Справа № 754/409/26
Провадження № 2-о/347/84/26
Іменем України
21.04.2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Драч Д.С.,
за участі секретаря Атаманюк О.І.,
представника заявника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи (в режимі відеоконференції) ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів клопотання представника заінтересованої особи Кулі Володимира Сергійовича про залишення без розгляду заяви ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
В провадженні Косівського районного суду Івано-Франківської області знаходяться цивільна справа за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
15.04.2026 року представник заінтересованої особиОСОБА_4 - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подав до суду клопотання, в якому просить залишити без розгляду заяву ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересована особа ОСОБА_4 , у зв'язку з наявністю спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження.
Своє клопотання представник мотивує тим, що ОСОБА_4 категорично заперечує проти визнання такого факту, заявляє, що обставини наведені заявницею не відповідають дійсності та фактичним відносинам заявниці та заінтересованої особи. Також, вони не погоджуються із розглядом відповідної справи в порядку окремого провадження, адже із заяви вбачається спір про право. Заявниця на виконання вимог п.1 ч.1 ст.318 ЦПК України, як єдину мету встановлення юридичного факту вказує «поділ спільного майна». Таким чином, заявниця, шляхом позбавлення ОСОБА_4 прав передбачених цивільним процесуальним законодавством для відповідача, прагне встановити юридичний факт, який заперечується заінтересованою особою, та напряму спрямований на майнові права ОСОБА_4 , тобто, іншої аніж заявниця особи.
Представник зауважує, що обраний заявницею спосіб захисту є одночасно неефективним та порушує права заінтересованої особи, що є самостійними підставами для залишення заяви без розгляду. Оскільки єдиною метою зазначено саме «поділ спільного майна», визнання вказаного факту не призведе до мети звернення заявниці до суду. Судова практика підтверджує, що належним порядком є звернення саме в порядку позовного провадження, із вимогами про поділ спільного майна. У межах відповідного позовного провадження здійснюється судом встановлення наявності юридичного факту, на підставі наявних у справі доказів.
Таким чином, у зв'язку з наявністю майнового спору, впливу такого факту на майнові права заінтересованої особи, неефективністю обраного способу захисту прав заявниці, які вона вважає не визнаними, порушеними або оспорюваними, представник просить залишити заяву без розгляду в порядку ч.6 ст.294 ЦПК України.
Сторона заінтересованої особистверджує, що між заявницею та заінтересованою особою ніколи не існувало відносин подібних до сімейних. Із заінтересованою особою заявниця до 18.03.2019 перебувала в переважно у трудових відносинах, після чого, між ними збереглись корпоративні відносини пов'язані з ТОВ «Флюраріум», які повністю припинились у зв'язку з продажем заявницею своєї частки у ТОВ - заінтересованій особі.
Отже, заінтересована особа та йогопредставник категорично заперечують твердження заявниці, що вона та заінтересована особа проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Вважають, що метою звернення заявниці до суду в порядку окремого провадження є ніщо інше, аніж позбавлення заінтересованої особи прав, що їх цивільний процесуальний кодекс надає відповідачу у позовному провадженні, з метою штучного створення преюдиційних підстав для майнового спору.
Представник зазначає, що власністю заінтересованої особи є ТОВ «Флюраріум», частку в якому заявниця продала заінтересованій особі 13.06.2025, що підтверджується договором купівлі-продажу (долучається). На переконання сторони заінтересованої особи, наміри заявниці зводяться до ревізії власних рішень в процесі господарської діяльності, але аж ніяк не стосуються спільного майна, якого не існує. Відтак, вимоги пов'язані з корпоративними правами на частку ТОВ «Флюраріум» мають розглядатись в порядку господарського судочинства, якщо заявниця вважає, їх порушеними.
Отже, представник заінтересованої особи вважає, що оскільки у даній справі наявний спір, як щодо факту проживання однією сім'єю, так і майновий спір між заявницею та заінтересованою особою, а прийняте рішення у справі буде впливати на права інших, окрім заявниці осіб, розгляд заяви в порядку окремого провадження суперечить чинному процесуальному законодавству, а відтак, заява має бути залишена судом без розгляду.
Представник заінтересованої особи Куля В.С. в судовому засіданні підтримав своє клопотання про залишення без розгляду заяви ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, мотивуючи тим, що метою встановлення вказаного факту є поділ майна, крім того - цей факт заперечується заінтересованою особою та спрямований на захист прав, які стосуються не лише заявника, що є неефективним способом захисту прав та інтересів заявника.
Представник заявника ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила щодо заявленого клопотання про залишення заяви без розгляду, мотивуючи тим, що заявником не заявлено майнових вимог, спору про право немає, а спір про встановлення факту можливий у справах окремого провадження і не свідчить про наявність спору про право. Дії заінтересованої особи спрямовані на уникнення встановлення заявленого факту, що має юридичне значення та юридичних наслідків встановлення такого факту.
Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали клопотання суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 14)).
Спірні правовідносини стосуються встановлення в судовому порядку факту, що має юридичне значення, а саме проживання заявника та заінтересованої особи однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
За відсутності спору про право цивільне юридичні факти підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження. Так, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.
Встановлення заявленого факту є підставою для віднесення набутого чоловіком і жінкою під час спільного проживання майна до спільної сумісної власності (частина перша статті 74 СК України). Необхідність встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу не завжди пов'язано з вирішенням спору щодо майна.
З огляду на наведене, вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, від якого залежить виникнення в силу закону права спільної сумісної власності на майно, можуть бути розглянуті (за відсутності спору щодо поділу цього майна) у відповідному провадженні.
Спростування презумпції спільності права власності на майно, набуте сторонами за час спільного проживання, може мати місце при вирішенні спору про поділ такого майна, визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя тощо (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 569/18407/22).
Згідно ч.4 ст.315 ЦПК України: суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Отже, суд не вбачає спору про право у цій справі, оскільки вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, від якого залежить виникнення в силу закону права спільної сумісної власності на майно, можуть бути розглянуті в порядку окремого провадження, тому клопотання про залишення заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 257, 258, 353 ЦПК України, суд
залишити без задоволення клопотання представника заінтересованої особи Кулі Володимира Сергійовича про залишення без розгляду заяви ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Д.С. Драч