Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову в зупиненні провадження у справі
20 квітня 2026 року Справа №200/1140/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження в справі за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2025 рік у меншому розмірі ніж у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, передбаченому ст.13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму щорічної допомоги до Дня Незалежності за 2025 рік у розмірі 15 988 (п'ятнадцяти тисяч дев'ятсот вісімдесят восьми) грн 00 коп.
Ухвалою від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).
Позивач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до ухвалення Конституційним Судом України рішення в справі №3-248/2025(497/25) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“ та у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи та клопотання про зупинення провадження встановив наступне.
У п.3 ч.1 ст. 236 КАС України передбачено, що суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі ; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зазначена норма передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов'язаному спорі, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, тобто мають преюдиційне значення для цієї справи та не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно у цій справі.
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки набрання законної сили рішенням за результатом розгляду іншої справи, їх взаємозв'язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.
Так, предметом розгляду цієї справи є правомірність дій відповідача щодо виплати позивачу разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2025 році як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.
Суд зазначає, що ухвалою Великої Палати Конституційного Суду України від 10.03.2026 № 4-уп/2026 у справах № 3-192/2025(388/25) № 3-248/2025(497/25) розглянула на пленарному засіданні питання про об'єднання конституційних проваджень у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“ та у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“.
Постановлено:
1. Об'єднати конституційні провадження у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“ та у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“ в одне конституційне провадження.
2. Передати справу за конституційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“ на розгляд Другого сенату Конституційного Суду України та призначити суддею-доповідачем у цій справі суддю Конституційного Суду України Водяннікова О.Ю.
В свою чергу, положеннями ст.1 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
Отже, виключно до компетенції Конституційного Суду України віднесено вирішення питання щодо відповідності положень Закону України Конституції України.
Згідно з ч.1, 2 ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Основний Закон України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абз. 2, 3 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 справа №1-рп/99).
Відповідно до ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У ч.6 п.4 рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 у справі №1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) передбачено, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Системний аналіз наведених норм в контексті зазначених положень рішень Конституційного Суду України свідчить про те, що у випадку визнання неконституційними положень п.п.2 п.1 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 №2983-IX, яким ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII зі змінами викладено в новій редакції, останні втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення.
Суд звертає увагу на те, що станом на дату відкриття конституційного провадження разова грошова виплата до Дня Незалежності України у 2025 році позивачу вже була виплачена з урахуванням приписів чинної редакції ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Оскільки, в разі визнання Конституційним Судом України неконституційними положень п.п.2 п.1 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 №2983-IX останні втрачатимуть чинність з дня ухвалення відповідного рішення, тому підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні.
За таких обставин, суд не вбачає об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до розгляду Конституційним Судом України справи №3-248/2025(497/25), оскільки як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на даний час норми законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, були чинними, а зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у межах даної справи.
Таким чином, клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 236, 243, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №200/1140/26 - відмовити.
Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.В. Шинкарьова