про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви
20 квітня 2026 рокусправа № 380/5606/26
м. Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Качур Р.П. одержала позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , який діє у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 21 січня 2025 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 31.03.2026 позовну заяву залишено без руху.
На виконання вимог ухвали суду представник позивача долучив докази про сплату судового збору та клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Причини пропуску строку звернення до суду обґрунтовує таким.
Представник позивача вказав, що під час проходження військової служби позивач фактично був обмежений у користуванні засобами зв'язку, оскільки мобільний телефон у нього було вилучено, а можливість його використання надавалася виключно у суворо визначений час - орієнтовно один раз на тиждень у вечірній період та лише з метою короткотривалого зв'язку з близькими родичами. При цьому сам процес здійснення телефонних дзвінків перебував під контролем уповноважених службових осіб військових формувань, що істотно обмежувало як тривалість, так і зміст комунікації. Ствердив, що фактично позивач був позбавлений можливості здійснювати будь-які інші контакти, окрім зв'язку з дружиною, а спроби зв'язатися з іншими особами, у тому числі з метою отримання правової допомоги, були об'єктивно неможливими. Стверджує, що позивач не мав можливості повідомити навіть базову інформацію щодо свого місцезнаходження, оскільки вказівка місця дислокації військових підрозділів була заборонена та контролювалася.
Зазначив, що Військова частина НОМЕР_2 зареєстрована у АДРЕСА_1 , однак фактичне місце перебування позивача не відповідало зазначеним даним, оскільки він проходив службу у віддаленій лісовій місцевості поза межами населеного пункту. Вказав, що аналогічна ситуація мала місце і щодо Військової частини НОМЕР_1 , яка зареєстрована у АДРЕСА_1 , однак фактичне місце перебування позивача знаходилося у зовсім іншій місцевості, також у лісовій зоні, що додатково ускладнювало доступ до будь-яких засобів зв'язку та правової допомоги. Також вказав, що близькі родичі позивача тривалий час не володіли жодною достовірною інформацією щодо обставин його фактичного перебування, оскільки він був примусово доставлений до місця проходження служби, позбавлений засобів зв'язку, а первинний контакт із родиною відбувся лише через декілька днів, під час якого позивач зміг повідомити лише загальну інформацію про те, що він перебуває у військовій частині. Ствердив, що номер військової частини йому на той момент відомий не був, військовий квиток тривалий час не видавався, а будь-яка деталізація обставин була фактично неможливою. Подібні обмеження щодо комунікації носили системний характер та застосовувалися протягом тривалого періоду проходження військової служби, що свідчить про фактичне обмеження командуванням військових частин можливості позивача реалізовувати свої базові права, у тому числі право на отримання правової допомоги. Таким чином, позивач був об'єктивно позбавлений можливості належним чином комунікувати з третіми особами, зокрема з представником, а також своєчасно ініціювати підготовку процесуальних документів, збір доказової бази та звернення до суду. Водночас вважає, що обставини, пов'язані з обмеженням користування засобами зв'язку, не підлягають жодному офіційному документуванню чи обліку, що об'єктивно унеможливлює їх підтвердження письмовими доказами, а відтак відсутність таких доказів не може бути витлумачена проти позивача як ознака недобросовісності чи як відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб'єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв'язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу, встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3).
У цій справі предметом спору є дії відповідачів щодо призову позивача 21.01.2025 на військову службу по мобілізації.
Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України військова служба є різновидом публічної служби, а тому спірні правовідносини виникли щодо прийняття позивача на публічну службу. З огляду на положення частини 5 статті 122 КАС України застосуванню у цій справі підлягає місячний строк для звернення з позовом до суду.
Викладене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суддя не визнає поважними викладені представником позивача обставини як поважними причинами пропущення строку звернення до суду та зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений з доказів день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, “повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду передбаченого статтею 122 КАС України для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
При зверненні до суду позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суддя зауважує, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Із змісту позовної заяви суддя встановила, що позивач призваний на військову службу під час мобілізації 22.01.2025.
Таким чином, позивачу ще з 22.01.2025 відомо про порушене право та обставини і результати прийняття спірного рішення (наказу) відповідача.
Однак за правовою допомогою позивач звернувся лише 24.02.2026, тобто, понад рік після мобілізації.
Суд звертає увагу, що у справі № 500/1912/22 Верховний Суд врахував, що позивач, який звернувся до суду у квітні 2022 року через свого представника, є учасником бойових дій та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС).
Однак слід зазначити, що сам факт проходження позивачем військової служби, зокрема, у період дії в Україні воєнного стану не є самостійною обставиною, що унеможливлює подання позову до адміністративного суду в строки, встановлені КАС України.
При встановлені того, чи є поважною причиною пропуску процесуальних строків військовослужбовцем, суд повинен з'ясувати особливості його правового статусу та характер його служби, а саме: наявність (відсутність) обмежень доступу до правової допомоги, особливості виконання обов'язків служби (службових обов'язків), фактор часу, повагу до особливого статусу військовослужбовців та обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя.
Верховний Суд у постанові від 29.11.2024 у справі № 120/359/24 зазначив, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Окрім того, слід врахувати чималий час пропуску встановленого законом строку звернення до суду із позовними вимогами про скасування наказу про мобілізацію від 21.01.2025.
Більш того, за умови виявлення належної активності та небайдужості, у позивача існувала об'єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження дій відповідача у встановлений законом строк.
Тому, позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду лише 27.03.2026, із пропуском місячного строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України, а викладені представником позивача причини пропуску строк звернення до адміністративного суду, суддя не визнає поважними.
Отже, викладене вказує на невідповідність позовної заяви вимогам законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 1 статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Ураховуючи те, що позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, визначених ухвалою від 31.03.2026, в повному обсязі, суддя з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя вважає можливим продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою від 31.03.2026, на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Керуючись ст.ст. 118, 121, 160, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, суддя -
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
2. Продовжити процесуальний строк, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 31.03.2026 у справі № 380/5606/26 для усунення недоліків позовної заяви на 5 днів з дня отримання копії ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до канцелярії суду чи надіслання на адресу суду (79018 м. Львів вул. Чоловського 2) заяви про поновлення строку звернення до суду з наданням належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду.
3. Повторно роз'яснити позивачу, що у випадку неусунення у встановлений строк недоліків позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала суду набирає законної сили законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Р.П. Качур