Справа № 459/329/26
Провадження № 2/459/110/2026
21 квітня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.
з участю секретаря судового засідання Фецан Ю. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 530531-КС-001 від 21.03.2025 в розмірі 37290 грн, з яких: 11000 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 18590 грн - суми прострочених платежів по процентах, 5500 грн - суми заборгованості за відсотками відповідно до ст 625 ЦКУ, 2200 грн - суми прострочених платежів за комісією.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.03.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем було укладено Договір № 530531-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Договору відповідачу надано грошові кошти у розмірі 11000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № 5167-8032 6973-0029. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 20000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 . Зважаючи на те, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 530531-КС-001 про надання кредиту в розмірі 37290 грн. Тому просить позов задовольнити.
Ухвалою від 02.02.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд.
18.02.2026 відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому заперечує факт укладення спірного кредитного договору в електронному вигляді, відповідно також погодження з відповідачем процентних ставок, строку кредитування, комісій та штрафних санкцій. Вважає безпідставним нарахування процентів за ст. 625 ЦКУ у розмірі 5500 грн, оскільки таке здійснювалося в період дії воєнного стану, що суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Просила відмовити в стягненні комісії у розмірі 2200 грн, запевняючи, що кредитором було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, тому положення (вимоги) щодо обов'язку сплачувати плату (комісію) за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними. Вважає заявлений розмір заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 18590,00 грн не співрозмірним сумі кредиту в розмірі 11000,00 грн, що суперечать принципам розумності та добросовісності. У зв'язку з чим, просила зменшити розмір стягуваних відсотків до суми тіла кредиту. Звертає увагу, що відсутні будь-які докази перерахування їй коштів позивачем. Враховуючи наведене, просила відмовити у задоволенні позову.
20.02.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій останній зазначає, що у візуальній формі послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та відповідача щодо укладення Кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора вважає належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору. До позовної заяви був доданий витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця "Анкета клієнта", відповідно до якого Позичальником був зазначений номер банківської картки НОМЕР_2 для перерахування на цю картку кредитних коштів за Кредитним договором. Розрахунок заборгованості за Кредитним договором та доказ перерахування кредитних коштів є належними та допустимими доказами перерахування кредитних коштів відповідачу та є документами первинної бухгалтерської документації. Всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором встановлені у Кредитному договорі. Позивач не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору. Посилання Позичальника на загальний принцип «розумності та добросовісності» не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом. ТОВ «Бізнес Позика» є небанківською установою, яка правомірно встановила у своїх Кредитних договорах саме комісію за надання кредиту, а не комісію за обслуговування/користування кредиту.
Представник позивача просив справу розглядати у його відсутності.
Відповідач у судові засідання, призначені на 06.03.2026, 17.04.2026 не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про розгляд даної справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.
У відповідності положень ст. 247, ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.
Судом встановлено, що 21.03.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладено Договір №530531-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), який підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-8641, відповідно до умов якого розмір кредиту становить 11000,00 грн; строк, на який надається кредит 24 тижні; дата повернення кредиту 05.09.2025; стандартна процентна ставка за кредитом в день 1%, фіксована; комісія за видачу кредиту - 2200,00 грн; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 27141,58 грн.
Сторонами погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
До вказаного договору додані правила надання споживчих кредитів для продуктів «Кредит 4 місяці» та «Кредит 6 місяців» ТОВ «Бізнес Позика», візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта.
З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається порядок дій здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення.
Як встановлено з анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com), ОСОБА_1 вказала свої особисті дані, зокрема, адресу реєстрації та проживання, РНОКПП, дані паспорта, електронну адресу, номер мобільного телефону та банківської картки для перерахунку коштів, що є підтвердженням здійснення нею процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно із підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, на картковий рахунок № НОМЕР_3 відповідача 21.03.2025 о 13:52 год. здійснено перерахунок коштів у розмірі 11000,00 грн, згідно з кредитним договором №530531-КС-001 від 21.03.2025.
На виконання ухвали суду АТ «Ощадбанк» було надано платіжну інструкцію про зарахування ОСОБА_1 11000 грн на відкритий на її ім'я рахунок № НОМЕР_4 до якого було емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 та виписку по вищезазначеному банківському рахунку за період з 21.03.2025 по 26.03.2025, яким також підтверджується зарахування ОСОБА_1 коштів у сумі 11000 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом у гривні, станом на 08.01.2026 заборгованість відповідача за договором №530531-КС-001 від 21.03.2025 становить 37290 грн, з яких: 11000 грн кредит, 18590 грн відсотки, 5500 грн відсотки відповідно до ст 625 ЦКУ, 2200 грн комісія, що також підтверджується довідкою про стан заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 08.01.2026.
Відповідач заперечує факт укладення спірного кредитного договору та отримання нею кредитних коштів. Такі пояснення ОСОБА_1 суд вважає необгрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
У п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.3Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підписавши вищевказаний Договір електронним підписом відповідачка добровільно погодилась у письмовому вигляді на умови кредитування. Зокрема, з форми послідовності дій клієнта при укладенні договору №530531-КС-001 від 21.03.2025, в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця вбачається, що клієнт, використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС, зайшов у особистий кабінет, надав всю необхідну інформацію для формування товариством належної пропозиції клієнту, ознайомився з паспортом споживчого кредиту та підписав паспорт одноразовим ідентифікатором. Товариство направило (розмістило) клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору, ознайомився із офертою та прийняв її, підписавши Договір одноразовим ідентифікатором «UA-8641». Одноразовий ідентифікатор направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер, який вказувався ним при реєстрації на сайті. Відповідачка підписала акцепт одноразовим ідентифікатором, опісля відбулося формування підписаного Договору. В особистому кабінеті відповідачки виведено договір для перегляду та скачування.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується укладання між сторонами Договору, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету вищевказаний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Безпідставним є посилання ОСОБА_1 на відсутність підтвердження отримання нею кредитних коштів, оскільки такі спростовуються, зокрема, платіжною інструкцією про зарахування ОСОБА_1 11000 грн на відкритий на її ім'я рахунок до якого було емітовано зазначену нею в особистому кабінеті банківську платіжну картку.
Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений Договір, відповідно до якого відповідачка отримала грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в даному Договорі.
При цьому ОСОБА_1 на спростування доводів ТОВ «Бізнес Позика» щодо перерахунку кредитних коштів у розмірі, зазначеному в договорі, не надано жодних доказів того, що вказані кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі. Оспорюючи перерахування кредитних коштів, відповідач не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них.
Доводи ОСОБА_1 на недостовірність долучених до позовної заяви документів є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Судом встановлено, що кредитний договір було укладено між сторонами в електронній формі, позовну заяву та додані до неї докази сформовано в системі «Електронний суд», що передбачає накладення кваліфікованого електронного підпису, тому суд дійшов висновку, що докази подані позивачем з дотриманням вимог ч. 2 ст. 100 ЦПК України, тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів подані докази, оскільки вони не є їх паперовою копією.
Згідно з частиною першою статті 526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
На час розгляду справи відповідачкою не надано відомостей, що свідчать про погашення вищевказаної заборгованості та про причини несвоєчасного погашення такої у добровільному порядку.
Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.
Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов'язання належним чином не виконала, кредит не повернула, що призвело до виникнення заборгованості.
Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 18590 гривень суд враховує наступне.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Судом встановлено, що сторони Договору погодили, що стандартна процента ставка за кредитом: в день в день 1 % фіксована ( п. 2.4 Договору).
Відповідно до умов Договору загальний строк кредитування - 24 тижні, дата видачі кредиту 21.03.2025, дата повернення кредиту 05.09.2025 (п.п. 2.3, 2.13, 2.14 Договору).
За розрахунком позивача, заборгованість за процентами, які нараховані за період з 21.03.2025-05.09.2025 (нараховані за 24 тижні, тобто в межах строку кредитування) становить 18590 грн.
Наведене свідчить про наявність у ТОВ «Бізнес Позика» права на нарахування процентів за стандартною процентними ставками за користування кредитом, оскільки такі нарахування відбувались в порядку, передбаченому Договором та у межах строку кредитування, з умовами якого позичальник був ознайомлений.
Отже, доводи відповідача про заявлений позивачем розмір заборгованості процентів, який вона вважає не співрозмірним сумі кредиту та таким, що суперечать принципам розумності та добросовісності не заслуговують на увагу суду.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11000 грн - тіло кредиту та 18590 грн - нарахованих відсотків, тому в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.
ОСОБА_1 вважає безпідставним нарахування процентів за ст. 625 ЦКУ у розмірі 5500 грн, оскільки таке здійснювалося в період дії воєнного стану, що суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Суд погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.
У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Оскільки, кредитний договір №530531-КС-001 був укладений відповідачем 21.03.2025, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 5500 грн не підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, відповідач просила відмовити в стягненні з неї комісії у розмірі 2200 грн, запевняючи, що кредитором було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, тому положення (вимоги) щодо обов'язку сплачувати плату (комісію) за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.
Представник позивача в свою чергу стверджує, що ТОВ «Бізнес Позика» є небанківською установою, яка правомірно встановила у своїх Кредитних договорах саме комісію за надання кредиту, а не комісію за обслуговування/користування кредиту та просить таку стягнути з відповідача в сумі 2200 грн.
Згідно п.2.5 Договору комісія за видачу кредиту: 2200 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов Договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 2200 грн., встановлена в п. 2.5 Договору, є платою безпосередньо за надання кредиту позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що положення Договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 2200 грн суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними, а відтак відсутні підстави для стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» вищезазначеної заборгованості за комісією за надання кредиту.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме зі ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №530531-КС-001 від 21.03.2025 в розмірі 29590 грн, з яких: 11000 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 18590 грн - суми прострочених платежів по процентах.
Беручи до уваги часткове задоволення позову, керуючись положенням ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2112,61 грн судового збору згідно з таким розрахунком: 29590 (сума задоволених позовних вимог)*100/37290 (сума заявлених позовних вимог) = 79,35% (частина задоволених позовних вимог); 2662,4*79,35%/100%= 2112,61 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» суму заборгованості за договором №530531-КС-001 від 21.03.2025 в розмірі 29590 грн, з яких: 11000 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 18590 грн - суми прострочених платежів по процентах.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2112,61 грн судового збору.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.04.2026.
Суддя: М. Д. Новосад