21 квітня 2026 року справа №320/36543/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГАЛЕРА» до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГАЛЕРА» (далі - ОСББ) з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (далі - Департамент) про визнання протиправною та скасування постанови № 51/21/073-4356 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27.05.2021, якою на ОСББ накладено штраф у сумі 839600 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чим порушує права та законні інтереси позивача. Позивач стверджує, що фактично є лише управляючою компанією, створеною після завершення будівництва будинку (об'єкту), введення його в експлуатацію та державної реєстрації прав власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку, тож не є суб'єктом містобудування в розумінні чинного законодавства, а оскаржувана постанова має стосуватися безпосередньо замовника будівництва. Окрім того позивач зазначив, що не приймав участі у перевірці та складанні за її результатами актів індивідуальної дії, що є порушення порядку її проведення. Більше того, позивач не використовує, не експлуатує та не є власником будівлі, за якою здійснювалась перевірка відповідачем.
Представником відповідача подано до суду заяву про залишення позову без розгляду у ув'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, оскільки позивач був обізнаний як про проведення перевірки (перевірка проводилась у присутності представника позивача), так і про її результати. Також зазначено, що твердження позивача про необізнаність щодо проведення перевірки спростовується обставинами присутності під час перевірки уповноваженої особи ОСББ (адвоката), яка від отримання матеріалів перевірки відмовилась. При цьому, матеріали перевірки були направлені позивачу рекомендованим поштовим відправлення з повідомленням про вручення та були ним отримані, що спростовує доводи про зворотне.
Розглянувши подані сторонами (їх представниками) документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСББ зареєстровано в ЄДРПОУ 43599031, керівником значиться ОСОБА_1 .
На підставі наказу Департаменту від 26.04.2021 № 506 видано направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 27.04.2021 б/н для здійснення позапланової перевірки на об'єкті будівництва на вул. Набережно-Корчуватській, 29 у Голосіївському районі міста Києва (далі - об'єкт) щодо дотримання суб'єктом містобудування - ОСББ вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
Листом від 18.05.2021 № 073-4197 Департамент повідомляв ОСББ про проведену перевірку, про складені за її результатами матеріали - акт, припис, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та їх надіслання) і про необхідність прибуття до Департаменту з метою складання протоколу про адміністративні правопорушення. Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (0104405206234), адресованого ОСББ, воно вручене 20.05.2021.
Постановою Департаменту від 27.05.2021 № 51/91/073-4536 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - Постанова), ОСББ визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 839900 грн. Постанова була направлена на адресу ОСББ рекомендованою поштовою кореспонденцією з повідомлення про вручення (0104404981854) та була отримана адресатом 31.05.2021. Постанова пред'явлена Департаментом до примусового виконання, за результатом чого відкрито виконавче провадження від 06.07.2021 ВП № 65986208 та арештовано рахунки ОСББ.
Зі змісту Постанови вбачається, що в ході позапланової перевірки ОСББ встановлено, що будівля на вул. Набережно-Корчуватській, 29 у Голосіївському районі міста Києва експлуатується, зокрема під заклад громадського харчування «Gold Coffe» без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, що підтверджується фотофіксацією та чеком від 13.05.2021 № 285761572, виданий ФОП ОСОБА_2 , чим порушено частину восьму статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Вважаючи Постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом про її скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з наведених норм основного закону у зв'язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Зокрема, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) (заява № 37801/97, пункт 36), вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
Разом з тим, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI).
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частина друга статті 4 Закону № 3038-VI визначає, що суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
Відповідно до статті 32 Закону № 3038-VI клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров'я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об'єкті або які знаходитимуться зовні такого об'єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов'язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об'єкта.
Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм і правил, затверджених згідно із законодавством.
Усі об'єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.
Зокрема, до значних наслідків (СС3) відносяться такі об'єкти житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки понад 100 метрів та/або з рівнем можливої небезпеки для здоров'я і життя людей понад 400 осіб, які постійно перебувають на об'єкті.
Віднесення об'єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва.
Відповідно до частин другої, п'ятої статті 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Перед прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта замовник забезпечує проведення контрольного геодезичного знімання такого об'єкта. Контрольне геодезичне знімання здійснюється особами, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників або Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів. Результати контрольного геодезичного знімання відображаються у формі електронного документа. Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа визначаються Кабінетом Міністрів України.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
За приписами частини восьмої статті 39 Закону № 3038-VI експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Частиною десятою статті 39 Закону № 3038-VI закріплено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Замовник зобов'язаний передати закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об'єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом ста двадцяти календарних днів з дня його прийняття в експлуатацію (частина дванадцята статті 39 Закону № 3038-VI).
Таким чином, обов'язок здійснення необхідних дій, спрямованих на введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, Законом № 3038-VI покладений саме на замовника будівництва.
У свою чергу, відповідно до статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Підставами для проведення позапланової перевірки є:
1) подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
3) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
4) перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;
5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;
6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, окрім іншого: складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.
При цьому, постанови органів державного архітектурно-будівельного контролю можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або до суду (частина сьома статті 41 Закону № 3038-VI).
Суб'єкт господарювання має право звернутися до суду щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю (частина восьма статті 41 Закону № 3038-VI).
Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлює Закон України від 14.10.1994 № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон № 208/94-ВР).
Відповідно до статті 1 Закону № 208/94-ВР правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Згідно з абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 2 Закону № 208/94-ВР суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема, експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи в акті готовності об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із значними наслідками (СС3), - у розмірі дев'ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Здійснивши системний аналіз наведених норм законів суд доходить висновку, що, як і обов'язок введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, так і відповідальність за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, належать виключно замовнику будівництва об'єкта.
Разом з тим, судом з матеріалів справи встановлено відсутність будь-яких доказів, які б підтвердили, що позивач був чи є замовником будівництва (замовником/підрядником одночасно) або власником будівлі на вул. Набережно-Корчуватській, 29 у Голосіївському районі міста Києва, яка за доводами відповідача експлуатується без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Наведені обставини в сукупності є цілком достатніми підставами для визнання протиправною спірну постанову та, відповідно, її скасування в силу своєї протиправності.
За приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Всупереч положень процесуального закону відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили вчинення позивачем протиправного діяння, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР, у тому числі, не доведено, що позивач є замовником будівництва (замовником/підрядником одночасно) або власником відповідного об'єкта.
Окрім вищенаведеного суд зазначає, що порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553) визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва, та експертними організаціями (далі - суб'єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
При цьому, як вже встановлено судом, відповідач не довів у процесуальний спосіб, що позивач є замовником будівництва об'єкта. Також матеріали справи не містять доказів, що позивач належить до інших суб'єктів, перевірка яких здійснюється за процедурою, передбаченою Порядком № 553. Відповідачем зворотного не доведено.
Відповідно до пунктів 9, 13 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю фіксування процесу проведення перевірки здійснюється з використанням фото, аудіо- та відеотехніки.
Суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, окрім іншого: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Судом не встановлено, а відповідачем не доведено забезпечення позивачу реалізацію вказаних прав, зважаючи на те, що відповідач вважав позивача суб'єктом містобудування у розумінні вищезгаданих законів та порядку.
При цьому, всупереч обов'язку, передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не подано до суду, окрім спірної постанови, матеріалів позапланової перевірки позивача та результатів фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото, аудіо- та відеотехніки.
Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятої ним спірної постанови.
У підсумку, з урахуванням вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно зі статтею 134, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Разом з тим суд зазначає, що позивач не навів детального обґрунтування та не подав належних доказів на підтвердження розміру понесених ним витрат на правову допомогу, що виключає підстави для задоволення відповідної позовної вимоги. Таким чином стягненню підлягає тільки сума сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГАЛЕРА» задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради № 51/21/073-4356 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27.05.2021, якою на ОСББ накладено штраф у сумі 839600 грн.
3. Стягнути на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГАЛЕРА» (ЄДРПОУ 43599031) судовий збір у розмірі 12598 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 50 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (ЄДРПОУ 40224921).
4. В частині стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.