Єдиний унікальний номер справи № 752/20996/23
Провадження №22-ц/824/4156/2026
05 березня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження старший державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедик Богдан Ярославович про визнання протиправними дій, скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника,
08 вересня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця.
В обґрунтування вимог зазначила, що 26.11.2024 Голосіївським районним судом міста Києва ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_2 , яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.06.2025.
04.07.2025 державним виконавцем Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Кедиком Б.Я. винесено постанову про відкриття ВП НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №752/20996/23 від 27.06.2025 про усунення перешкод ОСОБА_2 у здійсненні нею права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 із зазначеної квартири та зобов'язано боржника протягом 10 робочих днів виконати рішення суду.
29.07.2025 державним виконавцем Кедиком Б.Я. у ВП НОМЕР_1 винесено вимогу та призначено виконавчі дії на 07.08.2025.
07.08.2025 державним виконавцем Кедиком Б.Я. встановлено, що боржником рішення суду не виконано, оскільки двері квартири ніхто не відчинив.
08.08.2025 державним виконавцем Кедиком Б.Я. у ВП НОМЕР_1 винесено вимогу боржнику та стягувачу бути присутніми 28.08.2025 о 14 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , для виконання рішення суду.
28.08.2025 державним виконавцем Кедиком Б.Я. здійснено примусове входження до вищезазначеної квартири шляхом зламу замків, рішення суду виконано, про що, у присутності сторін провадження, складено акт, який підписано стягувачем, боржником та понятими.
При цьому 28.08.2025 державним виконавцем у ВП НОМЕР_1 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, до переліку якого включено техніку, вбудовані меблі, сантехніку, встановлені в належній стягувачу квартирі.
Скаржник вказувала, що арешт є заходом забезпечення виконавчого провадження, спрямованим на реальне виконання рішення, предметом виконання якого є вимога майнового характеру. В той же час, у ВП НОМЕР_1 виконувалося рішення про виселення боржника із квартири, що є вимога немайнового характеру. Примусове виконання рішення по справі №752/20996/23 відбувалося за участю боржника, що підтверджується її особистим підписом в акті державного виконавця від 28.08.2025. Відтак, правові підстави для застосування у цьому випадку ч. 5 ст. 66 ЗУ «Про виконавче провадження» та проведення опису майна у державного виконавця були відсутні.
Таким чином, після складання акту про виселення від 28.08.2025, що свідчить про фактичне виконання рішення суду, державний виконавець повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Скаржник вважає, що постанова про опис та арешт майна боржника була винесена за межами повноважень державного виконавця в рамках виконання рішення про виселення боржника, оскільки відсутні підстави для встановлення факту належності описаного майна боржнику.
Квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , була подарована ОСОБА_3 20.03.2018 своєму сину ОСОБА_4 , майже за рік до реєстрації шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (боржником).
Тобто, зазначена квартира на момент відчуження перебувала у особистій приватній власності ОСОБА_3 та була відчужена разом з усім майном за договором дарування його сину ОСОБА_4 в особисту приватну власність.
Жодних належних та допустимих доказів того, що майно, на яке державним законодавцем накладено арешт, належить боржнику матеріали справи не містять.
Скаржниця, з урахування письмових пояснень від 01.10.2025 та пояснень, наданих в судовому засіданні 13.10.2025 просила суд:
визнати протиправними, неправомірними дії старшого державного виконавця Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Кедика Б.Я. щодо винесення 28.08.2025 постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 під час примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва № 752/20996/23 від 27.06.2025;
скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 під час примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва № 752/20996/23 від 27.06.2025 старшим державним виконавцем Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Кедиком Б.Я.;
інші вимоги скарги залишити без розгляду.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року скаргу ОСОБА_2 в частині вимог про зобов'язання старшого державного виконавця Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Кедика Б.Я. усунути порушення та поновити порушене право заявника залишено без розгляду; решту вимог скарги задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням суду, 30 жовтня 2025 року боржник - ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 в повному обсязі.
17 грудня 2025 року до апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу - без змін.
У судове засідання, призначене на 05 березня 2026 року з'явилися апелянт та її представник, а також представник скаржника.
Державний виконавець у судове засідання не прибув, про розгляд справи належним чином повідомлявся, причини неявки не повідомив.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення та відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи, 20.03.2018 ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 договір дарування квартири АДРЕСА_1 , на підставі якого останній набув право власності на квартиру.
23.01.2019 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 .
11.08.2023 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 17 договору купівлі - продажу від 11.08.2023 за домовленістю сторін у період тимчасового користування квартирою, продавець не буде погіршувати (заміняти тощо) сантехнічне, електричне та інше обладнання, двері та вікна, технічний стан квартири та її внутрішнього обладнання.
26.11.2024 Голосіївським районним судом міста Києва у справі №752/20996/23 ухвалено рішення, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду, про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зазначеної квартири.
27.06.2025 видано виконавчий лист №752/20996/23.
04.07.2025 старшим державним виконавцем Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Кедиком Б.Я. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №752/20996/23 від 27.06.2025 про усунення перешкод ОСОБА_2 у здійсненні нею права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 із зазначеної квартири та зобов'язано боржника протягом 10 робочих днів виконати рішення суду.
29.07.2025 старшим державним виконавцем Кедиком Б.Я. винесено вимогу та призначено виконавчі дії о 15 год. 00 хв. 07.08.2025 з метою перевірки виконання рішення суду про усунення перешкод ОСОБА_2 у здійсненні нею права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 із зазначеної квартири.
07.08.2025 старшим державним виконавцем Кедиком Б.Я. при примусовому виконанні виконавчого листа № 752/20996/23 від 27.06.2025 складено акт в якому зазначено, що виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що рішення суду боржником не виконано. Двері квартири ніхто не відкрив. Вахтер повідомив, що боржника в квартирі немає.
08.08.2025 старшим державним виконавцем Кедиком Б.Я. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 винесено вимогу про присутність боржника та стягувача 28.08.2025 о 14 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , для виконання рішення суду.
08.08.2025 старшим державним виконавцем Кедиком Б.Я. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 винесено постанову про залучення працівників внутрішніх справ для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державних виконавця/ів та залучених осіб при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись за адресою: АДРЕСА_2 .
28.08.2025 старшим державним виконавцем Кедиком Б.Я. складено акт за участю стягувача ОСОБА_2 , боржника ОСОБА_1 та двох понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , здійснено примусове входження, шляхом злому замків, які в подальшому були змінені, майно описано, перевірено та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_2 . Рішення суду виконано.
Зазначений акт підписано стягувачем ОСОБА_2 , боржником ОСОБА_1 та понятими ОСОБА_7 та ОСОБА_8
28.08.2025 державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника в порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої 28.08.2025 під час примусового входу у квартиру АДРЕСА_3 , шляхом злому замків, дверей, боржником квартиру не звільнено від особистих речей.
Описано наступне майно, що належить боржнику ОСОБА_1 :
1.Спальна кімната: телевізор; меблевий гарнітур, що складається з двоспального ліжка, двох тумб, шафи - комоду коричневого кольору; дерев'яний стілець - 1 шт.; дерев'яний столик - 1 шт.; гладильна дошка - 1 шт.; сушка для білизни - 1 шт.; утюг Браун - 1 шт.; кондиціонер Купер Хонтер - 1 шт.
2.Ванна кімната: бойлер Pound - 1 шт.; пральна машина Zanussi - 1 шт.; тумба з умивальником - 1 шт.; навісна шафа з дзеркалом - 1 шт.; фен Філіпс - 1 шт.; вішалка металева - 1 шт.; настільна сушарка - 1 шт.
3.Коридор: вбудована шафа - 2 шт.; вішалка дерев'яна - 1 шт.; столик дерев'яний - 1 шт.; пуфік - 1 шт.; дерев'яний стіл - 1 шт.; картина - 4 шт.; ікони - 2 шт.; коври - 5 шт.; коврик - 1 шт.; коврики у спальні - 4 шт.; коврик у ванній кімнаті - 2 шт.; люстри в коридорі - 2 шт. + 1 шт.; люстра в спальні - 1 шт.; гардини.
4.Кухня: вбудована кухня білого кольору - 1 шт.; стіл дерев'яний обідній - 1 шт.; мікрохвильова піч - 1 шт.; холодильник білий - 1 шт.; магнітола чорного кольору - 1 шт.; вбудована варильна поверхня - 1 шт.; вбудована духова піч Herlpoll - 1 шт.; стільці дерев'яні - 2 шт.; витяжка - 1 шт.; чайник Redmond - 1 шт.; ікона - 1 шт.; стілець офісний - 1 шт.
5.Вітальна: телевізор настінний Hisense - 1 шт.; диван бежевий з дерев'яними краями - - 1 шт.; великий дерев'яний обідній стіл - - 1 шт.; стільці з коричневою оббивкою - 5 шт.; стільці обідні зі шкіряною оббивкою - 2 шт.; люстра коричнева - 1 шт.; кронштейн - 1 шт.; Wi-fi роутер - 1 шт.; ваза настільна - 1 шт.; білизна диванна (подушка, простирадло)- по 1 шт.; тонометр - 1 шт.; пульт від телевізору - 1 шт.; скатертина велика білого кольору - 1 шт.; ламбрекен на дверях - 1 шт.; вазон з горщиком - 2 шт.
6.Балкон: вікна пластикові; пусті коробки від техніки та іншого; москітна сітка - 1 шт.; стілець будівельний залізний - 1 шт.; вазон з горщиком - 3 шт.
7.Гостьовий санвузол: кран білий - - 1 шт.; рукомийник з вбудованою шафою на 4 дверці - 1 шт.; дзеркало підвісне з полицями білого кольору - 1 шт.; рушник банний білого кольору - 1 шт.; сушка для рушників; тримач для туалетного паперу - 1 шт.; напольні оранжеві коврики- 2 шт.; тримач для мила - 1 шт.; особисті речі (щітка для волосся та інше).
На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним: забороною відчужувати та розпоряджатися.
26.09.2025 старшим державним виконавцем Кедиком Б.Я. складено акт, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_2 , було передано ОСОБА_1 наступне майно: телевізор; меблевий гарнітур, що складається з двоспального ліжка, двох тумб, шафи - комоду коричневого кольору; дерев'яний стілець - 1 шт.; дерев'яний столик - 1 шт.; гладильна дошка - 1 шт.; сушка для білизни - 1 шт.; утюг Браун - 1 шт.; фен Філіпс - 1 шт.; столик дерев'яний - 1 шт.; пуфік - 1 шт.; дерев'яний стіл - 1 шт.; коврики в спальні - 4 шт.; коврик у ванній кімнаті - 2 шт.; гардини; тумба дерев'яна; тумба під вішалкою; стіл дерев'яний обідній; мікрохвильова піч; магнітола; стільці дерев'яні - 2 шт.; чайник Redmond - 1 шт.; ікона - 1 шт.; стілець офісний - 1 шт.; телевізор Hisense настінний - 1 шт.; диван бежевий з дерев'яними краями - - 1 шт.; великий дерев'яний обідній стіл - - 1 шт.; ламбрекен на дверях; стільці з коричневою оббивкою - 5 шт.; стільці обідні зі шкіряною оббивкою - 2 шт.; ваза настільна - 1 шт.; білизна диванна (подушка, простирадло) по - 1 шт.; тонометр - 1 шт.; пульт від телевізору - 1 шт.; скатертина велика білого кольору - 1 шт.; вазон з горщиком - 2 шт.; пусті коробки від техніки та іншого; стілець будівельний залізний - 1 шт.; вазон з горщиком - 3 шт.; рушник банний білого кольору - 1 шт.; щітка для туалету; напольні оранжеві коврики- 2 шт.; тримач для мила - 1 шт.; особисті речі (щітка для волосся та інше). Також було передано всі рухомі особисті речі у вигляді посуду, одягу, білизни постільної, засобів особистої гігієни та інший вміст шаф, особисті документи (квитанції за комунальні послуги).
Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги скарги ОСОБА_2 , дійшов до висновку, про неправомірність дій та прийнятого державним виконавцем рішення, вказавши про відсутність підстав для опису майна.
Як убачається з апеляційної скарги, її доводи фактично повторюють позицію апелянта, заявлену ним в ході розгляду справи в суді першої інстанції. Така позиція вже була належним чином досліджена судом першої інстанції в ході розгляду справи, за результатами чого їй була дана належна правова оцінка, з якою в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне:
«Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.»
З огляду на зазначене апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи, і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Окремо колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апелянта в частині недоведеності наявності порушення будь-яких прав та інтересів скаржника ОСОБА_2 у зв'язку з винесенням постанови про опис та арешт майна.
Державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження було порушено встановлену законом процедуру, оскільки правові підстави для застосування ч. 5 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - проведення опису майна, у державного виконавця були відсутні.
Постанова державного виконавця про опис і арешт майна боржника порушує права скаржника ОСОБА_2 , яка є власником квартири, та на яку фактично такою постановою безпідставно покладені певні обов'язки, а саме обов'язки збереження та охорони майна, відтак твердження про відсутність порушення інтересів скаржника не відповідають дійсності.
Окремо апеляційний суд звертає увагу, що постанова державного виконавця про опис і арешт майна жодним чином не встановлює, кому саме належить зазначене майно. Не вирішувалося питання належності зазначеного в описі майна і під час розгляду в суді першої інстанції скарги на дії державного виконавця.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відтак питання щодо належності майна не може бути предметом розгляду апеляційної скарги.
При цьому, апеляційний суд акцентує увагу, та тому, що 28.08.2025 року примусове виконання про виселення ОСОБА_1 із квартири ОСОБА_2 відбувалося за участю боржника, на момент виселення і проведення виконавцем опису й арешту майна обидві сторони підтвердили факт наявності в квартирі майна, яке потрапило в акт опису, і це майно залишилось у квартирі на час проведення виконавчих дій.
Також апеляційний суд зазначає, що у разі наявності між сторонами спору щодо належності майна, учасники судового процесу мають можливість вирішити такий спір окремо звернувшись з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько