17 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 755/3037/24
провадження № 61-4816ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року
та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року в справі
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»
до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
встановив:
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю
«Євро-Реконструкція» (далі - ТОВ «Євро-Реконструкція») звернулося засобами поштового зв'язку до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого
2026 року, позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь
ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з грудня 2019 року до грудня
2023 року в сумі 46 990, 23 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4 880, 90 грн, та три відсотки річних в сумі 1 241, 92 грн., а всього 53 113, 05 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 514, 00 грн.
Компенсовано ТОВ «Євро-Реконструкція» судовий збір у розмірі
1 514, 00 грн в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
14 квітня 2026 року заявник ОСОБА_1 засобами електронного поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу напостанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року у вказаній справі.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328, 00 грн.
Ціна позову в цій справі становить 53 113, 05 грн, що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328, 00 грн * 250 = 832 000, 00 грн).
Заявник вказує, що касаційна скарга подається з підстав, передбачених підпунктами «а», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Вважає, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки подібні питання щодо можливості реструктуризації заборгованості споживачів житлово-комунальних послуг, є непоодинокими в Україні.
Також заявник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес
та має для заявника виняткове значення (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
На думку заявника, ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки існує суспільна потреба отримати відповідь про можливість сплатити комунальну заборгованість з розстрочкоюу наслідок укладання договору реструктуризації.
Крім того, заявник вказує, що справа має виняткове значення для неї, оскільки сама заборгованість виникла внаслідок захворювання, а можливість сплатити заборгованість з розстрочкою необхідна для оплати лікування заявника.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Так, у касаційній скарзі не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Наявність інших спорів не свідчить про фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики.
Поряд з цим вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси широкого кола фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України, тощо.
Проте касаційна скарга не містить належного обґрунтування, яке б свідчило про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи і вказувало б на те, що предмет спору у цій справі стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства.
Стосовно посилання на виняткове значення для заявника цієї справи, то слід зазначити, щооцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Аналіз наведених у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода з оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для останньої внаслідок прийняття таких судових рішень.
Поряд з цим посилання на підпункт «г» пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України не заслуговує на увагу, оскільки предметом спору
у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 53 113, 05 грн, що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд не вбачає обставин, за наявності яких судові рішення в справі, що виникла з правовідносин про стягнення заборгованості за комунальні послуги та ціна позову в якій не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, могли б бути переглянуті в касаційному порядку.
Окрім того доводи заявника в цій частині стосуються зобов'язання позивача укласти з заявником договір реструктуризації заборгованості, що не є предметом розгляду в даній справі та питання про можливість якої вже розглядалось судами у справі № 755/16898/24.
Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну
скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному
оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню,
тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно
відмовити.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про звільнення її від сплати судового збору.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої
статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний
Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного
суду,
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Євро-Реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко