20 квітня 2026 рокусправа № 380/3876/26
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В. розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Андрея Митрополита, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (місцезнаходження: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаська область, 18000; ЄДРПОУ 21366538), в якій просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 134450017298 від 11.09.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% (вісімдесяти восьми відсотків) суддівської винагороди, зазначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 квітня 2025 року № 37, виданій Восьмим апеляційним адміністративним судом, починаючи з 19 січня 2024 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% (вісімдесяти восьми відсотків) суддівської винагороди, зазначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 квітня 2025 року № 37, виданій Восьмим апеляційним адміністративним судом, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 січня 2024 р., без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 № 821 та затвердженого нею Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду Восьмим апеляційним адміністративним судом видано оновлену довідку про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 11.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2024 рік». Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі цієї довідки, однак отримав відмову.
Зазначену відмову позивач вважає протиправною та такою, що порушує його право на належне грошове утримання судді у відставці, а відтак просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 10.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від представника відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому щодо задоволення позову заперечив та вказав, що в Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Верховна Рада визначила, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Зазначена норма є прямою, чіткою, зрозумілою, такою, яка не містить плутанини чи будь-якої двозначності.
При цьому стаття 4 Закону № 966-XIV, також надає право законодавцю передбачати різні прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення. Тобто, повноваження на встановлення різних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, різним групам населення, передбачені статтею 4 цього Закону. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Оскільки, законодавець чітко визначив розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні, то саме цей розмір і необхідно застосовувати під час визначення грошового утримання.
Звертає увагу, що зазначені положення абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому підстави для застосування прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні для визначення базового розміру посадового окладу судді відсутні. При цьому посилається на те, що аналогічна правова позиція викладена в постанові викладена Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
Таким чином вважає, що відсутні підстави для проведення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з надходженням нової довідки про розмір суддівської винагороди.
Від представника відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому щодо задоволення позову заперечив та вказав, що за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області розглянуто заяву позивача та прийнято рішення № 134450017298 від 11.09.2025 про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді.
Отже, вважає, що в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України є неналежним відповідачем у справі, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не приймалося рішення про відмову у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Вища рада правосуддя 11.01.2024 прийняла рішення №72/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку», яким звільнила ОСОБА_1 з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом в.о. голови суду Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2024 №15/к/тв ОСОБА_1 , суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду, 11.01.2024 відрахований зі штату суду у зв'язку із звільненням у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 11.01.2024 № 72/0/15-24.
Восьмий апеляційний адміністративний суд 07.02.2024 видав ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №23, в якій посадовий оклад судді апеляційного суду обчислено в розмірі 126120,00 грн. (2102*50*1,2, де 1,2 - регіональний коефіцієнт).
З 19.01.2024 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII зі змінами (далі - Закон № 1402), у розмірі 88% суддівської винагороди.
Восьмим апеляційним адміністративним судом на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2024, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 380/16670/24 виготовлено оновлену довідку про суддівську винагороду станом на 11.01.2024 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №37 від 17.04.2025.
Позивач 04.09.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою щодо здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновленої довідки №37 від 17.04.2025.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області №134450017298 від 11.09.2025 позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відмовлено, мотивуючи тим, що перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання здійснюється лише у разі зміни складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Крім того зазначено, що від Пенсійного фонду України повідомлення про наявність підстав для проведення перерахунку щомісячного грошового утримання суддів у відставці та необхідність підготовки списків з числа зазначених осіб, щомісячне грошове утримання яких підлягає перерахунку, не надходило, підстави для проведення перерахунку відсутні.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» разом із встановленням на 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн та 3028 грн відповідно був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 грн.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).
30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону №1402- VIII (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), пунктом 2 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Зазначеною нормою Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Необхідно зазначити, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас норми Законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Суд наголошує, що Закон «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не повинен містити іншого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року (2864 грн) та 01 січня 2024 року (3028 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн), на підставі статті 7 Закону № 2710-IX та Закону № 3460-IX, є протиправною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 580/2522/24, від 13 листопада 2024 року у справі № 200/1707/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 420/3716/24, а також від 09.04.2026 у справі № 380/23531/24, від 08.04.2026 у справі № 340/1792/25, від 31.03.2026 у справі № 560/2583/25.
Крім того Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 сформував такий висновок щодо спірних правовідносин:
«у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.»
При цьому суд вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань відповідачів на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, оскільки спірні правовідносини у справі № 240/9028/24 стосувалися проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв'язку з відставкою судді.
Натомість, у справі, що розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у січня 2024 року.
Крім цього, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, якій визначає механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання законної сили рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
У пункті 2 Постанови №821 зазначено, що у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:
судові рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу призначено (перераховано) пенсію (щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці);
перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.
Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про виконавче провадження», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Відповідно до пункту 3 Порядку судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 23, ст. 770).
Облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі - перелік).
Агрегована та знеособлена інформація з переліку, що містить відомості про вид пенсії (іншої виплати), суму, що належить до виплати, та джерела фінансування відповідних витрат, розміщується у загальному доступі на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із актуалізованою інформацією станом на 1 число кожного місяця, а також в особистому кабінеті стягувача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 4 Порядку видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.
Пунктами 5, 6 Порядку визначено, що виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.
Відповідно до пунктів 7-9 Порядку для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.
Інформація про видатки на виплату нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду відображається у звіті про виконання бюджету та у фінансовій звітності відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419 (Офіційний вісник України, 2000 р., № 9, ст. 344).
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти висновку, що Порядком № 821 врегульовано механізм виплати нарахованої (перерахованої) пенсії на виконання рішення суду.
Водночас суд зауважує, що частина шоста статті 92 Конституції України встановлює, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до положень статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення політики у сферах соціального захисту.
Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначає Закон України від 27.02.2014 №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон №794-VII).
Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону №794-VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.
Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України (частини перша та друга статті 4 Закону №794-VII).
Згідно з частиною першою статті 19 Закону №794-VII діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення праві і свобод людини та громадянина, запобігання та протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
За приписами пункту 3 частини першої статті 20 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України у сферах правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина здійснює заходи щодо забезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 49 вказаного Закону Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Отже, за змістом наведених норм матеріального права Уряд України в межах визначених Законом №794-VII повноважень здійснює заходи щодо забезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками, та при реалізації цих повноважень останній у своїй діяльності має керуватися Конституцією України, законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
При цьому, постанови Кабінету Міністрів України повинні відповідати законам України, оскільки постанови мають підзаконний характер, тобто приймаються на основі та на виконання законів. Це означає, що будь-який нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів повинен узгоджуватися з Конституцією, законами та чинними міжнародними договорами, які мають вищу юридичну силу.
Постанови Кабінету Міністрів видаються саме для реалізації та виконання законів, а не для їх зміни чи суперечності їм.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2025 у справі №320/31536/23.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
При цьому, принцип обов'язковості судових рішень як одну з основних засад судочинства закріплено також у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Означений принцип поширюється на осіб, що брали та не брали участь у справі, якщо судове рішення впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Відповідно до §§ 51, 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії» принцип обов'язковості виконання судових рішень входить до вимоги про юридичну визначеність. У § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» вказано, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового процесу, бо право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Войтенко проти України» (§ 39), «Immobiliare Saffi v. Italy» (§ 66) додатково уточнено, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення було виконане без невиправданих затримок.
Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а, від 07.02.2018 у справі №803/3805/15.
Конституційний Суд України у пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
У Рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).
Набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2018 №10-р/2018).
Невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, сформульовану у справі №640/5248/19 щодо оскарження постанови КМУ №649, в якій Суд вказує на неприпустимість встановлення Кабінетом Міністрів України підзаконним нормативним актом механізму, який фактично створює нову модель погашення заборгованості за судовими рішеннями у сфері пенсійних виплат через черговість/переліки/обмеження асигнувань, якщо такий механізм призводить до відтермінування або частковості виконання остаточних судових рішень та порушує принципи верховенства права й обов'язковості судового рішення.
Відтак, Порядком, затвердженим Постановою №821, звужено джерела виплати пенсій на виконання судових рішень до меж бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету / помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, що не передбачено положеннями законодавчих актів вищої юридичної сили, а саме: Конституції України, Законів №1404-VIІІ та №4901-VI, якими врегульовано порядок виконання судових рішень, у тому числі тих, боржником за якими є державний орган (у даному випадку ПФУ).
Застосування до позивача положень Порядку, затвердженого Постановою №821, на переконання суду, призведе до обмеження його конституційних прав на соціальний та судовий захист та на обов'язковість виконання судового рішення.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у спосіб: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 134450017298 від 11.09.2025 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року № 37 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року № 37, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.01.2024, без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 № 821 та затвердженого нею Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.
При цьому, суд дійшов висновку, що дії зобов'язального характеру щодо перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №134450017298 від 11.09.2025 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року № 37.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаська область, 18000; ЄДРПОУ 21366538) здійснити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року № 37, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.01.2024, без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 № 821 та затвердженого нею Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаська область, 18000; ЄДРПОУ 21366538) сплачений судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна