з питань продовження процесуального строку
20 квітня 2026 рокусправа № 380/6352/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мартинюк Віталій Ярославович, розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові питання про продовження процесуального строку у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 16.08.2023 року по 03.03.2025 року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення за 2023 та 2024 та 2025 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року; Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року;
зобов'язати здійснити перерахунок грошового забезпечення з 16.08.2023 року по 03.03.2025 року, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень а також інших складових грошового забезпечення за 2023;2024;2025 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Держаний бюджет України» на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, яка передбачена ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023,2024,2025 роки із змінами які вносились») встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025 роки»; на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44. (врахувати при обчислені формулу грошового забезпечення із застосуванням множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати встановленого законом на 2023,2024,2025 роки, на відповідні коефіцієнти згідно з додатками 1,12,13,14 Постанови №704 (принцип розрахунку наведено вище та відповідає додаткам до позову №1, №2, №3, №4, №5));
визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 03.03.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
зобов'язати нарахувати та виплатити індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 03.03.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Ухвалою від 08.04.2026 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу встановлено строк для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом долучення належним чином завірених копій грошового атестата позивача, доказів його вручення та отримання позивачем; доказів виплати позивачу усіх належних сум його грошового забезпечення при звільненні; повідомлення позивача про виплачені суми при звільненні в порядку визначеному ч.1 ст.116 КЗпП України.
17.04.2026 року позивачем надано витребувані документи.
Окрім того, подано заяву про поновлення процесуального строку, в якій зазначає, що всупереч вимогам ст. 116 КЗпП, відповідач у день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , яке відбулося 03.03.2025 наказом командира військової частини №62, останній не надав жодного письмового повідомлення про нараховані суми. Лише після його запиту від 24.02.2026 до військової частини НОМЕР_1 , 03.03.2026 отримав відповідь. Документи які надійшли від відповідача стали першими і єдиними документами на основі яких він зміг проаналізувати повноту розрахунків та виявити порушення його прав. На момент звільнення з військової служби його грошове забезпечення нараховувалось відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка діяла і вважалась законною та підстав сумніватися у правильності нарахування грошового забезпечення у нього не було. Отже, фактично строк звернення до суду слід обчислювати саме з моменту, коли він дізнався про порушення своїх прав, а не з дати звільнення чи отримання розрахунку, оскільки на той час відповідні правовідносини регулювались чинною нормою права, яка в подальшому була визнана протиправною. Посилається на практику Верховного Суду.
Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частинами другою та третьої статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352 (далі - Закон №2352), яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини перша та друга ст.233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Відтак, унесенням до Кодексу законів про працю України вказаних змін законодавець, виклавши у новій редакції ч.1 та ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, увів строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Суддя звертає увагу, що ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України стосується виплати всіх сум, що належать працівникові у разі його звільнення.
При цьому, стаття перша цієї ж норми передбачає загальний строк звернення до суду у трудових спорах.
Із набранням 19.07.2022 року чинності Законом №2352-ІХ частини перша та друга ст.233 КЗпП України діють у новій редакції й, аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм у зіставленні з нормами п.1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, необхідно зазначити таке:
- норми ч.5 ст.122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);
- стаття 122 КАС України, зокрема ч.5 цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;
- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати визначений у ст.233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів ч.5 ст.122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;
- з 19.07.2022 року для звернення до адміністративного суду з таким позовом, як даний, передбачений тримісячний строк (ч.2 ст.233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19.07.2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ.
Із долученого позивачем до матеріалів справи грошового атестата від 03.03.2025 року вбачається, що йому 03.03.2025 року року були виплачені належні, на думку відповідача, складові грошового забезпечення.
Позивач звернувся із даним позовом 04.04.2026 року.
Беручи до уваги викладені норми, а також встановлені обставини, суддя вважає, що позивачем в частині зазначених позовних вимог за вказаний період пропущено тримісячний строк звернення до суду.
При цьому, суддею не беруться до уваги його посилання на те, що дізнався про порушення своїх прав лише 03.03.2026 із відповіді відповідача, оскільки обставина вказує лише на триваючу пасивну поведінку позивача.
Окрім того, неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом, а тому не можуть вважатись поважними.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене, суддя дійшов висновку про необхідність продовження процесуального строку залишення позовної заяви без руху протягом десяти днів з дня вручення вказаної ухвали шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням інших причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
Керуючись статтями 121, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Продовжити процесуальний строк, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, а саме усунути зазначені в мотивувальній частині даної ухвали недоліки шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням інших причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович