Іменем України
21 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/316/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адвоката Гашинського Михайла Артуровича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 360/316/26 за позовом адвоката Гашинського Михайла Артуровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом адвоката Гашинського Михайла Артуровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 позов адвоката Гашинського Михайла Артуровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.11.2025 №123750004243;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків, наведених у судовому рішенні;
відмовлено в задоволенні решти позовних вимог;
стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
13.04.2026 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі, обґрунтована тим, що за висновком суду для розгляду заяви позивача щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачу необхідно надати суду договір про надання правничої допомоги відповідно до вимог ч.7 ст.139 КАС України.
З урахуванням поданої позивачем заяви від 19.02.2026 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до неї доказів, позивач надав суду договір про надання правничої допомоги від 06 лютого 2026 року та просив ухвалити додаткове судове рішення щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.
У заяві від 19.02.2026 представник позивача з посиланням на норми статей 132, 134, 139 КАС України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8110 грн. (вісім тисяч сто десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, код ЄДРПОУ 21782461, 93400, Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, 9, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 14.04.2026 заяву адвоката Гашинського Михайла Артуровича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 360/316/26 призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 21 квітня 2026 року. Запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області у строк до 20 квітня 2026 року надати суду письмові пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
17.04.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому зазначено таке.
В позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача на його користь правничу допомогу у розмірі 8110,00 грн.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - сьомої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 по справі 820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копію Договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.02.2026; ордер; договір про надання правничої допомоги та додаткова угода до договору; квитанція про надсилання стороні Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області; квитанція про надсилання стороні ОСОБА_1 .
Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.02.2026 умови оплати послуг Адвоката за цим Договором визначаються у Додатковій Угоді до цього Договору, яка є невід'ємною частиною Договору...
Розмір гонорару, що належить до сплати адвокату, або надання правової допомоги безкоштовно визначається Сторонами обопільно, ..., і закріплюється у Додатковій Угоді.
Згідно з п.3.2. р. 3 «Умови оплати праці» в основу розрахунку гонорару покладається погодинна оплата вартості надання Адвокатом правничої допомоги яка вираховується в залежності від складності правничої допомоги (складності справи) та виконаних робіт (наданих послуг), часу, який витрачений на виконання робіт (надання послуг), обсягу наданих послуг та виконаних робіт, розміру (ціни позову) майнових вимог Клієнта та значення правничої допомоги для Клієнта, складання процесуальних та інших документів. Також може бути застосований фіксований розмір оплати вартості надання Адвокатом правничої допомоги (гонорару) з урахуванням вищевказаних критеріїв.
За інформацією, що міститься у додатковій угоді до Договору, розрахунок гонорару становить 8110,00 грн.
Згідно з п. 3.3. розділу 3 Договору «Умови оплати праці» оплата суми гонорару Адвоката, розрахованого ним у додатковій угоді до Договору.
Відповідно до п. 3.1. р. 3 Договору визначено обсяг робіт наданих адвокатом, а саме:
складання позовної заяви, 07.02.2026 (3 години 10 хв) 6580 грн; складання заяви про стягнення витрат (30 хв) 1020 грн; подання позову через електронний суд (20 хв) 510 грн.
Відповідно до підпункту 3.2 Договору вартість наданих послуг (гонорар) складає 8110 грн.
Відповідно до п.2.1 р.2 Порядок обчислення гонорару Додаткової угоди до Договору визначено, що в основу розрахунку гонорару покладається погодинна оплата вартості надання Адвокатом правничої допомоги яка вираховується в залежності від складності правничої допомоги, а саме 2040 грн за годину роботи.
Однак, складання позовної заяви, що передували зверненню до суду, жодним чином не пов'язані із представництвом інтересів клієнта в суді, складання заяви про стягнення витрат, та не є судовими витратами.
При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Однак до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 360/316/26 не долучено документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Тобто належного доказу про сплату позивачем представнику гонорару за надання послуг у цій справі фактично не було надано.
Таким чином, можна прийти до висновку, що вимога про відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу є документально не підтвердженою, у зв'язку з чим, підстав для її задоволення не має.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області вважає заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторони, а тому вимога стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованою.
На думку відповідача, з огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, відповідач вважає, що заява адвоката Гашинського Михайла Артуровича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 360/316/26 не підлягає задоволенню.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 КАС України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Частиною сьомою, дев'ятою статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, зокрема, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат, тощо.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката суду надано договір про надання правничої допомоги від 06.02.2026 б/н, платіжну інструкцію 8405-7635-8262-9795 від 09.02.2026 про сплату надання правничої допомоги за договором від 06.02.2026 на суму 8110,00 грн, звіт про виконання договору від 08.02.2026, акт від 08.02.2026 приймання-передачі наданих послуг № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 06 лютого 2026 року, Додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги від 06 лютого 2026 року.
Відповідно до п. 3.1. розділу 3 Додаткової угоди до Договору про надання правничої допомоги, визначено обсяг робіт наданих адвокатом, а саме:
складання позовної заяви, 07.02.2026 (3 години 10 хв) 6580 грн;
складання заяви про стягнення витрат (30 хв) 1020 грн;
подання позову через електронний суд (20 хв) 510 грн.
Відповідно до підпункту 3.2 Додаткової угоди вартість наданих послуг (гонорар) складає 8110 грн.
Згідно із актом приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги від 06.02.2026 адвокат надав, а клієнт прийняв надану правничу допомогу вказану у п.2 даного акту. Розрахунок гонорару складає: складання позовної заяви - 3 години 10 хв - 6580 грн; складання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - 30 хв. - 1020 грн; подання позову через електронний суд 20 хв. 510 грн. Вартість наданих послуг (гонорар) складає 8110 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 8405-7635-8262-9795 від 09.02.2026 ОСОБА_1 сплачено послуги з надання правничої допомоги за договором від 06.02.2026 у сумі 8110,00 грн.
Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 21.08.2025 у справі № 640/17466/22 виснував, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених стороною на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла також у додатковій постанові від 15 червня 2022 року у справі №910/12876/19 та у додатковій постанові від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21.
Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21 та інших.
Також у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд сформував висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України та ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Так, Суд зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін.
Відтак, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 280/4115/20.
Ця ж позиція була викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності, а також безпосередньо пов'язані з розглядом даної справи.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності належних доказів сплати гонорару, оскільки матеріали справи містять платіжну інструкцію від 09.02.2026, яка підтверджує фактичну сплату позивачем вартості правничої допомоги у розмірі 8110,00 грн, а також акт приймання-передачі наданих послуг, що свідчить про їх фактичне надання та прийняття клієнтом.
Також суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що окремі види наданих адвокатом послуг (зокрема, складання позовної заяви, заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу) не є витратами, пов'язаними з розглядом справи, оскільки відповідно до положень статті 134 КАС України до таких витрат відноситься, зокрема, і підготовка до розгляду справи, включаючи складання процесуальних документів, що є невід'ємною складовою реалізації права на судовий захист.
Суд вважає за необхідне зазначити, що критерії розумності та реальності застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Отже, виходячи з предмета та підстав позову, наявну судову практику в аналогічних спорах, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, часткове задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі в частині позовних вимог, суд дійшов висновку, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.
Такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову.
За встановлених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі на стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись статтями 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву адвоката Гашинського Михайла Артуровича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 360/316/26 за позовом адвоката Гашинського Михайла Артуровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 9, м. Сіверськодонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська