Справа № 465/2051/26
Провадження 2-о/465/179/26
Іменем України
21.04.2026 року м. Львів
Франківський районний суд міста Львова в складі:
головуючого судді Гулієвої М.І.
з участю секретаря судових засідань Столярської Ю.Є.
представника заявника ОСОБА_1
представника заінтересованої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , з участю заінтересованої особи - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення ,-
заявницязвернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення- факту приналежності правовстановлюючого документу. Заяву обгрунтовує тим, що ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними документами. Зокрема, згідно свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 вищезазначена квартира належала на праві спільної сумісної власності заявниці та її чоловіку ОСОБА_4 . Після звернення заявниці до заінтересованої особи для вчинення реєстраційних дій щодо вищевказаної квартири, прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв'язку з наявністю розбіжностей щодо прізвища заявниці, а саме- відповідно до заяви та паспорту прізвище заявниці значиться " ОСОБА_5 ", а відповідно до свідоцтва " ОСОБА_6 ". Зазначає, що встановлення юридичного факту приналежності документу необхідне заявниці для усунення помилки і внесення відповідного запису в реєстр речових прав на нерухоме майно, що не пов'язано з наступним вирішенням спору про право. На переконання заявниці помилка в написанні її прізвища, без однієї букви "л", була допущена при перекладі її прізвища з російської мови на українську мову. Відтак, просить встановити факт, що свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , належить ОСОБА_3 .
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.03.2026 відкрито провадження, цивільну справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник заявниці надав аналогічні пояснення, викладені в заяві, заяву підтримує та просить таку задоволити.
Представник заінтересованої особи при вирішенні заяви покладається на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.
Згідно копії паспорта серії НОМЕР_2 заявниця ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 з 24 лютого 1983 року.
Дана обставина підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім"ї та прописку №151, виданої 13.05.2015 директором ЛКП "Вулецьке" Костиком О.І.
Крім того, заявницею до матеріалів справи долучені копії свідоцтва про народження № НОМЕР_3 , виданого 05.05.1960, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 24.11.1998, пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , свідоцтва про право на спадщину за законом №1678 від 11.12.2025, видані на ім"я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого 02.02.1983 вбачається, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 02 лютого 1983 року укладено шлюб, після укладення шлюбу дружині залишено прізвище " ОСОБА_5 ".
Згідно свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на квартиру (будинок), виданого 13.11.1997 Виконкомом Львівської міської ради народних депутатів, квартира за адресою АДРЕСА_2 на праві спільної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Дана обставина підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №456109701 від 11.12.2025.
Згідно письмового рішення від 02.01.2026 №82719689 державного реєстратора прав на нерухоме майно А. Канюги, заявниці відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою у зв"язку із наявними розбіжностями у прізвищі заявниці, зокрема у свідоцтві зазначено прізвище заявниці " ОСОБА_6 " замість правильного " ОСОБА_5 ".
Суд вважає встановленим, що розбіжності в написанні прізвища заявниці у свідоцтві про право власності на квартиру виникли внаслідок некоректного перекладу з російської на українську мову.
Зважаючи на досліджені в судовому засіданні документи, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 належить відповідне свідоцтво на право власності на квартиру.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом частини 3 статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заявники й залучені до участі у справі заінтересовані особи вправі відповідно подавати докази на підтвердження обґрунтованості чи необґрунтованості заяви про встановлення факту, що розглядається судом, брати участь у дослідженні обставин справи, оскаржувати рішення і ухвали, вчиняти інші процесуальні дії.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них дані не відповідають записам вихідних документів, а установи, які видали ці документи не можуть виправити допущені в них помилки, то відповідно до п.6 ч.1ст. 256 ЦПК України (стара редакція ЦПК), громадяни мають право на звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Встановлення даних фактів має юридичне значення для заявниці, напряму впливає на її право володіння, користування та розпорядження майном, яке їй належить.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про необґрунтованість заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та спростовували б доводи, викладені заявницею .
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначено у ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зроблено визначення, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 293, 294, 319 ЦПК України, суд -
вирішив:
заяву задоволити.
Встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на квартиру (будинок), виданого 13 листопада 1997 року Виконкомом Львівської міської ради народних депутатів, згідно якого квартира за адресою АДРЕСА_2 на праві спільної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, юридична адреса: м. Львів, вул. Городоцька, буд.299, код ЄДРПОУ 26526811.
Суддя М. І. Гулієва