Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
21 квітня 2026 року Справа №200/2394/26
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка
Олега Миколайовича ознайомившись з позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Санцевич В.В., звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057150010432 від 18.12.2023 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами);
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 27.07.1977 року по 16.11.1978 року, 06 грудня 1978 року по 07 травня 1979 року, з 27.01.1984 р. по 01.08.1984 р., з 02.10.1989р. по 30.06.1990 р., з 12.11.1994 р. по 02.07.2000 р., з 12.09.2001 р. по 31.12.2003 р., з 01.01.2004 р. по 31.01.2007 р., з 01.07.2007 р. по 31.01.2008 р., з 01.03.2008 р. по 30.04.2008 р., з 01.06.2008 р. по 30.06.2008 р., з 01.08.2008 р. по 26.12.2018 р., з 25.11.2019 р. по 31.12.2020 р. згідно записів у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 та виплачувати пенсію за віком з 05.02.2021 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
06 квітня 2026 року залишено без руху залишено без руху позовну заяву та надано позивачу строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання: заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску; документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі встановленому законом або доказів на підтвердження неможливості його сплати.
Постановляючи означену ухвалу суд зазначив, що з адміністративним позовом представник позивача звернувся до суду 31.03.2026 року скерувавши адміністративний позов засобами програмного забезпечення ЄСІТС “Електронний Суд».
Стороною позивача було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, в обґрунтування якого зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.12.2023 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком. З метою захисту своїх прав позивач 16 лютого 2026 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, однак ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.02.2026 у справі №200/1088/26 позовну заяву було повернуто позивачу.
23.03.2026 позивач звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, проте ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року по справі № 200/2104/26 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, разом з доданими до неї документами було повернуто позивачу. Підставою повернення суд зазначив, що позовна заява підписана особою яка не підтвердила свого повноваження на її підписання та подання до Донецького окружного адміністративного суду, а тому така підлягає поверненню на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, вимушений залишити місце проживання у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, що ускладнило можливість своєчасного звернення до суду та збору необхідних документів.
Дослідивши обставини виникнення спірних правовідносин, суд встановив, що між прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення до первісного звернення представником позивача до суду пройшло більш ніж 2 роки.
Доводи сторони позивача щодо наявності у нього статусу внутрішньо переміщеної особи належними доказами не підтверджено, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду не надана.
Водночас, територія м. Маріуполь Донецької області є окупованою з травня 2022 року.
Суд дійшов висновку, що клопотання сторони позивача про поновлення строку звернення до суду не містило посилань на обставини, що перебували поза контролем позивача та становили непереборну перешкоду для своєчасного звернення до суду.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, про необґрунтованість клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та відмовив у його задоволенні.
Також суд зазначив, що позивачем квитанції про сплату судового збору не надано.
За подання адміністративного збору у цій справі підлягає судовий збір у розмірі 1064,96 грн (3328,00 грн х 0,4 х 0,8) за платiжними реквiзитами для перерахування судового збору в гривнях на рахунок Донецького окружного адміністративного суду: Отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/22030101, Код отримувача: 37967785, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA308999980313111206084005658, Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
09 квітня 2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, у якій останній зазначив, що з 03.12.2023 року позивач перебуває на території Федеративної Республіки Німеччина, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання (Meldebescheinigung). У зв'язку з вимушеним перебуванням за межами України позивач: не мав доступу до необхідних документів для оформлення пенсії; не мав можливості своєчасно отримати кваліфіковану правову допомогу; перебував у стані адаптації в іншій країні (оформлення документів, житла, соціального статусу); об'єктивно не мав можливості належним чином реалізувати своє право на звернення до суду. Після стабілізації свого становища позивач вжив заходів для судового захисту.
Також, представник позивача зазначив, що позивачем раніше було сплачено судовий збір за подання позовної заяви на валютний рахунок для зарахування судового збору в іноземній валюті: Реквізити валютного рахунку для зарахування судового збору в іноземній валюті - Одержувач коштів (beneficiary): Державна казначейська служба України, Україна, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6 (STATE TREASURY SERVICE OF UKRAINE, Ukraine, 01601, Kyiv, Bastionna str., 6); Код ЄДРПОУ: 37567646; Валютний рахунок одержувача коштів (account): UA563223130000025133012855000; Банк отримувача коштів (beneficiary bank): Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", Київ, Україна (JSC "THE STATE EXPORT-IMPORT BANK OF UKRAINE", Kyiv, Ukraine); S.W.I.F.T.: EXBSUAUX), що підтверджується відповідною квитанцією, доданою до позовної заяви. Попередні позовні заяви були повернуті судом без відкриття провадження, у зв'язку з чим сплачений судовий збір не був використаний. Станом на час звернення до суду з позовною заявою офіційний курс євро становить 50,2711 грн. за 1 євро. Позивачем сплачено 24,224 євро що дорівнює (50,2711 х 24,224) 1217,76 грн. Ставка судового збору за подання позовної заяви складає 1 331,20 грн. Доплата складає 1331,20 грн - 1217,76 грн = 113,44 грн. З огляду на викладене, позивач просить: вважати судовий збір сплаченим та зарахувати його при поданні даної позовної заяви.
13 квітня 2026 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду та продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на строк не більше 5 днів.
Мотивуючи означену ухвалу суд зазначив, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закон № 3674-VI, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Водночас, сплата судового збору в іноземній валюті можлива тільки за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, водночас, заявлені позивачем позовні вимоги мають немайновий характер, а відтак, відсутні підстави для сплати судового збору в іноземній валюті.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Донецький окружний адміністративний суд зареєстрований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Незалежності, буд. 1, територіально належної до Слов'янської міської територіальної громади Донецької області.
За даними КП “Діловодство спеціалізованого суду» суд встановив, що надана представником квитанція про сплату 24,224 євро представником позивача також була додана до позовів у справах № 200/1088/26, № 200/2104/26, проте звертаючись до суду позивач зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи.
Надана позивачем квитанція про сплату судового збору у розмірі 24,224 євро вже облікована у справах № 200/1088/26, № 200/2104/26, що відповідно до ст. 7 Закону України “Про судовий збір» надає позивачу право у будь-який час ініціювати питання про його повернення, у той час як у справі № 200/2394/26 судовий збір не сплачено.
Таким чином, за подання адміністративного збору у цій справі підлягає доплаті судовий збір у розмірі 951,52 грн (3328,00 грн х 0,4 х 0,8 - 113,44 грн) за платiжними реквiзитами для перерахування судового збору в гривнях на рахунок Донецького окружного адміністративного суду.
Щодо строків звернення до суду суд зазначив, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. (Постанова КАС ВС від 9 листопада 2020 року у справі № 420/1813/19).
Суд дійшов висновку, що доводи позивача відносно того, що він у зв'язку з перебуванням на території Федеративної Республіки Німеччина не мав доступу до необхідних документів для оформлення пенсії, не мав можливості своєчасно отримати кваліфіковану правову допомогу, перебував у стані адаптації в іншій країні (оформлення документів, житла, соціального статусу), об'єктивно не мав можливості належним чином реалізувати своє право на звернення до суду не підтверджуються належними доказами та є суб'єктивним сприйняттям позивачем свого становища, водночас, вказані обставини, зокрема, переїзд до іншої країни, оформлення документів, житла, соціального статусу не є тими непереборними обставинами, що перебувають поза межами контролю особи, а є питанням пріоритетів, та не свідчать про об'єктивну не можливість належним чином реалізувати своє право на звернення до суду протягом більше ніж двох років.
17 квітня 2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, в обґрунтування якого представник позивача зазначив, що пропуск строку у даній справі зумовлений об'єктивними, непереборними обставинами, що не залежали від волі позивача, а саме тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО від 01.06.2022 року № 2330-5001685720, позивач проживав у місті Маріуполь Донецької області, яке з травня 2022 року є тимчасово окупованою територією України, що є загальновідомим фактом. З 03.12.2023 року позивач перебуває на території Федеративної Республіки Німеччина, що підтверджується відповідною довідкою про реєстрацію місця проживання.
При цьому, сторона позивача зазначає, що у зв'язку з окупацією позивач був вимушений залишити місце проживання, при цьому: всі документи, що підтверджують трудовий стаж, залишились на тимчасово окупованій території; доступ до підприємств, архівів та інших джерел отримання доказів є відсутнім; отримання або відновлення документів є істотно ускладненим або неможливим.
З моменту отримання рішення Пенсійного фонду України від 18.12.2023 року позивач об'єктивно не мав можливості звернутися до суду у встановлений строк з наступних причин: документи, що підтверджують трудовий стаж, залишились на тимчасово окупованій території у м. Маріуполь; отримання або відновлення таких документів вимагало значного часу та було істотно ускладнено через окупацію території та перебування позивача за межами України; позивач не мав фактичної можливості належним чином оформити та підготувати позов без зазначених документів; перебуваючи за кордоном, позивач не мав налагодженого доступу до правової допомоги в Україні, що унеможливлювало своєчасне звернення до суду.
Лише у 2025-2026 роках, після часткової стабілізації життєвих обставин та отримання можливості зібрати необхідні документи і звернутися за правовою допомогою, позивач зміг реалізувати своє право на судовий захист.
Також стороною позивача надано до суду квитанцію про сплату судового збору від 17.04.2026 року № 6102-3012-7230-1120 у розмірі 951,52 грн.
Дослідивши доводи означеного клопотання суд дійшов висновку про їх непослідовність та суперечливість з огляду на наступне.
Представник позивача зазначає, що позивач мешкав у м. Маріуполь, яке окуповано з травня 2022 року, з 01.06.2022 року позивач став на облік як внутрішньо переміщена особа у м. Запоріжжя, а вже з 03.12.2023 року позивач перебував у Федеративній Республіці Німеччина.
Рішенням від 18.12.2023 року відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу (наявний стаж 17 років 10 місяців 02 дні).
В обґрунтування оскаржуваного рішення відповідач зазначив, що дата звернення за призначенням пенсії за віком - 05.02.2021, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2021 з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративний суду від 14.03.2023 у справі №263/3829/21 (далі - рішення суду) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Головне управління) розглянути повторно у встановленому законодавством порядку по суті заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 05.02.2021 та прийняти відповідне рішення за цією заявою.
На виконання рішення суду від 10.11.2021 з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 по справі № 263/3 829/21 при розгляді заяви довільної форми ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону № 1058-ІV, наданої до відділу звернень громадян 05.02.2021, з урахуванням висновків суду, з урахуванням листа Пенсійного фонду України від 08.12.2023 №45671-48153/3-03/9-2800/23 страховий стаж заявника склав 17 років 10 місяців 02 дні.
До страхового стажу згідно дублікату трудової книжки від 12.09.1990 серії НОМЕР_2 не зараховано: період навчання на підготовчих курсах при вищому навчальному закладі з 27.01.1984 по 01.08.1984 відповідно до вимог пункту 8 Порядку №637; період роботи з 02.10.1989 по 30.06.1990, оскільки запис про роботу передує даті видачі дублікату трудової книжки від 12.09.1990 серії НОМЕР_2 , окремий документ, підтверджуючий вищезазначений період роботи не надавався; період роботи на Науково-виробничому підприємстві ДАВ з 12.11.1994 по 02.07.2000, оскільки назва підприємства при прийомі на роботу не відповідає назві підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення; період роботи з 12.09.2001 по 31.12.2003, оскільки відсутні відомості про роботу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; періоди роботи з 01.01.2004 по 31.01.2007, з 01.07.2007 по 31.01.2008, з 01.03.2008 по 30.04.2008, з 01.06.2008 по 30.06.2008, з 01.08.2008 по 26.12.2018, з 25.11.2019 по 31.12.2020, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вказане рішення прийнято на підставі рішення суду з урахуванням тих документів, що вже перебувають у пенсійній справі позивача у розпорядженні відповідача, який знаходиться у м. Слов'янськ.
Позивачем не надано до суду доказів вжиття ним будь-яких заходів для отримання або відновлення документів необхідних для призначення пенсії як-то направлення запитів до державних органів, архівних установ, підприємств тощо протягом 2024-2025 років та відсутності доступу до правової допомоги.
Усі надані позивачем довідки датовані 2017-2021 роком, що свідчить про те, що вони вже існували на момент винесення оскаржуваного рішення 18.12.2023 року та перебували у розпорядженні позивача або відповідача і не були втрачені.
Довідка біженця видана позивачу 16.02.2024 року.
Отже, від моменту отримання статусу біженця до звернення до суду пройшло близько 2 років.
Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 виснувала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Водночас, у постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 140/9165/23 Верховний Суд, покликаючись на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 та постанови Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14919/22, звернув увагу на можливість позивача реалізувати своє право на подання позовної заяви до суду самостійно або через представника, шляхом надсилання документів засобами поштового зв'язку, на офіційну електронну адресу суду, через особистий кабінет у системі «Електронний суд» або будь-якими іншими дистанційними засобами зв'язку, при цьому, неможливість вчинення таких дій потребує доказового обґрунтування.
Верховний Суд з-поміж іншого звернув увагу на те, що питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об'єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо). Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об'єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.
В постанові від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Відтак, суд дійшов висновку, що доводи позивача відносно того, що він у зв'язку з окупацією м. Маріуполя та перебуванням на території Федеративної Республіки Німеччина не мав доступу до необхідних документів для оформлення пенсії, не мав можливості своєчасно отримати кваліфіковану правову допомогу, перебував у стані адаптації в іншій країні та збирав необхідні документи для звернення до суду не підтверджуються належними доказами, що свідчать про те, що позивач вчиняв дії направленні на отримання документів, та не доводять об'єктивну неможливість належним чином реалізувати своє право на звернення до суду протягом більше ніж двох років.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою - відмовити.
Повернути позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки ://court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко