26.03.2026
Справа № 489/6984/23
Провадження №2/489/78/26
26 березня 2026 м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Горецькою П.О.,
за участю: позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , представника позивача - Власенко С.О., представниці позивачки за зустрічним позовом - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про реальний поділ майна та виплату грошової компенсації,
зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та виплату грошової компенсації
встановив.
Позивач, через свою представницю - адвокатку Родіонову В.Є., звернувся до суду з позовом, яким просить:
провести реальний поділ спільного часткового майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яке належить їм по частки: - виділити ОСОБА_3 нежитлові будівлі магазину, загальною площею 82,7 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на частку вказаного об'єкту; - виділити ОСОБА_1 нежитлові будівлі магазину, загальною площею 121,6 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за ним право власності на частку вказаного об'єкту;
припинити право власності ОСОБА_1 на частку нежитлової будівлі магазину, загальною площею 82,7 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
припинити право власності ОСОБА_3 на частку нежитлової будівлі магазину, загальною площею 121,6 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_2 ;
виділити ОСОБА_3 компенсацію вартості різниці нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у розмірі 372550,00 грн.;
стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати.
Мотивуючи свої вимоги тим, що він та відповідачка на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.03.2023 у справі № 482/374/21 та витягів з реєстру речових прав на нерухоме майно, є співвласниками по частки магазинів промислових товарів, що розташовані на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Користуватися вказаним майном сумісно не можливо, оскільки кожному з приміщень облаштовано окремі магазини. Оскільки вказані приміщення мають по 1 входу та кімнати розташовані одна за іншою, визначити порядок користування вказаними приміщеннями неможливо з технічних причин та особливостей розташування приміщень. З метою вирішення питання щодо користування майном, що знаходиться у спільній частковій власності, ним неодноразово було запропоновано відповідачці реальний поділ майна, в тому числі з компенсацією більшої частки. Після проведення оцінки майна, 06.11.2023 ним направлено письмову пропозицію разом з витягом до звіту про реальний поділ майна з компенсацією виплати відповідачці її частки у розмірі 327550,00 грн. Проте, відповідачка ігнорує усі його звернення.
Від представниці відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не надано до суду докази про те, чи можливо або неможливо виділити у самостійний об'єкт нерухоме майно, що належить йому на праві спільної власності, яке він бажає реально поділити. Відповідачка категорично не погоджується з тією оцінкою, яка була проведена позивачем, оскільки вона проведена не судовим експертом і не відповідає дійсній ринковій вартості майна. Надані до суду звіти про оцінку майна від 20.10.2023 складені ТОВ «Генеральне бюро технічного планування України експерт» не є висновком експерта у розумінні норм ст.. 102 ЦПК України. Компенсація вартості майна можу бути надана співвласнику лише за його згодою. Припинення права власності відповідачки на частину спірного нежитлового приміщення завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки саме відповідачка увесь час по сьогоднішній день веде там свою підприємницьку діяльність. Доказів того, що припинення права власності відповідачки на частку у спірному нерухомому майні не завдасть істотної шкоди її сім'ї, позивачем не надано. Після виділу частки із спільного нерухомого майна в порядку ст.. 364 ЦК України, право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється та власнику, що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольована від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення, тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна у розумінні ст. 181 ЦК України та п. 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою КМУ «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них» від 08.12.2010 № 1117. З наданих до суду, матеріалів не вбачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 не знаходиться у користуванні позивача, реєстрація земельної ділянки за позивачем відсутня. Також, матеріали справи не містять будь-яких висновків про можливість виділення в натурі частки об'єкта нерухомості іншому співвласнику нежитлового приміщення, що є однією із обов'язкових умов для проведення такого виділу.
Від представниці позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить позовні вимоги задовольнити. Вказує, що позивачем не одноразово надавалися пропозиції відповідачці з приводу мирного врегулювання спору та реального поділу майна. Відповідачка не надала жодного свого варіанту поділу майна та не зазначила жодного варіанту свого бачення щодо вирішення даного спору. Відповідачка заперечує проти розміру компенсації вирахуваної позивачем, однак не надає своїх пропозицій, яку саме суму пропонує компенсувати на її користь. Так само, відповідачка не пропонує й альтернативного варіанту, в якому вона б пропонувала суму компенсації за приміщення та їй було б виділено більшу площу. У сторони відповідача немає жодних доводів, окрім слів, про те, що оцінка не відповідає дійсному розміру вартості майна. Стороною відповідача не надано альтернативного висновку суб'єкта оціночної діяльності, не подано клопотання про проведення судової експертизи в цій частині, тому сторона відповідача не має жодних обґрунтованих доказів щодо своїх доводів та його обґрунтування.
20 жовтня 2025 ОСОБА_3 , через свою представницю - адвокатку Бєлову Р.В., звернулася до суду з зустрічним позовом до відповідача, яким просила:
- провести реальний поділ спільного часткового майна між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яке належить їм по частки;
- припинити право особистої власності ОСОБА_1 на частку нежитлової будівлі магазину, загальною площею 82,7 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1240163 грн. компенсації вартості частки нежитлової будівлі магазину, загальною площею 82,7 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на частку нежитлової будівлі магазину, загальною площею 82,7 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- припинити право особистої власності ОСОБА_1 на частку нежитлової будівлі магазину, загальною площею 121,6 кв.м., на першому поверсі житлового будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1914869 грн. 50 коп. компенсації вартості частки нежитлової будівлі магазину, загальною площею 121,6 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на частку нежитлової будівлі магазину, загальною площею 121,6 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, витрат на проведення експертизи та витрати на правову допомогу адвоката.
Посилаючись на те, що у спільній частковій власності сторін є наступне майно: приміщення магазину промислових товарів, загальна площа 82,7 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 та магазин промислових товарів, загальна площа 121,6 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_2 . Право оренди на вказані нежитлові приміщення перебуває у ОСОБА_3 , а саме, оренди двох земельних ділянок, загальною площею 37 кв.м. по АДРЕСА_3 . Даними приміщеннями користується ОСОБА_3 , оскільки є зареєстрованою фізичною особою-підприємцем. Місцем провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 є АДРЕСА_2 . Відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи, спірні магазини є неподільними, дані два магазина складають один цілий комплекс магазину та мають один вхід, в якому здійснює господарську діяльність ОСОБА_3 одноособово, спільне володіння і користування майном між сторонами є неможливим, а відтак вказане майно підлягає реальному поділу між сторонами, шляхом визнання права власності на цілий комплекс приміщень за позивачем, припинення права спільної сумісної власності за відповідачем та виплатою йому грошової компенсації вартості його частки.
Ухвалою суду від 10.11.2023, позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 30.11.2023, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження, надано дозвіл на внесення коштів на депозитний рахунок.
Ухвалою суду від 12.02.2024, витребувано докази.
Ухвалою суду від 12.02.2024, призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 25.06.2024, поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 24.09.2024, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 31.07.2025, у задоволенні заяв представниці відповідачки про поновлення пропущеного строку та про об'єднання справ в одне провадження, відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.09.2025, ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 31.07.2025 в частині відмови у задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку залишено без змін.
Ухвалою суду від 21.10.2025, у поновленні процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви відмовлено та відкладено розгляд справи.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01.12.2025, ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєві від 21 жовтня 2025 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 10.12.2025, прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву, відкрито провадження у справі, об'єднано первісний позов та зустрічний позов в одне провадження, призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 10.12.2025, зобов'язано ОСОБА_3 внести на депозитний рахунок грошові кошти.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 08.10.2005 по 14.07.2021. Шлюб між сторонами розірвано. В період шлюбу подружжям було набуто нерухоме майно.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.03.2023, визнано об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зокрема:
- приміщення магазину промислових товарів, загальна площа: 82,7 кв.м., на першому поверсі житлового будинку літ А-2, адреса: АДРЕСА_1 ;
- магазин промислових товарів, загальна площа: 121,6 кв.м., на першому поверсі житлового будинку літ А-2, адреса: АДРЕСА_2 ;
Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна колишнього подружжя право власності, зокрема, на:
- частку приміщення магазину промислових товарів, загальна площа: 82,7 кв.м., на першому поверсі житлового будинку літ А-2, адреса: АДРЕСА_1 ;
- частку магазину промислових товарів, загальна площа: 121,6 кв.м., на першому поверсі житлового будинку літ А-2, адреса: АДРЕСА_2 ;
Визнано за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна колишнього подружжя право власності, зокрема, на:
- частку приміщення магазину промислових товарів, загальна площа: 82,7 кв.м., на першому поверсі житлового будинку літ А-2, адреса: АДРЕСА_1 ;
- частку магазину промислових товарів, загальна площа: 121,6 кв.м., на першому поверсі житлового будинку літ А-2, адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набрало законної сили 31.05.2023.
У зв'язку з тим, що відповідачка самостійно користується вказаним майном та він позбавлений можливості розпоряджатись ним як власник за власним розсудом, позивач звернувся з первісним позовом з метою реального розподілу майна та виплатою компенсації за різницю у вартості майна. Відповідачка у зустрічному позові вважала що майно підлягає розподілу шляхом визнання за нею права власності на все майно з виплатою компенсації за припинення права власності ОСОБА_1 на частку у спільному майні.
Норми права та мотиви їх застосування.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті8,9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Згідно статті 370 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п'ята статті 71 СК України).
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).
Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з'ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вже звертав увагу на те, що загальні засади (принципи) цивільного права є фундаментальними, й інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту цих засад (принципів). Останні мають пряму дію, а тому їх слід ураховувати, здійснюючи, зокрема, тлумачення приписів актів цивільного законодавства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц).
Мету, яку переслідує позивач за первісним позовом є поділ спільного сумісного майна подружжя задля можливості самостійно розпоряджатись належним йому на праві власності майном. Таким майном є приміщення магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та приміщення магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , які мають окремі адреси та реєстрацію у реєстрі нерухомого майна, тобто є окремими об'єктами права власності. Однак за рішенням суду належать сторонам по частині кожного приміщення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
24.01.2020 сторони придбали за договором купівлі-продажу приміщення магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_1 , на першому поверсі житлового будинку літ. А-2, загальною площею 82,7 кв.м. Покупцем за даним договором є ОСОБА_4 . Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. та зареєстровано в реєстрі за № 127.
З свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.07.2014 вбачається, що магазин промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 121,6 кв.м. належить на праві власності ОСОБА_3 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.03.2023, визнано об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зокрема:
- приміщення магазину промислових товарів, загальна площа: 82,7 кв.м., на першому поверсі житлового будинку літ А-2, адреса: АДРЕСА_1 ;
- магазин промислових товарів, загальна площа: 121,6 кв.м., на першому поверсі житлового будинку літ А-2, адреса: АДРЕСА_2 ;
Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна колишнього подружжя право власності, зокрема, на:
- частку приміщення магазину промислових товарів, загальна площа: 82,7 кв.м., на першому поверсі житлового будинку літ А-2, адреса: АДРЕСА_1 ;
- частку магазину промислових товарів, загальна площа: 121,6 кв.м., на першому поверсі житлового будинку літ А-2, адреса: АДРЕСА_2 ;
Визнано за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна колишнього подружжя право власності, зокрема, на:
- частку приміщення магазину промислових товарів, загальна площа: 82,7 кв.м., на першому поверсі житлового будинку літ А-2, адреса: АДРЕСА_1 ;
- частку магазину промислових товарів, загальна площа: 121,6 кв.м., на першому поверсі житлового будинку літ А-2, адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набрало законної сили 31.05.2023.
Як вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав, сформованих 03.07.2023, ОСОБА_1 належить на праві спільної сумісної власності частка приміщення магазину промислових товарів, загальна площа: 82,7 кв.м., на першому поверсі житлового будинку літ А-2, адреса: АДРЕСА_1 ; - частка магазину промислових товарів, загальна площа: 121,6 кв.м., на першому поверсі житлового будинку літ А-2, адреса: АДРЕСА_2 .
16 січня 2023 року та 30 жовтня 2023 року позивачем на адресу відповідачки ОСОБА_3 направлено пропозиції про укладення мирової угоди та реальний поділ майна.
Позивач зазначає, що вказані пропозиції відповідачкою залишені поза увагою.
Відповідно до звіту про оцінку майна неживої будівлі магазину, загальною площею 82,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ТОВ «Генеральне бюро технічного планування України експерт», ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 20.10.2023, без ПДВ, складала 1466900, 00 грн., в тому числі частка приміщення магазину промислових товарів становить 733450 грн.
Відповідно до звіту про оцінку майна неживої будівлі магазину, загальною площею 121,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , складеного ТОВ «Генеральне бюро технічного планування України експерт», ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 20.10.2023, без ПДВ, складала 2122000,00 грн., в тому числі частка приміщення магазину промислових товарів становить 1061000,00 грн.
Представниця відповідачки за первісним позовом у відзиві на позовну заяву, зазначала, що надані до суду звіти про оцінку майна від 20.10.2023 складені ТОВ «Генеральне бюро технічного планування України експерт» не є висновком експерта у розумінні норм ст. 102 ЦПК України, тому нею 17 січня 2024 року заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою суду від 12.02.2024, призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі.
Згідно висновку експерта № 125-149 судової будівельно-технічній та оціночно-технічній експертизи від 20.06.2024, провести поділ по частки нежитлового об'єкту магазину промислових товарів площею 82,7 по АДРЕСА_1 на самостійні ізольовані приміщення магазинів, враховуючи планування, об'ємно - планувальні характеристики, інженерні комунікації, згідно ідеальних часток співвласників та наближених до ідеальних часток співвласників, у складі основних і допоміжних приміщень, регламентованих вимогами ДБН В.2.2-23:2009 «Підприємства торгівлі» Наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 січня 2009 № 4 п. 6.1.5, 6.1.7 - технічно неможливо.
Провести поділ по частки нежитлового об'єкту магазину промислових товарів площею 121,6 кв.м. по АДРЕСА_2 на самостійні ізольовані приміщення магазинів, з окремим входом з боку АДРЕСА_3 , враховуючи планування, об'ємно - планувальні характеристики, інженерні комунікації, згідно ідеальних часток співвласників та наближених до ідеальних часток співвласників, у складі основних і допоміжних приміщень, регламентованих вимогами ДБН В.2.2-23:2009 «Підприємства торгівлі» Наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 січня 2009 № 4 п. 6.1.5, 6.1.7 - технічно неможливо.
Ринкова вартість нежитлового приміщення магазину площею 87,2 кв.м. розташованих на першому поверсі 2-х поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 без урахування ПДВ, станом на 01.06.2024 складає 2480326 грн.
Ринкова вартість нежитлового приміщення магазину площею 121,6 кв.м. розташованих на першому поверсі 2-х поверхового житлового будинку по АДРЕСА_2 без урахування ПДВ, станом на 01.06.2024 складає 3829739 грн.
З експертизи вбачається що провести поділ нежитлових об'єктів магазинів промислових товарів площею 121,6 кв.м. по АДРЕСА_2 та площею 82.7кв.м. по АДРЕСА_1 по частці що належать кожному зі співвласників на самостійні ізольовані приміщення магазинів, з окремим входом з боку АДРЕСА_3 , технічно неможливо.
При цьому кожен магазин окремо має свою юридичну адресу та реєстрацію права власності, тому згідно вимог первісного та зустрічного позовів, суду необхідно розглянути доцільність реального поділу вказаного нерухомого майна задля забезпечення прав власників нерухомого майна, пропорційності між припиненням права власності та розміром компенсації за таке припинення.
Позивачка за зустрічним позовом вважає, що оскільки вона веде у спірному нерухомому майні підприємницьку діяльність, то спільне майно необхідно повністю залишити в її власності зі сплатою компенсації за припинення права власності за частку у спільному майні.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого 24.10.2013, між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) 23 вересня 2013 укладено Договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка № 1 площею 20 кв.м. із земельної ділянки загальною площею 37 кв.м. (за функціональним призначенням - землі поточного будівництва), без права передачі її в суборенду та земельна ділянка АДРЕСА_4 для будівництва прибудов та реконструкції і подальшого обслуговування магазину промислових товарів, площею 17 кв.м. із земельної ділянки загальною площею 37 кв.м. (за функціональним призначенням - землі поточного будівництва), розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Строк дії: 23.09.2014.
З витягу з реєстру платників єдиного податку, сформованого 09.09.2020, вбачається, що ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем. Місцем провадження господарської діяльності: АДРЕСА_2 .
При вирішенні даного спору, враховуючи вимоги обох сторін, необхідно встановити, чи можливе спільне користування майном сторонами, чи завдають значної шкоди якійсь зі сторін припинення права власності на частку у спільному майні та чи є доцільною компенсація за таке припинення.
З урахуванням досліджених доказів, предмету та підстав обох позовів суд вважає, зо первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного необхідно відмовити з огляду на таке.
Стягнення на користь відповідачки за первісним позовом компенсації за її частку у праві спільної часткової власності на майно, за умови залишення за нею права власності на інший об'єкт нерухомого майна на думку суду, не становитиме для позивача за первісним позовом надмірний тягар, оскільки він вніс відповідну компенсацію за різницю у вартості нерухомого майна. Також це не суперечитиме принципу пропорційності та не порушуватиме баланс приватних інтересів, оскільки кожен з подружжя матимете у власності об'єкт нерухомого майна.
За обставин цієї справи, дисбаланс у останніх може виникнути якраз у випадку відмови судом у задоволенні позову, оскільки спільне користування нежитловими приміщеннями магазинів неможливе, що підтвердила представниця позивачки за зустрічним позовом, поділ вказаних приміщень відповідно до їх часток неможливий, що фактично призвело одноосібного користування ОСОБА_3 спільною власністю та неможливість такого користування або розпоряджання ОСОБА_1 ..
Також таке стягнення не призведе до порушення права ОСОБА_3 на мирне володіння її майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції), зокрема внаслідок нібито примусового набуття права власності на нежитлову будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_1 і відсутності згоди на виплату компенсації позивачу. Відповідачка є власником цієї речі як такої, яку придбано разом із позивачем під час перебування у шлюбних відносинах. Тому не є примусовим набуттям права приватної власності стягнення з одного співвласника такого майна компенсації на користь іншого співвласника, який відмовляється від своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, щоби врегулювати конфлікт щодо користування та розпорядження нею. Більше того, суд не позбавляє відповідачку її частки у праві на це спільне майно, а через рішення про стягнення на користь останньої відповідної компенсації збалансовує інтереси двох співвласників, які не дійшли згоди щодо долі неподільної речі.
Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (близькі за змістом висновки висловлені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від3 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц і від 9 червня 2021 року у справі № 760/789/19).
У даному випадку, залишення неподільної речі у спільній частковій власності не позбавить того із подружжя, хто фактично користується річчю, можливості це робити надалі. Але інший із подружжя, який формально залишається співвласником, усупереч частинам першій і сьомій статті 41 Конституції України за відсутності окремої домовленості фактично позбавляється можливості такого користування, впливу на долю речі, а також грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.
Також, стягнення на користь відповідачки компенсації за її частку у праві спільної часткової власності на майно не становитиме для позивача надмірний тягар. У спірних правовідносинах сторони не втрачають права власності на неподільну річ, а стають її одноосібним власником.
Таке правозастосування узгоджується з висновками Верхового Суду, викладеними зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року по справі № 209/3085/20, які суд в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 (справа № 209/3085/20, провадження №14-182цс21) дійшла наступного висновку: «вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов'язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.
Тоді як внесення коштів на депозит за припинення права власності на частку у спільному майні є обов'язком позивача який заявляє таку вимогу, в силу приписів ст. 365 ЦК України.
Відтак, зважаючи на те, що сторони мають у власності 1/2 частину нежитлових приміщень магазинів за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , позивач за первісним позовом не має можливості користуватись і розпоряджатись своєю частиною на власний розсуд, оскільки, як зазначає відповідачка, вона веде в даних магазинах свою підприємницьку діяльність, суд вважає що доводи позивача за первісним позовом, щодо реального розподілу об'єктів нерухомого майна з виплатою на користь відповідачки за первісним позовом грошової компенсації за різницю у вартості майна, за наведених обставин, є доцільними та обґрунтованими.
Щодо твердження представниці ОСОБА_3 - адвокати Бєлової Р.В. про те, що спірне майно повинно виділитися ОСОБА_3 з виплатою грошової компенсації на користь ОСОБА_1 з посланням на те, що ОСОБА_3 є ФОП та орендарем земельної ділянки, слід зазначити, що як зазначалося раніше, строк дії договору оренди землі - 23.09.2014. Доказів продовження договору оренди землі суду не надано. Те, що ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем не є пріоритетним правом на виділення їй у власність спірного майна з виплатою грошової компенсації на користь іншої сторони.
Як вбачається з платіжної інструкції № 1 від 17.01.2024 та №1411010011 від 17.10.2025, ОСОБА_1 внесено на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації в Миколаївській області грошові кошти на загальну суму 674706,50грн. в якості грошової компенсації вартості різниці нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 10.12.2025, зобов'язано ОСОБА_3 внести на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 3155032,00 грн. за припинення частки у спільному майні
Станом на день ухвалення рішення ОСОБА_3 зобов'язання не виконала, грошові кошти на депозитний рахунок суду не внесено.
Суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги первісного позову підлягають задоволенню, вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягнення судового збору у розмірі 15140 грн. 00 коп..
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про реальний поділ майна та виплату грошової компенсації - задовольнити.
Провести реальний поділ спільного часткового майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наступним чином:
- виділити ОСОБА_3 нежитлову будівлю магазину, загальною площею 82,7 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на частку вказаного об'єкту;
- виділити ОСОБА_1 нежитлову будівлю магазину, загальною площею 121,6 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за ним право власності на частку вказаного об'єкту.
Припинити право власності ОСОБА_1 на частку нежитлової будівлі магазину, загальною площею 82,7 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинити право власності ОСОБА_3 на частку нежитлової будівлі магазину, загальною площею 121,6 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію різниці вартості нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 та 244/2 у розмірі 674706,50 грн. шляхом перерахування ОСОБА_3 цієї суми з депозитного рахунку ТУ ДСА у Миколаївській області, внесених ОСОБА_1 згідно платіжної інструкції № 1 від 17.01.2024 та квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1411010011 від 17.10.2025.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15140 грн..
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про реальний поділ спільного майна подружжя та виплату грошової компенсації відмовити.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ;
відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .
Повний текст судового рішення складено «21» квітня 2026.
Суддя Н.О. Рум'янцева