про повернення позовної заяви
20 квітня 2026 року м. Київ Справа № 320/56992/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави - керівника компанії (організації) Міністерства юстиції України Малюськи Дениси Леонтійовича; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави - керівника юридичної особи Державної міграційної служби - Науменко Наталії Миколаївни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави - керівника Головного управління державної міграційної служби/юридичної особи приватного права: Головного управління державної міграційної служби в Харківській області - Тімонова Олександра Васильовича; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави - начальника Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Попової Оксани Геннадіївни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави від імені Міністерства соціальної політики України керівника - Жолнович Оксани Іванівни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку директора - Магомедова Руслана Садрудиновича; особи уповноваженої на виконання зобов'язань держави від імені Державної казначейської служби України керівника - Слюз Тетяни Ярославівни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави - керівника юридичної особи приватного права Рахункової палати - Піщанської Ольги Станіславівни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави керівника Державної аудиторської служби України - Басалаєвої Алли Валентинівни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави Фонду державного майна України, керівник юридичної особи - Смачило Іванни Василівни; Керівника Пенсійного фонду України - Капінус Євгенія Валерійовича; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави від імені Державної податкової служби України - керівника - Кірієнко Тетяни Павлівни; керівника юридичної особи приватного права Національного банку України - Пишного Андрія Григоровича про зобов'язання вчинити певні дії.
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Кулик Денис Вікторович з позовом до особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави - керівника компанії (організації) Міністерства юстиції України Малюськи Дениси Леонтійовича; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави - керівника юридичної особи Державної міграційної служби - Науменко Наталії Миколаївни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави - керівника Головного управління державної міграційної служби/юридичної особи приватного права: Головного управління державної міграційної служби в Харківській області - Тімонова Олександра Васильовича; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави - начальника Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Попової Оксани Геннадіївни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави від імені Міністерства соціальної політики України керівника - Жолнович Оксани Іванівни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку директора - Магомедова Руслана Садрудиновича; особи уповноваженої на виконання зобов'язань держави від імені Державної казначейської служби України керівника - Слюз Тетяни Ярославівни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави - керівника юридичної особи приватного права Рахункової палати - Піщанської Ольги Станіславівни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави керівника Державної аудиторської служби України - Басалаєвої Алли Валентинівни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави Фонду державного майна України, керівник юридичної особи - Смачило Іванни Василівни; Керівника Пенсійного фонду України - Капінус Євгенія Валерійовича; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави від імені Державної податкової служби України - керівника - Кірієнко Тетяни Павлівни; керівника юридичної особи приватного права Національного банку України - Пишного Андрія Григоровича про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 08 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
На виконання зазначеної ухвали позивачем 17 березня 2026 року надіслано до суду Сповіщення (Клопотання) до якого не додано уточненої позовної заяви, викладеної відповідно до вимог ст.ст. 5, 19, 245 Кодексу адміністративного судочинства України та квитанції про сплату судового збору.
Слід зауважити, що при зверненні до суду з позовом, позивач реалізує своє право, а не обов'язок та є найбільш зацікавленою особою щодо відстеження руху даної справи.
Відповідно до статті 169 частини 2 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вимоги щодо позовної заяви законодавцем сформульовані так, що такі є обов'язковими для зазначення таких позивачем у тексті документу. Законодавець також врегулював питання щодо невідповідності позовної заяви вимогам, що до неї ставляться.
Станом на 20.04.2026 позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху та які зазначені в ухвалі від 08.01.2026. Також суду не надано жодних відомостей щодо можливої незгоди з ухвалою про залишення позовної заяви без руху.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Суд зауважує, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, у позивача наявний обов'язок по визначенню (формулюванню) таких на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством, і саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.
Так, відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Великою Палатою Верховного Суду у справі № 640/7310/19 (ЄДРСР 94394125) зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Позивачка не зазначив, які саме дії відповідачів слід визнати протиправними та у чому вони полягають. Крім цього, в позовній заяві відсутня прохальна частина, а текс викладений абстрактно та не зрозуміло, що позбавляє суд вирішити питання про наявність підстав для відкриття провадження.
Суд зазначає, що правову категорію "зміст позовних вимог" слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Суд зазначає, що адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту конкретного порушеного суб'єктивного права, що належить особі, тому зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Крім того, у позовній заяві відсутнє нормативно-правове обґрунтування позовних вимог позивача: відсутні доводи стосовно допущення відповідачами прав саме позивача, порушень конкретних норм законів, нормативно-правових актів, позовна заява не містить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги тощо.
Адже обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було чітко сформульованим і зрозумілим.
Однак, за відсутності викладення обставин справи, а також обґрунтування позовних вимог, суд позбавлений можливості вирішити питання про віднесення спору у цій частині до публічно-правового, а відтак з'ясувати чи належить розглядати справу за правилами адміністративного судочинства і вирішити питання про підстави відкриття провадження.
Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161 КАС України. Виходячи з вищевикладеного, суддя зазначає, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.
Згідно резолютивної частини ухвали суду від 08.01.2026 позивач був попереджений, що у разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
При цьому, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
За таких обставин, враховуючи, що вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 08.01.2026 не виконані, недоліки позовної заяви позивачем не усунено, а відтак наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 123, 169, 248, 294 КАС України, суддя,
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави - керівника компанії (організації) Міністерства юстиції України Малюськи Дениси Леонтійовича; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави - керівника юридичної особи Державної міграційної служби - Науменко Наталії Миколаївни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави - керівника Головного управління державної міграційної служби/юридичної особи приватного права: Головного управління державної міграційної служби в Харківській області - Тімонова Олександра Васильовича; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави - начальника Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Попової Оксани Геннадіївни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави від імені Міністерства соціальної політики України керівника - Жолнович Оксани Іванівни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку директора - Магомедова Руслана Садрудиновича; особи уповноваженої на виконання зобов'язань держави від імені Державної казначейської служби України керівника - Слюз Тетяни Ярославівни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави - керівника юридичної особи приватного права Рахункової палати - Піщанської Ольги Станіславівни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави керівника Державної аудиторської служби України - Басалаєвої Алли Валентинівни; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави Фонду державного майна України, керівник юридичної особи - Смачило Іванни Василівни; Керівника Пенсійного фонду України - Капінус Євгенія Валерійовича; особи, уповноваженої на виконання зобов'язань держави від імені Державної податкової служби України - керівника - Кірієнко Тетяни Павлівни; керівника юридичної особи приватного права Національного банку України - Пишного Андрія Григоровича про зобов'язання вчинити певні дії , - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Войтович І. І.