21.04.2026
Справа №489/6605/25
Провадження №2/489/172/26
21 квітня 2026 м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання - Горецькою П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію
встановив.
Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 14225 грн. 92 коп.; інфляційних витрат у розмірі 1657 грн. 81 коп.; три процента річних у розмірі 537 грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп. Мотивуючи свої вимоги тим, що в опалюваних сезонах 2022-2025 позивач здійснював постачання теплової енергії, зокрема, до будинку АДРЕСА_1 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . Відповідно до Закону № 2189, Правил 830 та Методики, відповідач є споживачем теплової енергії. В даному житловому будинку встановлено прилад обліку теплової енергії і спожита теплова енергія нараховується відповідно показникам приладу, який встановлено у будинку. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (тепло лічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалювальних приміщень, а в окремих випадках розрахунково. 04.12.2023 на адресу відповідача направлено лист щодо здійснення розрахунків за послуги з постачання теплової енергії. 19.03.2025 на адресу відповідача була направлена Претензія. Враховуючи той факт, що нежитлове приміщення відповідача відключене від централізованої системи опалення, то нарахування проводилося тільки за загально будинкові потреби та абонентське обслуговування. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Всім своїм абонентам за витрати опалення місць загального користування товариство почало нараховувати лише з 01.11.2022. Це пояснюється тим, що методика, відповідно якої проводиться розподіл обсягів спожитої теплової енергії набрала чинності 28.01.2022. відповідно до цього, з усіма абонентами, які відключені від централізованого опалення, індивідуальні договори укладені з 01.11.2022та почались нарахування витрат за відшкодування обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку. В опалювальний період 2022-2025 позивачем постачалась відповідачу теплова енергія з метою тепло забезпечення житлових і нежитлових приміщень, які знаходяться у АДРЕСА_1 . За період з листопада 2022 по лютий 2025 включно відповідачу нараховано 14225,92 грн., за яку останній не сплатив, чим завдав позивачу матеріальної шкоди. На суму основного боргу, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 1657,81 грн. інфляційних втрат за період з січня 2023 по лютий 2025 та 537,24 грн. 3% річних за період з 03.01.2023 по 07.04.2025.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що він є власником нежитлового (комерційного) приміщення, який має окремий вхід та обладнане електроопаленням. Жодних договорів про постачання теплової енергії з ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» він не укладав, послуги з теплопостачання не отримує та як споживач теплової енергії не виступає. У під'їздах житлового двохповерхового будинку відсутні батареї опалення. Отже, відсутній предмет для опалення та підстави для нарахування плати. Підвал, де розташовані труби, використовується як бомбосховище, а не як допоміжне приміщення для забезпечення теплопостачання. На першому поверсі розташовані комерційні приміщення, а в кожному під'їзді знаходяться лише по дві квартири. Встановлення батарей у таких обставинах є економічно необґрунтованим. Підвідні труби до загально будинкового лічильника теплової енергії є складовою тарифу на теплопостачання і не можуть бути предметом окремих нарахувань. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», саме управитель (ЖЕК, ОСББ) відповідає за утримання місць загального користування, а не постачальник теплової енергії.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує, що з 01.05.2019 в повному обсязі введено в дію Закон 2189, відповідно до якого позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та здійснює виключно на договірних засадах. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто, внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається, оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. 01.10.2021 на офіційному сайті позивача була опублікована інформація щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього. Відповідно до Закону 2189, Правил 830 та Методики, відповідач є споживачем теплової енергії, та між позивачем та відповідачем діє індивідуальний договір з постачання теплової енергії. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (тепло лічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за її межами або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалювальних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково. Відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від сплати від загально будинкових потреб на опалення (місця загального користування та допоміжних приміщень). Враховуючи той факт, що нежитлове приміщення відповідача відключене від централізованої системи опалення, йому нарахування проводилося тільки за загально будинкові потреби та абонентське обслуговування. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Всім абонентам за витрати опалень місць загального користування товариство почало нараховувати лише з 01.11.2022. З усіма абонентами, які відключені від централізованого опалення, індивідуальні договори укладені з 01.11.2022 та почались нарахування витрат за відшкодування обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку. Відсутність приладів опалення у під'їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.
Ухвалою суду від 18.08.2025, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 08.09.2025, відзив на позовну заяву повернуто відповідачу без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. На позовних вимогах наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав заяву про відкладення судового розгляду у зв'язку з його відрядженням, при цьому доказів на підтвердження зазначеного не надав, відомостей про відсутність можливості проведення судового засідання в режимі відео конференції також не представив.
При вирішенні питання щодо можливості проведення судового розгляду цивільної справи за відсутністю сторін, суд керується тим, що сторони скористались процесуальними правами на подання заяв по суті справи, клопотань, витребування доказів, тощо. Також бере до уваги розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, відсутність ухвали про визнання явки сторін обов'язковою, тривалість розгляду, належність повідомлення сторін та учасників справи, необхідність дослідження додаткових доказів, окрім тих, що наявні в матеріалах цивільної справи, допиту свідків, тощо.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи не встановлено, тому судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», є суб'єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, в тому числі до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 18.03.2025, магазин продовольчих товарів з кафетерієм літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 24.02.2014.
В опалювальний період 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 позивачем постачалась відповідачу теплова енергія з метою тепло забезпечення житлових та нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що за період з листопада 2022 по лютий 2025 відповідачу нараховано 14225,92 грн., а також 1657,81 грн. - інфляційних втрат за період з січня 2023 по лютий 2025 та 537,24 грн. три проценти річних за період з 03.01.2023 по 07.04.2025, за які останній не сплатив, чим завдав позивачу матеріальну шкоду.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Між сторонами справи виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються, зокрема, Законом України від 09.11.2017 №2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги», який введений в дію з 01.05.2019 (надалі Закон №2189), Постановами КМУ від 21.07.2005 №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (надалі Правила від 21.07.2005) та від 21.08.2019 №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VII, введеного в дію 01.05.2019 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Тлумачення частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов'язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК, дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу).
У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу), неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти 6, 7, 8 частини першої статті 31).
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п'ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.
Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17).
Положеннями частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
Пунктом 18 Правил визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Нежитлове приміщення, яке належить відповідача відключено від мережі централізованого опалення будинку та обладнено індивідуальною системою опалення, відповідачу нараховувалась оплата за опалення місць загального користування будинку.
Згідно з пунктом 28 Правил, споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 затверджена Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, якою встановлений порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (пункт 1.2. Методики).
Згідно з пунктом 2.1.4 Методики, загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.
Згідно п. 8 р. IV Методики ,у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення: для 1-5-ти поверхової будівлі/будинку 25%, додатково скоригований із застосуванням коефіцієнту, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будинку.
Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, починаючи з опалювального сезону 2022-2023 рр., проводять оплату:
- за обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону згідно з затвердженим тарифом; за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року на одного абонента, у розмірі 32,57 грн. (з ПДВ) у разі наявності будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії до 01.11.2024, з 01.11.2024 складає 42,85 грн.; при відсутності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі до 01.11.2024 складав 15,84 грн., з 01.11.2024 складає 21,70 грн.
3 опалювального сезону 2022-2023 рр. нарахування за обсяг теплової енергії , витраченої на загальнобудинкові потреби, Товариство здійснює відповідно до Методики за наступною формулою:Q x 25% x (1 + Sзаг індоп. / Syar.on.) / Szar.on X Sxn x 4304,86 грн/Гкал, де:Q - кількість теплової енергії, спожитої будинком за вищевказаною адресою у конкретному місяці, Гкал; 25% відсоток від загального обсягу спожитої теплової енергії на опалення 3-х Поверхового будинку, витраченого на загальнобудинкові потреби; Sзаг.інд.оп. загальна опалювальна площа житлових та нежитлових приміщень з індивідуальним опаленням у зазначеному будинку, м2; Sзаг.оп - загальна площа приміщень будинку з розподілом теплової енергії, м2; Ѕкв - опалювальна площа квартири будинку.
4304,86 грн/Гкал тариф для категорії споживачів «інші», який затверджений рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.11.2022 № 566 - 4304,86 грн./Гкал..
Відповідно до довідки щодо житлового будинку та нежитлово7го приміщення споживача ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», адреса житлового будинку: АДРЕСА_2 ; кількість поверхів у будинку - 3; 25%- частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будинку для спрощеного визначення загально будинкових потреб; 440,1 кв.м. - загальна опалювальна площа будинку; 507,1 кв.м. - загальна площа відключених приміщень у будинку; 69,4 кв.м. - загальна площа нежитлових приміщень (відключених), що мають відокремлену адресу: АДРЕСА_1 та належать фізичній особі ОСОБА_1 на праві власності.
Враховуючи той факт, що нежитлове приміщення відповідача відключене від централізованої системи опалення, то нарахування проводилося тільки за загально будинкові потреби та абонентське обслуговування. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між споживачами відповідно до Методики між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Витрати за опалення місць загального користування ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» почало нараховувати з 01 листопада 2022.
В опалювальний період 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 позивачем постачалась відповідачу теплова енергія з метою тепло забезпечення житлових і нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Шостим розділом «Посібника та доповнення до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд…» КТМ 204 Україна 244-94, затвердженим Наказом Держбуду України від 30 лютого 2001 року № 82, передбачено, що втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир (нежитлових приміщень) повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 22.12.2020 року у справі № 311/3489/18, провадження № 61-22793 св 19.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» та п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 року N 1198, споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до ч.1 ст.19 вказаного Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
В той же час, згідно з ч. 3 ст.20 Закону, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Отже, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування за умови отримання ним відповідних послуг він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, правочини, інші юридичні факти. Відповідно до п.3 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Відповідачу, як і всім іншим мешканцям будинку, які відключені від систем централізованого опалення, нараховувалась оплата за опалення місць загального користування будинку, які останній не сплачує.
Згідно наданого розрахунку, заборгованість за послуги з централізованого опалення місць загального користування за період з листопада 2022 по лютий 2025 у загальному розмірі становить 14225,92 грн.
Згідно ст.1 Закону України «Про теплопостачання», постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері теплопостачання, належить розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на виконання повноважень, визначених ст.11 Закону України «Про теплопостачання», затверджено Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення.
Таким чином, визначення правил та умов надання послуг з теплопостачання, методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення відноситься до державного регулювання та не є повноваженням органів місцевого самоврядування, повноваження яких у сфері теплопостачання закріплено ст.13 Закону України «Про теплопостачання».
Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради були видані рішення "Про початок опалювального періоду 2022-2023 рр. у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва" № 626 від 09.11.2022 та "Про початок опалювального періоду 2023-2024 pp. y житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва" № 1189 від 08.11.2023, № 1870 від 29.10.2024. Відповідно до п. 2 резолютивної частини даних рішень, теплопостачальним підприємствам міста, до складу яких входить Позивач, починаючи з 09.11.2022 та 14.11.2023 відповідно, протягом 10 діб було наказано здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності. Підключення систем теплопостачання було наказано проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.
04 грудня 2023 на адресу відповідача направлено лист щодо здійснення розрахунків за послуги з постачання теплової енергії.
19 березня 2025 за вих. № 92-ю на адресу відповідача направлено Претензію щодо сплати заборгованості за послуги з опалення місця загального користування та абонентської абонплати.
Вказана претензія відповідачем залишена без задоволення.
Щодо тверджень відповідача про те, що між ним та позивачем не було укладено жодних договорів про постачання теплової енергії, слід зазначити наступне.
З 01.12.2021 на підставі ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» в мережі Інтернет https:ntec.mk.ua.
Відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги з приводу обв'язку відповідача ОСОБА_1 оплачувати послуги з опалення місця загального користування є обґрунтованими.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та три проценти річних за період з січня 2023 по лютий 2025, слід зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1405«Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальнихпослуг» п. 1 постанови КМУ від 05 березня 2022 року №206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану викладено у новій редакції, чим з 30 грудня 2023 року скасовано дію мораторію на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, за виключенням територій, де ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).
Оскільки м. Миколаїв не належить до переліку таких територій, позивач вправі здійснювати нарахування відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За приписами ст.610 Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (пункт 45).
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, сплата послуги з управління багатоквартирного будинку здійснюється щомісячно, в зв'язку з чим інфляційні нарахування та три проценти річних розраховуються за кожний місяць окремо, з врахуванням у наступному місяці сум, що не були сплачені за попередні місяці.
Отже, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за період з січня 2024 по лютий 2025 та складає 1117,75 грн. та трьох процентів річних за період з 01.01.2024 по 04.04.2025 становить 363,62 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Щодо судових витрат.
Позивач в своєму позові просить стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 3028,00 грн., з посиланням на те, що 09.05.2025 ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» було подано заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 14225,92 грн., 3% річних у розмірі 537,24 грн., інфляційних втрат у розмірі 1657,81 грн. та 302,80 грн. судового збору.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.05.2025 судовий наказ скасовано.
У відповідності до ст. 166 ЦПК України, у разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Згідно з п. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувану не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
До матеріалів позовної заяви долучено платіжну інструкцію № 599975501 від 29.05.2025 про сплату судового збору у розмірі 2725,20 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» борг за спожиту теплову енергію у розмірі 14225 грн. 92 коп.; три проценти річних у розмірі 363 грн. 62 коп. та інфляційних втрат у розмірі 1117 грн. 75 коп., всього - 15707 грн. 29 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», ЄДРПОУ 30083966, юридична адреса: м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення складено «21» квітня 2026.
Суддя Н.О. Рум'янцева