20 квітня 2026 рокусправа № 380/5787/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовський Р.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького А., 13 ЄДРПОУ 00015622), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 4, ЄДРПОУ 39787008) про визнати протиправним та скасувати наказу , -
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 4, ЄДРПОУ 39787008), у якій просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ № 544/5 від 03.03.2026 за результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у питанні поновлення строку дії Договору оренди земельної ділянки необхідно керуватись нормами статті 126-1 Земельного кодексу України, оскільки зміни до Договору оренди було внесено 23 листопада 2020 року, тобто після 16 липня 2020 року - дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству». Для встановлення додаткових відомостей в процесі розгляду згаданої вище заяви та перевірки наведених у доданих до неї документів і фактів позивач здійснила пошук відомостей щодо об'єкта нерухомого майна, земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:08:003:1562 (Індексний номер документа 408103563) та виявлено наявність запису про інше речове право, а саме право оренди земельної ділянки номер 24828516. Позивач отримав відомості із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав (ідентифікатор пошуку: 408103548) та не виявив жодних інших заяв, крім зареєстрованої ним. Тобто, заяв про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення Договору оренди не вносилось. Стверджує, що Львівською міською радою не було подано до Державного реєстру речових прав заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення Договору земельної ділянки. Позивач встановив відсутність реєстрації у Державному реєстрі речових прав будь-яких рішень власника земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:08:003:1562 (Брюховецької селищної ради та її правонаступника Львівської міської ради) щодо змін земельної ділянки (поділ, припинення прав). ОСОБА_1 встановила наявність зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав за ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Горобина» права власності на нерухоме майно, що знаходиться на тією ж адресою, що і знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:08:003:1562. Враховуючи те, що власником земельної ділянки (Львівською міською радою) не вчинено жодних дій з метою вилучення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору оренди земельної, враховуючи норми чинного законодавства позивач прийняв рішення номер 76618415 та вніс відповідні зміни до запису про державну реєстрацію іншого речового права. Державний реєстратор, перевіривши факт наявності змін до Договору оренди, а також наявність умови оренди про можливість пролонгації договору, цілком логічно застосувала правила ст. 126-1 Земельного кодексу України. Також, комісія дійшла помилкового висновку про відсутність документу про направлення Орендодавцю (Львівській міській раді) заяв ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Горобина» з проханням пролонгувати строк дії Договору оренди земельної ділянки. Звернень ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Горобина» до Львівської міської ради було два і на жодне із них Львівська міська рада не надала відповіді. Стверджує, що Комісія про проведенні камеральної перевірки дійшла суперечливих висновків. Відповідач зробив помилкові висновки щодо порушення ОСОБА_1 вимог статей 3, 10, 18, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.12.2024 №76618415, оскільки неправильно застосував норми закону через його неправильне тлумачення. Вказує, що позивач провів реєстраційні дії на підставі документів, які у повній мірі дають змогу встановити факт набуття або зміну речових прав на земельну ділянку. Про факт призначення Відповідачем камеральної перевірки ОСОБА_1 Відповідач не повідомив, чим фактично позбавив права позивача на подання своїх пояснень та додаткової інформації. Просив позов задовольнити.
Міністерство юстиції України подало до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечило. Відповідач вказує, що на адресу Міністерства юстиції України надійшов лист Галицької окружної прокуратури міста Львова з посиланням на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025142040000003 від 9.01.2025 щодо проведення перевірки відомостей здійснення державним реєстратором ОСОБА_1. реєстраційного запису про право оренди ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Горобина» земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:08:003:1562. Мін'юст прийняв рішення про проведення камеральної перевірки ОСОБА_1 . За результатами проведеної камеральної перевірки Комісія виявила порушення у сфері державної реєстрації прав та склала акт. На підставі встановлених порушень та з урахуванням того, що Позивачкою вже допускались порушення у сфері державної реєстрації прав, у зв'язку з чим протягом останніх дванадцяти місяців вона притягувалася до передбаченої законодавством відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав строком на 14 (чотирнадцять) днів (наказ Мін'юсту від 20.01.2026 № 150/5), відповідач видав Наказ № 544/5 про блокування доступу Позивачці до Державного реєстру прав строком на 1 (один) місяць. Стверджує, що Відповідач забезпечив належне повідомлення про проведення камеральної перевірки відповідно до законодавчо встановлених процедур, чим спростовується твердження Позивачки про не повідомлення про призначення камеральної перевірки. Однак, своїм правом Позивачка не скористалася, про що зазначено в Акті. Перевіркою встановлено, що жодний документ, наданий для державної реєстрації не містить інформації про поновлення дії Договору оренди земельної ділянки до 18.09.2031, водночас державним реєстратором ОСОБА_1. до Державного реєстру прав внесено запис, щодо зміни строку дії Договору оренди землі, а саме: Дата укладання договору (після 2013р.)/Дата державної реєстрації (до 2013р.): 13.12.2024, Строк: 6р.,9міс.,5дн., Дата закінчення дії: 18.09.2031. ОСОБА_1 порушено вимоги статей 3, 10, 18, 24, 27 Закону № 1952-IV, оскільки проведено реєстраційні дії на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Оскільки Договір від 12.02.2018 був укладений до набрання чинності Законом, а зміни, які б стосувались строку його дії не вносились, то у Позивачки були відсутні підстави для проведення реєстрації прав на підставі статті 126-1 ЗК України. Позивачка безпідставно внесла до Державного реєстру прав запис щодо зміну строку дії Договору оренди землі, оскільки не зважаючи на те, що зміни до Договору від 12.02.2018 вносились після набрання чинності Законом, Договором про внесення змін від 23.11.2020 не передбачено жодних змін щодо строку дії договору (змінювались лише умови використання земельної ділянки та її цільового призначення). Вказує, що додаткова угода до Договору від 12.02.2018 про його поновлення, не укладалась. Комісія під час проведення камеральної перевірки наголосила на тому, що ані Договір 12.02.2018, ані Договір про внесення змін від 23.11.2020 не містили умов про продовження та поновлення дії договору оренди земельної ділянки, передбачені статтею 126-1 ЗК України. Оскільки жодний документ, поданий ОСОБА_1 для державної реєстрації, не містив інформації про поновлення дії договору оренди земельної ділянки до 18.09.2031, то твердження Позивачки про правомірність її дій при проведенні державної реєстрації прав є безпідставними. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що:«…заяв про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення Договору оренди не вносилось. Тому, мною було зроблено єдино правильний висновок про те, що Львівською міською радою не було подано до Державного реєстру речових прав заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення Договору земельної ділянки». Вказані твердження Позивачки вважає необґрунтованими, оскільки заява про виключення відомостей про поновлення договору подається стороною у разі автоматичного поновлення договору (автоматичної пролонгації), якщо про це зазначено в договорі. Наголошує, що проведена Позивачкою реєстраційна дія на підставі Договору від 12.02.2018 та Договору про внесення змін від 23.11.2020 не передбачала автоматичного поновлення договору відповідно до статті 126-1 ЗК України, а тому у Львівської міської ради були відсутні підстави для подання заяви про виключення. Є надуманим висновки Позивачки про те, що: «…беручи до уваги, що власником земельної ділянки (Львівською міською радою) не вчинено жодних дій з метою вилучення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору оренди земельної (ділянки), враховуючи норми чинного законодавства, мною, державним реєстратором ОСОБА_1., прийнято рішення номер 76618415 та внесено відповідні зміни до запису про державну реєстрацію іншого речового права». Окремо зауважує на помилкові твердження Позивачки про те, що: «Відсутність відповіді Львівської міської ради на заяви ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Горобина» може свідчити про прийняття пропозиції за принципом «мовчазної згоди», оскільки стаття 33 Закону (в редакції, чинній на момент укладення Договору від 12.02.2018) давала вказівку на прийняття рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності) та укладення з орендарем додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Водночас, відмова, а також зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі могло бути оскаржено в суді. ТОВ ВКФ «ГОРОБИНА» могло оскаржити в судовому порядку дії Львівської міської ради, проте обрало інший, незаконний спосіб продовження права оренди. Просив у задоволенні позову відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства "Національні інформаційні системи" письмових пояснень на позовну заяву не надала.
Ухвалою судді від 31.03.2026 прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 8.04.2026 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство "Національні інформаційні системи".
Ухвалою суду від 20.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Державний реєстратор Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 здійснювала розгляд заяви номер 64552631, поданої 13 грудня 2024 року керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Горобина».
На адресу Міністерства юстиції України надійшов лист Галицької окружної прокуратури міста Львова від 20.11.2025 № 14.50/97-11720 ВИХ-25 (вх. № 204779-7-25 від 25.11.2025) з посиланням на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025142040000003 від 09.01.2025 щодо проведення перевірки відомостей здійснення державним реєстратором ОСОБА_1. реєстраційного запису про право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Горобина» (ідентифікаційний код юридичної особи 31216166) земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:08:003:1562.
11.02.2026 Міністерство юстиції України видало наказ №257/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 » (надалі - Наказ № 257/7).
За результатами проведеної камеральної перевірки Позивачки Комісія склала акт від 03.03.2026 № 956/19.1.1/26 (надалі - Акт).
Камеральною перевіркою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 щодо реєстраційних дій за заявою, зареєстрованою в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №64552631 встановлено порушення вимог статей 3, 10, 18, 24, 27 Закону, оскільки проведено реєстраційні дії на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Комісія запропонувала тимчасово блокувати державному реєстратору ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.
На підставі встановлених порушень Відповідач 3.03.2026 видав наказ №544/5, яким тимчасово заблокував державному реєстратору ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць, та виконання в цій частині поклав на державне підприємство «Національні інформаційні системи».
При цьому відповідач врахував, що Позивачка вже допускала порушення у сфері державної реєстрації прав, у зв'язку з чим протягом останніх дванадцяти місяців вона притягувалася до передбаченої законодавством відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав на нерухоме майно строком на 14 (чотирнадцять) днів відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20.01.2026 № 150/5.
Не погоджуючись із наказом Міністерства юстиції України № 544/5 від 3.03.2026 про тимчасове блокування державному реєстратору Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць, позивачка звернулася із вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV (надалі Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 статті 3 Закону №1952-IV встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав;
4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Повноваження державного реєстратора визначені статтею 10 Закону №1952-IV.
Проведення державної реєстрації прав врегульовано Розділом IV Закону №1952-IV.
Згідно з частиною 8 статті 18 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Згідно зі статтею 37-1 Закону №1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав. За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав. У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб'єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 37-1 Закону №1952-IV за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав
Порядок здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1125).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 990 основними завданнями контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації є: перевірка стану дотримання визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації під час здійснення ними повноважень; запобігання, виявлення та вжиття заходів до усунення виявлених порушень вимог законів; визначення професійної компетентності осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора; аналіз практики застосування законодавства у сфері державної реєстрації, надання відповідних узагальнених роз'яснень.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 990 контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється, зокрема шляхом перевірки відомостей, отриманих Мін'юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації.
Пунктом 5 Порядку № 990 встановлено, що під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації відповідні посадові особи Мін'юсту мають право доступу до реєстрів, зокрема до реєстраційних справ в електронній формі.
Відповідно до пункту 9 Порядку №990 камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін'юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації прав та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Вимоги до рішення Мін'юсту про проведення камеральної перевірки, строк проведення такої перевірки, порядок повідомлення суб'єкта державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріуса та інші питання, які стосуються процедури здійснення камеральної перевірки, встановлені пунктами 10 - 21 Порядку №990.
Суд встановив, що підставою для проведення камеральної перевірки позивачки послужив лист Галицької окружної прокуратури міста Львова від 20.11.2025 № 14.50/97-11720ВИХ-25 (вх. № 204779-7-25 від 25.11.2025) з посиланням на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025142040000003 від 09.01.2025 щодо проведення перевірки відомостей здійснення державним реєстратором ОСОБА_1. реєстраційного запису про право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Горобина» (ідентифікаційний код юридичної особи 31216166) (далі - ТОВ «ВКФ «Горобина») земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:08:003:1562.
Така камеральна перевірка проведена відповідно до наказу Мін'юсту України від 11.02.2026 № 257/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 ».
Позивачка стверджує, що Відповідач про проведення камеральної перевірки ОСОБА_1, не повідомив, тим самим позбавив її права на подання своїх пояснень та додаткової інформації.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 990 Мін'юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про проведення камеральної перевірки надсилає суб'єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін'юсту в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб'єкта державної реєстрації, до якого в разі потреби додається запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки. У разі відсутності на його офіційному веб-сайті інформації про електронну адресу суб'єкта державної реєстрації чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін'юсту, запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки, в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб'єкта, нотаріуса. Відомості про проведення камеральної перевірки не пізніше двох робочих днів з дня прийняття Мін'юстом рішення про її проведення також розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 990 під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації мають право подавати Мін'юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.
Суд встановив, що 12.02.2026 Міністерство юстиції України листом № 19536/204779-7-25/19.1.1 на електронну адресу Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області obroshyn.rada@gmail.com надіслало копію наказу №257/7 та запропонувало надати пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти від 13.02.2026.
Також вказаний лист разом з копією Наказу № 257/7 відповідач направив на поштову адресу Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області, який вручено одержувачу, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень від 16.02.2026 № 4 та Трекінгом відправлень «Укрпошта».
Також Наказ № 257/7 відповідач оприлюднив на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Суд дійшов висновку, що Відповідач забезпечив належне повідомлення про проведення камеральної перевірки відповідно до вищевказаних вимог Порядку № 990.
Відповідач стверджує, що своїм правом на надання пояснень та додаткової інформації, що стосується предмета перевірки позивачка не скористалася, про що зазначено в Акті камеральної перевірки від 03.03.2026 № 956/19.1.1/26.
Щодо виявлених порушень під час проведення камеральної перевірки суд зазначає наступне.
Державний реєстратор Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 здійснювала розгляд заяви номер 64552631, поданої 13 грудня 2024 року керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Горобина».
ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Горобина» до заяви долучило: рішення одноосібного учасника № 13/12/24 ТОВ ВКФ «ГОРОБИНА» від 13.12.2024; заяву ТОВ ВКФ «ГОРОБИНА» від 27.09.2024 № 27-09/24; заяву ТОВ ВКФ «ГОРОБИНА» від 03.09.2024 № 03-09/24.
Державний реєстратор ОСОБА_1 отримала відомості з Державного земельного кадастру від 13.12.2024 № 79720028 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:08:003:1562.
Комісія встановила, що за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 13.12.2024 № 64552631 (далі - Заява), поданої Косенко Людмилою в інтересах ТОВ «ВКФ «Горобина», державний реєстратор ОСОБА_1 прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.12.2024 № 76618415, на підставі якого у розділі Державного реєстру прав № 1485198246101, відкритому на земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:08:003:1562, до запису про інше речове право № 24828516 внесено зміни, а саме: «В оренду передається земельна ділянка, загальною площею - 0,5038 га, кадастровий номер 4610166300:08:003:1562., Строк дії: 04.12.2024 змінено на В оренду передається земельна ділянка, загальною площею - 0,5038 га, кадастровий номер 4610166300:08:003:1562, Дата укладання договору (після 2013р.)/Дата державної реєстрації (до 2013р.): 13.12.2024, Строк: 6р.,9міс.,5дн., Дата закінчення дії:18.09.2031».
Перевіркою встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру прав, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 13.12.2024 № 408103563, сформованої державним реєстратором ОСОБА_1., у Державному реєстрі прав міститься запис про інше речове право (право оренди) Земельної ділянки, яке зареєстровано 12.02.2018 № 24828516 за ТОВ ВКФ «Горобина» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 12.02.2018, Договору про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 23.11.2020, строк дії: 04.12.2024.
Відповідно до відомостей Державного реєстру прав право оренди земельної ділянки ТОВ ВКФ «Горобина» зареєстровано на підставі Договору оренди земельної ділянки від 12.02.2018 (далі - Договір від 12.02.2018), Договору про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 23.11.2020 (далі - Договір про внесення змін від 23.11.2020).
Відповідно до пункту 8 Договору оренди земельної ділянки від 12.02.2018 (розміщеного в електронній реєстраційній справі № 1485198246101) договір укладено до 04.12.2024. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять робочих днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Договором про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 23.11.2020 було внесено зміни до пунктів 15 та 16 Договору оренди земельної ділянки від 12.02.2018 в частині зміни умов використання Земельної ділянки та її цільового призначення.
Відповідно до змісту заяви від 03.09.2024 заявник просив орендодавця укласти додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 12.02.2018 строком на 8 (вісім) років.
Згідно із заявою від 27.09.2024 заявник просив орендодавця укласти Додатковий договір до Договору оренди земельної ділянки від 12.02.2018 строком на 10 (десять) років.
Статтею 32-2 Закону України «Про оренду землі» 6 жовтня 1998 року №161-XIV (надалі - Закон №161-XIV) встановлено, що поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Абзацом першим частини першої статті 126-1 ЗК України передбачено, що договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів.
Згідно з частиною другою статті 126-1 ЗК України якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
Відповідно до частини третьої перехідних положень Закону №161-XIV договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 Закону №161-XIV та статтею 126-1 ЗК України.
Суд не бере до уваги роз'яснення Міністерства юстиції України від 20.07.2020 № 5829/8.4.1/32-20 про те, що: «…таким чином, починаючи з 16 липня 2020 року, при вирішенні питань, пов'язаних з продовженням (укладенням на новий строк) діючих договорів оренди землі, сторони такого договору мають визначитися з умовами, передбаченими статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та статтею 126-1 Земельного кодексу України, тобто, щодо умови про пролонгацію, а також щодо переважного права на укладення нового договору у разі закінчення строку дії попереднього договору», оскільки воно не є нормативно-правовим актом.
Отже, ані Договір оренди земельної ділянки від 12.02.2018, ані Договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 23.11.2020 не містили умови про продовження та поновлення дії Договору оренди земельної ділянки, передбачені статтею 126-1 Земельного кодексу України.
Перевіркою встановлено, що жодний документ, наданий для державної реєстрації не містить інформації про поновлення дії Договору оренди земельної ділянки до 18.09.2031, водночас державний реєстратор ОСОБА_1 до Державного реєстру прав внесла запис щодо зміни строку дії Договору оренди землі, а саме: Дата укладання договору (після 2013р.)/Дата державної реєстрації (до 2013р.): 13.12.2024, Строк: 6р.,9міс.,5дн., Дата закінчення дії: 18.09.2031.
Оскільки Договір від 12.02.2018 був укладений до набрання чинності Законом №161-XIV, а зміни, які б стосувались строку його дії не вносились, то у Позивачки були відсутні підстави для проведення реєстрації прав на підставі статті 126-1 ЗК України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV підставою для відмови в державній реєстрації прав є подання документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (частина друга статті 24 Закону № 1952-IV).
Комісія дійшла висновку, що державний реєстратор ОСОБА_1 порушила вимоги статей 3, 10, 18, 24, 27 Закону № 1952-IV, оскільки провела реєстраційні дії на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом № 340-IX, а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Стаття 33 Закону №161-XIV (в редакції, чинній на момент укладення Договору від 12.02.2018) передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Однак, додаткова угода до Договору від 12.02.2018 про його поновлення, не укладалась.
Згідно з статтею 33 Закону №161-XIV (в редакції, чинній на момент проведення реєстраційних дій Позивачкою) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Порівняльний аналіз змісту статті 33 Закону №161-XIV вказує на те, що ця стаття передбачала в колишній редакції переважне право на поновлення договору (шляхом укладення додаткової угоди), а в чинній - переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.
Голослівним та необґрунтованим є твердження позивачки про те, що заяв про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення Договору оренди не вносилось. Тому, нею було зроблено єдино правильний висновок про те, що Львівською міською радою не було подано до Державного реєстру речових прав заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення Договору земельної ділянки.
Відповідно до частини 3 статті 126-1 ЗК України сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.
Згідно з частиною 3 статті 126-1 ЗК України у разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.
Отже, частини третя-четверта статті 126-1 ЗК України передбачають випадок, коли у Державному реєстрі прав наявні відомості про автоматичне поновлення договору, а сторона договору бажає скористатися правом відмови від поновлення договору і тоді подає до Державного реєстру прав заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.
Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що проведена Позивачкою реєстраційна дія на підставі Договору від 12.02.2018 та Договору про внесення змін від 23.11.2020, не передбачала автоматичного поновлення договору відповідно до статті 126-1 ЗК України, а тому у Львівської міської ради були відсутні підстави для подання заяви про виключення; надуманим є висновки Позивачки про те, що: «…беручи до уваги, що власником земельної ділянки (Львівською міською радою) не вчинено жодних дій з метою вилучення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору оренди земельної (ділянки), враховуючи норми чинного законодавства, мною, державним реєстратором ОСОБА_1., прийнято рішення номер 76618415 та внесено відповідні зміни до запису про державну реєстрацію іншого речового права».
Не заслуговує на увагу твердження Позивачки про те, що: «Відсутність відповіді Львівської міської ради на заяви ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Горобина» може свідчити про прийняття пропозиції за принципом «мовчазної згоди», оскільки стаття 33 Закону1 (в редакції, чинній на момент укладення Договору від 12.02.2018) давала вказівку на прийняття рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності) та укладення з орендарем додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Водночас, відмова, а також зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі могло бути оскаржено в суді.
Суд дійшов висновку, що Позивачка безпідставно внесла до Державного реєстру прав запис щодо зміну строку дії Договору оренди землі, оскільки незважаючи на те, що зміни до Договору від 12.02.2018 вносились після набрання чинності Законом №161-XIV, Договором про внесення змін від 23.11.2020 не передбачено жодних змін щодо строку дії договору (змінювались лише умови використання земельної ділянки та її цільового призначення).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Так, правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.
Відповідно до пункту 19 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Такий акт не має нормативного характеру, хоча породжує, змінює чи припиняє права та обов'язки, і породжує правові наслідки навіть після формального "вичерпання" його виконання.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19 підкреслено, що індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 зазначено, що оскарження акта індивідуальної дії не є належним та ефективним способом захисту, якщо його скасування саме по собі не відновить порушене право.
Отже, можливість оскарження та скасування акта індивідуальної дії залежить від того, чи може скасування акта усунути правові наслідки його виконання та відновити порушене право. Якщо акт індивідуальної дії вже виконано, а його наслідки є незворотними, оскарження такого акта не вважатиметься ефективним способом захисту, оскільки скасування не призведе до відновлення прав скаржника (пункт 59 постанови Верховного Суду від 02 червня 2025 року у справі № 400/5306/24).
Суд зазначає, що наказом Міністерства юстиції України №544/5 від 3.03.2026 тимчасово заблоковано державному реєстратору ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.
Отже, наказ Міністерства юстиції України №544/5 від 3.03.2026 вичерпав свою дію після його реалізації.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем були дотримані.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,
вирішив:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович