20 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6856/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить:
- визнати протиправною діяльність Міністерства освіти і науки Україи щодо невнесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеною частино другою статті 10 Закону України “Про освіту» відносно ОСОБА_1 , студента фахового коледжу при Центральноукраїнському інституті Міжрегіональної академії управління персоналом.
- зобов'язати міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту» відносно ОСОБА_1 , студента фахового коледжу при Центральноукраїнському інституті Міжрегіональної академії управління персоналом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що фахова передвища освіта є освітою за ступенем вище ніж професійно-технічна освіта, та Позивач був відрахований з навчального закладу, в якому здобував фахову передвищу освіту, а тому фактично не отримав її та на даний час отримує фахову передвищу освіту та має право на відстрочку, оскільки послідовність отримання освіти не порушується.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представником МОН України подано відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог вказує, що за результатами будь- якого долучення особи до освітнього процесу у формі навчальних занять, самостійної роботи чи практичної підготовки в будь-якому обсязі, у такої особи формуються знання, уміння, навички компетентності на відповідному рівні вищої освіти. Як наслідок, особа яка долучалася до таких заходів, має здобуту освіту на відповідному рівні вищої освіти. Для здобуття освіти, на рівні вищому ніж раніше здобутий та збереження послідовності здобуття освіти визначеною частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», відрахована із закладу вищої особи особа має саме продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття того самого ступеня вищої освіти
Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.
Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 у 2015-2016 рр. навчався у Державному навчальному закладі «Київське регіональне вище професійне училище будівництва» за професією «Водій автотранспортних засобів. Охоронник» і здобув освітній ступінь «кваліфікований робітник» (4 рівень НРК).
У період 2020 - 2022 рр. ОСОБА_1 навчався у Відокремленому структурному підрозділі закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» Полтавський фаховий коледж для здобуття освітнього ступеня «фаховий молодший бакалавр» (5 рівень НРК) за спеціальністю «Право» і був відрахований за порушення умов контракту. У серпні 2024 р. ОСОБА_1 був зарахований до Фахового коледжу при Центральноукраїнському інституті Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» за спеціальністю «Економіка» для здобуття освітнього ступеня «фаховий молодший бакалавр» (5 рівень НРК).
Згідно довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО № 292727, сформованій 06.09.2024 року міститься інформація про те, що здобувач освіти ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, яка визначена ч. 2 ст. 10 Закону Країни «Про освіту» (а.с.9).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою третьою статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Відповідно до статті 3 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (частини перша та друга) кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.
Частиною другою статті 10 вказаного Закону встановлено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
За приписами частини другої статті 17 Закону України «Про освіту» вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту», згідно з визначенням термінів частини першої статті 1 якого (пункти 5, 19) вища освіта сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти; результати навчання знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.
Частина перша статті 4 цього ж Закону передбачає, що кожен має право на вищу освіту. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.
Здобувачами вищої освіти у розумінні пункту 1 частин другої статті 61 Закону України «Про вищу освіту» є студент особа, зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.
Рівні та ступені вищої освіти визначає стаття 5 Закону України «Про вищу освіту», частина перша якої встановлює, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти (частини друга, четверта статті 5 Закону України «Про вищу освіту»).
За змістом частин першої, другої статті 6 наведеного Закону атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Норми частин першої, другої, п'ятої та шостої статті 7 Закону України «Про вищу освіту» містять положення про те, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою.
Пунктом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.
За формою довідки про здобувача освіти, наведеної у додатку 9 до вказаного Порядку, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» ТАК/НІ.
Згідно з установленими у справі обставинами станом на момент формування довідки про здобувача освіти ЄДЕБО № 292727 позивач здобував освіту за рівнем: Кваліфікаовний робітник.
З огляду на такі обставини справи та доводи сторін суд зазначає, що нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту норм частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» розуміється, зокрема, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті.
При цьому закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступень вищої освіти, та видається відповідний документ про освіту.
З моменту отримання документа про освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула освіту за відповідним ступенем.
Судом встановлено, що станом на день звернення до суду позивач у 2015-2016 рр. навчався у Державному навчальному закладі «Київське регіональне вище професійне училище будівництва» за професією «Водій автотранспортних засобів. Охоронник» і здобув освітній ступінь «кваліфікований робітник» (4 рівень НРК).
У період 2020 - 2022 рр. ОСОБА_1 навчався у Відокремленому структурному підрозділі закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» Полтавський фаховий коледж для здобуття освітнього ступеня «фаховий молодший бакалавр» (5 рівень НРК) за спеціальністю «Право» і був відрахований за порушення умов контракту.
За таких обставин справи та наявного у спірних правовідносинах правового регулювання суд вважає, що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки позивач здобуває рівень освіти «Молодший бакалавр» (5 рівень НРК)., який є вищим за раніше здобутий ним рівень «кваліфікований робітник» (4 рівень НРК).
На такий висновок Суду не впливають обставини справи стосовно того, що позивач раніше вже навчався у вищому навчальному закладі за рівнем вищої освіти «бакалавр» та «магістр» й був з них відрахований, оскільки передбаченого законом документа про вищу освіту позивач не отримував, а отже не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня бакалавр або магістр.
Суд критично оцінює покликання відповідача на лист Міносвіти від 03 червня 2024 року № 1/9758 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», оскільки такий документ не належить до нормативних актів, а отже має лише рекомендаційний характер для суб'єктів, яким він адресований (керівникам закладів професійної (професійнотехнічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та ДП «Інфоресурс»), й спірних у цій справі правовідносин не врегульовує.
У підсумку суд висновує, що установлені судовим розглядом цієї справи обставини не вказують на існування як правових, так і фактичних підстав для формування довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти із зазначенням у ній відомостей про те, що поточним здобуттям освіти позивач порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Формування та видача позивачу такої довідки порушило його право як учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної і достовірної інформації в галузі освіти.
Відповідно до Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, яке затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2018 року за № 1132/32584.
Зазначене Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб. Такі приписи містяться у абзаці першому пункту 1 розділу I вказаного Положення.
У абзаці четвертому пункту 2 розділу I цього ж Положення наведений перелік уповноважених суб'єктів, а саме: розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб'єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством.
Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО (пункт 5 розділу I Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти).
Згідно зі змістом приписів підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ вищезазначеного Положення ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб'єктами освітньої діяльності документів у сферах, у тому числі вищої освіти.
Уповноважений суб'єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО, що передбачено пунктом 12 розділу III Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти.
Відповідно до норм, що містяться у підпунктах 1, 3 та 6 пункту 1 розділу IV вказаного вище Положення розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб'єкт виконує, зокрема, такі основні функції: вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.
Суб'єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення про ЄДЕБО уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
З огляду на вищевказані норми суд дійшов висновку, що формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб'єкт.
При цьому за змістом пункту 2 розділу IV Положення про ЄДЕБО забезпечення функціонування ЄДЕБО здійснюється технічним адміністратором системи в порядку, визначеному Міносвіти як розпорядником ЄДЕБО, у тому числі й стосовно здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення.
Суб'єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.
Це означає, що заклад вищої освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчавсяпозивач, в силу своїх повноважень в ЄДЕБО, не має технічної можливості для формування та видання позивачу довідки з іншим, аніж у спірних відносинах, змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає Міносвіти.
Суд враховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо Міносвіти шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року №200/5372/24.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги сформульовані узагальнено та не відповідають характеру спірних правовідносин, оскільки позивач просить визнати протиправною «діяльність» відповідача та зобов'язати його «вжити заходів», що не дозволяє чітко визначити конкретні дії суб'єкта владних повноважень, які призвели до порушення прав позивача. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що спір виник у зв'язку з вчиненням Міністерством освіти і науки України конкретних дій щодо формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відомостей щодо позивача про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», за відсутності правових підстав.
Саме такі дії відповідача призвели до автоматичного формування довідки про здобувача освіти із зазначенням недостовірних відомостей, що безпосередньо впливає на реалізацію прав позивача, зокрема права на отримання достовірної інформації про себе та пов'язаних із цим прав. Таким чином, предметом спору є дії суб'єкта владних повноважень щодо формування та використання інформації в ЄДЕБО, а також їх наслідки у вигляді формування документа з неправильним змістом.
Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки його задоволення у заявленому вигляді не призведе до реального поновлення порушеного права, адже не забезпечить усунення наслідків внесення недостовірних відомостей до ЄДЕБО та не гарантує формування довідки з правильним змістом. Водночас ефективний судовий захист має бути спрямований саме на усунення тих дій та їх наслідків, які призвели до порушення прав позивача.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи. З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог шляхом уточнення предмета спору та способу судового захисту.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне визначити належний спосіб захисту як визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України, що полягають у формуванні, внесенні та використанні в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відомостей щодо позивача про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», за відсутності правових підстав, наслідком чого стало формування довідки про здобувача освіти з недостовірною інформацією.
З метою ефективного поновлення порушених прав позивача суд також вважає за необхідне зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо позивача, шляхом відображення інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», та забезпечити формування довідки про здобувача освіти, в якій у розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України «Про освіту» зазначити: «Так, не порушує».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 968,96 грн, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача (а.с.1).
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (проспект Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135 ЄДРПОУ 38621185) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, що полягають у формуванні, внесенні та використанні в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відомостей щодо ОСОБА_1 про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», за відсутності правових підстав, наслідком чого стало формування довідки про здобувача освіти з недостовірною інформацією.
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 шляхом відображення інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», та забезпечити формування довідки про здобувача освіти, в якій у розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України «Про освіту» зазначити: «Так, не порушує».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА