Справа № 390/569/26
Провадження № 2-а/390/6/26
20.04.26 Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі головуючої судді Підгірської Г.О., розглянувши в місті Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Садовського Микити Олександровича - сержанта поліції, поліцейського 2 го взводу 7 роти 4 батальйону ПОЛК -1 УПП м Києві, про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі протиправною, скасування постанови;-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів скасування постанови серії ЕНА № 6711079 від 23.02.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 140 КУпАП та закриття провадження по справі.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 23.02.2026 відповідачем було складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА 6711079, відповідно до якої 23.02.2026 водій керував автобусом при цьому здійснював перевезення пасажирів за маршрутом Київ-Харків без узгодженої уповноваженим органом Національної поліції України схеми маршруту руху та розкладу руху, чим порушив п.32.2. ПДР за що передбачена відповідальність за ст. 140 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Із зазначеною постановою позивач ОСОБА_1 не погоджується в повному обсязі, вважає її протиправною, а отже такою, що підлягає скасуванню, а адміністративна справа підлягає закриттю.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідно до частини 2 ст. 140 КУпАП, порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об'єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування - тягне га собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, одним із порушень, передбаченого диспозицією вказаної правової норми, є порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.
П. 2.1 (г) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) передбачає, що водій зобов'язаний мати при собі на маршрутних транспортних засобах схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил.
П. 32.2 ПДР передбачає, що з уповноваженими підрозділами Національної поліції узгоджуються:
а) технічні вимоги, конструкція та встановлення на транспортних засобах спеціальних звукових і світлових сигнальних пристроїв (крім встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком “Діти»), світлових покажчиків та розпізнавальних знаків автомобілів аварійної служби, а також нанесення білих смуг під нахилом на зовнішніх бокових поверхнях транспортних засобів; (№ 1376 від 09.12.2022);
б) переобладнання транспортних засобів.
З територіальними органами з надання сервісних послуг МВС узгоджуються також інші питання, передбачені законодавчими актами.
Таким чином, п. 32.2 ПДР України не передбачає обов'язку погоджувати схему руху із органами Національної поліції.
З органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.
Постанова КМУ N176 від 18.02.1997, регламентує Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.
Відповідно до цієї постанови схема руху за маршрутом, за яким здійснювалося перевезення позивачем, також не потребує погодження з органами Національної поліції, оскільки така вимога у Постанові КМУ N176 відсутня.
Постанова КМУ N176 від 18.02.1997 передбачає погодження схеми руху з органами Національної поліції лише у випадку перевезення організованих груп дітей (п. 69 Правил).
Оскільки позивач не здійснював перевезення організованих груп дітей, вимога погоджувати схему руху із відповідними органами Національної поліції на нього не розповсюджується.
Отже, в описаній відповідачем у постанові ситуації відсутня подія адміністративного правопорушення.
Аналіз положень законодавства, а саме: Постанови КМУ N176 від 18.02.1997, ЗУ «Про автомобільний транспорт» та інших підзаконних нормативних актів, які регламентують порядок здійснення регулярних автомобільних перевезень, у сукупності з аналізом ч. 2 ст.140 КУпАП свідчить, що суб'єктами правопорушень, передбачених ч.2 ст.140 КУпАП можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції, зокрема здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування (якщо таке вимагається) покладається на посадових осіб підприємства, яке є автомобільним перевізником (як це, наприклад, прямо зазначено в п. 69 Правил), а не на позивача як водія маршрутного транспортного засобу, оскільки у останнього відсутні відповідні обов'язки і повноваження.
Отже, в діях водія ОСОБА_1 відсутня подія адміністративного правопорушення. Аналогічна позиція була висловлена Другим апеляційними судом у постанові від 25.11.2020 року по справі N? 552/3082/20 (справа також стосувалась діяльності ТОВ Зелений слон 7).
Законом України "Про національну поліцію" чітко визначені підстави, межі та спосіб обмеження вільного пересування громадян. Так, у статті 35 цього Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби, поінформувавши водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знарядя учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
3 викладеного вище зрозуміло, що позивачем не було порушено норми ПДР, автобус не має технічних несправностей, або їх очевидних ознак, інші підстави для зупинки, визначені законом, також не мали відношення до позивача, тому позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 12.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
25.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити повністю в задоволенні позовних вимог (а.с.23-31).
Позивач в судове засіданні не з'явився, у позовній заяві зазначив, що розгляд справи провести без його участі (а.с.5).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився причин неявки не повідомив, у своєму відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводили за його відсутності.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи зазначені обставини, суд вирішив розглядати справу у відсутності позивача та відповідача.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Матеріалами справи встановлено, що позивач є водієм механічного транспортного засобу - автобусу S 416GT-HD, з номерним знаком НОМЕР_1 .
Згідно санкції частини другою статті 140 КУпАП суб'єктом вчинення правопорушення може бути як громадяни так і посадові особи, громадяни - суб'єктів господарської діяльності.
Згідно статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством
України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб. квитково-касовий лист. схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду
- посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Згідно п. 2.1 «г» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: на маршрутних транспортних засобах схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожне перевезення небезпечних вантажів документацію відповідно до вимог встановлених Законами України "Про автомобільний транспорт", «» та «Про перевезення небезпечних вантажів".
Відповідач 2 поліцейський 2 го взводу 7 роти 4 батальйону ПОЛК -1 УПП м Києві. ОСОБА_2 , діючи згідно Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 та до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", зафіксував подію на нагрудний відеореєстратор, відеозапис якого додано на оптичному диску до відзиву.
З відеозапису вбачається, позивач дійсно не надав працівникам поліції будь-яких документів, які підтверджують погодження маршрутів руху під час здійснення регулярних пасажирських перевезень.
Згідно ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. На відео записі позивач підтвердив, що не може надати поліцейським документів, які б підтверджували погодження маршрутів руху з уповноваженими органами Національної поліції під час здійснення регулярних пасажирських перевезень. Більше того, в позові позивач зазначає, що таке погодження нормативно не передбачено.
Відповідно до абзацу сьомого частини першої статті 52-3 КУпАП до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належить здійснення контролю за безпекою дорожнього руху під час надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів, у тому числі небезпечних, додержанням законодавства у зазначеній сфері, розробленням і видачею в установленому порядку документів щодо погодження маршрутів руху транспортних засобів з уповноваженими органами Національної поліції під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів.
Відповідно до п.1.2 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 № 278 перевізник - юридична або фізична особа, яка на підставі одержаної ліцензії надає послуги з перевезення пасажирів автобусами. Згідно п. 1.3 цього автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху. У відповідності до п. 1.4 Порядку схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України. В пункті 2.12 Порядку прямо зазначено, що паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень (у частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) погоджується уповноваженим затвердження паспорта автобусного (пункт 2.13) підрозділом Національної поліції України.
Як вбачається із затвердженого зразка паспорта автобусного маршруту регулярних перевезень, він погоджується уповноваженим підрозділом Національної поліції.
Позивач не пред'явив такого паспорта автобусного маршруту, та цього факту він не заперечував.
Отже, дії поліцейських під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності були повністю законними, а оскаржувана постанова є правомірною, оскільки винесена уповноваженим на це працівником Національної поліції за недотримання вимог законодавства України в сфері пасажирських перевезень.
Посилання позивача на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020р. в справі N 552/3082/20, по аналогічному спору, не приймається судом, оскільки протягом періоду часу з 2020 року по теперішній час відбулися зміни у нормативно-правовому врегулюванні пасажирських перевезень по території України, які стосуються змін у розробленні та затвердженні паспорта автобусного маршруту та ліквідацією Державної автомобільної інспекції МВС України, де зокрема на підставі Наказу Міністерства інфраструктури України від 14.09.2022 N 700 - п. 3.4 Порядку зазнав змін та його викладено іншій редакції: «Уповноважений підрозділ Національної поліції України розглядає протягом 30 днів та в цей самий строк погоджує паспорти маршрутів (у частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) за умови дотримання вимог безпеки перевезень або надає обґрунтовану письмову відповідь із зазначенням причин відмови в погодженні ...».
Отже, позивач, будучи водієм пасажирського автобусу, має бути обізнаним стосовно переліку документів, які він має при собі мати та пред'являти на вимогу працівника поліції. Також водій пасажирського автобусу, перебуваючи в трудових відносинах із своїм роботодавцем - перевізником, не позбавлений права звертатися із повідомленнями або заявами до свого керівництва про необхідність дотримання встановленого порядку перевезення пасажирів, комплектності документів або відмовитися виконувати перевезення до вирішення даного питання.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимогзаконодавства України, не розраховуючи на те, що факт вчинення правопорушення не буде належним чином зафіксований.
Відповідно до статті 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, обставини на підставі яких складена оскаржувана постанова, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений відповідачем 2 ОСОБА_2 - сержанта поліції, поліцейського 2 го взводу 7 роти 4 батальйону ПОЛК -1 УПП м Києві, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Та відповідно до норм чинного законодавства поліцейський вмотивовано виніс оскаржувану постанову за ч. 2 ст. 140 КУпАП.
Відповідно до ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна /умисна або необережна/ дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.ст.151, 247 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Як вбачається з оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, то така відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, а посилання позивача на незаконні дії відповідачів не знайшли свого підтвердження в суді.
З огляду на наведене вище, в суду не виникає жодних сумнівів в достовірності та істинності викладених старшим відповідачем обставин в оскаржуваній ОСОБА_1 постанові серії ЕНА № 6711079 від 23.02.2026.
Таким чином, аналізуючи наведене вище та даючи оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставні та не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 2,6-10,77,205,229,241-246,249,255,257,263,295,382 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м Київ, вул. Федора Ернеста, 3), ОСОБА_2 сержанта поліції, поліцейського 2 го взводу 7 роти 4 батальйону ПОЛК -1 УПП м Києві (03048, м. Київ, вул. С. Хороброго, 9) про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі протиправною, скасування постанови - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У порядку пункту 4 частини п'ятої статті 246 КАС України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації ( АДРЕСА_1 ;
відповідач1: Департамент патрульної поліції, місце розташування 03048, м Київ, вул. Федора Ернеста,3ЯФ;
відповідач 2: ОСОБА_2 , сержант поліції, поліцейський 2 го взводу 7 роти 4 батальйону ПОЛК -1 УПП м Києві ( 0348, м. Київ, вул. С. Хороброго, 9.
Суддя Г.О. Підгірська