20 квітня 2026 рокусправа № 380/1030/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому, з урахування ухвали суду від 19.01.2026 про роз'єднання позовних вимог, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік при звільненні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (3028 грн).
Ухвалою суду від 23.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у зв'язку із лікуванням та звільненням з військової служби позивач набув права на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, однак станом на день виключення із списиків особового складу та всіх видів грошового забезпечення та під час повного розрахунку при звільненні відповідач протиправно не здійснив виплату такої матеріальної допомоги.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що у пункті НОМЕР_2 Окремого доручення Міністра оборони України № 156/уд. від 09.01.2025 (далі - Окреме доручення) передбачено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань необхідно виплачувати військовослужбовцям один раз у 2025 році в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав, зокрема, внаслідок події, яка настала у 2025 році або грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, зокрема, пункт 6.3.3.2 - перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв'язку із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов'язані із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки ендопротезування трансплантації органів індивідуального догляду пртирецедивного лікування. Листом від 12.11.2025 №1900/17346 ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслало засобами СЕДО до військової частини НОМЕР_1 заяву ОСОБА_1 , щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік. В додатках до заяви ОСОБА_1 додавав копію посвідчення УБД; копію паспорта, РНОКПП, витяг про зареєстроване місце проживання; копію виписного епікризу (виписка із медичної карти стаціонарного хворого); копії свідоцтва про хворобу; копії довідки про реквізити банку. Згідно із копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого Національного військово-клінічного центру «Головного військово-клінічного госпіталю» №11093 ОСОБА_1 лікував змішаний тривожний та депресивний розлад у період з 22.08.2025 по 15.09.2025, тобто менше 30 діб, та після лікування позивач мав прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби. Крім того, згідно виписки поранення у вигляді контузії позивачем було отримано в серпні 2024 року. Враховуючи наведене, листом від 23.11.2025 №1884/45/ОКП/13050 позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати матеріальної допомоги за 2025 рік. Відповідач зауважив, що запит про надання роз'яснень щодо причин невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік та вжити заходів щодо її нарахування та виплати від 23.11.2025 на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходив, а позивач не надає доказів його відправлення на адресу військової частини НОМЕР_1 . Також відповідач вказав, що згідно з наданою позивачем медичною документацією позивач проходив лікування в періоди з 21.03.2025 по 16.04.2025, з 16.09.2025 по 22.09.2025 та з 23.10.2025 по 01.11.2025, які є меншими ніж 30 діб. При цьому, поранення, із наслідками якого позивач перебував на лікуванні, отримане ще в серпні 2024 року.
Щодо розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік відповідач вказав, що з 20.05.2023 пункту 4 постанови Кабміну «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 передбачає сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з наданою відповідачем медичною документацією під час проходження служби позивач перебував на лікуванні в періоди 21.03.2025 по 16.04.2025 (виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3686/2025 (діагноз: розлад особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку), з 22.08.2025 по 15.09.2025 (виписка із медичної карти стаціонарного хворого №11093 (діагноз: змішана тривожність та депресивний розлад), з 16.09.2025 по 22.09.2025 (виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №883 (діагноз: викривлення переділки носа. Хронічний гіпертрофічний риніт), з 23.10.2025 по 01.11.2025 (виписний епікриз №429 (діагноз: хронічний бронхіт, загострення).
Відповідно до свідоцтва про хворобу від 12.09.2025 №2025-0912-1424-1385-3 стійкий різко виражений тривожно-депресивний розлад, викривлення перегородки носа «Захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини».
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №326 від 02.11.2025 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я. У наказі, зокрема, зазначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 за 2025 рік не виплачувалася.
Позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву від 12.11.2025 в якій просив Військову частину НОМЕР_1 виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій, надати довідку про вартість речового майна та виплатити відповідну компенсацію, нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, надати інформацію щодо структури виплат та заборгованості, надати відомості про індексацію грошового забезпечення. До заяви позивач долучив: копію посвідчення учасника бойових дій, копію паспорта, витягу з реєстру територіальної громади, копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого, копію свідоцтва про хворобу та копію довідки з реквізитами позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 12.11.2025 передав заяву позивача Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідача листом від 23.11.2025 повідомив позивача щодо виплати компенсації за невикористані дні відпусток, виключення його з 02.11.2025 з списків особового складу військової частини, період нарахування індексації грошового забезпечення, порядок нарахування компенсації за речове майно та про підготовку запитуваних довідок.
Також, позивач подав до відповідача запит від 27.11.2025, в якому, зокрема, просив надати роз'яснення щодо причин невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік та вжити заходів для її виплати.
Відповідач листом від 15.12.2025 повідомив позивача про відсутність підстав для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, оскільки відповідно до наданої позивачем виписки із медичної карти стаціонарного хворого №11093 тривалість лікування склала менше 30 діб, поранення у вигляді контузії позивачем отримане ще у серпні 2024 року.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Згідно з частинами 1-3 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3).
Абзацами 1, 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв Постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 Постанови №704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).
Відповідно до приписів пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; а також, допомоги.
Згідно з пунктом 4 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 1 розділу XXIV Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до положень пункту 7 Розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно з пунктом 9 Розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
З метою виконання завдань Президента України та Кабінету Міністрів України, спрямованих на забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, організації виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і забезпечення виконання поставлених перед Міністерством оборони України завдань щодо своєчасної виплати військовослужбовцям і працівникам належних видів грошового забезпечення та заробітної плати та нагородження особового складу, керуючись вимогами пункту 17 розділу І Порядку №260, Міністром оборони України прийнято окреме доручення від 09.01.2025 №156/уд (далі - Окреме доручення №156/уд).
Згідно з пунктом 6 Окремого доручення №156/уд матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям один раз у 2025 році в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
6.1 у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
6.2 сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або зниклим безвісти;
6.3 внаслідок події, яка настала у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, а саме:
6.3.1 смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;
6.3.2 народження дитини у військовослужбовця, в тому числі її усиновлення;
6.3.3 порушення стану здоров'я військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/о), довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії, висновок лікарсько-консультативної комісії), а саме:
6.3.3.1 захворювання військовослужбовця на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
6.3.3.2 перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов'язані із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування;
6.3.3.3 перебування військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця на лікуванні онкологічного захворювання, що потребує хірургічного лікування, променевої та (або) хіміотерапії, незалежно від року встановлення діагнозу онкологічного захворювання;
6.3.3.4 поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
6.3.3.5 поранення (тяжкі травми, каліцтва) дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, пов'язаного з військовою агресією російської федерації проти України.
За викладених норм правового регулювання та встановлених обставин справи, слід виснувати, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за своєю суттю є цільовою допомогою, яка надається за відповідним мотивованим зверненням (рапортом) військовослужбовця.
При цьому, відповідно до пункту 6.3. Окремого доручення №156/уд матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується внаслідок події (підпункти 6.3.1-6.3.3.5), яка настала у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події.
З огляду на викладене, слід виснувати, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується один раз на рік за рапортом військовослужбовця, який проходить службу, на підставі наказу командира військової частини, у разі наявності фонду грошового забезпечення.
У спірному випадку позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у зв'язку із перебуванням на лікуванні.
Водночас згідно з вимогами Окремого доручення №156/уд лікування військовослужбовця повинно тривати понад 30 діб та у зв'язку із з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов'язані із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування.
Надана позивачем до заяви виписки із медичної карти стаціонарного хворого №11093 підтверджує лікування у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини (тривожність та депресивний розлад (тривожно-депресивний розлад), однак таке лікування тривало 24 дні.
Водночас слід врахувати той факт, що позивач наказом Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №326 від 02.11.2025 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я. Також, в наказі вказано, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань відповідно до за 2025 рік не виплачувалася.
Заява із долученими документами, яку позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в якій просив Військову частину НОМЕР_1 серед іншого нарахувати і виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік датована 12.11.2025.
Тобто, заяву про виплату матеріальної допомоги позивач подав вже після звільнення з військової служби.
Приписами Порядку №260 передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця, який проходить службу, на підставі наказу командира військової частини.
Однак суд звертає увагу, що у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що позивач під час проходження служби звертався до командира військової частини із рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, із зазначенням відповідних підстав, передбачених Окремим дорученням №156/уд.
Тобто, військовослужбовцем до звільнення зі служби не подано відповідний рапорт, а тому, за відсутності такого у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування та виплати матеріальної допомоги позивачу у 2025 році.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.
Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, законність і обґрунтованість дій та рішень відповідача. Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір зі сторін не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя Кравців Олег Романович