Справа № 473/1867/26
"21" квітня 2026 р. Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Булкат М. С., розглянувши заяву адвоката Прутян Олександра Анатолійовича, котрий діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , про забезпечення позову в порядку ч.2 ст.149 та ч.1 ст.150 ЦПК України до подачі позовної заяви,
Відповідно до протоколу від 20 квітня 2026 року автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, судді Булкат М. С. розподілено заяву адвоката Прутян Олександра Анатолійовича, котрий діє в інтересах заявника ОСОБА_1 та який через систему «Електронний суд» звернувся до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову в порядку ч.2 ст.149 та ч.1 ст.150 ЦПК України, до подачі позовної заяви, в якій просить вжити заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
Дана заява про забезпечення позову подана до подання позову до суду.
У заяві про забезпечення позову описано наступне.
Рішенням Вознесенської міської ради від 11.12.2009 № 3 «Про затвердження Генерального плану м. Вознесенська до 2031 р.» затверджено Генеральний план міста Вознесенська на період до 2031 р. та зобов'язано підприємства їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи з будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту, здійснюють окремі види господарської діяльності у будівництві та землекористуванні беззаперечно дотримуватись положень Генерального плану.
На замовлення Відділу містобудування та архітектури Вознесенської міської ради, в рамках реалізації Програми соціально-економічного розвитку м. Вознесенська на 2015 рік, затвердженої рішенням Вознесенської міської ради від 16 січня 2015 Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.04.2026 2 року №3, малим приватним підприємством «Майстерня С» розроблена містобудівна документація «План зонування території (зонінг) м. Вознесенськ Миколаївської області», на підставі договору від 20 липня 2015 року №1-288/07-15.
Рішенням Вознесенської міської ради від 19 березня 2024 року № 26 надано дозвіл Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська» (ЄДРПОУ) на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , приблизною площею 0,8318 га, із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, для передачі у власність.
Рішенням Вознесенської міської ради від 19 липня 2024 року № 49 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська» (ЄДРПОУ) земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,8318 га, із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер земельної ділянки 4810200000:04:006:0045.
Рішенням Вознесенської міської ради від 26.02.2026 № 2 було визнано замовником будівництва по об'єкту: «Капітальний ремонт внутрішньоквартальних комунікацій каналізації К-1 по АДРЕСА_1 » Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради (код ЄДРПОУ 20908003) (рішення додається).
Рішенням Вознесенської міської ради від 26.02.2026 № 5 було затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_2 , та змінено їх цільове призначення на категорію земель житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), а саме: ділянки площею 0,1000 га (к.н. 4810200000:11:056:0008) по АДРЕСА_2 ; ділянки площею 0,0468 га (к.н. 4810200000:04:006:0049) по АДРЕСА_1 ; та ділянки площею 0,0717 га (к.н. 4810200000:04:006:0051) по АДРЕСА_1 . Пунктом 2 вказаного Рішення на власника покладено обов'язок вжити заходів щодо державної реєстрації зміни цільового призначення об'єктів у встановленому законом порядку.
На думку заявника: «Вознесенська міська рада, діючи всупереч положенням Генерального плану та ДБН, реалізувала комплексну схему легалізації комерційної забудови прибудинкової зеленої зони по АДРЕСА_1 . Територія, яка на 65% обтяжена охоронними зонами стратегічних мереж, була передана у власність ОСББ «Мрія Вознесенська» з її подальшим поділом та відчуженням частин ОСОБА_2 для будівництва об'єктів торгівлі. Ключовим інструментом цієї схеми стало Рішення ради № 2 від 26.02.2026 р. про визначення Управління ЖКГ замовником капітального ремонту каналізації К-1. Вказаний акт містить ознаки юридичної дефектності через відсутність конкретної адреси об'єкта, що дозволяє використовувати бюджетні та грантові кошти (проєкт HREF) як приховану субсидію для підготовки інфраструктури приватного забудовника за рахунок громади».
Вивчивши заяву адвоката Прутян Олександра Анатолійовича, котрий діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , суд дійшов наступних висновків.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.
Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід'ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 року (статті 8, 10).
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France»), заява № 23805/94).
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Також і у частині першій статті 13 зазначеного Кодексу визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. А частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частини перша, друга статті 149 ЦПК України).
У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та заборону вчиняти певні дії.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (частини сьома, восьма, одинадцята статті 153 ЦПК України).
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів (частини перша, друга статті 157 ЦПК України).
Судовими рішеннями є: 1) ухвали, 2) рішення, 3) постанови, 4) судові накази. 2. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови (частини перша, друга та четверта статті 258 ЦПК України).
За змістом п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Правові позиції Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі № 755/5333/20, провадження № 61-17180св20, указав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову ключовим є встановлення судом:
1) наявності спору між сторонами;
2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами;
4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Таким чином, наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За загальним принципом цивільного судочинства, який застосовується і при розгляді заяв про забезпечення позову, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12, 81 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів заяви: «позивач, ОСОБА_1 , має намір протягом 10 днів звернутися до суду із позовною заявою до Вознесенської міської ради, Управління Житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська» та ін. … про визнання недійсними рішень та Договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування записів державної реєстрації, зобов'язання припинити дії, вчинити певні дії, тощо. Попередньо предметом позову є захист права на безпечне довкілля, безпеку життєдіяльності та законного інтересу щодо дотримання містобудівної документації (Генплану) територіальною громадою».
Між тим, як вбачається з реєстру судових рішень та вказано в Заяві (сторінка 9; п. 12 Додатків на с. 23), наразі продовжено розгляд справи за позовною заявою про визнання протиправними та скасування рішень від 26.02.2026 № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 і розпорядження від 24.02.2026 № 40-р від 03.03.2026 р., яким затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_2 , та змінено їх цільове призначення на категорію земель житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), а саме: ділянки площею 0,1000 га (к.н. 4810200000:11:056:0008) по АДРЕСА_2 ; ділянки площею 0,0468 га (к.н. 4810200000:04:006:0049) по АДРЕСА_1 ; та ділянки площею 0,0717 га (к.н. 4810200000:04:006:0051) по вул. Героїв України, 9, оскаржується ним в адміністративному порядку (позов ОСОБА_1 від 03.03.2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду).
Вищевказана позовна заява була повернута ухвалою від 06 березня 2026 року у справі № 400/2276/26 Миколаївським окружним адміністративним судом у складі головуючого судді Малих О.В.
Підставою для повернення стало невідповідність ордера вимогам підпункту 12.10 пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення № 41), відповідно до якого ордер повинен містити підпис адвоката, який його видав (у разі здійснення індивідуальної діяльності), або печатку та підпис керівника адвокатського об'єднання.
Суд першої інстанції встановив, що до позовної заяви додано сканкопію ордера серії ВЕ № 1187031 від 03.03.2026, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 27 лютого 2026 року, у якому відсутній власноручний підпис адвоката Прутяна Олександра Анатолійовича у графі «Адвокат». У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що ордер не містить обов'язкових реквізитів та не відповідає вимогам пункту 12 Положення № 41.
Постановою від 14 квітня 2026 року у справі № 400/2276/26 П'ятий апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З цього приводу суд зазначає наступне.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь - який юридичний спір та будь - яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду, особа (позивач) наводить у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес, ким воно порушено та спосіб його захисту.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Так, під предметом позову розуміється матеріально - правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів, а підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Стаття 19 КАСУ визначає справи, що належать до юрисдикції адміністративних судів, зокрема спори фізичних або юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо рішень, дій чи бездіяльності. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, крім тих, які мають вирішуватися в іншому порядку, встановленому законом, або належать до компетенції Конституційного Суду України.
Критеріями належності справи до адміністративного судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч.2 ст.20 КАСУ, зі змінами, внесеними згідно із Законом України №2257 - ІХ від 12 травня 2022 року, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Як вірно визначив позивач, подаючи позов від 03.03.2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду, належним способом захисту прав, які на його думку порушено, зокрема описаних в цій Заяві, є звернення до адміністративного суду. Миколаївський окружний адміністративний суд розглядає справу за позовом ОСОБА_1 від 03.03.2026 року.
Таким чином, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі, зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Виходячи зі змісту Заяви про забезпечення позову, яка подана до пред'явлення позову, її предмет віднесено до юрисдикції адміністративного суду, що виключає її розгляд в порядку цивільного судочинства. Миколаївський окружний адміністративний суд розглядає справу за позовом ОСОБА_1 від 03.03.2026 року.
Враховуючи те, що заява подана до загального місцевого суду, яким є Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області, суд вважає правильним відмовити у прийнятті її до розгляду та роз'яснити заявнику, що належним способом захисту прав, які на його думку порушено, зокрема описаних в цій Заяві, а також звернення за забезпеченням позову, є звернення до адміністративного суду.
Згідно ч. 7 статті 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 153, 260, 353 - 355 ЦПК України, суддя
Відмовити у забезпеченні позову за заявою адвоката Прутян Олександра Анатолійовича, котрий діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , про забезпечення позову в порядку ч.2 ст.149 та ч.1 ст.150 ЦПК України до подачі позовної заяви.
Роз'яснити заявнику ОСОБА_1 , що належним способом захисту прав, які на його думку порушено, зокрема описаних в цій Заяві, а також звернення за забезпеченням позову, є звернення до адміністративного суду - Миколаївського окружного адміністративного суду, в порядку, передбаченому КАС України.
Апеляційна скарга може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя М. С. Булкат