20 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 738/1532/23
провадження № 51-626 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 грудня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 березня 2026 року,
установила:
Засуджений ОСОБА_4 звернувся з питань перегляду згаданих судових рішень у касаційному порядку.
За положеннями ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження забезпечується у визначених законом випадках та порядку. Отже, передбачені ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вимоги до касаційної скарги є обов'язковими.
У юридичному аспекті касаційна скарга - це документ, який перевіряється і розглядається судом касаційної інстанції (далі - Суд)з урахуванням викладеної особою позиції та її правового обґрунтування, що впливає на остаточне рішення за результатами касаційного провадження. Саме тому законодавець установив до форми та змісту скарги конкретні вимоги, наслідком недодержання яких є залишення її без руху, а надалі - повернення.
Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано пунктів 4, 5 ч. 2, ч. 5 цієї статті.
Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі має бути зазначено правове обґрунтування заявлених скаржником вимог, котрі повинні узгоджуватися зі ст. 436 КПК. При цьому слід мати на увазі, що за правилами ст. 433 вказаного Кодексу Суд перевіряє правильність застосування норм права, не уповноважений проводити слідство, досліджувати докази, вирішувати питання про їх достовірність, ревізувати фактичні обставини справи, а здійснюючи провадження виходить із фактів, установлених судами попередніх інстанцій і може скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК.
Окресленого не було враховано при зверненні до Верховного Суду.
Так, у касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Однак заявлена вимога не відповідає ст. 436 КПК (повноваження Суду за наслідками розгляду скарги), адже процесуально неможливо призначити новий розгляд у суді першої інстанції, скасувавши лише ухвалу апеляційного суду.
Водночас, заперечуючи законність засудження, автор скарги не наводить обґрунтування допущення при здійсненні кримінального провадження таких істотних порушень норм права, котрі з огляду на положення гл. 4 КПК, якою унормовано докази і доказування, статті 370, 374, 404, 405, 412, 413, 415, 419 цього Кодексу зумовлюють обов'язкове скасування судових рішень на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу. Натомість суть аргументів скаржника переважно зводиться до твердження про непричетність до злочину за ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) та здійснення апеляційним судом формального розгляду справи. Також не зазначено в скарзі доводів, які би зважаючи на пункти 3, 4 ч. 1 ст. 436 КПК й позицію ОСОБА_4 про визнання вини у вчиненні певних інших злочинів, за які його засуджено, свідчили про процесуальну необхідність скасування судових рішень в повному обсязі з призначенням нового судового розгляду.
Разом із цим у тексті поданої скарги містяться розбіжності, адже на першій сторінці касаційної скарги відображено те, що її подано й на вирок місцевого суду, а в прохальній частині йдеться про скасування лише ухвали суду апеляційної інстанції. Окреслені розбіжності не корелюються з принципом юридичної визначеності й перешкоджають правильному встановленню меж касаційного перегляду.
У разі, якщо засуджений, окрім ухвали, оспорює і вирок, то відповідно до ч. 5 ст. 427 КПК до скарги її автор повинен додати копію цього рішення, оформлену належним чином як це передбачено Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, або п. 5.26 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».
Отже, приписів ст. 427 вказаного Кодексу належним чином не виконано.
Тому колегія суддів уважає необхідним на підставі ч. 1 ст. 429 вказаного Кодексу залишити касаційну скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала скаргу.
Щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, то таке згідно з ч. 2 ст. 425 КПК передбачено для вирішення питання про подання касаційної скарги і за загальним правилом здійснюється в суді першої інстанції.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 грудня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 березня 2026 року залишити безруху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3