю Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі заяви про зміну предмета позову від 19 лютого 2025 року. Заяву про зміну предмета позову від 19 лютого 2025 року залишено без розгляду (а.с. 244-246 том 3, а.с. 102-108 том 4).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року позов Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 до Служби безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено частково.
Визнано недостовірною інформацію щодо Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 , поширену проти нього 7 вересня 2023 року на офіційному сайті Служби безпеки України у публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9», а саме: абзац «…нейтралізовано злочинну діяльність так званого «виконавчого секретаря руху пацифістів»…».
Зобов'язано Службу безпеки України видалити із публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9», інформацію, а саме: абзац «…нейтралізовано злочинну діяльність так званого «виконавчого секретаря руху пацифістів»…» за посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_8».
Стягнуто зі Служби безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074) на користь Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Стягнуто зі Служби безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074) на користь Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за проведення судової лінгвістичної експертизи у розмірі 20 067,92 грн.
Повернуто Виконавчому секретарю Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання заяви про зміну позовних вимог у розмірі 4618,11 грн, згідно з квитанцією №2682-7384-7108-2070 від 19.02.2025.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач Виконавчий секретар Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 та представник відповідача Служби безпеки України - Браславська Анна Володимирівна подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі позивач за результатом апеляційного перегляду справи просить суд апеляційної інстанції:
Дослідити публікацію «ІНФОРМАЦІЯ_9» (т. 1, а.с. 9), публікації у медіа (т. 1, а.с 10-12), лист народного депутата України ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 178-179), публікацію фотографії позивача у Facebook за 2 квітня 2020 року (т. 1, а.с 16) та лист Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (т. 1, а.с. 17-19).
Дослідити Висновок експерта № 6313 за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи за цивільною справою №757/40975/23-ц (т. 2, а.с. 35-46).
Встановити, що згідно із Висновком експерта № 6313 за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи за цивільною справою №757/40975/23-ц (т. 2, а.с. 35-46), у тексті публікації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_7 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9», міститься інформація негативного характеру, а саме: «виконавчий секретар руху пацифістів» є агітатором, який працює на користь російського уряду, проводить «підривну діяльність» на шкоду України, є злочинцем, який закликає громадян України до ухилення від військового обов'язку, використовуючи прокремлівські наративи, розповсюджує серед іноземних дипломатів вигадану інформацію про російсько-українську війну, яка дискредитує Сили безпеки і оборони України та шкодить репутації України на міжнародній арені. Встановлена інформація виражена такими лексичними засобами: «СБУ викрила ще трьох ворожих агітаторів»; «Служба безпеки заблокувала підривну діяльність ще трьох прихильників рашизму, які діяли у Києві, в Запорізькій та Закарпатській областях. Зловмисники масово поширювали у соцмережах заклики на підтримку російських окупантів та виправдовували їхні злочини в Україні. Також вони «розганяли» фейки про ситуацію на фронті, дискредитували Сили оборони і агітували громадян ухилятися від призову до ЗСУ. Таким чином прокремлівські агітатори намагались зірвати мобілізацію і дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію в декількох регіонах нашої держави»; «у Києві: нейтралізовано злочинну діяльність так званого «виконавчого секретаря руху пацифістів». На власному Телеграм-каналі він активно закликав мешканців столиці «косити» від призову та втікати за кордон. Також фігурант розсилав іноземним дипломатам видумані довідки про війну в Україні. У них використовував прокремлівські наративи, що дискредитують Сили безпеки та оборони. Такими діями зловмисник намагався зіпсувати імідж нашої держави перед міжнародними партнерами»; «За цими фактами тривають розслідування для встановлення всіх обставин злочинів та притягнення винних до відповідальності. Зловмисникам загрожує до 5 років тюрми» (т. 2, а.с. 44-45, пункт 1 висновків на сторінках 20-21 Висновку експерта № 6313).
Встановити, що згідно із Висновком експерта № 6313 за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи за цивільною справою №757/40975/23-ц (т. 2, а.с. 35-46), у тексті публікації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_7 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9», встановлені фактичні твердження, які містять інформацію про те, що «виконавчий секретар руху пацифістів» є винуватим у вчиненні злочину, а саме: поширює у соцмережах заклики на підтримку російських окупантів та інформацію щодо виправдовування їхніх злочинів в Україні, закликає громадян України до ухилення від військового обов'язку, використовуючи прокремлівські наративи, розповсюджує серед іноземних дипломатів вигадану інформацію про російсько-українську війну, яка дискредитує Сили безпеки і оборони України та шкодить репутації України на міжнародній арені; встановлена інформація про те, що «виконавчий секретар руху пацифістів» є винуватим у вчиненні злочину, яка має форму фактичних тверджень, виражена такими лінгвістичними засобами: «СБУ викрила ще трьох ворожих агітаторів», «зловмисники... поширювали у соцмережах заклики на підтримку російських окупантів та виправдовували їхні злочини в Україні», «у Києві: нейтралізовано злочинну діяльність. виконавчого секретаря руху пацифістів. На власному Телеграм-каналі він. закликав мешканців столиці «косити» від призову та втікати за кордон. Також фігурант розсилав іноземним дипломатам видумані довідки про війну в Україні. У них використовував прокремлівські наративи, що дискредитують Сили безпеки та оборони», «За цими фактами тривають розслідування для встановлення всіх обставин злочинів та притягнення винних до відповідальності. Зловмисникам загрожує до 5 років тюрми» (т. 2, а.с. 45, пункт 2 висновків на сторінках 21-22 Висновку експерта № 6313).
Встановити, що згідно із Висновком експерта № 6313 за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи за цивільною справою №757/40975/23-ц (т. 2, а.с. 35-46), у тексті публікації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_7 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9», містяться висловлювання образливого характеру щодо «виконавчого секретаря руху пацифістів», а саме: «ворожі агітатори», «прихильники рашизму», «прокремлівські агітатори» (т. 2, зворотній бік а.с. 45, пункт 3 висновків на сторінці 22 Висновку експерта № 6313).
Встановити, що публікація фотографії позивача у Facebook за 2 квітня 2020 року (т. 1, а.с 16), якою з незначними модифікаціями проілюстровано публікацію Служби безпеки України (т. 1, а.с. 9), та лист Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (т. 1, а.с. 17-19) не відповідають змісту публікації Служби безпеки України (т. 1, а.с. 9), оскільки вказана публікація стосується пандемії коронавірусної хвороби COVID-19, у зв'язку з чим було призупинено весняний призов і позивач закликав дотримуватися карантину.
Встановити, що публікація «ІНФОРМАЦІЯ_9» (т. 1, а.с. 9), відповідна публікація на Facebook-сторінці Служби безпеки України (т. 2, а.с. 167-168), публікації у медіа (т. 1, а.с 10-12), лист народного депутата України ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 178-179) підтверджують завдання шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача. Встановити, що відповідні публікації на вебсайтах та у Facebook, які принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, продовжують поширюватися і на даний час в мережі Інтернет за адресами:
ІНФОРМАЦІЯ_13
ІНФОРМАЦІЯ_14
ІНФОРМАЦІЯ_15
ІНФОРМАЦІЯ_2
ІНФОРМАЦІЯ_16
Змінити рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року у справі № 757/40975/23-ц (суддя Саадулаєв А.І.) за позовом Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 до Служби безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутації.
Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_7 на офіційному сайті Служби безпеки України під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9», а саме: «Служба безпеки заблокувала підривну діяльність ще трьох прихильників рашизму, які діяли у Києві, в Запорізькій та Закарпатській областях. Зловмисники масово поширювали у соцмережах заклики на підтримку російських окупантів та виправдовували їхні злочини в Україні. Також вони «розганяли» фейки про ситуацію на фронті, дискредитували Сили оборони і агітували громадян ухилятися від призову до ЗСУ. Таким чином прокремлівські агітатори намагались зірвати мобілізацію і дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію в декількох регіонах нашої держави. Так, у Києві: нейтралізовано злочинну діяльність так званого «виконавчого секретаря руху пацифістів». На власному Телеграм-каналі він активно закликав мешканців столиці «косити» від призову та втікати за кордон. Також фігурант розсилав іноземним дипломатам видумані довідки про війну в Україні. У них використовував прокремлівські наративи, що дискредитують Сили безпеки та оборони. Такими діями зловмисник намагався зіпсувати імідж нашої держави перед міжнародними партнерами». Зобов'язати Службу безпеки України припинити поширення цієї інформації та утримуватися від її поширення у будь-який спосіб, за виключенням можливого поширення достовірної об'єктивної інформації про вирок суду (у разі винесення такого) або про досудове розслідування чи судове провадження із застереженням, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду, із застосуванням мовних засобів, які не посягають на честь, гідність та ділову репутацію особи, і зокрема, зобов'язати Службу безпеки України припинити поширення та утримуватися від поширення інформації, яка містить висловлювання образливого характеру «ворожі агітатори», «прихильники рашизму», «прокремлівські агітатори» щодо Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1.
Зобов'язати Службу безпеки України опублікувати на офіційному Інтернет порталі Служби безпеки України (https://ssu.gov.ua/) спростування та відомості про ухвалене рішення суду у справі за позовом Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 до Служби безпеки України про захист честі, гідності і ділової репутації. Зобов'язати Службу безпеки України спростувати недостовірну інформацію про Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_7 на офіційному сайті Служби безпеки України у публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9», та опублікувати відомості про ухвалене рішення суду шляхом розміщення публікації на офіційному вебсайті Служби безпеки України в мережі Інтернет за адресою ssu.gov.ua із заголовком «Спростування та відомості про ухвалене рішення суду у справі за позовом про захист честі, гідності і ділової репутації», проілюстрованої відсканованими зображеннями усіх сторінок судового рішення, і текстом наступного змісту: " ІНФОРМАЦІЯ_7 в публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9» на офіційному сайті Служби безпеки України було поширено недостовірну інформацію про те, що Виконавчий секретар Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 є винуватим у вчиненні злочину, а саме, поширює у соцмережах заклики на підтримку російських окупантів та інформацію щодо виправдовування їхніх злочинів в Україні, закликає громадян України до ухилення від військового обов'язку, використовуючи прокремлівські наративи, розповсюджує серед іноземних дипломатів вигадану інформацію про російсько- українську війну, яка дискредитує Сили безпеки і оборони України та шкодить репутації України на міжнародній арені.
Поширена інформація про те, що Виконавчий секретар Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 є винуватим у вчиненні злочину, яка має форму фактичних тверджень і виражена такими лінгвістичними засобами: «СБУ викрила ще трьох ворожих агітаторів», «зловмисники... поширювали у соцмережах заклики на підтримку російських окупантів та виправдовували їхні злочини в Україні», «у Києві: нейтралізовано злочинну діяльність. виконавчого секретаря руху пацифістів. На власному Телеграм-каналі він. закликав мешканців столиці «косити» від призову та втікати за кордон. Також фігурант розсилав іноземним дипломатам видумані довідки про війну в Україні. У них використовував прокремлівські наративи, що дискредитують Сили безпеки та оборони» - не відповідає дійсності.
Відредагована фотографія виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 з публікації у соціальній мережі Facebook за 2020 рік, якою було проілюстровано вказану недостовірну інформацію, ніяким чином не свідчить про її достовірність.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у справі №757/40975/23-ц визнано недостовірною вказану інформацію і зобов'язано її спростувати з огляду на те, що відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_7 на офіційному сайті Служби безпеки України під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9», а саме: «Служба безпеки заблокувала підривну діяльність ще трьох прихильників рашизму, які діяли у Києві, в Запорізькій та Закарпатській областях. Зловмисники масово поширювали у соцмережах заклики на підтримку російських окупантів та виправдовували їхні злочини в Україні. Також вони «розганяли» фейки про ситуацію на фронті, дискредитували Сили оборони і агітували громадян ухилятися від призову до ЗСУ. Таким чином прокремлівські агітатори намагались зірвати мобілізацію і дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію в декількох регіонах нашої держави. Так, у Києві: нейтралізовано злочинну діяльність так званого «виконавчого секретаря руху пацифістів». На власному Телеграм-каналі він активно закликав мешканців столиці «косити» від призову та втікати за кордон. Також фігурант розсилав іноземним дипломатам видумані довідки про війну в Україні. У них використовував прокремлівські наративи, що дискредитують Сили безпеки та оборони. Такими діями зловмисник намагався зіпсувати імідж нашої держави перед міжнародними партнерами». Зобов'язано Службу безпеки України припинити поширення цієї інформації та утримуватися від її поширення у будь-який спосіб, за виключенням можливого поширення достовірної об'єктивної інформації про вирок суду (у разі винесення такого) або про досудове розслідування чи судове провадження із застереженням, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду, із застосуванням мовних засобів, які не посягають на честь, гідність та ділову репутацію особи, і зокрема, зобов'язати Службу безпеки України припинити поширення та утримуватися від поширення інформації, яка містить висловлювання образливого характеру «ворожі агітатори», «прихильники рашизму», «прокремлівські агітатори» щодо Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 . Вирішені питання відшкодування завданої моральної шкоди та понесених судових витрат". Зобов'язати Службу безпеки України забезпечити, щоб публікація, розміщена на виконання цього рішення суду на офіційному вебсайті Служби безпеки України в мережі Інтернет за адресою ssu.gov.ua залишалася розміщеною на цьому вебсайті протягом одного року і шести місяців після її розміщення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зі Служби безпеки України на користь позивача моральну шкоду в сумі 217 953 гривні 50 копійок, яка полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації, і у душевних стражданнях, яких позивач зазнав через поширення про нього інформації, яка є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зі Служби безпеки України на користь позивача понесені ним судові витрати, включаючи судовий збір в сумі 5691,71 грн., понесений в суді першої інстанції, та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1610 грн 40 коп., а також витрати на проведення судової експертизи у сумі 40 135 грн. 84 коп.
В решті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року за позовом Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 до Служби безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутації залишити без змін.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав, передбачених ст. 376 ЦПК України, а саме: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, в частині змісту публікації відповідача та висновку експерта за результатами дослідження тексту публікації відповідача, а також стосовно реальності шкоди, завданої честі, гідності та діловій репутації позивача внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації; неправильне застосування норм матеріального права щодо способу захисту порушених прав позивача (не задоволено позовні вимоги щодо спростування поширеної недостовірної інформації, тощо); порушення норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що неправильним є висновок суду першої інстанції щодо поширеної відповідачем інформації про те, що «у Києві: На власному Телеграм-каналі він активно закликав мешканців столиці «косити» від призову та втікати за кордон. Також фігурант розсилав іноземним дипломатам видумані довідки про війну в Україні. У них використовував прокремлівські наративи, що дискредитують Сили безпеки та оборони. Такими діями зловмисник намагався зіпсувати імідж нашої держави перед міжнародними партнерами.», який полягав в тому, що ця інформація "не вказує виключно на позивача, та відповідно неможливо ідентифікували саме його чи назву його Телеграм-каналу, а отже інформація саме в цій частині не порушує права позивача".
Зазначає, що безпосереднє вивчення публікації відповідача від 7 вересня 2023 року, і висновок експерта підтверджують, що поширена відповідачем інформація про те, що «На власному Телеграм-каналі він активно закликав мешканців столиці «косити» від призову та втікати за кордон. Також фігурант розсилав іноземним дипломатам видумані довідки про війну в Україні. У них використовував прокремлівські наративи, що дискредитують Сили безпеки та оборони. Такими діями зловмисник намагався зіпсувати імідж нашої держави перед міжнародними партнерами» містить твердження саме про те, що «виконавчий секретар руху пацифістів», тобто позивач, є винуватим у вчиненні злочину, що з огляду на відсутність вироку про винуватість позивача на момент поширення відповідачем цієї інформації і на день подання апеляційної скарги - є недостовірною інформацією, що є підставою для задоволення позовних вимог про її спростування.
Крім того, у оскаржуваному рішенні не повністю встановлено обставини справи, зокрема, не встановлено наявність недостовірної інформації про винуватість позивача у вчиненні злочину у заголовку та перших чотирьох абзацах тексту, опублікованого Службою безпеки України, що підтверджується текстом публікації відповідача від 7 вересня 2023 року (т. 1, а.с. 9) та Висновком експерта № 6313 за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи за цивільною справою №757/40975/23-ц (т. 2, а.с. 35-46), що процитований вище, а також не встановлено, що публікація відповідача проілюстрована відредагованою фотографією виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 з публікації у соціальній мережі Facebook за 2020 рік, яка не підтверджує зміст публікації відповідача, але пов'язує особу позивача з недостовірною інформацією про його винуватість у вчиненні злочину.
Також судом першої інстанції не було встановлено, що позивачем доведено і матеріалами справи підтверджується й інший факт створення позивачу репутації злочинця внаслідок поширення недостовірної інформації Службою безпеки України та виникнення перешкод у реалізації права позивача на звернення до державних органів, передбаченого Законами України "Про звернення громадян" та "Про громадські об'єднання". Як Виконавчий секретар Громадської організації «Український Рух Пацифістів», користуючись правом громадських об'єднань без статусу юридичної особи звертатися у порядку, визначеному законом, до посадових осіб органів державної влади відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України «Про громадські об'єднання».
А надані докази свідчать, що поширення відповідачем недостовірних відомостей про те, що позивач є "ворожим агітатором", завдало серйозних збитків його репутації, оскільки сприймається у суспільстві як фактичне твердження з офіційного джерела. Відтак, така недостовірна інформація підлягає спростуванню.
З огляду на те, що недостовірна інформація про позивача була поширена відповідачем у формі тексту із ілюстраціями, які додавали переконливості публікації, створюючи хибне враження, що цими ілюстраціями нібито підтверджується достовірність викладених у тексті відомостей, належне спростування, крім тексту, для дотримання вимог ч. 7 ст. 277 ЦК України також має містити ілюстрації, що додають переконливості опублікованому спростуванню та інформують про рішення суду, а саме, відскановані сторінки тексту рішення суду в цій справі. Крім того, для дотримання вимог ч. 7 ст. 277 ЦК України необхідно забезпечити, щоб спростування поширювалося на вебсайті відповідача і не видалялося з нього протягом такого самого часу, який пройшов від моменту публікації недостовірної інформації до моменту виконання рішення суду.
Через неповноту і неправильність встановлення судом першої інстанції інших обставин справи, як обгрунтовано вище, оскаржуваним рішенням применшено обсяг завданої шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача і не забезпечено повне відшкодування завданої шкоди, зокрема, протиправно не задоволено позовні вимоги щодо спростування поширеної відповідачем недостовірної інформації про позивача, чим порушено вимоги ст. 277 Цивільного кодексу України.
На переконання позивача, оскаржуване рішення не забезпечує ефективне відновлення порушених прав позивача у спосіб, в який позивач просив їх відновити у своїх позовних вимогах, відповідно до приписів Цивільного кодексу України, а також не забезпечує справедливої сатисфакції позивачу збитків, завданих порушенням прав людини на презумпцію невинуватості, повагу до приватного життя, свободу вираження поглядів, свободу об'єднання, передбачених статтями 6, 8, 10, 11 Європейської конвенції з прав людини.
У цивільному судочинстві тільки обвинувальний вирок суду може бути доказом винуватості особи у кримінальному правопорушенні, тобто, злочині. Будь-які інші матеріали кримінального провадження без обвинувального вироку суду не можуть бути доказом винуватості особи у злочині в цивільному процесі, оскільки дослідження таких доказів для встановлення вини чи невинуватості особи відноситься до компетенції кримінального, а не цивільного судочинства.
Твердження представника відповідача про доведеність винуватості позивача у вчиненні злочину не знайшли свого підтвердження належними доказами, а саме, вироком суду, який набув законної сили станом на 07.09.2023 року. Такого вироку суду не існує й поширена відповідачем інформація є неправдивою.
Щодо порушення норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат позивач зазначає, що при поданні позову ним було сплачено судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп. Витрати на проведення судової експертизи склали 40 135 грн. 84 коп.
Звертає увагу суду на те, що розгляд позову у цій справі затягнувся через невизнання Службою безпеки України тверджень у публікації, яка була підставою позову, у прагненні уникнути юридичної відповідальності.
Саме через заперечення очевидних фактів відповідачем, які у подальшому були підтверджені експертизою, довелося призначати судову лінгвістичну експертизу.
Вказану поведінку відповідача суд першої інстанції не врахував при вирішенні питання про розподіл судових витрат, чим було порушено п. 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України.
Позивачем було заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, часткове задоволення якої не має фінансового виміру і пов'язане із неправильним встановленням обставин справи судом першої інстанції.
Оскільки по суті вказана позовна вимога підлягає до задоволення повністю, судові витрати мають бути покладені на відповідача, включаючи судовий збір за подання апеляційної скарги 1610 грн 40 коп, який сплачується з урахуванням того, що суд першої інстанції обчислив судовий збір у сумі 1073 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі представник відповідача Служби безпеки України - Браславська Анна Володимирівна за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №757/40975/23-ц в частині задоволених позивних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим що, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.09.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Проте, на переконання сторони відповідача, обґрунтування позовної заяви не містять доводів та належних доказів на підтвердження того, що спірна публікація порушила немайнові права фізичної особи ОСОБА_1 , а лише зазначено про вплив даної публікації на діяльність ГО «Український Рух пацифістів».
Крім того, за положеннями статті 29 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII), суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, тощо.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» СБУ - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації (в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом), надання інформації за запитами на інформацію.
На виконання даного Закону СБУ розроблено Інструкцію про порядок підготовки, погодження та оприлюднення інформації про діяльність СБУ, затверджену Наказом ЦУ СБУ від 19.02.2015 № 20 (далі - Інструкція).
Звертає увагу суду на судові рішення ЄСПЛ, де, зокрема, у рішенні «Korban v. Ukraine» (заява №26744/16 від 04.07.2019 п. 230) зазначено, що посадові особи можуть інформувати громадськість про розслідування у кримінальних справах, наприклад, розкриваючи інформацію про вручення повідомлень про підозру, затримання та зізнання, якщо вони роблять це розсудливо та обачно (рішення у справі «Turtyev v. Russia» від 11.10.2016, п. 19).
Принцип презумпції невинуватості не може перешкодити державним органам інформувати громадськість стосовно кримінального слідства, що триває, але натомість вимагає, аби це робилось якомого тактовніше і у повній відповідності до вимог поважати презумпцію невинуватості («Фатуллаєв проти Азербайджану» (Fatullayev v. Azerbaijan) параграф 159; «Алленет де Рібемонт проти Франції» (Allenet de Ribemont v. France), параграф 38; «Гарицький проти Польщі» (Garycki v. Poland) параграф 69)
Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин за яких заява була зроблена («Каракас в Єсілірмак проти Туреччини» (Karakas and Yesilirmak v/ Turkey заява №43925/985, п. 51)).
Також ЄСПЛ в своїх рішеннях звернув увагу на те, що слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (рішення у справі «Ісмоїлов та інші проти Росії» (Ismoilov and Other v. Russia), №2947/06 п. 166 від 24.04.2008). Чи порушує заява державної посадової особи принцип презумпції невинуватості - слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких було зроблено таку заяву (рішення у справі Дактараса проти Латвії (Daktaras v. Lithuania) №42095/98 п. 43 від 24.11.2000)
У постановах Верховним Судом зауважено, що інформувати громадськість про розслідування певного кримінального провадження не є порушенням принципу презумпції невинуватості ( справи №757/34493/15, №757/4402/16).
Верховний Суд зазначив, що наявність суспільного інтересу не виключає необхідності дотримання положення частини четвертої статті 296 ЦК України, адже цивільним законодавством встановлено заборону не на поширення інформації про кримінальні провадження, яка може бути предметом суспільного інтересу, а саме на використання імені обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї при поширенні цієї інформації. Більше того, частиною сьомою статті 296 ЦК України передбачено можливість використання початкової літери прізвища фізичної особи у засобах масової інформації, літературних творах, і це не є порушенням її права (постанова від 31 жовтня 2019 року №760/20787/18).
Сторона відповідача вважає, що позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Сторони у справі подали відзиви на апеляційній скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить суд витребувати у Служби безпеки України докази, а саме, наказ Центрального управління Служби безпеки України від 19.01.2015 № 20 та Інструкцію про порядок підготовки, погодження та оприлюднення інформації щодо діяльності СБУ, затвердженій вказаним наказом, а також (за наявності) письмовий дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування щодо ОСОБА_1 .Відмовити у задоволенні апеляційної скарги Служби безпеки України.
Зазначає, що вимоги скарги відповідача є необгрунтованими, а наведені у ній міркування не можуть бути підставою для їх задоволення.
Твердження відповідача про те, що обґрунтування позовної заяви не містять доводів та належних доказів на підтвердження того, що спірна публікація порушила немайнові права позивача, як фізичної особи, не відповідають дійсності. У позовній заяві та у подальшому судовому розгляді в суді першої інстанції позивачем було доведено, що внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації про позивача у образливій формі було порушено особисті немайнові права позивача на захист честі, гідності та ділової репутації, які захищаються статтями 3, 32, 62, 68 Конституції України, статтями 6, 8 Європейської конвенції з прав людини та статтями 297, 299 Цивільного кодексу України.
Посилання відповідача на вимоги оприлюднення інформації про його діяльність згідно із Законами України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації" не передбачають оприлюднення інформації, яка не відповідає дійсності, що є підставою позову у цій справі. Те саме стосується і посилання відповідача на вимоги частини 1 статті 7 Закону України «Про Службу безпеки України» щодо інформування СБУ про свою діяльність.
Що стосується посилання відповідача на те, що СБУ розроблено Інструкцію про порядок підготовки, погодження та оприлюднення інформації про діяльність СБУ, затверджену Наказом ЦУ СБУ нібито від 19.02.2015 року (за іншими даними, від 19.01.2015року) № 20 (далі - Інструкція),позивач зазначає, що по-перше, відповідач не пояснив, який це стосунок має до справи, по-друге, дату вказаного наказу зазначено неправильно, так само, як і в рішенні суду першої інстанції, який навів цю інформацію зі слів представника відповідача.
Вказує, що він неодноразово пояснював у позовній заяві та у суді першої інстанції, що оприлюднені відповідачем відомості не відповідають дійсному змісту будь-яких матеріалів досудового розслідування, які були відкриті відповідачу після завершення досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, тобто, недостовірність поширеної відповідачем інформації не зводиться лише до тверджень про винуватість позивача у злочинах без відповідного вироку суду та без застережень про презумпцію невинуватості позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Служби безпеки України Браславська Анна Володимирівна просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Зазначає, що позивач в апеляційній скарзі лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, а скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди із оцінкою судом першої інстанції доказів на предмет їх достовірності та належності та встановлених фактичних обставин справи, до необхідності надання судом апеляційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань зі Служби безпеки України на користь позивача моральної шкоди в сумі 217 953 грн сторона відповідача зазначає, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2025 відмовлено Виконавчому секретарю Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі заяви про зміну предмета позову від 19.02.2025 року та залишено без розгляду заяву про зміну предмету позову від 19.02.2025 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 24.07.2025 зазначену ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року залишити без змін.
Відповідно до частини 6 статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення зі Служби безпеки України на користь позивача моральної шкоди в сумі 217 953 гривні 50 копійок, не розглядались судом першої інстанції, тому не можуть розглядаться судом апеляційної інстанції.
Звертає увагу на те, що відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, воєнний стан, як особливий правовий режим, вимагає вчинення уповноваженими суб'єктами низки стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист інтересів національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
У відповіді на відзвив позивач ОСОБА_1 просить суд задовольнити у повному обсязі апеляційну скаргу позивача, включаючи усі викладені у ній клопотання щодо зміни рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року та задоволення позовних вимог в повному обсязі, а також про дослідження апеляційним судом доказів та встановлення обставин справи, які, у порушення вимог процесуального закону, не були досліджені та встановлені судом першої інстанції.
Зазначає, що відповідач посилається на те, що принцип презумпції невинуватості не може перешкодити державним органам інформувати громадськість стосовно кримінального слідства, що триває. Однак, таке інформування має відповідати вимогам законодавства щодо правомірності розголошення відповідної інформації, дотримання встановлених законом принципів інформаційних відносин, в т.ч. у сфері публічної інформації (достовірність, об'єктивність, тощо), не посягати на особисті немайнові права осіб (честь, гідність, ділова репутація, презумпція невинуватості, повага до приватного життя) і не вдаватися до негативної стереотипізації груп осіб за ознаками релігії чи переконань (зокрема, пацифістських - як релігійних, так і світських). Вказані принципи випливають з вимог ст.ст. 3, 15, 32, 62, 68 Конституції України, ст.ст. 6, 8 Європейської конвенції з прав людини, ст.ст. 297, 299 Цивільного кодексу України і підтверджується практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
Відповідачем не доведено, що слідчим чи прокурором відповідно до вимог статті 222 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України надано письмовий дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування щодо ОСОБА_1 , зміст та обсяг яких відповідає публікації відповідача, і не представлено жодних матеріалів досудового розслідування чи письмових тверджень слідчого або прокурора, які б підтверджували відомості, викладені у образливій формі у публікації відповідача. За відсутності відповідного письмового дозволу слідчого або прокурора посилання відповідача на, нібито, оприлюднення ним відомостей про досудове розслідування є бездоказовим, а твердження про законність відповідних дій є необгрунтованими.
Твердження відповідача про те, що обґрунтування позовної заяви не містять доводів та належних доказів на підтвердження того, що спірна публікація порушила немайнові права позивача як фізичної особи, не відповідають дійсності. У позовній заяві та у подальшому судовому розгляді в суді першої інстанції позивачем було доведено, що внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації про позивача у образливій формібуло порушено особисті немайнові права позивача на захист честі, гідності та ділової репутації, які захищаються статтями 3, 32, 62, 68 Конституції України, статтями 6, 8 Європейської конвенції з прав людини та статтями 297, 299 Цивільного кодексу України.
Недостовірність фактичних тверджень у публікації відповідача підтверджується тим, що в публікації стверджується про винуватість позивача у вчиненні злочину без вироку суду та наводяться відомості, які не відповідають повідомленню про підозру та іншим матеріалам досудового розслідування, які були надані позивачем до суду першої інстанції.
Наявність у публікації відповідача висловлювань образливого характеру щодо позивача, а також негативний (такий, що шкодить честі, гідності, діловій репутації) характер поширених відповідачем фактичних тверджень про позивача підтверджені висновком експерта, дослідити який повною мірою він просить суд в апеляційній скарзі.
Позивач заперечує проти доводів відповідача щодо неможливості розгляду апеляційним судом позовних вимог про відшкодування завданої йому моральної шкоди через те, що відповідні вимоги не були розглянуті судом першої інстанції протиправно і апеляційний суд має їх розглянути, керуючись принципом верховенства права (ч. 1 ст. 10 ЦПК України) та практикою Європейського Суду з прав людини (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).
Вважає, що судом першої інстанції мало бути застосовано статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і задоволено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та прийнято заяву про зміну предмета позову від 19.02.2025 року, беручи до уваги, як того вимагає ч. 4 ст. 10 ЦПК України, практику Європейського суду з прав людини, а саме, рішення у справі «Мікаіл Тюзюн проти Туреччини» (Mikail Tuzun v. Turkey, заява № 42507/06) від 27.11.2018 р., відповідно до параграфів 23, 24 якого, неможливість змінити предмет позову після проведення судової експертизи, яка дозволяє точно оцінити обсяг завданої шкоди, через застосування жорстких процесуальних правил є непропорційним обмеженням права на доступ до суду, передбаченого пунктом першим статті 6 Європейської конвенції з прав людини.
Оскільки судом першої інстанції було порушено вказані вимоги ч.ч. 1, 4 ст. 10 ЦПК України, у цій справі для реалізації права на справедливий суд за статтею 6 Європейської конвенції з прав людини саме апеляційному суду необхідно забезпечити можливість ефективного захисту своїх прав позивачем, для чого необхідно розглянути прохання апеляційної скарги про відшкодування моральної шкоди.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги та просив її задовольнити. У задоволенні апеляційної скарги відповідача Служби безпеки України просив відмовити.
Представник відповідача Служби безпеки України - Браславська Анна Володимирівна підтримала доводи апеляційної скарги, поданої в інтересах Служби безпеки України, просила вказану скаргу задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила залишити без задоволення.
Під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 заявив клопотання про витребування у Служби безпеки України доказів, а саме: наказу Центрального управління Служби безпеки України від 19.01.2015 № 20 та Інструкції про порядок підготовки, погодження та оприлюднення інформації щодо діяльності СБУ, затвердженої вказаним наказом, а також (за наявності) письмового дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування щодо ОСОБА_1 .Не заперечував, що клопотання такого змісту в суді першої інстанції ним не заявлялось.
Заслухавши думку сторони відповідача, яка заперечувала проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів, що не заявлялось в суді першої інстанції, Київський апеляційний суд протокольною ухвалою від 19 березня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 а про витребування у Служби безпеки України наказуЦентрального управління Служби безпеки України від 19.01.2015 року № 20 та Інструкції про порядок підготовки, погодження та оприлюднення інформації щодо діяльності СБУ, затвердженої вказаним наказом, з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства України, яким передбачено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції та прийняття судом апеляційної інстанції доказів, що не були подані до суду першої інстанції, які приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Таких обставин судом апеляційної інстанції не встановлено. Клопотання про витребування у Служби безпеки України доказів, а саме: наказу Центрального управління Служби безпеки України від 19.01.2015 року № 20 та Інструкції про порядок підготовки, погодження та оприлюднення інформації щодо діяльності СБУ, затвердженої вказаним наказом, позивач під час судового розгляду справи в суді першої інстанції не заявляв.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, щоГромадська організація «Український Рух Пацифістів» зареєстрована 05 вересня 2019 року Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві. Особа, яка має право представляти Організацію у правовідносинах з державою та іншими особами і вчиняти дії від імені Організації без додаткового уповноваження - ОСОБА_1. Місцезнаходження: АДРЕСА_1 (а.с. 14, 15 том 1, а.с. 12-14 том 4).
07 вересня 2023 року на офіційному сайті Служби безпеки України в мережі Інтернет за адресою sss.gov.ua під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9» розміщено публікацію такого змісту: «Служба безпеки заблокувала підривну діяльність ще трьох прихильників рашизму, які діяли у Києві, в Запорізькій тв Закарпатській областях. Зловмисники масово поширювали у соцмережах заклики на підтримку російських окупантів та виправдовували їхні злочини в Україні. Також вони «розганяли» фейки про ситуацію на фронті, дискредитували Сили оборони і агітували громадян ухилятися від призову до ЗСУ. Таким чином прокремлівські агітатори намагались зірвати мобілізацію і дестабілізувати суспільно- політичну ситуацію в декількох регіонах нашої держави. Так, у Києві:нейтралізовано злочинну діяльність так званого «виконавчого секретаря руху пацифістів». На власному Телеграм-каналі він активно закликав мешканців столиці «косити» від призову та втікати за кордон. Також фігурант розсилав іноземним дипломатам видумані довідки про війну в Україні. У них використовував прокремлівські наративи, що дискредитують Сили безпеки та оборони. Такими діями зловмисник намагався зіпсувати імідж нашої держави перед міжнародними партнерами.У Запоріжжі:викрито місцевого фахівця IT-сфери, який публічно закликав мешканців регіону підняти російський прапор над українським островом Хортиця. Для розповсюдження ворожоі агітації фігурант використовував один з прокрсмлівських Телеграм- каналів із загальною «аудиторією» понад 10 тис. користувачів. На Закарпатті: задокументовано злочини настоятеля одного із храмів Хустської єпархії УЛЦ (МП). За даними слідства, клірик на власній сторінці в одній із популярних соцмереж публікував матеріали, в яких ображав релігійні почуття вірян інших конфесій. Також він викладав зображення із забороненою символікою комуністичного режиму. За цими фактами тривають розслідування для встановлення всіх обставин злочинів та притягнення винних до відповідальності. Зловмисникам загрожує до 5 років тюрми. Комплексні заходи проводили за процесуального керівництва прокуратури» (а.с. 9 том 1).
Сторонами у справі не заперечувалось, що слідчими слідчого управління ГУ СБУ України у м. Києві та Київській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022101110000288 від 11.08.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України (а.с. 1-228 том 3).
Із наданої позивачем ОСОБА_1 ем копії обвинувального акта, затвердженого 25 березня 2024 року прокурором відділу Київської міської прокуратури С.Павликом, вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України (а.с. 81-107 том 1).
В рамках кримінального провадження № 22022101110000288 проведено ряд експертиз, зокрема: на підставі постанови слідчого Слідчого управління ГУ СБУ України у м. Києві та Київській області про призначення семантико-текстуальної експертизи від 10 січня 2023 року (висновок Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України №135/1 від 24 травня 2023 року); на підставі постанови слідчого Слідчого управління ГУ СБУ України у м. Києві та Київській області про призначення комплексної судової психолого-лінгвістисної експертизи мовлення від 20 вересня 2023 року (висновок Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України №23649 від 09 листопада 2023 року) - а.с. 88-111, 156-207 том 3.
Для долучення до матеріалів кримінального провадження №22022101110000288 за клопотаннями ОСОБА_1 а проведено судову лінгвістичну семантико-текстуальну експертизу мовлення, про що експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України складено висновок №24155 від 05 грудня 2023 року; судову комісійну лінгвістичну семантико-текстуальну експертизу мовлення, про що експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України складено висновок №1585/1595 від 17 квітня 2024 року (а.с. 152-175 том 1, а.с. 208-228 том 3).
На стадії розгляду справи у цивільному провадженні сторона позивача заявила клопотання про призначення у справі лінгвістичної (семантико-текстуальної)експертизиписемного мовлення, яке задоволено судом першої інстанції, про що постановлена ухвала від 25 червня 2024 року, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України (а.с. 182-185 том 1, а.с. 28-29 том 2).
Із висновку експерта № 6313 від 31жовтня 2024 року, за результатом проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи у цивільній справі №757/40975/23-ц, вбачається, що:
1. У тексті публікації, поширеної 07вересня 2023 року на офіційному сайті Служби безпеки України під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9», міститься інформація негативного характеру стосовно «виконавчого секретаря руху пацифістів», а саме «виконавчий секретар руху пацифістів» є агітатором, який працює на користь російського уряду, провадить «підривну діяльність» на шкоду України, є злочинцем, який закликає громадян України до ухилення від військового обов'язку, використовуючи прокремлівські наративи, розповсюджує серед іноземних дипломатів вигадану інформацію про російсько-українську війну, яка дискредитує Сили безпеки і оборони України та шкодить репутації України на міжнародній арені.
Встановлена інформація виражена такими лексичними засобами:
«СБУ викрила ще трьох ворожих агітаторів»;
«Служба безпеки заблокувала підривну діяльність ще трьох прихильників рашизму, які діяли у Києві, в Запорізькій та Закарпатській областях.
Зловмисники масово поширювали у соцмережах заклики на підтримку російських окупантів та виправдовували їхні злочини в Україні.
Також вони «розганяли» фейки про ситуацію на фронті, дискредитували Сили оборони і агітували громадян ухилятися від призову до ЗСУ.
Таким чином прокремлівські агітатори намагались зірвати мобілізацію і дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію в декількох регіонах нашої держави»;
«у Києві:
нейтралізовано злочинну діяльність так званого «виконавчого секретаря руху пацифістів».
На власному Телеграм-каналі він активно закликав мешканців столиці косити» від призову та втікати за кордон.
Також фігурант розсилав іноземним дипломатам видумані довідки про війну в Україні. У них використовував прокремлівські наративи, що дискредитують Сили безпеки та оборони.
Такими діями зловмисник намагався зіпсувати імідж нашої держави перед міжнародними партнерами»;
«За цими фактами тривають розслідування для встановлення всіх обставин злочинів та притягнення винних до відповідальності.
Зловмисникам загрожує до 5 років тюрми».
2. Інформація негативного характеру щодо «виконавчого секретаря руху пацифістів», що міститься у тексті публікації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_7 на офіційному сайті Служби безпеки України під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9», має форму фактичних тверджень та оцінних (оціночних) суджень.
Встановлені фактичні твердження містять інформацію про те, що «виконавчий секретар руху пацифістів» є винуватим у вчиненні злочину, а саме: поширює у соцмережах заклики на підтримку російських окупантів та інформацію щодо виправдування їхніх злочинів в Україні, закликає громадян України до ухилення від військового обов'язку,використовуючи прокремлівські наративи, розповсюджує серед іноземних дипломатів вигадану інформацію про російсько-українську війну, яка дискредитує Сили безпеки і оборони України та шкодить репутації України на міжнародній арені.
Встановлена інформація про те, що «виконавчий секретар руху пацифістів» є винуватим у вчиненні злочину, яка має форму фактичних тверджень, виражена такими лінгвістичними засобами
«СБУ викрила ще трьох ворожих агітаторів». Семантика злочину актуалізована лексемою "викривати" зі значенням "виявляти злочинні чи негативні дії або причетність кого-небудь до цих дій".
«Зловмисники ... поширювали у соцмережах заклики на підтримку російських окупантів та виправдовували їхні злочини в Україні». Семантика злочину актуалізована лексемою "зловмисники" зі значенням "той, хто має злий намір, хто задумав учинити або вчинив який-небудь злочин; злочинець".
«у Києві: нейтралізовано злочинну діяльність ... «виконавчого секретаря руху пацифістів. На власному Телеграм-каналі він ... закликав мешканців столиці «косити» від призову та втікати за кордон. Також фігурант розсилав іноземним дипломатам видумані довідки про війну в Україні. У них використовував прокремлівські наративи, що дискредитують Сили безпеки та оборони». Семантика злочину актуалізована лексемою "злочинна" зі значенням "який є злочином, містить у собі злочин", вжитою на позначення діяльності «виконавчого секретаря руху пацифістів».
«За цими фактами тривають розслідування для встановлення всіх обставин злочинів та притягнення винних до відповідальності. Зловмисникам загрожує до 5 років тюрми». Семантика злочину актуалізована лексемами "злочини", "винні" зі значенням "який вчинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився у чомусь", "зловмисники" зі значенням "той, хто має злий намір, хто задумав учинити або вчинив який- небудь злочин; злочинець".
3. У тексті публікації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_7 на офіційному сайті Служби безпеки України під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9», містяться висловлювання образливого характеру щодо «виконавчого секретаря руху пацифістів», а саме: «ворожі агітатори», «прихильники рашизму», «прокремлівські агітатори»(а.с. 35-46 том 2).
Судом встановлено, що на момент поширення оспорюваної публікації позивачу ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, що підтвердив під час судового розгляду справи і представник відповідача Браславська Анна Володимирівна (а.с. 128-130 том 4).
На даний час позивач ОСОБА_1 є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 22022101110000288 від 11.08.2022 року у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 до Служби безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутації, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що оспорювання публікація не містить ніяких застережень щодо того, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не встановлено вироком суду, який набув законної сили. У публікації не названо позивача по імені, але названо «виконавчим секретарем руху пацифістів», що є унікальним сполученням неповторної частини назви організації, не притаманної жодній іншій організації, та назви керівної посади, яку з моменту заснування у 2019 році посідає одна людина, і це сполучення однозначно вказує виключно на позивача, зокрема, при пошуку в мережі Інтернет у популярних пошукових системах Google. Після оприлюднення вказаних відомостей про позивача низка засобів масової інформації легко ідентифікували його та поширили неправдиві відомості, називаючи його ім'я, з посиланням на офіційне повідомлення Служби безпеки України.
При цьому, висновком експерта № 6313 від 31жовтня 2024 року, за результатом проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи у цивільній справі №757/40975/23-ц, підтверджується, що поширена Службою безпеки України публікація містила образливі висловлювання і фактичні твердження про винуватість позивача у вчиненні злочину в якості «виконавчого секретаря руху пацифістів».
Враховуючи те, що на момент поширення цієї публікації позивачу було вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, виключно на підставі надсилання Президенту України заяви Українського Руху Пацифістів «Мирний порядок денний для України та світу», в якій засуджується російська агресія, що підтверджується комісійним висновком експертів №1585/1595 від 17.04.2024року, і на даний час позивач є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 22022101110000288 від 11.08.2022 року у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що публікація під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9» в частині інформації «…нейтралізовано злочинну діяльність так званого «виконавчого секретаря руху пацифістів»…», містить категоричні тверджень про винуватість позивача у вчиненні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, що суперечить праву позивача на презумпцію невинуватості, передбачену статтею 62 Конституції України, а тому вказана інформація щодо Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 підлягає визнанню недостовірною, із зобов'язанням Службу безпеки України видалити із публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9», інформацію, а саме: абзац «…нейтралізовано злочинну діяльність так званого «виконавчого секретаря руху пацифістів»…» за посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_8».
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Фактичні обставини справи, встановлені судом, вказують на те, що 05 вересня 2019 року Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві зареєстрована Громадська організація «Український Рух Пацифістів». Особа, яка має право представляти Організацію у правовідносинах з державою та іншими особами і вчиняти дії від імені Організації без додаткового уповноваження - ОСОБА_1.
Матеріалами справи підтверджується, що слідчим управлінням ГУ СБУ України у м. Києві та Київській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022101110000288 від 11.08.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України (а.с. 1-228 том 3).
03 серпня 2023 року старший слідчий Слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_1 про підозру у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, що підтвердив позивач ОСОБА_1 у доводах позовної заяви.
07 вересня 2023 року на офіційному сайті Служби безпеки України в мережі Інтернет за адресою sss.gov.ua під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9» розміщено публікацію такого змісту: «Служба безпеки заблокувала підривну діяльність ще трьох прихильників рашизму, які діяли у Києві, в Запорізькій та в Закарпатській областях. Зловмисники масово поширювали у соцмережах заклики на підтримку російських окупантів та виправдовували їхні злочини в Україні.Також вони «розганяли» фейки про ситуацію на фронті, дискредитували Сили оборони і агітували громадян ухилятися від призову до ЗСУ. Таким чином прокремлівські агітатори намагались зірвати мобілізацію і дестабілізувати суспільно- політичну ситуацію в декількох регіонах нашої держави. Так, у Києві:нейтралізовано злочинну діяльність так званого «виконавчого секретаря руху пацифістів». На власному Телеграм-каналі він активно закликав мешканців столиці «косити» від призову та втікати за кордон. Також фігурант розсилав іноземним дипломатам видумані довідки про війну в Україні. У них використовував прокремлівські наративи, що дискредитують Сили безпеки та оборони. Такими діями зловмисник намагався зіпсувати імідж нашої держави перед міжнародними партнерами.У Запоріжжі:викрито місцевого фахівця IT-сфери, який публічно закликав мешканців регіону підняти російський прапор над українським островом Хортиця. Для розповсюдження ворожоі агітації фігурант використовував один з прокрсмлівських Телеграм- каналів із загальною «аудиторією» понад 10 тис. користувачів. На Закарпатті:задокументовано злочини настоятеля одного із храмів Хустської єпархії УЛЦ (МП). За даними слідства, клірик на власній сторінці в одній із популярних соцмереж публікував матеріали, в яких ображав релігійні почуття вірян інших конфесій. Також він викладав зображення із забороненою символікою комуністичного режиму. За цими фактами тривають розслідування для встановлення всіх обставин злочинів та притягнення винних до відповідальності. Зловмисникам загрожує до 5 років тюрми. Комплексні заходи проводили за процесуального керівництва прокуратури» (а.с. 9 том 1).
Як ілюстрація для даної публікації використана модифікована (заблюрена) фотографія, на якій зображено фізичну особу.
Факт поширення зазначеної інформації Службою безпеки України підтверджується публікаціями у засобах масової інформації, зокрема, під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_10» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 /; під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 ; під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_12 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10-12 том 1).
25 березня 2024 року прокурором відділу Київської міської прокуратури С.Павликом затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22022101110000288 від 11.08.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України.
Згідно обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачується у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України (а.с. 93-107 том 1).
Відповідно до протоколу установчих зборів Громадської організації «Український Рух Пацифістів» від 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 (позивач у справі) є діючим виконавчим секретарем Громадської організації«Український Рух Пацифістів» та має право представляти Громадську організацію у правовідносинах з державою та іншими особами і вчиняти дії від імені громадської організації без додаткового уповноваження (а.с. 13 том 1).
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації врегульовані Законом України «Про інформацію».
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону України «Про інформацію»).
Частиною другою статті 6 Закону України «Про інформацію» встановлено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини (частина друга статті 11 Закону України «Про інформацію»).
Частиною першою статті 29 Закону України «Про інформацію» встановлено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (частина друга статті 29 Закону України «Про інформацію»).
За приписами частини першої статті 294 ЦК України фізична особа має право на ім'я.
Частиною четвертою статті 296 ЦК України встановлено, що ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.
Зазначене положення є похідним від гарантованої частиною першою статті 62 Конституції України презумпції невинуватості, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Наведені положення чинного законодавства узгоджуються із частиною другою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, а також із практикою Європейського суду з прав людини.
Як наголошує Європейський суд з прав людини, вагоме розрізнення має проводитись між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (рішення у справах «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року, п. п. 54, 56; «Нештяк проти Словаччини» від 27.02.2007 року, п. п. 88 - 89).
Чи порушує заява державної посадової особи принцип презумпції невинуватості - слід визначати у контексті конкретних обставин, за яких було зроблено таку заяву (Daktaras v. Lithuania).
Ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Allenet de Ribemont v. Frence від 10 лютого 1995 року, п. 33, п. 38, п. 41).
Крім того, зі сталої практики рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що суд вважає порушенням статті 10 Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики (рішення у справах «Аксель Спрінгер проти Німеччини» 2012 року, «Лінгенс проти Австрії» 1986 року, «Обершлік проти Австрії» 1991 року).
У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
За приписами статей 1, 2 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України; на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці; до завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України «Про Службу безпеки України»Служба безпеки України інформує про свою діяльність через медіа, шляхом надання відповідей на запити на доступ до публічної інформації та в інших формах у визначеному законодавством порядку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач є публічною особою, а тому обсяги поширення інформації щодо нього є значно ширшими, ніж окремої пересічної особи, оскільки його дії становлять підвищений суспільний інтерес, відтак,інформування Службою безпеки України про хід досудового розслідування резонансного кримінального провадження не суперечить Закону України «Про інформацію».
При цьому слід приймати до уваги, що конституційна норма про презумпцію невинуватості розміщена у тому блоці статей, які визначають статус (положення) особи у кримінальному судочинстві, тобто, презумпція невинуватості - це кримінально-процесуальний термін і ця презумпція може бути спростованою. Що стосується кримінально-правової оцінки дій особи (у цьому випадку позивача),наявність, чи відсутність в її діях складу злочину, то законом це віднесено до компетенції слідчо-прокуроських органів.
Отже, інформація, поширена відповідачем, у силу наведеної конституційної норми, не може вплинути на право позивача вважатися невинуватим, поки його вину не буду доведено в установленому законом порядку. Захист честі і гідності у цьому випадку може бути реалізовано шляхом надання іншої точки зору, наприклад, шляхом реалізації права на відповідь.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 757/25649/17-ц (провадження № 61-30201св18).
Колегія суддів апеляційного суду також враховує, що висвітлена у публікації інформація містить відомості про події, що мають суспільне значення та викликають суспільний резонанс, оскільки стосуються питань громадського правопорядку. Тому суспільство має бути обізнаним та ознайомленим з такою інформацією, а таке поширення інформації відповідає практиці застосування ЄСПЛ статті 8 Конвенції. Указане не є порушенням презумпції невинуватості (статті 62 Конституції України).
Крім того, при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені, й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).
Колегією суддів встановлено, що інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, взята з контексту публікації та в оспорюваній інформації не йдеться та не стверджується винуватість позивача у вчиненні кримінальних правопорушень.
Вказана інформація носить узагальнюючий характер з приводу даних, отриманих під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, а викладені Службою безпеки України факти не є такими, що дискредитують позивача.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги правовий висновок, що міститься у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 646/2173/21 (провадження № 61-3116св23), відповідно до якого, не підлягає спростуванню інформація, отримана під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки законом встановлений інший порядок оскарження такої інформації (її дослідження здійснюється під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні).
Посилання суду першої інстанції на висновок експерта № 6313 від 31 жовтня 2024 року за результатом проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи у цивільній справі №757/40975/23-ц, як на підтвердження обставин про те, що поширена Службою безпеки України публікація містить образливі висловлювання і фактичні твердження про винуватість позивача у вчиненні злочину в якості «виконавчого секретаря руху пацифістів», є безпідставним, з огляду на те, що у частині другій статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Разом з тим, предметом висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 6313 від 31жовтня 2024 року було питання щодо фактичного твердження чи оціночного судження у висловлюваннях відповідача, якому саме суд мав надати власну правову оцінку.
Висновок суду першої інстанції про те, що за відсутності вироку суду поширення Службою безпеки України оспорюваної інформації щодо позивача порушує презумпцію невинуватості, є помилковим, оскільки судом помилково оцінено зміст поширеної Службою безпеки України інформації, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставини у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що позивач не довів протиправності дій відповідача та, відповідно, порушення його особистих немайнових прав внаслідок поширення Службою безпеки України оспорюваної інформації.
Суд першої інстанції не врахував наведеного, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 до Служби безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутації.
В цій частині доводи апеляційної скарги відповідача Служби безпеки України знайшли своє підтвердження.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що у оспорюваній публікації відповідача проілюстрована відредагована фотографія виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 з публікації у соціальній мережі Facebook за 2020 рік, яка не підтверджує зміст публікації відповідача, але пов'язує особу позивача з недостовірною інформацією про його винуватість у вчиненні злочину та вводить в оману читача, колегія суддів зазначає таке.
Згідно із статтею 308 ЦК України фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.
Тлумачення статті 308 ЦК України дає підстави стверджувати, що за загальним правилом фотографія, на якій зображено фізичну особу, може бути публічно показана, відтворена, розповсюджена тільки за згодою фізичної особи. Винятком є випадки, за яких фізична особа позувала авторові за плату, або ж це викликано необхідністю захисту інтересів зображеної фізичної особи або інтересів інших осіб.
Втім, в останньому випадку потрібно враховувати, що використання будь-якої інформації, що посягає на приватність особи, має бути виправдана переважаючим публічним інтересом. Для уникнення неправомірного втручання у приватне життя особи потрібно утриматися від публікації відверто особистих фотографій, якщо тільки це безпосередньо не стосується питання публічного інтересу.
Законодавство не визначає, як має бути оформлена згода фізичної особи на використання фотографії з її зображенням. Тобто, надаючи оцінку існуванню відповідної згоди, потрібно враховувати, що згода може бути надана у письмовому вигляді, усно, а також у формі мовчазної згоди.
Мовчазна згода може проявлятися в тому, що особа знала й бачила, що її знімають на фото чи відеокамеру, але не висловила своїх заперечень щодо проведення зйомок, а також у випадку самостійного розміщення фото чи відеозображення для необмеженого кола користувачів і без зазначення про існування авторських чи суміжних прав на них (див. постанову Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 214/11028/21 (провадження № 61-13067св22)).
При встановленні балансу між захистом приватного життя та свободою вираження поглядів ЄСПЛ акцентує на необхідності враховувати, по-перше, внесок, зроблений фотографією або статтею до обговорення, що має загальний інтерес. Визначення того, що є предметом загального інтересу, залежатиме від обставин справи. Тим не менше, суд вважає відзначити, що він визнавав існування такого інтересу не лише в публікаціях стосовно політичних питань чи злочинності, але також коли воно стосувалось спорту або відомих митців. Проте чутки про подружні проблеми президента республіки або фінансові труднощі відомого співака не були визнані предметом загального інтересу. По-друге, наскільки широко відомою є відповідна особа і яка тема повідомлення. Роль або посада відповідної особи і характер діяльності, яка є темою повідомлення і/або фотографії, є іншим важливим критерієм, пов'язаним із попереднім. У зв'язку з цим необхідно розрізняти приватних осіб і осіб, котрі діють в публічному контексті, як політичні або публічні постаті. Отже, в той час як невідома громадськості приватна особа може вимагати особливого захисту свого приватного життя, це не стосується публічних осіб. Існує фундаментальна відмінність між повідомленням фактів, здатних зробити внесок в обговорення у демократичному суспільстві і пов'язаних, наприклад, з політиками, які здійснюють свої офіційні повноваження, і повідомленням подробиць із приватного життя особи, котра не має таких повноважень. По-третє, попередня поведінка відповідної особи. Поведінка відповідної особи до оприлюднення повідомлення або те, що фотографія і пов'язана з нею інформація вже з'являлись у попередній публікації, також є фактором, який слід брати до уваги. Проте сам факт попереднього співробітництва з пресою не може бути аргументом для позбавлення відповідної сторони усього захисту від оприлюднення спірної фотографії. По-четверте, зміст, форма і наслідки публікації. Спосіб, у який фотографія або звіт оприлюднені, і спосіб, у який відповідна особа зображена на фотографії або у звіті, також може бути фактором, який слід взяти до уваги. Обсяг, у якому було поширено звіт і фотографію, також може бути важливим фактором, залежно від того, чи є газета загальнонаціональною або місцевою, і має велику чи обмежену передплату. По-п'яте, обставини, за яких було зроблено фотографії. Тобто, чи сфотографована особа дала свою згоду на фотографування і на оприлюднення фотографій, або ж це було зроблено без повідомлення її, чи обманом, чи іншими незаконними засобами. Слід також звернути увагу на характер і серйозність втручання і на наслідки для відповідної особи оприлюднення фотографії. Для приватної особи, невідомої для громадськості, оприлюднення фотографії може становити більше втручання, ніж друкована стаття (VON HANNOVER v. GERMANY (No. 2), № 40660/08, 60641/08, § 109-113, ЄСПЛ, 07 лютого 2012 року).
У цій справі як ілюстрація для оспорюваної публікації відповідачем використана модифікована (заблюрена) фотографія, на якій зображено фізичну особу з плакатом, без використання персональних даних фізичної особи.
Як стверджує позивач, у даній публікації було продемонстровано його фото і на цій фотографії він дійсно тримає плакат з написами «#StayAtHome Don't Go to the Army Refuse to Kill MILITARY DISTANCING #ЗалишайсяВдома Не служи в армії Відмовляйся вбивати Геть призов ВІЙНУ НА КАРАНТИН», яка була опублікована у соцмережах у 2020 році за його згодою.
Враховуючи, що саме дії позивача сприяли опублікуванню його фото на сторінці Телеграм-каналу, яка не має обмежень щодо кола відвідувачів, які можуть переглядати це фото, тому використання фото є правомірним, адже попереднє поширення (розміщення) у соціальній мережі було публічним і за мовчазною згодою позивача, який своїми діями зробив таку інформацію відкритою.
Істотним для вирішення цього спору колегія суддів визнав те, що ОСОБА_1 є публічною особою та його діяльність як виконавчого секретаря Громадської організації«Український Рух Пацифістів» викликає підвищену громадську зацікавленість його діяльністюта підвищений рівень критики, тому позивач мав це розуміти та передбачати наслідки від вчинення ним дій з опублікування власного фото з вільним доступом до них.
Обравши посаду виконавчого секретаря Громадської організації«Український Рух Пацифістів», позивач ОСОБА_1 тим самим погодився на підвищену увагу громадськості до його особи та його публічної діяльності, а також діяльності Громадської організації«Український Рух Пацифістів», яку він має право представляти у правовідносинах з державою та іншими особами і вчиняти дії від імені громадської організації без додаткового уповноваження.
Додатково колегія суддів врахуває, що опублікованевідповідачем фото не містять інформації, яка має конфіденційний, таємний чи службовий характер, чи інформації надто відвертого чи особистого характеру.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що поширена відповідачем інформація у публікації від 07 вересня 2023 року містить твердження про те, що «виконавчий секретар руху пацифістів», тобто позивач, є винуватим у вчиненні злочину, що з огляду на відсутність вироку про винуватість позивача на момент поширення відповідачем цієї інформації і на день подання апеляційної скарги - є недостовірною інформацією, що є підставою для задоволення позовних вимог про її спростування, відхиляються колегією суддів, оскільки вони спростовуються матеріалами справи й зводяться до власного тлумачення позивачем норм права.
Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, оспорювана інформація, поширена Службою безпеки України, є повідомленням про перебіг розслідування кримінального провадження, а не про винність позивача у вчиненні кримінальних правопорушень й ці обставини підлягають дослідженню у кримінальному провадженні.
У справах № 757/34493/15, № 757/4402/16 суд касаційної інстанції зазначив, що інформувати громадськість про розслідування певного кримінального провадження не є порушенням принципу презумпції невинуватості особи.
Колегія суддів апеляційного суду в чергове зазначає, що не підлягає спростуванню інформація, отримана під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки законом встановлений інший порядок оскарження такої інформації (її дослідження здійснюється під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні).
Вимога апеляційної скарги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань зі Служби безпеки України на користь позивача моральної шкоди в сумі 217 953 гривні 50 копійок, яка полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації, і у душевних стражданнях, яких позивач зазнав через поширення про нього інформації, що є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, не може бути предметом оцінки суду апеляційної інстанції, оскільки подана позивачем під час судового розгляду справи в суді першої інстанції заява про зміну предмету позову, в якій, серед інших зазначених позовних вимог, містилась вимога про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 217 953 гривні 50 копійок, залишена без розгляду на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року, що набрала законної сили (а.с. 141-204 том 2, а.с. 244-246 том 3, а.с. 102-108 том 4). Відтак, відповідно до частини 6 статті 367 ЦПК України, норма якої передбачає, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, унеможливлює надання оцінки таким вимогам в межах розгляду цієї апеляційної скарги.
Аргумент позивача про те, що у цій справі для реалізації права на справедливий суд за статтею 6 Європейської конвенції з прав людини саме апеляційному суду необхідно забезпечити ефективний захист прав позивача, для чого необхідно розглянути прохання апеляційної скарги про відшкодування моральної шкодина його користь, є способом заявлення позивачем позовних вимог про відшкодування моральної шкоди поза передбаченим процесуальним законом порядком.
Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практику якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ, право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70).
«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95).
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті (частина перша статті 23 ЦПК України).
Матеріалами справи підтверджується, що 19 лютого 2025 року в суді першої інстанції позивач реалізував право на подання заяви про зміну предмету позову, в якій також просив поновити йому строк її подання (а.с. 141-207 том 2).
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було без поважних причин пропущено строк на подання заяви про зміну предмету позову, тобто, вона була подана пізніше, ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі, а також судом першої інстанції не встановлено причин неможливості подання позивачем даної заяви у процесуальний строк,визначений законом, що стало підставою для залишення судом першої інстанції заяви позивача про зміну предмета позову, в якій також містилась вимога про стягнення моральної шкоди, без розгляду (ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року).
Постановою Київського апеляційного суду від 24 липня 2025 року апеляційну скаргу Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 залишено без задоволення.Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року залишено без змін.
Як передбачено частиною 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до частини першої статті 24 ЦПК України апеляційні суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду).
Разом із тим, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина шоста статті 367 ЦПК України).
Отже, за імперативними приписами частини шостої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не має повноважень на прийняття та самостійний розгляд тих вимог, які не були предметом розгляду судом першої інстанції.
Таким чином, доводи та вимоги, наведені позивачем в обґрунтування апеляційної скарги, не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні ним норм матеріального та процесуального права.
Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 до Служби безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутаціїбез оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.
Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це,відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішенняШевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року та ухвалення нового судового рішення по суті заявлених вимог Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 до Служби безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутації, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови, не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Оскільки в задоволенні позову позивача Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 відмовлено, то понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються та покладаються на останнього.
Зважаючи на висновки, зроблені за результатами апеляційного перегляду справи, із ОСОБА_1 на користь Служби безпеки України підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1288,32 грн.
Керуючись ст.ст. 32, 34, 62 Конституції України, ст.ст. 6, 8, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 201, 294, 296, 297, 299, 303, 308 ЦК України, ст.ст. 1,6, 11, 29 Закону України « Про інформацію», ст.ст. 1, 2, 7 Закону України « Про службу безпеки України», ст.ст. 2,12, 13, 23, 24, 102, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу представника відповідача Служби безпеки України - Браславської Анни Володимирівни задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 до Служби безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутаціїзалишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Служби безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074)витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1288,32 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2026 року.
Головуючий Судді: