Справа № 352/1115/24
Провадження № 1-кп/352/74/26
21 квітня 2026 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді ОСОБА_1 , перевіривши скаргу ОСОБА_2 , що подана в порядку ст. 206 КПК України,-
20.04.2026 року до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області за допомогою підсистеми «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшла скарга в порядку ст. 206 КПК України.
Ухвалою суду від 20.04.2026 року постановлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , що подана в порядку ст. 206 КПК України,- відмовити.
21.04.2026 року до суду надійшла скарга ОСОБА_2 про визнання затримання незаконним, в мотивах якої крім обставин, що були зазначені у скарзі від 20.04.2026 року, уточнено дату та час його затримання та додано посилання на норму ст. 29 Конституції України, та ст.ст. 207, 208 КПК України та ст.5 Конвенції про захист прав людини.
Крім того, 21.04.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про доповнення новими обставинами і доказами скарги від 20.04.2026 року «Про визнання затримання незаконним», яка подана до Тисменицького районного суду 20.04.2026 року, в якій ОСОБА_2 просив об'єднати дані скарги і негайно здійснити їх розгляд.
Суд, перевіривши заяву та скаргу, дійшов наступного висновку.
Стосовно заяви ОСОБА_2 про об'єднання скарг, які надійшли до суду 20.04.2026 та 21.04.2026 року суд зазначає, що скарга від 20.04.2026 року розглянута судом та ухвалою від 20.04.2026 року у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 в порядку ст. 206 КПК України, постановлено відмовити. Відтак, заява ОСОБА_2 про об'єднання скарг не підлягає до задоволення.
Щодо скарги ОСОБА_2 від 21.04.2026 року про визнання затримання незаконним суд зазначає наступне.
Так, ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду із скаргою в порядку ст. 206 КПК України, в обґрунтування якої зазначив, що у провадженні Тисменицького районного суду Івано-Франківської області перебуває об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 28, ч.1 ст.263 КК України та ч. 4 ст. 407 КК України.
Раніше до обвинуваченого ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави. Застава внесена, після чого обвинувачений був звільнений. Застава станом на даний час не повернута, що свідчить про дію процесуальних обов'язків обвинуваченого. 20.04.2026 року о 14:41 год. обвинуваченого було зупинено працівниками поліції, після чого передано працівникам Військової служби правопорядку, які фактично затримали його та утримують без ухвали слідчого судді або суду. На даний час обвинуваченого планують примусово перемістити до іншого регіону (м. Рівне), жодних процесуальних документів про затримання обвинуваченому не вручено, підстави затримання не повідомлено, доступ до захисника не забезпечено. При цьому посилався на ст. 29 Конституції України, та ст.ст. 207, 208 КПК України та ст.5 Конвенції про захист прав людини та в порядку ст. 206 КПК України просив негайно розглянути скаргу та перевірити підстави фактичного затримання ОСОБА_2 , здійсненого 20.04.2026 року в 14:41 год., яке триває до цього часу, та підстави його утримання, визнати таке затримання незаконним, негайно звільнити ОСОБА_2 .
Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 18 ч. 1 вказаної статті слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Статтею 206 КПК України визначено загальні обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини, зокрема: кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Водночас, ОСОБА_2 звернувся до суду, який здійснює розгляд об'єднаного кримінального провадження відносно нього, а не до слідчого судді.
В поданій скарзі не зазначено, що ОСОБА_2 затриманий у рамках даного кримінального провадження. Крім того, в додатках до скарги такі докази не містяться, оскільки бланк анкети для військовослужбовців, які повернулися після самовільного залишення військової частини або місця служби, бланк аркушу бесіди, бланк рапорту не свідчить про затримання особи в рамках кримінального провадження.
При цьому, з системного аналізу ст. 206 КПК України встановлено, що дана норма регламентує відносини під час досудового розслідування, а відтак вирішення питань в порядку ст.206 КПК України здійснюється виключно слідчим суддею. Таким чином, у суду відсутні повноваження, визначені КПК України для розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не до слідчого судді та не в рамках кримінального провадження.
Суд звертає увагу ОСОБА_2 на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами, районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, працівниками поліції, військової служби правопорядку чи військової частини при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за зверненням, яке подане в порядку ст. 206 КПК України.
Згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч.4 ст.304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою скаргою у порядку ст. 206 КПК України.
Керуючись ст.2, 3, 9, 24, 26, 206, 309, 372 КПК України, суд,
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 від 21.04.2026 року, що подана в порядку ст. 206 КПК України, - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня отримання її копії.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області ОСОБА_1