про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
21 квітня 2026 рокусправа № 380/7402/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши матеріали позовної заяви Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" до Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" до Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить:
- визнати незаконними дії державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби Мащигіна Романа Зеновійовича щодо відкриття виконавчих проваджень №80646469 та №80646844;
- скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень №80646469 та №80646844 від 01.04.2026;
- зобов'язати державного виконавця закрити виконавчі провадження.
В обґрунтування позову зазначено, що 01.04.2026 державним виконавцем Дрогобицького відділу державної виконавчої служби Мацигіним Романом Зеновійовичем відкрито виконавчі провадження №80646469 та №80646844 на підставі виконавчого листа №199/5475/22 від 18.03.2026, виданого Центральним районним судом м. Дніпра. Вважає зазначені дії державного виконавця незаконними та такими, що порушують права боржника, з огляду на те, що виконавче провадження відкрито за виконавчим документом, який не підлягає виконанню 20.12.2024 Центральним районним судом м. Дніпра ухвалено рішення у справі №199/5475/22.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення публічно-владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Положеннями частини першої статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою та другою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України “Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.01.2020 у справі № 340/25/19, для визначення юрисдикції спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
Як встановлено суддею, на виконанні у Дрогобицькому відділі державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувають виконавчі провадження:
- ВП № 80646469 про стягнення з Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати заробітної плати за червень 2022 року у розмірі середнього заробітку, що складає 19624,66 грн.
- ВП № 80646844 про стягнення з Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У силу приписів ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України “Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Як зазначалось вище, виконавчі документи, за якими було відкрито виконавчі провадження на користь ОСОБА_1 , видані Центральним районним судом міста Дніпро у цивільній справі.
З урахуванням наведеного, змісту і суті позовних вимог позивача, суд дійшов висновку, що даний позов належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вимоги статті 287 КАС України та статті 74 Закону України “Про виконавче провадження», цей спір підлягає розгляду судом, який видав виконавчий документ, тобто Центральним районним судом міста Дніпро за правилами цивільного судочинства.
Таким чином, суддя дійшла висновку, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У відповідності до вимог частини 6 цієї ж статті, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Враховуючи правила предметної підсудності та характер спірних правовідносин, прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суддя дійшла висновку, що у відкритті провадження за позовом Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" до Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії слід відмовити. Також на виконання п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду як адміністративного суду.
Крім того, слід роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170, ст.ст. 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суддя, -
відмовити у відкритті провадження за позовною заявою Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" до Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня її складення.
Суддя Желік О.М.