Справа № 216/6839/25
провадження 2/216/912/26
іменем України
20 квітня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Скиби М.М.,
за участю секретаря судового засідання Сирко І.В.,
представника позивача Степаненко В.В.
представника відповідача Балюра О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, абонентське обслуговування,
Представник позивача Комунального підприємства «Кривбасводоканал» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, абонентське обслуговування в сумі 34 124,12 з яких: 15880,66 грн - за послугу з централізованого водопостачання за період з 01.09.2018 по 31.07.2025; 17443,46 грн. - за послугу з централізованого водовідведення за період з 01.09.2018 по 31.07.2025; 800,00 грн. за абонентське обслуговування за період 01.04.2022 по 31.07.2025. Також позивач просив стягнути з відповідача за 3% річних у сумі 145.,65 грн. та інфляційні втрати у сумі 599,74 грн. за період з 01.01.2024 по 31.07.2025.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що комунальне підприємство «Кривбасводоканал» надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідач, будучи зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачами послуг, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . Належного розрахунку за спожиті послуги не здійснює, внаслідок чого у відповіда перед позивачем утворилась зазначена заборгованість.
Відповідно до відзиву на заявлений позов та заперечень на відповідь на відзив, представник відповідача адвокат Балюра О.В. заперечила щодо задоволення позовних вимог.
В обґрунтування зазначила, що уперіод 01.05.2019 до 01.05.2021 основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги". У період з 01.05.2019 до 01.05.2021 визначення споживача змінилося (відповідно до актуального Закону "Про житлово-комунальні послуги"), і серед критеріїв, разом з користуванням майном та отриманням послуги з'явився критерій укладення договору. Водночас, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про житловокомунальні послуги" (в редакції чинній у вказаний період), передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону. Відповідач зазначає, що жодних договорів з ним не укладалось, з цих підстав представник відповідача заперечуює проти задоволення позовних вимог за вказаний період.
Окрім того, щодо переіоду з 01.05.2021 по 27.07.2022 представник відповідача також заперечує факт укладання відповідачем договору про споживання послуг з водопостачання та водовідведення.
Вказує, що матеріали справи не містять заяви-приєднання відповідача до індивідуального договору про надання послуги з водопостачання та водовідведення з позивачем. Жоден рахунок, виставлений за публічним договором приєднання відповідачем не сплачений, факт отримання послуги позивачем не доведений. Відповідач не вчиняв та не мав наміру вчиняти будь які дії, направлені на акцептування умов нових публічних договорів позивачем, а відтак, їх умови сторонами не є погоджені.
Зважаючи на наведене, відповідач зазначає, що індивідуальний договір є не укладеним між позивачем та відповідачем (як споживачем) в силу вимог закону, у зв'язку з чим, такий договір є не обов'язковим для виконання сторонами, у тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.
Щодо заборгованості за період з 27.07.2022 по 31.07.2025 представник відповідача зазначила, що п. 6 ч. 1 ст. 7 Закона України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Згідно з п.п. 7 п. 45 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в'їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору. Таким чином, споживач має право не оплачувати вартість комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
21.04.2023 Кабінет Міністрів України схвалив розроблену Мінреінтеграції постанову №390, яка забороняє стягувати із громадян заборгованість за житлово-комунальні послуги, утворену після 24 лютого 2022 року, відповідно до умов якої споживачі мають надати постачальнику комунальних послуг або управителю багатоквартирного будинку документи, що підтверджують їх відсутність у будинку. Це перш за все довідка внутрішньо переміщеної особи, документ про тимчасовий прихисток в іноземній державі або документи з роботи, щодо лікування, навчання, проходження військової служби.
Відповідач з 27.07.2022 на постійній основі проживає в Німеччині, в місті Альтенштадт і до теперішнього часу не проживає за місцем реєстрації. Даний факт підтверджується довідкою про місце реєстрації, виданою громадою АЛЬТЕНШТАДТ-АД-ДЕР-ВАЛЬДНААБ, нотаріально посвідчена копія якої (в перекладі на українську мову) додається до відзиву. Тобто вказана довідка є доказом, що підтверджує факт не проживання мого Клієнта та відповідно не користування ним послугами з водопостачання та водовідведення.
25.10.2025 на офіційну електронну адресу позивача була направлена заява представника відповідача щодо необхідності проведення перерахунку нарахованої плати за період з 27.07.2022 по 31.07.2025, в зв'язку з відсутністю у вказаний період відповідача на території України по причині введення військового стану. До заяви були долучені підтверджуючи документи, зокрема нотаріально посвідчений переклад довідки, виданої державою Німеччина.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві та відповіді на відзив. Представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.
Судом встановлено, що Комунальним підприємством «Кривбасводоканал» (виконавцем) надаються послуги з постачання холодної води та централізованого водовідведення.
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 26.11.2020 року.
Відповідно до наданих позивачем відомостей з державного реєстру прав власності на нарухоме майно, власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 починаючи з 19.05.2010 року.
Відповідно до п. 6 ст. 2 ЗУ “Про комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Разом з тим в матеріалах справи відсутні договори укладені з відповідачем, щодо надання останньому послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2018 року по 31.03.2022 року на що фактично вказує також представник відповідача. В матеріалах справи наявні звернення позивача від 08.06.2016 року та 21.02.2020 року, при цьому в останній заяві позивач зазначає про відсутнє водопостачання лише в квартирах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , про відсутність водопостачання та водовідведення в квартирі АДРЕСА_5 відповідач не повідомляє.
Отже наявність між сторонами договірних відносин в період з 01.09.2018 року по 31.03.2022 не доведена, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині позову.
Разом з тим 01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020р. №1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» (далі - Закон №1060) яким внесено зміни, зокрема, до Закону України від 09.11.2017р. №2189 «Про житлово-комунальні послуги», Закону України від 22.06.2017 р. №2119 «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та ряду інших законів України. Так Законом №1060 внесено зміни до організації моделі договірних відносин, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.
Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків/співвласниками багатоквартирних будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. Форма Договору між споживачем (мешканцем) та виконавцем послуг (КП «Кривбасводоканал») є публічною офертою, тобто фактично діє за замовчуванням, якщо Споживач офіційно не відмовився від надання послуги холодного водопостачання та водовідведення.
01 березня 2022 року на офіційному веб-сайті КП «Кривбасводоканал» було опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Доказів того, що протягом 30 днів з опублікування вказаного договору відповідачем були вчинені дії, щодо відмови від комунальних послуг з водопостачання та водовідведення або здійснено відключення від них матеріали справи не містять.
З огляду на наведене суд приходить до висновку, що починаючи з 01.04.2022 року між сторонами виникли договірні відносини на підставі публічного договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Посилання представника відповідача на правову позицію наведену в постанові Верховного суду по справі 686/21591/19 є помилковим, оскільки, відповідно до відомостей Реєстру судових рішень вказана справа Верховним судом не переглядалась та взагалі відноситься до кримінального судочинства.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема: послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч.1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до п. 34 Правил №690 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуг з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем складається з: плати за послуги, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затверджених уповноваженим органом тарифів та обсягу спожитих послуг або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідних послуг, яка визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
При розгляді справи по суті судом взято до уваги, що відповідач у цій справі з 27.07.2022 проживає закордоном, що підтверджується наданою представником відповідача довідкою, переклад якої на українську мову засвчідчено нотаріально.
Відповідно до п. 22ст. 1 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (даліЗакон № 1023-XII) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Згідно зіст. 5 Закону № 2189-VIIIвідповідач надає послуги, що за своїм функціональним призначенням є комунальними послугами, а саме - надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Згідно з п. 5 ч. 2ст. 7 Закону № 2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Відповідно дост. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 7 Закону № 2189-VIII, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Також п. 45 Постанови 690 передбачено, що споживач має право 7) на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договору. Ідентична норма міститься у Типовому індивідуальному договорі.
Пунктом 50 тієї ж Постанови визначений обов'язок Виконавця (Відповідача) 8) розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором.
Положенням ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (введено в дію з 01.05.2019), дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
За положенням п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (введено в дію з 01.05.2019), індивідуальний споживач зобов'язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Згідно пп.3 п.28 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 (далі Правил № 690), споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.
Отже, за змістом наведених спеціальних норм вбачається, що звільнення споживача від сплати вартості комунальних послуг або ж зменшення їх розміру можливе за умови, що споживач письмово повідомив виконавця послуг про тимчасову відсутність за місцем реєстрації (проживання) із долученням відповідного документа, що підтверджує такий факт.
Доказів того, що ОСОБА_1 звертався до КП «Кривбасводоканал» з заявами про проживання не за місцем реєстрації і проведенням перерахунку починаючи з квітня 2022 року до липня 2025 року матеріали справи не містять.
Тобто з моменту (з 27.07.2022, як вказано позивачем, не проживання ОСОБА_2 минуло більше 3 років, перш ніж до КП «Кривбасводоканал» надійшло звернення стосовно непроживання відповідача за зареєстрованим місцем проживання.
Підстав для поважності неповідомлення такої інформації більш ніж 3 років не надається.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про недотримання споживачем процедури повідомлення виконавця послуг про тимчасову відсутність за місцем реєстрації (проживання) із долученням відповідного документа, що підтверджує такий факт.
Суд зауважує, надана представником відповідача- адвокатом Балюрою О.В. копія довідки про проживання відповідача за кордоном не оспорює фактичної реєстрації відповідача за адресою надання послуг у період з 01.04.2022 по 31.07.2025.
Окрім того суд також не може погодитись з запереченнями представника відповідача про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за період з 22.07.2022 по 31.07.2025 в яких остання посилається на постанову КМУ № 390 від 21.04.2023 року, якою внесено зміни до постанови КМУ від 5 березня 2022 р. № 206, а саме введено заборону на стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, оскільки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до вказаного переліку не віднесений, а тому заборони встановлені наведеною постановою на стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги до спірних правовідносин у цій справі застосовані бути не можуть.
Щодо доводів представника відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог за період з 01.09.2018 по 31.07.2022 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина перша, п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки обов'язок щодо сплати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення виникає у споживача кожного місяця позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263, 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме, продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон №540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.
Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом №540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.
Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон №2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.
Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон №3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
При цьому суд враховує, що 04.09.2025 набув чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 №4434-IX, який відновлює перебіг строків позовної давності. З розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу виключено норму, що зупиняла строки на час воєнного стану (пункт 19).
Відтак, КП «Кривбасводоканал» не було пропущено строку позовної давності при зверненні з вимогами з 01.09.2018 по 31.07.2025.
Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Закріплена в пункті 10 частини другої ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Посилання скаржника на те, що наданий позивачем розрахунок є необґрунтованим, суд не бере до уваги, оскільки за приписами ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Також, згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Будь-яких доказів ненадання (неналежного) надання КП «Кривбасводоканал» послуг з централізованого водопостачання та водовідведення скаржник не надав.
При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов'язків щодо доказування. Виходячи з наведеного суд вважає, що наданий позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі.
Доводи представника відповідача, щодо неправомірності нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат на заборгованість по сплаті послуг за централізоване постачання та централізоване водовідведення з посланням на п. 18 Цивільного кодексу України суд не приймає до уваги, оскільки відповідні норми розповсюджуються на кредитні правовідносини та заборони нарахування 3% річних та інфляційних витрат на заборгованість за житлово-комунальні послуги не містять.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на наведене суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та плати за абонентське обслуговування у сумі 14912,89 грн., за період з 01.04.2022 по 31.07.2025, стягнення 3% річних у сумі 145, 65 грн., та втрат від інфляції у сумі 599,74 грн. за період з 01.01.2024 по 31.07.2025, а всього на загальну суму 15 658,28 грн.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн., а тому, з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягало б стягненню судовий збір у розмірі 1 362,60 (3028,00 Х0,45), разом з тим, оскільки останній є звільненим від сплати судового збору у відповідності п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ “Про судовий збір», понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 1 362,60 грн. слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 141, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, абонентське обслуговуванн - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та плати за абонентське обслуговування у сумі 14912,89 грн., за період з 01.04.2022 по 31.07.2025, 3% річних у сумі 145, 65 грн., та втрати від інфляції у сумі 599,74 грн. за період з 01.01.2024 по 31.07.2025, а всього на загальну суму 15 658,28 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Сплачений позивачем судовий збір за розгляд справи розмірі 1 362,60 грн. компенсувати Комунальному підприємству «Кривбасводоканал» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Сторони справи:
Позивач: Комунальне підприємство «Кривбасводоканал», місцезнаходження: 50027, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ Джохара Дудаєва, будинок 6А, ЄДРПОУ 03341316.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя М.М.СКИБА