Справа № 346/577/26
Провадження № 2-др/346/24/26
20 квітня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді Яремин М.П.
з участю секретаря Урбанович І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача, адвоката Юркевич Христини Михайлівни, про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини,-
09.04.2026 року представником позивача, адвокатом Юркевич Х.М. подано до суду вказану заяву, у якій остання просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи її тим, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 року позовні вимоги задоволено, проте не вирішено питання про стягнення з відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу. Позивач у зв'язку з розглядом даної справи понесла судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 7 500 грн. Тому представник позивача, посилаючись на положення ст. 137, ч.8 ст. 141, ст. 270 ЦПК України, просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 грн.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Представник позивача, адвокат Юркевич Х.М. в поданій заяві просить розгляд справи проводити в її та позивача відсутності.
Представник відповідача 17.04.2026 року через систему “ Електронний суд » подав до суду письмові заперечення, згідно з якими вважає заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500 грн. завищеними та необґрунтованими. Даний спір вважає штучно створеним без попереднього звернення до відповідача, що призвело до зайвих витрат на оплату послуг адвоката. Більше того, між сторонами в суді вже слухалась аналогічна справа, де представником позивача була адвокат Юркевич Х.М., а тому в останньої не було потреби вивчати нормативно-правову базу. Відповідач працює на державній роботі, отримує заробітну плату, істотну частину якої витрачає на сплату аліментів та періодичне стягнення додаткових витрат на ОСОБА_3 . Він не здатний компенсовувати витрати на професійну правничу допомогу щоразу, коли у стягненні додаткових витрат на дитину постає необхідність. Докази, додані до позовної заяви, зібрані позивачем, а не представником, а заява про збільшення позовних вимог відтворює позицію, викладену в позовній заяві. Крім того, в позовній заяві, зазначено, що орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу складає 20 000 грн. Водночас, представник позивача електронною поштою надіслала до суду письмову заяву, в якій, серед іншого, просила розгляд справи проводити у її та позивача відсутності, а в заяві про ухвалення додаткового рішення зазначила вимогу щодо компенсації витрат на правничу допомогу вже в сумі 7 500 грн. Враховуючи вищенаведене, представник відповідача вважає, що достатньою сумою витрат на професійну правничу допомогу буде 1 500 грн..
Тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з положеннями ч.4 вказаної статті у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 року у справі № 285/5547/21 суд зазначив, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 року в справі № 346/2744/21.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Таким чином, необхідною обставиною для ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат є неможливість подання стороною доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
Як встановлено ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Подання попереднього розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Аналогічне наведено у постановах Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021 року, № 905/716/20 від 08.04.2021 року, № 916/2087/18 від 31.03.2021 року, № 922/3812/19 від 10.12.2020 року.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач згідно з даними позовної заяви просила стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання малолітнього ОСОБА_3 в розмірі 32 608,36 грн., а також понесені судові витрати, орієнтовний розмір яких складає 20 000 грн., остаточний розмір яких буде надано наприкінці розгляду справи (а.с.1-7). 13.03.2026 року позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на дитину в сумі 55 108,36 грн., а також судові витрати (а.с. 76-79).
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 55 108,36 грн.; оскільки позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів позову не надано документів, пов'язаних із наданням такої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, зокрема, договору про надання правової допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу ( 107-109).
Суд зазначає, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, позивач/представник позивача безпосередньо не брала участь судових засіданнях; 03.04.2026 року представник електронною поштою надіслала до суду письмову заяву, в якій збільшені позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, а розгляд справи проводити в її та позивача відсутності. При цьому, представник позивача, адвокат Юркевич Х.М. не зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів (розгляду справи) в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України та не вказала, що докази понесення судових витрат позивачем для їх компенсації шляхом ухвалення додаткового рішення надасть суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. В заяві про ухвалення додаткового рішення не обґрунтувала поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.
Таким чином, враховуючи, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 08.04.2026 року питання про судові витрати вирішено, тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення. Отже, в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
За приписами статті 270 ЦПК України суд, який ухвалив судове рішення, за наслідками розгляду заяви може постановити ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення.
На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 81, 133, 137, 141, ч. 2 ст.247, ст. ст. 246, 270, 353 ЦПК України, суд,-
в задоволенні заяви представника позивача, адвоката Юркевич Христини Михайлівни, про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: Яремин М. П.