Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 квітня 2026 року Справа№200/2291/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О. розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови -
До Донецького окружного адміністративного суду звернулось Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 19.03.2025 винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Інною КОЛОМІЄЦЬ у ВП № 79840120 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду в повному обсязі, накладено на боржника - Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області, штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року в справі № 640/14017/22 для проведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», Управлінням здійснено розрахунок в коштах на виплату додаткової винагороди та листом від 16 вересня 2025 року № 41.07-490/ССО, а також листом від 24 грудня 2025 року № 41.07-673/ССО надіслано до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, направлено листи про виділення додаткових кошторисних призначень, а саме: збільшення кошторисних призначень за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Також, Служба судової охорони зверталася з листом від 22.12.2025 №30/01.30-02.2-1512 до Державної судової адміністрації України, як до головного розпорядника бюджетних коштів, із проханням внесення змін до кошторису Служби на 2025 рік за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя». Вказує на те, що Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області не відмовляється виплачувати ОСОБА_1 суму додаткової винагороди у відповідності до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року. Проте, 19.03.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.03.2026 6 України Інною КОЛОМІЄЦЬ винесено постанову у ВП № 79840120 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду в повному обсязі, накласти на боржника - Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. Вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для винесення постанови від 19.03.2026 про накладення штрафу за невиконання судового рішення.
Вказане стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року позовну заяву Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, - залишено без руху.
Встановлено строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом надання: квитанції про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Ухвалою суду від 10 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, за правилами загального позовного провадження.
Призначено судове засідання у справі на 21 квітня 2026 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, м. Слов'янськ, вул. Незалежності, 1.
Витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження № 79840120.
Запропоновано відповідачу подати до суду відзиву на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу та встановити строк для подання такого відзиву до 31 березня 2026 року.
Від представника відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що у зв'язку з відсутністю в матеріалах даного виконавчого провадження документального підтвердження повного та фактичного виконання боржником вищезазначеного судового рішення, 19.03.2026 державним виконавцем відділу, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00 грн. та встановлено термін 10 (десять) робочих днів для виконання рішення суду.
Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом, державним виконавцем правомірно винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду.
У зв'язку зазначеним просив відмовити в задоволенні позову.
21 квітня 2026 року до судового засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд виходить з наступного.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду ввід 20 травня 2025 року в справі № 640/14017/22 адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 43162533, 08153, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 13), Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Служба судової охорони (код ЄДРПОУ 42902258; 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 , відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно.
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Вищевказане рішення набуло законної сили 23.06.2025 року.
29 травня 2025 року, з метою виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 640/14017/22 про нарахування і виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 № 168, Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області направило лист Голові Служби судової охорони, в якому зазначено про необхідність виділення додаткових кошторисних призначень за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 в загальній сумі - 5 863 023,72 грн.
25.08.2025 року Донецьким окружним адміністративним судом виготовлено виконавчий лист.
18.12.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у відповідності до Вимог Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79840120.
Зазначена постанова позивачем не опорюється та є чинною.
Даною постановою боржнику надано десятиденний термін для виконання рішення суду. Копію даної постанови направлено сторонам.
18.12.2025 державним виконавцем керуючись ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження до виконання та до відома.
Того ж дня, державним виконавцем керуючись ст. 42 Закону винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
У грудні 2025 року ЦОУ Служби судової охорони звернулось до ДСА України, зазначивши, що Службі затверджено кошторис на 2025 рік за КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя" у сумі 6 720,8 тис. грн, проте відповідні асигнування за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" в кошторисі Служби на 2025 рік не задовольнили в повному обсязі потребу в коштах на виконання судових рішень. ЦОУ Служби судової охорони просило інілюювати клопотання перед Міністерством фінансів України про виділення додаткових асигнувань для Служби на 2025 рік за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» у сумі 1 427 539 893 грн. (потреба визначена за рішеннями судів на користь позивачів станом на 22.12.2025).
Листом Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 25.12.2025 повідомило державного виконавця, що механізм виконання рішень судів, про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 845.
Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів, для забезпечення виконання рішень суду, затвердили окрему бюджетну програму КПКВ 0501150» виконання рішень судів та користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя», а саме на оплату рішень судів винесених на користь суддів та працівників апаратів судів, витрати на проведення виконавчих дій та сплати штрафів. З метою дотримання справедливого підходу до черговості виплати коштів за судовими рішеннями в Службі судової охорони запроваджено єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень на користь працівників Служби в порядку черговості, а саме: за датою набуття законної сили рішення суду.
На виконання рішення суду у справі № 640/14017/22 Управлінням направлено листи до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, про виділення додаткових кошторисних призначень, а саме: збільшення кошторисних призначень за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800» Інші поточні видатки».
Однак дотепер належного бюджетного фінансування в установленому порядку не проведено й на бюджетних рахунках Управління відсутні кошти для виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №640/14017/22 ОСОБА_1 .
Таким чином, Управлінням були вчинені конкретні, залежні від нього заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а неповне його виконання зумовлене обставинами, незалежними від Управління та такими, що об'єктивно унеможливлюють наразі виконання рішення.
Повідомлено, що виплата коштів відбудеться в порядку черговості після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Відповідно до листа від 20.02.2026 року Центрального органу управління Служби судової охорони, у відповідності до якого вбачається, що ЦОУ Служби продовжує проводитися відповідна робота щодо збільшення відповідних асигнувань. Зокрема, листом від 10.02.2026 № 30/01.30-02.2-153 надано до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів інформацію про додаткову потребу в коштах на виконання рішень судів щодо задоволення позовів співробітників Служби, з проханням додатково внести зміни до кошторису Служби на 2026 рік за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників та установ системи правосуддя. Зауважено, що після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням суду законної сили. Станом на дату подачі заяви на рахунку ТУ ССО у місті Києві та Київської області за вказаною програмою асигнування відсутні.
19.03.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.03.2026 6 України Інною Коломієць винесено постанову у ВП № 79840120 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду в повному обсязі, накласти на боржника - Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.
Не погоджуючись із прийнятою постановою від 19.03.2026 про стягнення штрафу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 та п. 16 ч. 3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Тобто рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.
З огляду на зазначене, ураховуючи процес поновлення порушених прав позивача (стягувача) шляхом видачі відповідного виконавчого документу, законодавством у сфері примусового виконання рішень встановлений найвищий пріоритет прав стягувача у виконавчому провадженні у порівнянні з колом прав боржника. Принцип "res judicata" (принцип обов'язковості судового рішення) покладає на боржника обов'язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.
У силу зазначеного правового принципу саме боржник повинен проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов'язаних із невиконанням судового рішення.
Як встановлено судом, з метою виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року в справі № 640/14017/22 для проведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», Управлінням здійснено розрахунок в коштах на виплату додаткової винагороди та листом від 16 вересня 2025 року № 41.07-490/ССО, а також листом від 24 грудня 2025 року № 41.07-673/ССО надіслано до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня.
Суд зазначає, що відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, Центральний орган управління Служби судової охорони уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, направлено листи про виділення додаткових кошторисних призначень, а саме: збільшення кошторисних призначень за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Служба судової охорони, в свою чергу, зверталась до Державної судової адміністрації України, як до головного розпорядника бюджетних коштів, із проханням внесення змін до кошторису Служби на 2025 рік за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя». Про вчинені дії позивачем було повідомлено державного виконавця. Також було повідомлено, що виплата коштів відбудеться негайно після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому, визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, зазначеною у постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18, від 19.08.2020 у справі №140/784/19, від 31.05.2022 у справі №360/940/20.
Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України (далі БК України) виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації (ч.1 ст.48 БК України).
Враховуючи те, що бюджетних асигнувань на виплату сум за рішенням суду не вистачає, а додаткові кошти позивачу не виділяються, суд вважає, що у позивача були поважні причини невиконання судового рішення. Отже, підстави для накладення на позивача штрафу об'єктивно відсутні.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Суд вважає, що Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області в даній справі виступає не в якості суб'єкта владних повноважень, а в якості боржника, який оскаржує протиправні рішення суб'єкта владних повноважень, тобто державного виконавця.
При звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
З огляду на задоволення позову в повному обсязі сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 19.03.2026 року винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Інною Коломієць у ВП № 79840120 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду в повному обсязі, накладено на боржника - Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області, штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662 грн. 40 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 21 квітня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Суддя О.О. Галатіна