20 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 953/3934/25
провадження № 51-1373 ска 26
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанови Київського районного суду м. Харкова від 17 червня 2025 року та Харківського апеляційного суду від 11 березня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення,
установила:
Як убачається зі змісту касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, 17 червня 2025 року Київський районний суд м. Харкова визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Зазначене рішення Харківський апеляційний суд 11 березня 2026рокузалишив без змін, а подану апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.
Уважаючи постанови судів попередніх інстанцій незаконними, ОСОБА_4 оскаржила їх в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а право на касаційне оскарження - лише у визначених законом випадках.
Статтею 48 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).
За правилами ст. 294 КУпАП постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена лише до апеляційного суду. Указаним Кодексом також не передбачено можливості касаційного оскарження постанови апеляційного суду в справі про адміністративне правопорушення.
Із указаних правил існують винятки. Зокрема, до повноважень, які реалізуються не Касаційним кримінальним судом, а Великою Палатою Верховного Суду, належить перегляд постанов про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, що регламентовано положеннями гл. 241 КУпАП. Однак у цій справі згаданою установою відповідного рішення не приймалось.
Крім того, ст. 424 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Оспорювані постанови до цього переліку не входять, тож Касаційний кримінальний суд Верховного Суду не уповноважений здійснювати їх перевірку.
Таким чином, ураховуючи наведені положення Конституції України та статті Кодексів оскаржені постанови не належать до предмета перевірки в порядку касаційної процедури.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 428 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанови Київського районного суду м. Харкова від 17 червня 2025 року та Харківського апеляційного суду від 11 березня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3