Справа № 489/2713/26
Провадження № 3/489/743/26
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Постанова
іменем України
21 квітня 2026 року місто Миколаїв
Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, що надійшла з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, згідно з протоколом проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше притягувався до адміністративної відповідальності постановою серії ЕНА №4948618 від 11.06.2025 за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №622606 від 23.03.2026, 23.03.2026 о 21:26 год в м. Миколаєві по вул. Геннадія Матуляка, 10, ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2.1 "а" ПДР України, керував транспортним засобом "ВАЗ 21101", д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, що вчинено повторно протягом року.
Крім того, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №622619 від 23.03.2026 ОСОБА_1 інкримінується, що 23.03.2026 о 21:26 год в м. Миколаєві по вул. Геннадія Матуляка, 10, він керував транспортним засобом марки "ВАЗ 21101", д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей мляво реагують на світло, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук), у зв'язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, на що останній відмовився, що підтверджується висновком КНП «МОЦПЗ» МОР № 372 від 23.03.2026.
Відповідно до положень ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Оскільки особа притягається до адміністративної відповідальності за кілька адміністративних правопорушень, справи про які перебувають на розгляді одного судді, тому з метою своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин правопорушень є доцільним провести одночасний розгляд вказаних справ, об'єднавши їх в одне провадження.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду не з'явилася, про причини неявки не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася судовою повісткою та оголошенням на сайті судової влади. Таким чином, судом вжито всіх можливих заходів для своєчасного виклику особи до суду. При складенні протоколів про адміністративне правопорушення свою вину в інкримінованих правопорушеннях не заперечувала.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також у п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 ЄСПЛ констатував, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
При цьому особі відомо, що на розгляді Інгульського районного суду міста Миколаєва знаходяться справи про адміністративне правопорушення відносно неї, про що їй повідомлялось особисто під час складення протоколів, а також викликалася судом. У зв'язку з цим, особа, відносно якої складено протоколи, яка обізнана про те, що протоколи про адміністративне правопорушення відносно неї перебувають на розгляді в суді, виходячи із практики ЄСПЛ, зобов'язана вживати заходів для того, щоб дізнатись про стан відомих їй судових проваджень, зокрема отримати судові повістки та з'явитися до суду для розгляду вказаних справ.
Згідно зі ст. 6 Конвенції із захисту прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Суддя враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішує питання щодо участі в судовому засіданні.
Отже, оскільки від особи не надходило клопотання про відкладення розгляду справ та остання мала достатньо часу та можливостей реалізувати своє право викласти свої аргументи щодо протоколів про адміністративне правопорушення, тому суддя вважає можливим провести розгляд справ за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, суддя виходить з того, що якщо особисто особа не з'явилася у судове засідання, а суддя вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення (постанови), не відкладаючи розгляд справи, то він може вирішити таку справу. При цьому, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності чи її захисника, а можливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні на підставі наявних доказів.
Також суддя враховує той факт, що участь особи в суді при розгляді справи про адміністративне правопорушення вказаної категорії не є обов'язковою.
Таким чином, беручи до уваги розумний строк розгляду справ, відсутність клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а також відсутність обґрунтованого клопотання необхідності відкладення розгляду справ, суддя доходить висновку про можливість та доцільність розгляду справи у відсутність особи, відносно якої складено протоколи.
Дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протоколи про адміністративне правопорушення серії; копію постанови серії ЕНА №4948618 від 11.06.2025 за ч. 2 ст. 126 КУпАП; довідки УПП в Миколаївській області; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції, № 372 від 23.03.2026; переглянувши відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів поліцейських), суддя дійшов таких висновків.
Згідно п. 2.1 "а" Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною п'ятою ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, вчинене повторно протягом року.
Відповідно до постанови серії ЕНА №4948618 від 11.06.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн за фактом керування 11.06.2025 транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення водія на права керування транспортним засобом.
З дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 дійсно за вказаних у протоколі обставин керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія на право керування таким транспортним засобом.
Згідно з довідкою УПП в Миколаївській області від 24.03.2026, транспортний засіб «ВАЗ 21101» н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійсно керувала транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, що вчинено повторно протягом року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.
Таким чином, встановлені суддею обставини вказують на наявність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого їй правопорушення та своїми діями вона вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (повторно протягом року), обставини вчинення адміністративного правопорушення, вважаю за доцільне накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про належність транспортного засобу, на якому було вчинено правопорушення, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, на яку накладено стягнення, підлягає стягненню судовий збір в дохід держави.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя доходить таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Системний аналіз положень ст. 130 КУпАП України, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням/обвинуваченням.
При цьому, кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, що визначено ч. 2 ст. 6 Конвенції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 2, 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ та МВС. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України N 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пунктів 6-8 розділу ІІІ Інструкції, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.
Пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Згідно з пунктами 11, 12 розділу ІІІ Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
При цьому, інкримінована протоколом про адміністративне правопорушення особі відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я спростовується дослідженими в судовому засіданні відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських та висновком КНП "Миколаївський обласний центр здоров'я" МОР № 372 від 23.03.2026, відомості з яких узгоджуються між собою, з яких вбачається, що особа погодилася пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, де їй було запропоновано здати для лабораторних досліджень біологічне середовище у виді сечі, надати яку останній не зміг через відсутність фізіологічного бажання сечовиділення.
При цьому відсутність фізіологічного бажання не є відмовою в контексті положень диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП від проходження огляду, яка за своєю природою є вольовою дією та свідчить на свідоме умисне ухилення особи від проходження огляду на стан сп'яніння. Натомість зазначена у висновку лікаря відсутність фізіологічного бажання сечовиділення особи свідчить про те, що особа не відмовлялася від проходження огляду (не проявляла активних дій), а не могла зробити цього через особливості її організму в даній конкретній ситуації.
При цьому з відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово намагався здати сечу, вживаючи велику кількість води, однак не зміг цього зробити через відсутність фізіологічного бажання сечовиділення.
Тому за вказаних обставин неможливості надання особою для проведення дослідження на виявлення стану наркотичного сп'яніння біологічного середовища у виді сечі, лікар, який проводив огляд, відповідно до пунктів 11, 12 Розділу ІІІ Iнструкції, був зобов'язаний для проведення дослідження взяти в неї інші види біологічного середовища у виді слини та змивів з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а також кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки вищезазначених біологічних середовищ.
Проте з відеозаписів вбачається, що лікарем не була дотримана вказана процедура огляду, а лише зазначено в акті огляду про неможливість встановлення остаточного діагнозу щодо перебування особи в стані наркотичного сп'яніння через відсутність у неї фізіологічного бажання сечовиділення.
Також протокол про адміністративне правопорушення, всупереч вимогам п. 8 Порядку, не містить викладу того, які саме дії вчинялися водієм з метою ухилення від огляду в закладі охорони здоров'я, враховуючи те, що особа фактично прибула з поліцейськими до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, однак не змогла за вказівкою лікаря надати біологічне середовище у виді сечі через відсутність фізіологічного бажання сечовиділення, що не є активною дією особи щодо відмови від огляду, а такий стан залежить від індивідуальних особливостей організму людини.
Відповідно до конституційного принципу, закріпленого в ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Суддя зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою необхідно керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: "ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.
Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
При цьому, суддя звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним достатнім доказом винуватості особи в інкримінованому порушенні, оскільки викладені у ньому обставини вчинення особою діяння мають підтверджуватися сукупністю інших належних та допустимих доказів, які підтверджують винуватість особи в інкримінованому порушенні поза розумним сумнівом, що в даній справі не доведено.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи та оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом, а викладені в протоколі обставини вчиненого діяння не підтверджені достатніми належними та допустимими доказами, а навпаки спростовуються дослідженими судом доказами.
Зазначене є підставою для закриття провадження у зв'язку з недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки до протоколу нього не додано доказів вчинення вказаного правопорушення, що не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованому їй діянні, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Керуючись статтями 36, 247,252,266,280,283,284,285 КУпАП, суддя
постановив:
Справи про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП згідно з протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №622606 від 23.03.2026 (справа №489/2713/26, провадження №3/489/743/26) та серії ЕПР1 №622619 від 23.03.2026 (справа №489/2714/26, провадження №3/489/744/26) - об'єднати в одне провадження, присвоївши єдиний №489/2713/26 (провадження №3/489/743/26).
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач коштів: Миколаївське ГУК /Микол. обл./ 21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300, рахунок отримувача: UA438999980313010149000014001), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.В. Гриненко