справа № 380/22847/25
20 квітня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання, в якій просив суд:
- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з винесення п.3 наказу № 200 від 21.08.2023 відносно сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта-командира 1-го відділення охорони 3- го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 про здачу справ та посаду та вибуття 21.08.2023 до нового місця служби, село Мала Любаша Рівненського району, Рівненської області та 21 серпня 2023 року виключити зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та усіх видів забезпечення;
- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з винесення п.4 наказу № 201 від 22.08.2023 про призупинення сержанту ОСОБА_1 , головного сержанта-командира 1-го відділення охорони 3- го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 грошового забезпечення та зняття зі всіх інших видів забезпечення з 22 серпня 2023;
- визнати протиправною діяльність Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з винесення п.25 наказу № 62-РС від 07.11.2023 про звільнення з посади та призупинення військової служби сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта-командира 1-го відділення охорони 3-го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 з 05 жовтня 2023 року;
- скасувати п.3 наказу № 200 від 21.08.2023, п. 4 наказу № 201 від 22.08.2023 від 26.08.2023 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , як необгрунтовані та незаконні, та зобов'язати включити ОСОБА_1 в списки особового складу та в усі види забезпечення, відновити виплату грошового забезпечення та поновлення на всі інші види забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- скасувати п. 25 наказу № 62-РС від 07.11.2023, начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , як передчасного та незаконного, поновити ОСОБА_1 на посаді, яку він обіймав до звільнення в ІНФОРМАЦІЯ_3 та відновити військову службу на якій він перебував до 05.10.2023. Зобов'язати строк призупинення військової служби зарахувати до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлення пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством України для військовослужбовців;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виплатити сержанту ОСОБА_1 , головному сержанту-командиру 1-го відділення охорони 3-го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 недоотримане грошове забезпечення та здійснити недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення за весь час необгрунтованого призупинення військової служби починаючи з 22.08.2023;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" та скерувати клопотання про внесення відомостей до Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про зняття з розшуку сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта-командира 1-го відділення охорони 3-го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою від 24.11.2025 суддя залишила позовну заяву без руху та встановила позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом та докази поважності причин його пропуску.
08.12.2025 суддя постановила ухвалу про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, якою визнала неповажними причини пропуску строку звернення до суду із позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на посаді, в частині позовних вимог:
- "визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з винесення п.3 наказу № 200 від 21.08.2023 відносно сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта-командира 1-го відділення охорони 3- го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 про здачу справ та посаду та вибуття 21.08.2023 до нового місця служби, село Мала Любаша Рівненського району, Рівненської області та 21 серпня 2023 року виключити зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та усіх видів забезпечення";
- "визнати протиправною діяльність Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з винесення п.25 наказу № 62-РС від 07.11.2023 про звільнення з посади та призупинення військової служби сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта-командира 1-го відділення охорони 3-го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 з 05 жовтня 2023 року";
- "скасувати п.3 наказу № 200 від 21.08.2023, начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , як необгрунтовані та незаконні, та зобов'язати включити ОСОБА_1 в списки особового складу та в усі види забезпечення, відновити виплату грошового забезпечення та поновлення на всі інші види забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 ";
- "скасувати п. 25 наказу № 62-РС від 07.11.2023, начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , як передчасного та незаконного, поновити ОСОБА_1 на посаді, яку він обіймав до звільнення в ІНФОРМАЦІЯ_3 та відновити військову службу на якій він перебував до 05.10.2023".
Повернула позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині позовних вимог:
- "визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з винесення п.3 наказу № 200 від 21.08.2023 відносно сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта-командира 1-го відділення охорони 3- го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 про здачу справ та посаду та вибуття 21.08.2023 до нового місця служби, село Мала Любаша Рівненського району, Рівненської області та 21 серпня 2023 року виключити зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та усіх видів забезпечення";
- "визнати протиправною діяльність Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з винесення п.25 наказу № 62-РС від 07.11.2023 про звільнення з посади та призупинення військової служби сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта-командира 1-го відділення охорони 3-го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 з 05 жовтня 2023 року";
- "скасувати п.3 наказу № 200 від 21.08.2023, начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , як необгрунтовані та незаконні, та зобов'язати включити ОСОБА_1 в списки особового складу та в усі види забезпечення, відновити виплату грошового забезпечення та поновлення на всі інші види забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 ";
- "скасувати п. 25 наказу № 62-РС від 07.11.2023, начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , як передчасного та незаконного, поновити ОСОБА_1 на посаді, яку. він обіймав до звільнення в ІНФОРМАЦІЯ_3 та відновити військову службу на якій він перебував до 05.10.2023".
Ухвалою від 08.12.2025 суддя відкрила провадження за такими позовними вимогами:
- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з винесення п.4 наказу № 201 від 22.08.2023 про призупинення сержанту ОСОБА_1 , головного сержанта-командира 1-го відділення охорони 3- го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 грошового забезпечення та зняття зі всіх інших видів забезпечення з 22 серпня 2023;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 строк призупинення військової служби зарахувати до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлення пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством України для військовослужбовців;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виплатити сержанту ОСОБА_1 , головному сержанту-командиру 1-го відділення охорони 3-го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 недоотримане грошове забезпечення та здійснити недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення за весь час необгрунтованого призупинення військової служби починаючи з 22.08.2023;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" та скерувати клопотання про внесення відомостей до Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про зняття з розшуку сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта-командира 1-го відділення охорони 3-го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач призваний у Збройні Сили України під час загальної мобілізації, на посаду - стрілець першого взводу третього відділення роти охорони вказаного центру комплектування. З 01.09.2022 позивач призначений на посаду головного сержанта-командира першого відділення охорони третього взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 на якій перебував до дня звільнення, а саме до 21.08.2023. Вказує, що під час проходження служби на вказаній посаді різко погіршився стан здоров'я, відповідно 21.04.2023 був змушений звернутися до Комунального некомерційного підприємства «Мостиська міська лікарня» (надалі КНП «Мостиська міська лікарня») де з 21.04.2023 по 29.05.2023 позивачу проводились заходи інтенсивної терапії. В подальшому, з 30.05.2023 зазначає, що для лікування позивача переведено до інфекційного відділення КНП «Мостиська міська лікарня» з діагнозом хронічний вірусний гепатит «С» де останній перебував до 18.08.2023.
Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 видано наказ № 200 від 21.08.2023, згідно п.3 сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що 21 серпня 2023 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, село Мала Любаша Рівненського району, Рівненської області та виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та усіх видів забезпечення та наказ № 201 від 22.08.2023, згідно п.4 якого сержанту ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення та знято зі всіх інших видів забезпечення з 22 серпня 2023 року.
Зазначає, що 07.11.2023 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , винесено наказ № 62-РС, п.25 якого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта - командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , звільнено від займаної посади, призупинено військову службу з 05.10.2023 та не враховувати в чисельності Збройних Сил України, як підставу вказано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №62023140120000625 від 05.10.2023.
Окрім цього, після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно сержанта ОСОБА_1 внесено відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" про його розшук та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також скеровано клопотання про внесення таких відомостей до Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України
Відтак, вважає, що внаслідок вказаних протиправних дій з 22.08.2023 сержанту ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення та знято зі всіх інших видів забезпечення з 22.08.2023, а відтак він недоотримав грошове та продовольче забезпечення, речове та інші види забезпечень за весь час необгрунтованого призупинення військової служби, а саме з 22.08.2023, які підлягають відшкодуванню.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що 19.10.2023 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшло повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023140120000625 від 05.10.2023. 31.10.2023 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло пропозиції до плану переміщення сержантського складу ІНФОРМАЦІЯ_6 про увільнення від займаної посади та призупинення військової служби з 05.10.2023 головному сержанту - командиру відділення охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 у зв'язку із внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. На підставі витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 62023140120000625 від 05.10.2023 було видано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07 листопада 2023 року № 62-РС.
Посилається на те, що оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 не уповноважений на видання наказу по стройовій частині відносно позивача, позовна вимога є безпідставною. Вказує, що документи від ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо продовження військової служби відносно головного сержанта ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходили.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що у зв'язку з відмовою та невиконанням наказу призупинено виплату та знято сержанта ОСОБА_1 з усіх інших видів забезпечення з 22.08.2023. Зазначив, що позивач був ознайомлений із наказами, відмовився від їх отримання 21.08.2023, відтак, зазначає, що позивач повинен був знати про правові наслідки наказу №201.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 21.08.2023 №200 сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 , призначеного наказом командувача військ оперативного командувача « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (по особовому) складу від 23.06.2023 №333-РС на посаду сержанта резерву запасної роти військової частини НОМЕР_4 , вважати таким, що 21.08.2023 справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, село Мала Любаша Рівненського району Рівненської області. 21.08.2023 виключити зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 та всіх видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом четвертим витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 22.08.2023 №201, у зв'язку з відмовою та невиконанням сержантом ОСОБА_1 , головним сержантом - командиром 1 відділення охорони роти охорони пункту 3 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 21.08.2023 №200 призупинено виплату грошового забезпечення та зняти зі всіх інших видів забезпечення з 22.08.2023.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому) складу від 07.11.2023 №62-РС, сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта - командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 звільнено від займаної посади, призупинено військову службу з 05.10.2023, у зв'язку із самовільним залишенням військової частини. Підстава: Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №62023140120000625 від 05.10.2023.
Відповідно до постанови старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові Гоцка Ігоря Олександровича, в ході досудового розслідування не встановлено факту умисного, в зухвалій формі невиконання наказу, в діях останнього відсутній склад кримінального правопорушення. Постановлено кримінальне провадження №62023140120000633 від 05.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України, закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України.
Позивач, вважаючи, що внаслідок вказаних протиправних дій з 22.08.2023 йому призупинено виплату грошового забезпечення та знято зі всіх інших видів забезпечення з 22.08.2023, а відтак він недоотримав грошове та продовольче забезпечення, речове та інші види забезпечень за весь час необгрунтованого призупинення військової служби, такі підлягають відшкодуванню.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону. Тотожне положення викладено і в пункті першому частини першої Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правовою основою зазначеного обов'язку є Конституція України, Закони України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про оборону України», «Про збройні сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до пункту 21 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» згідно з Указом Президента України в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.
Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII) визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону №2232-XII).
Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами частин сьомої та тринадцятої статті шостої Закону № 2232-ХІІ обумовлено, що порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
Військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
Суд встановив, що відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 21.08.2023 №200 сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта командира 1 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 вважати таким, що 21 серпня 2023 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, село Мала Любаша Рівненського району Рівненської області. З 21 серпня 2023 виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 та усіх видів забезпечення.
Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що у таких міститься акт, складений про те, що військовослужбовець головний сержант - командир охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 сержант ОСОБА_1 : 1. Був ознайомлений з наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (по особовому складу) від 23 червня 2023 №333-РС та відповідно, з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) про виключення зі списків особового складу та подальшого вибуття до військової частини НОМЕР_4 від 21 серпня 2023 №2006. 2. Відмовився отримати припис про вибуття у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 та інші відповідні документи та підписатись за їх отримання. 3. Відмовився дати письмові пояснення щодо своєї протиправної поведінки.
Як видно зі змісту позовної заяви, позивач не заперечує факту невиконання вищеописаного наказу, зазначає, що в усному порядку відмовився їхати до нового місця служби без належних документів та правових підстав.
Продовжуючи дослідження доказів, суд встановив, що згідно з пунктом четвертим витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 22.08.2023 №201 у зв'язку з відмовою та невиконанням сержантом ОСОБА_1 , головним сержантом - командиром 1 відділення охорони роти охорони пункту 3 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 21.08.2023 №200 призупинено виплату грошового забезпечення та знято зі всіх інших видів забезпечення з 22.08.2023.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон України №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
У свою чергу, структура та умови грошового забезпечення військовослужбовців, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).
Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 встановлено, що: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У той же час, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Разом з тим, за правилами пункту 15 Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» №551-XIV від 24.03.1999 затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Відповідно до вимог статті 26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
При цьому, згідно з положеннями частини другої статті 24 Закону № 2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 83 - 86 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 13.12.2017 за №1503/31371 (далі Порядок).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов'язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).
Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування може призначатися у разі:
- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
- невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
- неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
- дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
- втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
- порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
- недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
- повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
- вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією;
- скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;
- надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України Про запобігання корупції, а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно з пунктом 3 розділу IV Порядку, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
На підставі пунктів 1-4 розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (пункт 2 розділу VI Порядку).
Як слідує з матеріалів справи, за наслідками службового розслідування складено акт службового розслідування від 30.08.2023, відповідно до якого встановлено, що дії (бездіяльність) сержанта ОСОБА_1 підпадають під ознаки кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 403 КК України «невиконання наказу» вчинене в умовах воєнного стану за яке передбачена кримінальна відповідальність.
Відповідно до пункту 3.3. акту службового розслідування причиною правопорушення є порушення статтей 9,11,12,16,49,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженого Законом України, статтей 1-4, 37 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, а також норм статті 403 Кримінального Кодексу України, що проявилось у невиконання Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №200 від 21.08.2023 з боку сержанта ОСОБА_1 . Відповідно до 3.4. акту службового розслідування вина у вчиненому проявляється у вигляді необережного ставлення до службових обов'язків військовослужбовцями, що спричинило невиконання наказу.
Отже, вказані обставини свідчать про те, що не виплата грошового та продовольчого забезпечення позивачу була зумовлена за невиконання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 21.08.2023 №200, відповідно до якого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта командира 1 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 вважати таким, що 21 серпня 2023 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, село Мала Любаша Рівненського району Рівненської області.
Отож, призупиненню виплати грошового забезпечення слугувала відмова позивача прибути до нового місця служби на виконання наказу від 21.08.2023 №200, відповідно наслідком дій позивача стала його відсутність на військовій службі.
Суд повторно наголошує, що за правилами пункту 15 Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Також, суд враховує, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 21.08.2023 №200 позивачем є чинним, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з винесення п.4 наказу № 201 від 22.08.2023 про призупинення сержанту ОСОБА_1 , головного сержанта-командира 1-го відділення охорони 3- го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 грошового забезпечення та зняття зі всіх інших видів забезпечення з 22 серпня 2023 до задоволення не підлягають.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 строк призупинення військової служби зарахувати до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлення пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством України для військовослужбовців та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити сержанту ОСОБА_1 , головному сержанту-командиру 1-го відділення охорони 3-го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 недоотримане грошове забезпечення, за весь час необгрунтованого припинення такої виплати, за період жовтень 2023 по грудень 2025 (включно) в розмірі 679217,70 грн та видачу продовольчого, речового та інших видів забезпечення, суд зазначає, що оскільки пункт 4 наказу № 201 від 22.08.2023 про призупинення сержанту ОСОБА_1 , головного сержанта-командира 1-го відділення охорони 3- го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 грошового забезпечення та зняття зі всіх інших видів забезпечення з 22 серпня 2023 .
Відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України Військової служби у Збройних Силах України, затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008) встановлено Порядок призупинення та продовження військової служби.
Зокрема пунктом 144-1 зазначеного Положення визначено, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України».
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому) складу від 07.11.2023 №62-РС, сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта - командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 звільнено від займаної посади, призупинено військову службу з 05.10.2023, у зв'язку із самовільним залишенням військової частини. Підстава: Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №62023140120000625 від 05.10.2023.
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що позивачем наказ від 07.11.2023 №62-РС відповідно до якого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта - командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 звільнено від займаної посади, призупинено військову службу з 05.10.2023, у зв'язку із самовільним залишенням військової частини не оскаржено, він є чинним, а отже виплату грошового забезпечення у спірний період припинено також і на виконання вказаного наказу.
Слід зазначити, що оскільки припинення виплати грошового забезпечення здійснюється з дня призупинення військової служби (внесення відомостей до ЄРДР), дії відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення є правомірними.
Також, суд враховує, що відповідно до постанови старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові Гоцка Ігоря Олександровича, в ході досудового розслідування не встановлено факту умисного, в зухвалій формі невиконання наказу, в діях останнього відсутній склад кримінального правопорушення. Постановлено кримінальне провадження №62023140120000633 від 05.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України, закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України.
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до абзацу 12 статті 24 Закону України №2232 для військовослужбовців, стосовно яких судом ухвалено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством України для військовослужбовців.
За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Також згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Застосовуючи вказані положення законодавства до обставин справи суд зазначає, що рапорт як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань
Відтак, командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов'язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань чи прийняти відповідне рішення. При цьому суд не ставить під сумнів право командира діяти на власний розсуд одноосібно приймаючи відповідні рішення з цього приводу.
Доказів звернення з рапортом щодо поновлення на військовій службі позивачем до суду не подано.
Вказане в свою чергу свідчить про те, що позивач не звертався до командування ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо поновлення на військовій службі, доказів зворотнього позивачем не подано, а судом не здобуто.
Питання щодо поновлення військової служби у разі зупинення військової служби можливе лише після прибуття військовослужбовця до військової частини.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, позивач не зазначає про таке прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а належними доказами підтверджується, що з письмовими вимогами про поновлення позивача на службі позивач не звертався.
Відтак, позивачем не дотримано вимоги, які є передумовою для продовження військової служби.
Таким чином, позивач вважається особою, яка 22.08.2022 самовільно залишила місце несення служби, та його військова служба у Збройних Силах України призупинена і останній не входив до складу Збройних Сил України.
Отже, суд висновує, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому) складу від 07.11.2023 №62-РС, сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта - командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 звільнено від займаної посади, призупинено військову службу з 05.10.2023, у зв'язку із самовільним залишенням військової частини. Підстава: Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №62023140120000625 від 05.10.2023 позивача звільнено від займаної посади, призупинено військову службу.
Суд повторно наголошує, що відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Суд наголошує, що позивач самостійно залишаючи військову частину у 2023 році, і протягом тривалого періоду часу був в очікуванні отримання результатів кримінального провадження не з'являючись на службу, не звертаючись з рапортом про поновлення на службі, не оскаржуючи наказ про призупинення військової служби, згодом просить зарахувати такі періоди до вислуги років і для проведення розрахунків грошового забезпечення, то суд враховує як "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" так й Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а також Закони, де визначені права й обов'язки військовослужбовця.
Отож, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому) складу від 07.11.2023 №62-РС, сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта - командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 звільнено від займаної посади, призупинено військову службу з 05.10.2023, у зв'язку із самовільним залишенням військової частини є чинним, позивачем не оскаржений, доказів щодо поновлення позивача на військовій службі у матеріалах справи не міститься, а сторонами не надано.
З огляду на що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" та скерувати клопотання про внесення відомостей до Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про зняття з розшуку сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта-командира 1-го відділення охорони 3-го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд зазначає таке.
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, обов'язки щодо обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулювання відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць визначено в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі Закон № 1951-VIII)
Стеттею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Приписами частини 5 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки областей є органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень.
Згідно з частиною 6 татті 5 Закону № 1951-VIII, органи адміністрування Реєстру: 1) здійснюють аналітичну обробку даних; 2) забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту, відповідність та своєчасність внесення інформації, наданої державними органами, контролюють виконання рішень Держателя та розпорядника Реєстру. Орган адміністрування Реєстру має доступ до статистичних відомостей Реєстру; 3) забезпечують зберігання та резервування бази даних Реєстру, контроль за її цілісністю, дотриманням вимог законодавства та Порядку ведення Реєстру, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 4) організовують підготовку та підвищення кваліфікації персоналу підпорядкованого органу адміністрування.
Відповідно до частин 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (ч.8). Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ч.9).
Таким чином, відповідач є органом адміністрування Реєстру та до його повноважень законодавцем не віднесені повноваження щодо ведення Реєстру та актуалізацію бази даних.
Позивач просить суд зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" та скерувати клопотання про внесення відомостей до Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про зняття з розшуку сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта-командира 1-го відділення охорони 3-го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , водночас, матеріалами справи не підтверджується перебування ОСОБА_1 у розшуку, а сторонами такі докази не надані.
Суд також, враховує, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому) складу від 07.11.2023 №62-РС, сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта - командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 звільнено від займаної посади, призупинено військову службу з 05.10.2023, у зв'язку із самовільним залишенням військової частини. Підстава: Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №62023140120000625 від 05.10.2023 позивача звільнено від займаної посади, призупинено військову службу.
Доказів щодо поновлення позивача на військовій службі у матеріалах справи не міститься, так як і доказів самостійно прибуття позивачем до військової частини для вирішення питання щодо поновлення військової служби.
В умовах правового режиму воєнного стану належне ведення військового обліку та повнота даних Реєстру мають критичне значення для обороноздатності держави.
Видалення з Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та розшук за відсутності доказів усунення цих порушень суперечило б меті ведення Реєстру та інтересам національної безпеки.
Верховний Суд в постанові від 25.06.2020 року у справі №924/233/18 зазначив, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справ.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Відтак, з урахування вищевикладеного, відсутні підстави для зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" та скерувати клопотання про внесення відомостей до Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про зняття з розшуку сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта-командира 1-го відділення охорони 3-го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід також відмовити.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 КАС України, суд
у позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.