20 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 991/1126/26
провадження № 51-1414 ск 26
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2026 року та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2026 року,
установила:
Як убачається з матеріалів за касаційною скаргою, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду 10 лютого 2026 року постановив ухвалу, якою повернув скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Указане рішення слідчого судді Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 16 березня 2026 року залишила без змін, а подану ОСОБА_4 апеляційну скаргу - без задоволення.
Не погодившись із постановленими ухвалами, ОСОБА_4 оскаржив їх у касаційному порядку.
Перевіривши подану скаргу та копії судових рішень, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у визначених законом випадках.
Норми Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) установлюють, що порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством, котре складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (частини 1, 2 ст. 1 КПК).
Відповідно до Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції в порядку, встановленому процесуальним законом (п. 1 ч. 2 ст. 36). Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись принципом верховенства права (ст. 48). Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на її апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 14).
Провадження в суді касаційної інстанції здійснюється за правилами гл. 32 КПК. У цій главі міститься норма процесуального права, котрою визначено перелік судових рішень, що належать до предмета перевірки за касаційною процедурою. Конкретне унормування предмета ревізії суду касаційної інстанції є втіленням принципу юридичної визначеності.
За правилами ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу касаційному оскарженню не підлягають.
Отже, виходячи з нормативного врегулювання, оспорювані ухвали не належать до предмета перевірки суду касаційної інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Ураховуючи викладене, колегія суддів уважає, що необхідно відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 .
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2026 року та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3