20 квітня 2026 року справа №320/14952/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.02.2024 №10594878/41593221;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" №82 від 25.12.2023 датою її надходження на реєстрацію;
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.02.2024 №10594878/41593221;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" №84 від 29.12.2023 датою її надходження на реєстрацію;
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 20.02.2024 №10584734/41593221;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" №83 від 25.12.2023 датою її надходження на реєстрацію;
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.02.2024 №10594880/41593221;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" №85 від 22.12.2023 датою її надходження на реєстрацію;
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 28.02.2024 №10637863/41593221;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" №1 від 12.01.2024 датою її надходження на реєстрацію;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу від 15.02.2024 №20009 про відповідність платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" критеріям ризиковості платника податку, на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість;
- зобов'язати Головне управління державної податкової служби у місті Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" з Переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" є зареєстрованою належним чином юридичною особою, яка з 2019 року є платником податку на додану вартість та здійснює реальну фінансово-господарську діяльність у сфері монтажу водопровідних мереж, систем опалення, кондиціонування та інжинірингу. Позивач вказує, що ним було укладено низку договорів з комунальними некомерційними підприємствами м. Києва (КНП "КМКЛ №10", КНП "КМКЛ №8", КНП "Київський міський центр нефрології та діалізу") на виконання робіт з авторського нагляду та надання послуг супроводу інженерного проектування. Всі передбачені договорами роботи були виконані в повному обсязі, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання та здійсненою контрагентами оплатою.
На виконання вимог Податкового кодексу України позивачем було складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкові накладні №82, №84, №83, №85 та №1. Проте реєстрацію зазначених документів було зупинено через нібито невідповідність критеріям оцінки ризиків. Позивач наголошує, що на виконання вимог контролюючого органу ним було подано вичерпний пакет документів та пояснень, які документально підтверджують реальність здійснених операцій.
Незважаючи на це, Комісією регіонального рівня було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних із посиланням на ненадання або надання документів, складених із порушенням законодавства. Позивач вважає такі рішення шаблонними та необґрунтованими, оскільки контролюючий орган не зазначив, які саме документи відсутні або які конкретно недоліки містяться у наданих копіях. Подальші скарги до ДПС України також були залишені без задоволення.
Додатково позивач оскаржує рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості №20009 від 15.02.2024, вважаючи його безпідставним. ТОВ "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" стверджує, що має всі необхідні ресурси (трудові та матеріальні) для здійснення господарської діяльності, а блокування податкових накладних та надання статусу ризиковості перешкоджає нормальній роботі підприємства та порушує його законні права. Позивач наполягає на тому, що надані ним первинні документи є достатніми для прийняття позитивного рішення про реєстрацію ПН у ЄРПН.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову.
03.09.2024 на адресу суду від позивача надійшли документи по справі, направлені засобами поштового зв'язку, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 10.05.2024 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
07.10.2024 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву ДПС України, в якому Державна податкова служба України проти позову заперечує, вважаючи позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних та про відповідність платника податку критеріям ризиковості є правомірними та прийнятими у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідач наголошує, що у квитанціях про зупинення реєстрації було чітко зазначено конкретні підстави для такого зупинення, проте позивачем ані до контролюючого органу, ані до суду не було надано достатніх доказів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій. На думку ДПС України, позивачем не було дотримано вимог Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, зокрема в частині надання вичерпних письмових пояснень та копій документів, необхідних для прийняття позитивного рішення.
Окрему увагу відповідач акцентує на необхідності дотримання принципу офіційного з'ясування обставин справи, зазначаючи, що суд має перевіряти наявність чи відсутність порушень з боку контролюючого органу саме в тих умовах, у яких приймалося спірне рішення. ДПС України стверджує, що розгляд судом документів, які не подавалися платником на розгляд комісії під час адміністративної процедури, призведе до порушення принципу рівності учасників судового процесу та надасть позивачу неправомірні переваги. Відповідач вказує, що оскільки рішення приймались на підставі конкретних обставин і документів, наявних на момент їх прийняття, спроби обґрунтувати позов додатковими матеріалами є фактично вимогою до суду перебрати на себе функції контролюючого органу, що є неприпустимим.
Крім того, щодо вимог про зобов'язання ДПС України зареєструвати податкові накладні, відповідач зазначає, що такі вимоги є втручанням у дискреційні повноваження податкового органу. ДПС України пояснює, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти право органу обирати один із кількох юридично допустимих варіантів рішення, який він вважає найкращим за даних обставин. Оскільки законність реєстрації податкової накладної залежить від виконання низки умов, визначених законом, суд не може зобов'язувати орган прийняти рішення конкретного змісту, якщо для цього не виконано всі передбачені умови або якщо прийняття такого рішення передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Відповідач стверджує, що діяв виключно в межах та у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, з метою забезпечення належного адміністрування податків.
Також 07.10.2024 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву ГУ ДПС у м.Києві, в якому Головне управління ДПС у м. Києві позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Свою позицію контролюючий орган обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних та про відповідність платника податку критеріям ризиковості були прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Відповідач зазначає, що за результатами моніторингу податкових накладних було встановлено відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку (пункт 8 Критеріїв), у зв'язку з чим реєстрація спірних документів була автоматично зупинена. У надісланих квитанціях позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію, проте, на переконання податкового органу, надані платником матеріали не спростували наявних ризиків та не підтвердили реальність господарських операцій.
Щодо рішення №20009 від 15.02.2024 про відповідність критеріям ризиковості, відповідач вказує, що воно було прийнято через відсутність у позивача необхідних умов та обсягів матеріальних ресурсів для виконання робіт, зазначених у звітності (відсутність відомостей про об'єкти оподаткування, оренду техніки, складів та послуг транспортування). Також підставою стало здійснення операцій з контрагентами, щодо яких вже прийняті рішення про ризиковість, та ненадання повного пакета первинних документів, включаючи акти керівного органу, довіреності, складські та транспортні документи. Контролюючий орган наголошує, що віднесення платника до категорії ризикових є лише формою службової діяльності з інформаційно-аналітичного забезпечення і саме по собі не порушує прав позивача, оскільки не створює безпосередніх правових наслідків.
Стосовно відмов у реєстрації податкових накладних №82, 83, 84, 85 та №1, ГУ ДПС у м.Києві стверджує, що надані позивачем копії документів були складені з порушенням законодавства, а первинні документи щодо придбання товарів чи послуг взагалі не були надані. Відповідач звертає увагу суду на те, що за наданими платіжними інструкціями та актами виконаних робіт неможливо встановити "першу подію" виникнення податкового зобов'язання, оскільки дати складання накладних та фактичних оплат/актів суттєво відрізняються, що є порушенням пункту 187.1 статті 187 ПКУ. Крім того, податковий орган підкреслює, що правомірність його рішень має оцінюватись судом виключно на підставі тих документів, які були подані платником на розгляд комісії під час адміністративної процедури; розгляд нових доказів у суді, на думку відповідача, порушить принцип рівності сторін та офіційного з'ясування обставин.
30.10.2024 позивачем через підсистему "Електронний Суд" подано відповідь на відзив ГУ ДПС у м. Києві, в якій позивач зазначає, що ТОВ "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" є реально діючим підприємством, яке має необхідні матеріальні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, що підтверджується поданою звітністю та укладеними договорами з комунальними закладами охорони здоров'я. Позивач наполягає на тому, що наданий пакет документів був вичерпним і достатнім для реєстрації податкових накладних, а твердження відповідача про неможливість встановити "першу подію" через розбіжність дат у платіжних інструкціях та актах є безпідставними, оскільки податкове зобов'язання виникає або за датою оплати, або за датою підписання акта, залежно від того, яка подія відбулась раніше. Товариство наголошує, що всі надані первинні документи (договори, акти, платіжні інструкції) є належним чином оформленими, підтверджують факт виконання робіт та отримання оплати, а тому в контролюючого органу не було правових підстав для відмови у реєстрації.
Окрему увагу позивач приділяє процедурним порушенням, зазначаючи, що відповідачем не було надано жодних доказів легітимності роботи Комісії, яка приймала спірні рішення. Зокрема, у матеріалах справи відсутні протоколи засідань Комісії, які мали б містити результати відкритого голосування, перелік присутніх осіб та порядок денний, як того вимагає Порядок №1165. Позивач стверджує, що відсутність таких протоколів свідчить про те, що колегіальний розгляд питання міг взагалі не проводитися, а рішення могли бути сформовані автоматизованою системою без участі членів комісії, що є грубим порушенням процедури прийняття акта індивідуальної дії.
Також позивач заперечує проти доводів податкового органу щодо дискреційності його повноважень, вказуючи, що у разі надання платником усіх необхідних документів, передбачених законом, обов'язок контролюючого органу зареєструвати податкову накладну стає імперативним, а не альтернативним. Позивач вважає, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки в них не зазначено, які саме документи не були надані або які конкретно недоліки містяться у поданих матеріалах. На переконання позивача, блокування реєстрації податкових накладних та безпідставне віднесення підприємства до категорії ризикових фактично паралізує його господарську діяльність та порушує право на мирне володіння майном.
30.10.2024 позивачем через підсистему "Електронний Суд" подано відповідь на відзив ДПС України, в якій позивач зазначає, що ТОВ "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" є зареєстрованою належним чином юридичною особою та платником ПДВ, що здійснює реальну фінансово-господарську діяльність у сфері монтажу водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування. Позивач наголошує, що він надає послуги та виконує роботи, які оформлюються відповідними актами приймання та оплачуються згідно з платіжними дорученнями. У зв'язку з цим, доводи контролюючого органу про відсутність документів від постачальників товарів є безпідставними, оскільки специфіка діяльності позивача не передбачає наявності таких документів у випадках, коли йдеться про надання послуг чи виконання робіт власними ресурсами.
Щодо процедури прийняття рішень, позивач стверджує, що оскаржуване рішення про відповідність критеріям ризиковості не містить належного обґрунтування та мотивів. Зокрема, у рядку "Податкова інформація" відповідачем не було зазначено суть та характер наявної інформації, не ідентифіковано конкретні ризикові операції або податкові накладні, що стали підставою для такого висновку. На переконання позивача, не виклавши розшифрування такої інформації, контролюючий орган діяв із порушенням власної процедури, встановленої Порядком №1165. Крім того, товариство заперечує проти тверджень відповідача, що статус ризиковості не створює правових наслідків, вказуючи, що таке рішення тягне за собою автоматичне зупинення реєстрації всіх податкових накладних, покладає на платника надмірний обов'язок щодо подання додаткових пояснень та завдає шкоди діловій репутації у відносинах із контрагентами.
Позивач також заперечує доводи ДПС України щодо неможливості втручання суду в дискреційні повноваження податкового органу. На думку позивача, якщо платником виконано всі законодавчо визначені умови для реєстрації податкової накладної, обов'язок органу зареєструвати її є імперативним, а не альтернативним. Відтак, зобов'язання судом здійснити реєстрацію є ефективним способом захисту порушеного права та не може вважатися втручанням у дискрецію, оскільки в даному випадку контролюючий орган не має права на власний адміністративний розсуд. Позивач вважає, що наданий ним пакет документів був вичерпним, а дії відповідачів - необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
17.03.2026 позивачем через підсистему "Електронний Суд" подано додаткові пояснення у справі, в яких позивач наголошує на протиправності рішення про відповідність ТОВ "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" критеріям ризиковості платника податку №20009 від 15.02.2024 року. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що підставою для прийняття рішення №20009 від 15.02.2024 про віднесення підприємства до переліку ризикових стало здійснення операцій з постачання товарів (послуг) контрагентам, щодо яких раніше були прийняті рішення про їх відповідність критеріям ризиковості. Позивач вказує, що контролюючий орган послався на господарські операції за період з 18.05.2023 по 14.11.2023 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 8415), проте жодним чином не обґрунтував, чому саме ці операції є ризиковими, та не навів відповідних доказів.
Товариство акцентує увагу на тому, що підставою для визнання його ризиковим стала діяльність його контрагентів, а не безпосередньо діяльність самого підприємства, що позивач вважає необґрунтованим висновком. Зокрема, позивач зазначає, що станом на день подання пояснень контрагенти, на яких посилався податковий орган, виключені з переліку ризикових платників податків. До таких контрагентів позивач відносить: КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" (виключено згідно з повідомленням №91485 від 16.04.2025), КНП "Київський міський центр нефрології та діалізу" (виключено рішенням №100202 від 20.09.2024) та ТОВ "АБСОЛЮТ-КЛІМАТ", щодо якого рішення про ризиковість було скасовано судом у справі №640/12096/22.
На думку позивача, оскільки всі контрагенти наразі не мають статусу ризикових, будь-які правові підстави для перебування ТОВ "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" у відповідному переліку відсутні. Позивач стверджує, що Комісія контролюючого органу прийняла рішення на основі формальних обставин, які втратили свою актуальність та правову підставу на момент розгляду справи. Крім того, наголошується, що податковим органом не було встановлено жодних порушень у діяльності самого позивача, а оскаржувані рішення фактично ґрунтуються лише на припущеннях щодо діяльності третіх осіб. З огляду на це, позивач вважає рішення комісії протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню у повному обсязі.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не звертались. З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" (ідентифікаційний код 41593221, місцезнаходження: 02068, Україна, місто Київ, проспект Григоренко, будинок 5-А) є юридичною особою приватного права, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.09.2017.
Видами господарської діяльності позивача за КВЕД є:
43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування
43.21 Електромонтажні роботи
43.29 Інші будівельно-монтажні роботи
46.90 Неспеціалізована оптова торгівля
71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії
71.11 Діяльність в галузі архітектури
Позивач виконував роботи за договорами з бюджетними установами медичної сфери, зокрема:
за договором від 07.12.2023 №ДАН-Л10-ЗС/23 (а.с. 114-118), укладеним з КНП "Київська міська клінічна лікарня №10", відповідно до якого позивач зобов'язувався виконати роботи щодо здійснення авторського нагляду згідно з календарним графіком за об'єктом "Капітальний ремонт захисної споруди цивільного захисту, обліковий №105169, КНП "КМКЛ №10" за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, 59Б", а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити роботи в порядку, визначеному договором;
за договором від 30.11.2023 №ДАН-Л8-ЗС/23 (а.с. 139-143), укладеним з КНП "Київська міська клінічна лікарня №8", відповідно до якого позивач зобов'язувався виконати роботи щодо здійснення авторського нагляду згідно з календарним графіком за об'єктом "Капітальний ремонт захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) сховища обліковий №113846 КНП "Київська міська клінічна лікарня №8" за адресою: 04159, м. Київ, вул. Ю. Кондратюка, 8 (коригування)", а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити роботи в порядку, визначеному договором;
за договором від 13.12.2023 №56-Е (а.с. 164-165), укладеним з КНП "Київська міська клінічна лікарня №10", відповідно до якого позивач зобов'язувався виконати роботи по супроводу проектної документації та отримання позитивного висновку експертного звіту в спеціалізованій організації по об'єкту "Капітальний ремонт захисної споруди цивільного захисту, обліковий №105169, КНП "КМКЛ №10" за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, 59Б", а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити роботи в порядку, визначеному договором;
за договором від 05.12.2023 №ДАН/І-ІІІ/23/459 (а.с. 204-207), укладеним з КНП "Київський міський центр нефрології та діалізу", відповідно до якого позивач зобов'язувався виконати роботи щодо здійснення авторського нагляду згідно з календарним графіком за об'єктом "Капітальний ремонт 1, 2, 3 поверхів, підвалу КНП "Київський міський центр нефрології та діалізу" за адресою вул. П. Запорожця, 26";
за договором від 30.10.2023 №ПР-ПИМ/23/402 (а.с. 242-247), укладеним з КНП "Київський міський центр нефрології та діалізу", відповідно до якого позивач зобов'язувався скласти дефектний акт, розробити проектно-кошторисну документацію, подати її на експертизу та отримати позитивний експертний звіт кошторисної частини проекту по об'єкту "Капітальний ремонт приміщень КНП "Київський міський центр нефрології та діалізу" (лабораторії СНІД (літера "Б"), адміністрації "літера "Г"), господарського приміщення (літера "Д") за адресою: вул. Миколи Пимоненка, 8 у Шевченківському районі м. Києва".
За результатами виконання етапів робіт сторонами було підписано акти здачі-приймання виконаних робіт по договору від 07.12.2023 №ДАН-Л10-ЗС/23 (а.с. 110), по договору від 30.11.2023 №ДАН-Л8-ЗС/23 (а.с. 135), по договору від 13.12.2023 №56-Е (а.с. 161), по договору від 05.12.2023 №ДАН/І-ІІІ/23/459 (а.с. 181), по договору від 30.10.2023 №ПР-ПИМ/23/402 (а.с. 219) та проведено розрахунки через органи Казначейства, що підтверджується платіжними інструкціями від 27.12.2023 (а.с. 93), від 29.12.2023 (а.с. 131), від 27.12.2023 (а.с. 157), від 27.12.2023 (а.с. 178), від 12.01.2024 (а.с. 215).
У період з грудня 2023 року по січень 2024 року позивач направив для реєстрації в ЄРПН наступні податкові накладні: №82 від 25.12.2023 (а.с. 108-109), №83 від 25.12.2023 (а.с. 159-160), №84 від 29.12.2023 (а.с. 133-134), №85 від 22.12.2023 (а.с. 180-181) та №1 від 12.01.2024 (а.с. 217-218). Реєстрація вказаних накладних була зупинена автоматизованою системою з посиланням на п. 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково повідомлено: показник "D"=9.9055%, "Рпоточ"=0. Запропоновано надати додаткові пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН (а.с. 132, 179, 188, 216).
На виконання вимог контролюючого органу позивач подав повідомлення про надання пояснень стосовно підтвердження реальності здійснення операції та копій документів, що підтверджують реальність здійснення операцій (а.с. 61, 65, 69, 73, 77).
Щодо реальності здійснення господарських операцій, позивач у поясненнях, наданих контролюючому органу, наголошує, що ТОВ "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" є реально діючим суб'єктом господарювання, який володіє необхідними матеріально-технічними та трудовими ресурсами для виконання задекларованих видів робіт. Зокрема, підприємство має штат кваліфікованих працівників та залучених фахівців, що підтверджується поданою до контролюючого органу звітністю за формою 4-ДФ, а також орендує офісне приміщення за адресою: м. Київ, просп. Григоренка, 5-А, про що було належним чином повідомлено податковий орган шляхом подання форми 20-ОПП. Позивач зазначає, що специфіка його діяльності полягає у наданні інтелектуальних послуг з авторського нагляду, інженерного консультування та монтажу систем, що не завжди вимагає значних обсягів придбання товарно-матеріальних цінностей "на вході", оскільки основним ресурсом є фахова праця персоналу.
Обґрунтовуючи факт виконання робіт для контрагентів (КНП "Київська міська клінічна лікарня №10", КНП "Київська міська клінічна лікарня №8" та КНП "Київський міський центр нефрології та діалізу"), позивач посилається на наявність повного пакета первинних документів, складених за результатами господарських операцій. До вказаного переліку входять належним чином оформлені договори, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписані сторонами без жодних зауважень та містять усі необхідні реквізити. Окремо позивач акцентує увагу на реальному русі грошових коштів, вказуючи, що оплата за виконані роботи здійснювалася контрагентами в безготівковій формі через органи Державної казначейської служби України, що документально підтверджується відповідними платіжними інструкціями та банківськими виписками.
Позивач також зазначає, що податкові накладні були складені ним у чіткій відповідності до вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України за правилом "першої події". На спростування доводів контролюючого органу щодо незрозумілості дат виникнення податкових зобов'язань, товариство вказує, що накладні оформлювались або за датою фактичного надходження бюджетних коштів на рахунок (попередня оплата), або за датою підписання актів, що повністю корелюється з наданими первинними документами. Крім того, позивач наголошує на сумлінності своїх контрагентів, зазначаючи, що будь-яка інформація про їх ризиковість, яка була використана податковим органом як підстава для зупинення реєстрації, була або помилковою, або згодом спростованою у судовому порядку, що додатково свідчить про відсутність порушень податкової дисципліни з боку позивача.
Водночас Комісія ГУ ДПС у м. Києві прийняла рішення про відмову в реєстрації: №10584734/41593221 від 20.02.2024 (а.с. 71-72), №10594878/41593221 від 21.02.2024 (а.с. 63-64), №10594879/41593221 від 21.02.2024 (а.с. 67-68), №10594880/41593221 від 21.02.2024 (а.с. 75-76) та №10637863/41593221 від 28.02.2024 (а.с. 79-80).
Позивач оскаржив ці рішення в адміністративному порядку, проте ДПС України скарги залишила без задоволення, а рішення - без змін.
Також 15.02.2024 Комісія регіонального рівня прийняла рішення №20009 (а.с. 97-99) про відповідність платника податку критеріям ризиковості на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку (наявність податкової інформації). В якості підстави було вказано на здійснення операцій з постачання товарів/послуг за кодом УКТ ЗЕД 8415 у період з травня по листопад 2023 року контрагентам, які нібито мали ознаки ризиковості. Позивач 04.03.2024 подав повідомлення №1 з документальним спростуванням ризиковості, доводячи наявність трудових ресурсів (звіт 4-ДФ), орендованого приміщення (форма 20-ОПП) та реальність виконання робіт. Однак 13.03.2024 Комісія прийняла рішення №30232 (а.с. 30232), яким залишила підприємство у переліку ризикових платників, не вказавши конкретних недоліків у наданих поясненнях.
У подальшому, в ході судового розгляду, позивач надав додаткові докази того, що контрагенти, зв'язок з якими став причиною блокування (зокрема КНП "КМКЛ ШМД", КНП "КМЦ нефрології та діалізу" та ТОВ "АБСОЛЮТ-КЛІМАТ"), станом на 2024-2025 роки або були виключені з переліку ризикових самим податковим органом, або відповідні рішення щодо них були скасовані судами (справа №640/12096/22). Вважаючи, що вичерпано всі досудові способи врегулювання спору, а дії податкових органів призвели до фактичного блокування роботи, товариство звернулося до суду з вимогою про скасування зазначених рішень та зобов'язання зареєструвати податкові накладні.
Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з абзацами 1-3 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Абзацом 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Відповідно до абзаців 9-10 пункту 201.10 статті 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац 15 пункту 201.10 статті 201 ПК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246).
Відповідно до пункту 8 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.
Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція).
Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
У разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку (пункт 17 Порядку №1246).
Водночас положеннями пункту 201.16 статті 201 ПК України регламентовано, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Відповідно до пунктів 7-8 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.
Пунктами 10-11 Порядку №1165 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Отже, з вищенаведених норм вбачається, що після надсилання платником податку складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДПС України, в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (абзац 2 пункту 25 Порядку №1165).
Як встановив суд, підставою для зупинення реєстрації спірних податкових накладних стали наступні обставини - згідно з квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію податкових накладних №85 від 22.12.2023, №82 від 25.12.2023, №83 від 25.12.2023, №84 від 29.12.2023 та №1 від 12.01.2024 було зупинено. У відповідних квитанціях зазначено, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку, яким подано документи для реєстрації, відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. У зв'язку з цим позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для підтвердження інформації, зазначеної в ПН для розгляду питання про їх реєстрацію або відмову в такій реєстрації.
З цього приводу суд звертає увагу на те, що пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість (Додаток 1 до Порядку №1165), передбачає, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Для вирішення спору судом враховано висновки Верховного Суду у постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 у подібних правовідносинах, відповідно до яких при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій з огляду на правове регулювання характеру цих відносин мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.
Так, у затвердженій формі рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку передбачено необхідність зазначення контролюючим органом однієї із двох підстав для прийняття такого рішення, а саме: у зв'язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності або з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів.
При цьому, в оскаржуваних рішеннях контролюючий орган не вказав, на підставі чого було прийнято таке рішення, в рядку "Додаткова інформація" не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Натомість контролюючим органом в якості підстави відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку зазначено: ненадання платником податку копій первинних документів щодо придбання/постачання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, актів приймання-передачі товарів, накладних та розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, документів стосовно підтвердження відповідності продукції, наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган в якості підстави для віднесення позивача до категорії ризикових обмежився загальним посиланням на ненадання копій первинних документів щодо придбання/постачання товарів та послуг, документів на зберігання, транспортування, навантаження та розвантаження продукції, складських документів, актів приймання-передачі та банківських виписок. Суд зазначає, що таке формулювання є шаблонним та не дає змоги платнику податків зрозуміти, які саме документи з уже наданого позивачем пакету були визнані неналежними або яких саме документів не вистачило для спростування статусу ризиковості.
Більше того, податковим органом не враховано специфіку діяльності позивача, яка полягає у наданні послуг авторського нагляду, що за своєю суттю не завжди передбачає наявність складських документів чи документів на вантажні роботи, на відсутність яких посилається відповідач.
Отже, оспорювані рішення не містять обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податку відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20.
Водночас надіслані позивачу квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних №82 від 25.12.2023, №83 від 25.12.2023, №84 від 29.12.2023, №85 від 22.12.2023 та №1 від 12.01.2024 містять вимогу щодо надання пояснень та копій документів для розгляду питання про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН в ЄРПН. Проте, як встановлено судом, у цих квитанціях відсутня конкретна пропозиція щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію, що фактично ставить платника податку у стан правової невизначеності у питанні документального спростування існуючих, на думку відповідача, ризиків. Податковий орган обмежився лише загальними посиланнями на пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку, не зазначивши, яких саме первинних документів не вистачає для підтвердження реальності операцій.
Попри це, позивач вжив заходів для виконання вимог щодо подання документів. Так, подіями, з якими пов'язано складення вищевказаних податкових накладних, є виконання позивачем зобов'язань за низкою договорів із бюджетними установами: №ДАН-Л10-ЗС/23 від 07.12.2023 та №56-Е від 13.12.2023 (КНП "КМКЛ №10"), №ДАН-Л8-ЗС/23 від 30.11.2023 (КНП "КМКЛ №8"), №ДАН/І-ІІІ/23/459 від 05.12.2023 та №ПР-ПИМ/23/402 від 30.10.2023 (КНП "КМЦ нефрології та діалізу"). Предметом цих договорів було надання інженерних послуг, розробка проектно-кошторисної документації та здійснення авторського нагляду за об'єктами капітального ремонту захисних споруд та приміщень лікарень.
Судом береться до уваги, що в письмових поясненнях, поданих позивачем до контролюючого органу, було зазначено, що товариство здійснює реальну господарську діяльність у сфері інжинірингу та монтажу систем опалення, володіючи необхідною матеріально-технічною базою та трудовим ресурсом. Позивач наголошував, що на підприємстві є штат кваліфікованих працівників (підтверджено звітністю 4-ДФ), а для ведення діяльності орендується офісне приміщення за адресою: м. Київ, проспект Григоренка, 5-А (згідно з формою 20-ОПП). Специфіка послуг (інтелектуальна праця) пояснює відсутність великих обсягів залишків товарів "на вході", на що помилково посилався відповідач. Позивачем було надано контролюючому органу всі наявні первинні документи: договори, акти здачі-приймання виконаних робіт та платіжні інструкції, що підтверджують факт проведення розрахунків через органи Казначейства та реальність здійснення відповідних господарських операцій.
Судом враховується, що контролюючий орган не конкретизував, які саме документи визнано ненаданими або недостатніми. Крім того відповідачем не надано оцінку вказаним доводам платника податків.
Суд підкреслює, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18.
Таким чином, у Головного управління ДПС у м. Києві були відсутні підстави для зупинення реєстрації податкових накладних позивача.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 №520 (далі - Порядок №520).
Пунктом 2 Порядку №520 встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Відповідно до пункту 3 Порядку №520 комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Згідно з пунктом 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Тобто, зміст переліку документів, встановлений пунктом 5 Порядку №520 свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.
За таких обставин, суд вважає, що контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкової накладної не лише запропонувати надати документи, а й навести їх конкретний перелік, оскільки в пункті 5 Порядку №520 наведений не вичерпний ("може включати") перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.
В іншому випадку така підстава для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі з підстави ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку не може бути застосована.
Водночас зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, суд приходить до висновку, що відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу в реєстрації податкових накладних.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 (адміністративне провадження №К/9901/62472/18), від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 (адміністративне провадження №К/9901/7590/19), від 02.07.2019 у справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19).
Пунктом 7 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку №520).
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку №520).
За правилами пункту 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.
При цьому, у розрізі положень пунктів 12, 13 Порядку №520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення. Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Зі змісту спірного рішення вбачається, що підставою для його прийняття слугував висновок контролюючого органу про ненадання платником податку копій первинних документів. При цьому, оскаржуване рішення не містить конкретизації, які з перелічених документів не надано позивачем.
Пунктом 26 Порядку №1165 передбачено, що комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.
Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком.
Згідно з пунктом 29 Порядку №1165 до складу комісій регіонального рівня входять посадові особи головних управлінь ДПС в областях, Київській області та Офісу великих платників податків ДПС.
До складу комісії центрального рівня входять посадові особи ДПС.
Комісія контролюючого органу складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше семи членів (пункт 30 Порядку №1165).
Абзацами 5-6 пункту 40 Порядку №1165 визначено, що рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування.
Рішення комісії контролюючого органу приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів такої комісії.
Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.
Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови, секретарем та членами комісії, які брали участь у засіданні (абзаци 8-9 пункту 40 Порядку №1165).
Відповідно до пункту 46 Порядку №1165 у протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.
Пунктом 45 Порядку №1165 визначено, що розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.
Отже, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) передбачає проведення комісією контролюючого органу відповідного засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.
Суд звертає увагу, що в оскаржуваних рішеннях не зазначено причин неврахування наданих позивачем пояснень, в яких повідомлено про операції, на підставі яких сформовано податкову накладну та неврахування наданих позивачем копій необхідних первинних документів (у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), що беззаперечно підтверджують реальність здійснення господарської операції за вищевказаною податковою накладною.
Суд відхиляє доводи відповідачів, наведені у відзивах на позов про те, що позивачем не надано документів, які б надали можливість встановити реальність здійснення господарських операцій, оскільки можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Надаючи оцінку наведеному, суд зауважує, що платник податку на стадії реєстрації податкової накладної не повинен доводити реальність господарської операції, а висловлені ГУ ДПС у м. Києві зауваження стосуються договірних відносин сторін.
Суд вважає, що змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №500/2237/20, від 16.09.2022 у справі №380/7736/21, від 19.07.2023 у справі №420/7850/22.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.
Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.11.2022 у справі №320/3483/21, 27.10.2022 у справі №360/3253/20, від 21.05.2019 по справі №0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18 та від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов'язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.
Суд враховує, що індивідуальний акт, виданий суб'єктом владних повноважень є документом, прийнятим з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Натомість оскаржувані рішення податкового органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання на вказані підстави в обґрунтування прийнятого рішення про відмову у реєстрації податкових накладних за умови ненаведення комісією доказів того, що подані позивачем пояснення є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, свідчить про протиправність таких рішень.
Окрім цього, при вирішенні спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.
У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.
Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).
У ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічн.ої адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.
Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є: право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом; виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії комісії Головного управління ДПС у м. Києві з прийняття спірних рішень, в яких не наведені мотиви їх ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем пояснень, свідчать про порушення Головним управлінням ДПС у м. Києві як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати надалі свою господарську діяльність.
Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальне проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами (КНП "КМКЛ №10", КНП "КМКЛ №8" та КНП "КМЦ нефрології та діалізу"), ГУ ДПС у м. Києві не мало правових підстав для прийняття спірних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.
У зв'язку з цим, суд вважає, що позовні вимоги стосовно визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №10584734/41593221 від 20.02.2024, №10594878/41593221 від 21.02.2024, №10594879/41593221 від 21.02.2024, №10594880/41593221 від 21.02.2024 та №10637863/41593221 від 28.02.2024 підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №82 від 25.12.2023, №83 від 25.12.2023, №84 від 29.12.2023, №85 від 22.12.2023 та №1 від 12.01.2024, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД", суд зазначає таке.
Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, під ними слід розуміти повноваження, які адміністративний орган може здійснювати з певною свободою розсуду, обираючи з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків, що надають можливість на власний розсуд визначити вид і зміст управлінського рішення. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, який характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Суб'єкт не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права. Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним.
Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №1246, податкова накладна, реєстрацію якої зупинено, реєструється у день набрання рішенням суду законної сили про її реєстрацію (у разі надходження до ДПС відповідного рішення). Внесення відомостей до ЄРПН на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. Датою внесення відомостей до ЄРПН вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкових накладних ТОВ "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" в ЄРПН, Державною податковою службою України мають бути вчинені відповідні дії по реєстрації. Беручи до уваги наведене, а також встановлений факт реальності господарських операцій та надання позивачем усіх необхідних документів, суд вважає наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у частині зобов'язання зареєструвати вищевказані податкові накладні датою їх фактичного подання на реєстрацію.
Щодо позивних вимог про скасування рішення про ризиковість та виключення підприємства з відповідного переліку суд зазначає таке.
Суд зазначає, що спірне рішення всупереч вимогам Порядку №1165 не містить детальної інформації, за якої встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2021 у справі №340/1098/20 дійшов висновків, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.
Верховний Суд у постановах від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 та від 02.12.2021 у справі №340/1098/20 зазначив, що навіть, якщо Порядком №1165 затверджено форму рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 критеріїв ризиковості платника податку, проте не виконання відповідачем обов'язку доказування, встановленого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме недоведеність суду правомірності прийняття рішення (що воно прийняте обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності визначених Порядком №1165 підстав), є підставою для визнання протиправним та скасування рішення.
Суд зазначає, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.
У спірному рішенні контролюючий орган не зазначив перелік ненаданих документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку.
У відзивах на позовну заяву відповідачі зазначили, що висновки щодо відповідності позивача критеріям ризиковості платника податку зумовлені дослідженням наявної податкової інформації та аналізом діяльності товариства. Проте, як встановлено судом, контролюючий орган ані в оскаржуваному рішенні про ризиковість №20009 від 15.02.2024, ані у відзивах на позовну заяву не конкретизував, дослідження яких саме документів або яких саме операцій позивача зумовило відповідні висновки.
Зокрема, відповідачами не ідентифіковано, яка саме податкова інформація стала підставою для застосування пункту 8 Критеріїв ризиковості та чому надані позивачем детальні пояснення із первинними документами були визнані недостатніми для спростування такого статусу. Податковим органом не спростовано доводи позивача щодо реальності господарських відносин із контрагентами та не надано доказів того, що операції за кодом УКТ ЗЕД 8415 у період травня-листопада 2023 року мали фіктивний характер.
Враховуючи, що відповідачами під час розгляду справи не було доведено правомірності прийняття рішення від 15.02.2024 №20009 про відповідність позивача критеріям ризиковості платника на підставі пункту 8 Критеріїв, суд вважає, що спірне рішення було прийняте протиправно, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому воно підлягає скасуванню.
Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.
У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (ToscutaandOthers v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).
Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.
Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).
В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.
Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що рішення відповідача, в якому не наведені мотиви його прийняття, свідчить про порушення відповідачами як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, призводять до непрозорості та непередбачуваності дій відповідачів, які перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.02.2024 №20009 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДПС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідач неправомірно включив позивача до переліку ризикових платників податку, суд вважає, що у даному випадку у ГУ ДПС у м. Київ, як територіального органу ДПС України, в якому позивач перебуває на обліку, відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, а задоволенню позову у цій частині направлено виключно на ефективний захист порушених прав та повернення позивача у те становище, у якому він перебував до прийняття відповідачем спірних рішень.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
Однак під час розгляду справи відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навели мотивів прийняття спірних рішень, а відтак, не довели правомірності останніх.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з платіжною інструкцією від 01.04.2024 №33 (а.с. 21) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 18168,00 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 18168,00 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у місті Києві, чиї протиправні рішення призвели до виникнення спірних правовідносин.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 241, 243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.02.2024 №10594878/41593221.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" №82 від 25.12.2023 датою її надходження на реєстрацію.
4. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.02.2024 №10594878/41593221.
5. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" №84 від 29.12.2023 датою її надходження на реєстрацію.
6. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 20.02.2024 №10584734/41593221.
7. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" №83 від 25.12.2023 датою її надходження на реєстрацію.
8. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.02.2024 №10594880/41593221.
9. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" №85 від 22.12.2023 датою її надходження на реєстрацію.
10. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 28.02.2024 №10637863/41593221.
11. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" №1 від 12.01.2024 датою її надходження на реєстрацію.
12. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м.Києві від 15.02.2024 №20009 про відповідність платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" критеріям ризиковості платника податку, на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.
13. Зобов'язати Головне управління ДПС у м.Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" з Переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.
14. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код ВП 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГБУД ЛТД" (ідентифікаційний код 41593221) судовий збір у розмірі 18168,00 грн (вісімнадцять тисяч сто шістдесят вісім грн 00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.