Справа № 404/816/26
Номер провадження 1-кс/404/1409/26
20 квітня 2026 року м. Кропивницький
Слідчий суддя Фортечного районного суду у місті Кропивницькому ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_4 від 20.03.2026 року про відмову у визнанні потерпілим по кримінальному провадженню №42025120000000163 від 25.11.2025 року, за ч. 1 ст. 366 КК України, -
ОСОБА_3 подав слідчому судді скаргу про скасування постанови слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_4 від 20 березня 2026 року про відмову у визнанні потерпілим по кримінальному провадженню №42025120000000163.
Скаржник подав заяву про вирішення вимог без його участі, заявлені вимоги підтримав.
Слідчий і прокурор викликались, не з'явились.
Третій слідчий відділ (з дислокацією в м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Миколаєві проводить досудове розслідування по кримінальному провадженню №42025120000000163 за ч. 1 ст. 366 КК України.
Обставинами, які підлягають обов'язковому доказуванню у цьому провадженні є: можливе незаконне затримання ОСОБА_3 шляхом підробки документів працівниками поліції.
13.01.2026 року скаржник подав заяву про визнання його потерпілим, але 16 січня 2026 року старшим слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 було повідомлено, що ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні заяви про залучення в якості потерпілого в кримінальному провадженні №42025120000000163.
04.03.2026 року на підставі ухвали Фортечного районного суду м. Кропивницького зобов'язано слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією в у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 13.01.2026.
20.03.2026 року слідчий виніс постанову якою відмовив у задоволенні клопотання, оскільки ОСОБА_3 не подав доказів спричинення шкоди.
Заявник не погодився з результатом розглядуподаного ним клопотання та відповідно ч. 1 ст. 304 КПК України подав слідчому судді скаргу, в якій просить визнати незаконною і скасувати постанову слідчого.
Пункт 7 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачає можливість оскаржити процесуальне рішення слідчого особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, отже скаржник вправі подати слідчому судді заявлену ним вимогу.
Згідно ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що підлягають доказуванню.
Обставиною, яка підлягає доказуванню є: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; обставини які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; предмет кримінального правопорушення, знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
На слідчого покладається обов'язок зібрати і перевірити докази (ст. 92 КПК України).
Процесуальне рішення приймається у формі постанови, яка має відповідати вимогам, передбаченим ст. 110 КПК України.
Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: змістобставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процессуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенціїзгідноіз законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
Будь-яке процесуальне рішення повинно бути: законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є процесуальне рішення ухвалене компетентним суб'єктом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є процесуальне рішення ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є постанова, в якій наведені належні і достатні мотиви та підстави її ухвалення.
Дізнавач, слідчий, прокурор обґрунтовує процесуальне рішення лише тими доказами, які були предметом дослідження під час досудового розслідування, та оцінює ці докази за своїм внутрішнім переконанням, що базується на всебічному, повному й об'єктивному аналізі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Правова визначеність являє собою вимогу до органів державної влади, здійснення правозастосовної діяльності. Реальне існування правової визначеності зумовлює довіру суспільства до діяльності держави, належне ставлення до права та закону. Практика Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) та Верховного Суду використовує такі складові як "непорушність прав", "якість та точність закону", "законні очікування".
Непорушність гарантованих прав та свобод людини: кожен повинен бути впевнений в тому, що гарантовані йому права є непорушними та підлягають належному захисту (ст.ст.21, 22, 64 Конституції України).
Якість, однозначність, точність формулювань правових норм: Венеціанська комісія у своїй доповіді від 04 квітня 2011 року "Верховенство права" вказала, що закон має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку. Національний закон не може розглядатися, якщо його не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, передбачити наслідки своєї поведінки. "Якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, визначати чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб.
Передбачуваність, коли особа переконана у досягненні запланованого результату, має легітимні (законні) очікування, діючи згідно з нормами права, їй має бути гарантований захист цих очікувань.
Під час винесення оскаржуваної постанови слідчий не дотримався принципу юридичної визначеності, законності, обґрунтованості та вмотивованості прийнятого ним процессуального рішення, оскільки не вказав обставин, які йому доручили розслідувати та підлягають перевірці правоохоронним органом.
Стала практика застосування ЄСПЛ свідчить про необхідність дотримання процесуальної вимоги ст. 3 Конвенції, як адекватність проведення досудового розслідування, шляхом залучення потерпілого до проведення розслідування. (рішення ЄСПЛ: «Р.Р. і Р.Д. проти Словаччини» 2020 рік, параграф у рішенні № 178; «Буїд проти Бельгії» 2015 рік, параграф 122 у рішенні; «Х та інші проти Болгарії» 2021 рік параграф №189 у рішенні.У національному законодавстві вказане правило закріплено у загальній засаді кримінального провадження, як публічність ст.9 та ст.25 КПК України, коли прокурор і слідчий зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального провадження та особи яка його вчинила і таку первинну інформацію можна отримати виключно зі змісту показів потерпілої особи.
Насамперед на представника сторонни обвинувачення покладається процесуальний обов'язок зібрати, перевірити докази на підтвердження обставин, що підлягають перевірці. Разом з цим слідчий хибно переклав власний обов'язок на особу, яка звернулась до правоохоронного органу за захистом порушеного права.
Текст оскаржуваної постанови не містить назв слідчих дій та переліку зібраних доказів, на підставі яких слідчий мав право наперед стверджувати про відсутність у особи прав потерпілого.
Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Неналежний контроль та відсутність перевірки законності затриманням особи може негативним чином позначитися на дотриманні прав і свобод особи, діяльності сторони обвинувачення та на кінцеве процесуальне рішення у справі.
Неодмінною вимогою загального принципу правової визначеності є наявність у національному законодавстві чітко сформульованих умов, за яких здійснюється позбавлення свободи та забезпечення передбачуваності застосування закону. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко й Мартиненко проти України» від 10.03.2010 року зазначено, що ч. 3 ст. 5 Конвенції гарантує захист від свавільного чи безпідставного затримання. Ця норма має на меті за потреби забезпечити негайну перевірку контролю законності затримання. Зміст ч. 4 ст. 5 Конвенції передбачає право на судовий контроль стосовно дотримання процесуальних і матеріальноправових умов, які є неодмінними умовами забезпечення «законності» затримання. Відповідно до ст. 206 КПК України, загальними обов'язками слідчого судді є контроль за додержанням прав затриманих осіб. Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доправлений до суду для вирішення питання про законність та обґрунтованість такого затримання. Підозрюваний має право вимагати перевірки обґрунтованості затримання . У вирішенні питання про додержання прав особи слідчий суддя повинен керуватися як національним законодавством, так і практикою ЄСПЛ.
Процедура «HabeasCorpusAct» традиційно вимагає перевірки законності затримання. Звільнення затриманого без перевірки законності затримання суперечить процедурі «HabeasCorpusAct». Позитивний обов'язок держави вимагає вчасного реагування держави на скарги затриманого, наприклад. З цього моменту затримання особа перебуває під захистом держави, і в такому випадку на державу покладається обов'язок перевірки. Залученість потерпілого та реагування на скарги затриманого суттєво впливає на ефективність подальшого розслідування і гарантією добросовісності державної влади та зменшують ризики порушення ст. 3 Конвенції.
Частина 5 ст. 55 КПК України зобов'язує слідчого винести мотивовану постанову за наявності очевидних і достатніх підстав вважати, що особі шкоду не завдано.
Всупереч цьому, без наявних очевидних і достатніх підстав слідчий виніс не вмотивовану постанову, яка суперечить пунктам 2, 3 ч. 5 ст. 110 КПК України, оскільки мотивувальна частина постанови повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. Перерахованих складових оскаржувана постанова не містить, отже підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За результатами розгляду скарги на рішення, дії під час досудового розслідування може бути постановлена ухвала про скасування рішення слідчого, зобов'язання вчинити певну дію (ч. 2 ст. 307 КПК України).
Строк звернення до суду не пропущений, оскільки скаргу подано протягом десяти днів після отримання копії оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 303-307 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_4 від 20.03.2026 року про відмову у визнанні потерпілим по кримінальному провадженню №42025120000000163 від 25.11.2025 року, за ч. 1 ст. 366 КК України, - задовольнити.
Постанову слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_4 від 20.03.2026 року про відмову у визнанні потерпілим по кримінальному провадженню №42025120000000163 від 25.11.2025 року, за ч. 1 ст. 366 КК України, - скасувати.
Протягом одного дня з моменту одержання ухвали слідчого судді зобов'язати особу, якій доручено проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №42025120000000163 визнати ОСОБА_3 потерпілим по даній справі.
Ухвала слідчого судді не оскаржується в апеляційному порядку. Заперечення на ухвалу слідчого судді можуть бути подані під час підготовчого судового засідання (ч. 3 ст. 307 КПК України).
Слідчий суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького ОСОБА_1